Постанова

від 23.10.2024 по справі 644/1735/24

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 644/1735/24

провадження № 61-8219св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Ситнік О. М.

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника Приватного підприємства «Зоря 2005» - адвоката Скребця Олега Миколайовича на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 13 березня 2024 року в складі судді Саркісян О. А. та постанову Харківського апеляційного суду від 21 травня 2024 року в складі колегії суддів Бурлака І. В.,Маміної О. В., Яцини В. Б.

у справі за позовом Приватного підприємства «Зоря 2005» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Виконавчий комітет Роганської селищної ради Харківського району Харківської області, про визнання недійсною угоди про розірвання договору оренди земельної ділянки, витребування земельної ділянки та

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2024 року Приватне підприємство «Зоря 2005» (далі - ПП «Зоря 2005») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Виконавчий комітет Роганської селищної ради Харківського району Харківської області, про визнання недійсною угоди про розірвання договору оренди земельної ділянки, витребування земельної ділянки.

Короткий зміст судових рішень

13 березня 2024 року ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу на підставі пункту 1 частини четвертої статті 185 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у зв`язку з тим, що вона була підписана особою, яка не мала права її підписувати.

21 травня 2024 року постановою Харківського апеляційного суду апеляційну скаргу ПП «Зоря 2005» залишено без задоволення, ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 13 березня 2024 року залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що в березні 2024 року ПП «Зоря 2005» звернулося до суду з цією позовною заявою, яка підписана директором підприємства ОСОБА_3 . Із відповіді від 11 березня 2024 року № 486965 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що керівником та директором ПП «Зоря 2005» є ОСОБА_4 .Отже, на час подання позовної заяви до суду першої інстанції керівником ПП «Зоря 2005» був ОСОБА_4 , а не ОСОБА_3 . Матеріали справи не містять доказів того, що дійсний керівник підприємства ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_3 на представлення інтересів підприємства та звернення до суду з позовом. Отже, позовну заяву ПП «Зоря 2005» підписано ОСОБА_3 як особою, яка не має права її підписувати, у зв`язку з чим наявні підстави для повернення позовної заяви на підставі пункту 1 частини четвертої статті 185 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

05 червня 2024 року представник ПП «Зоря 2005» - адвокат Скребець О. М. через систему «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 13 березня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 21 травня 2024 року, в якій просить їх скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що до позовної заяви долучені документи, які свідчать, що ОСОБА_4 не є директором ПП «Зоря 2005» з 26 липня 2023 року. Єдиний засновник підприємства - ОСОБА_5 17 липня 2023 року видав нотаріано посвідчену довіреність на представництво інтересів ПП «Зоря 2005» ОСОБА_3., а 26 липня 2023 року відбулось засідання учасників ПП «Зоря 2005» за участі ОСОБА_3 , який від імені ОСОБА_5 прийняв рішення про звільнення з посади директора підприємства ОСОБА_4 та про призначення на цю посаду себе. Витяг від 11 березня 2024 року № 486965 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не подавався позивачем, не залучався як доказ та не мав враховуватися судом.

У постанові від 19 лютого 2024 року в справі № 758/10170/20 (провадження № 61-6952св23) Верховний Суд вказав, що законодавець не пов`язує момент набуття повноважень посадової особи із внесенням інформації до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та не передбачає прямого обов`язку внесення відомостей про осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи. У цьому випадку основним є реалізація повноважень саме за фактом перебування особи на посаді, а не за фактом внесення відомостей про цю особу як про підписанта до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У постанові від 02 липня 2020 року в справі № 9901/39/20 (провадження № 11-137заі20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що процесуальне законодавство передбачає дві форми участі сторін у справі, а саме: участь через представника (представництво) і особисту участь (самопредставництво). Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника. Для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду в ухвалі від 08 червня 2022 року в справі № 303/4297/20 (провадження № 14-105цс21) починаючи з 29 грудня 2019 року самопредставництво юридичної особи допускає можливість вчинення у суді процесуальних дій від її імені не тільки керівником або членом виконавчого органу, але й будь-якою іншою особою, уповноваженою на такі дії за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом). Тому можливість участі у справі за правилами самопредставництва юридичної особи того, хто не є її керівником або членом її виконавчого органу, слід підтверджувати або приписом відповідного закону, або приписом статуту чи положення цієї особи, або умовами трудового договору (контракту), зокрема посадовою інструкцією (у разі, якщо такого договору у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника). Якщо інше не передбачено саме цими документами, уповноважений діяти у суді за правилами самопредставництва юридичної особи, має всі права відповідного учасника справи. Зазначене не виключає можливості додаткового подання до суду довіреності юридичної особи, проте самостійно вона не підтверджує повноваження діяти за правилами самопредставництва.

Суди наведені висновки не врахували та помилково виснували, що ОСОБА_3 не має повноважень на представництво інтересів ПП «Зоря 2005» в суді як керівник підприємства.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Клопотання про повернення касаційної скарги

07 жовтня 2024 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 звернувся до Верховного Суду із клопотанням про повернення касаційної скарги ПП «Зоря 2005» з підстав, що заявником не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 14 серпня 2024 року та не зареєстровано електронний кабінет ПП «Зоря 2005» в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.

Підстави для повернення касаційної скарги відсутні, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено, зокрема, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

З 18 жовтня 2023 року введено в дію Закон України від 29 червня 2023 року № 3200-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» (далі - Закон) щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, у зв`язку з чим певні статті ЦПК України були викладені в редакції вказаного Закону.

Частиною п`ятою статті 14 ЦПК України встановлено, що суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки-повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат (частина шоста статті 14 ЦПК України).

Абзац перший частини шостої статті 14 ЦПК України в редакції Закону

від 19 жовтня 2023 року - зміна в частині обов`язкової реєстрації юридичними особами (приватної форми власності) електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, введено в дію з 20 лютого 2024 року.

Відповідно до частини сьомої статті 14 ЦПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд надсилає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Згідно із частиною першою статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі (частина пята статті 130 ЦПК України).

Оскільки ПП «Зоря-2005» бере участь в цивільному процесі через представника - адвоката Скребця О. М., який виконав вимоги частини шостої статті 14 ЦПК України в редакції Закону від 19 жовтня 2023 року та зареєстрував електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, касаційна скарга відповідає пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України і підстави для її повернення відсутні.

Крім того, юридична адреса ПП «Зоря-2005» зареєстрована в с. Петропавлівці Куп`янського р-ну Харківської обл. на території проведення активних бойових дій, що перешкоджає реєстрації підприємства в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.

Отже, в задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 про повернення касаційної скарги ПП «Зоря 2005» необхідно відмовити.

Позиція Верховного Суду

Касаційне провадження у справі відкрито з підстави, передбаченої частиною другою статті 389 ЦПК України.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги та виснував, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається

ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Згідно з частиною другою статті 175 ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатись до суду в інтересах іншої особи.

Частиною сьомою статті 177 ЦПК України визначено, що до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Пунктом 1 частини четвертої статті 185 ЦПК України визначено, що якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано, то вона підлягає поверненню.

Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника (частини перша, третя статті 58 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи (пункт 1 частини першої статті 62 ЦПК України).

Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (кваліфікованим електронним підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами (частина третя статті 62 ЦПК України).

Відповідно до статті 246 Цивільного кодексу України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.

Для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи без додаткового уповноваження (довіреності) (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 серпня 2023 року в справі № 740/2873/22 (провадження № 61-8685св23)).

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, починаючи з 29 грудня 2019 року, коли набрав чинності Закон України від 18 грудня 2019 року № 390-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення», самопредставництво юридичної особи допускає можливість вчинення у суді процесуальних дій від її імені не тільки керівником або членом виконавчого органу, але й будь-якою іншою особою, уповноваженою на такі дії за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом). Тому можливість участі у справі за правилами самопредставництва юридичної особи того, хто не є її керівником або членом її виконавчого органу, слід підтверджувати або приписом відповідного закону, або приписом статуту чи положення цієї особи, або умовами трудового договору (контракту), зокрема посадовою інструкцією (у разі, якщо такого договору у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника). Якщо інше не передбачено саме цими документами, уповноважений діяти у суді за правилами самопредставництва юридичної особи, має всі права відповідного учасника справи. Зазначене не виключає можливості додаткового подання до суду довіреності юридичної особи, проте самостійно вона не підтверджує повноваження діяти за правилами самопредставництва (ухвали Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року в справі № 303/4297/20 (пункт 18), Верховного Суду в складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2024 року в справі

№ 591/2885/23, Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2024 року в справі № 686/14725/21).

У постанові від 19 лютого 2024 року в справі № 758/10170/20 (провадження № 61-6952св23) Верховний Суд вказав, що законодавець не пов`язує момент набуття повноважень посадової особи із внесенням інформації до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та не передбачає прямого обов`язку внесення відомостей про осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи. У цьому випадку основним є реалізація повноважень саме за фактом перебування особи на посаді, а не за фактом внесення відомостей про цю особу як про підписанта до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У постанові від 02 липня 2020 року в справі № 9901/39/20 (провадження № 11-137заї20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що процесуальне законодавство передбачає дві форми участі сторін у справі, а саме: участь через представника (представництво) і особисту участь (самопредставництво). Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника. Для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV«Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (тут і далі - Закон № 755-IV, в редакції на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу-підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Згідно із статтею 9 Закону № 755-IV відомості про юридичну особу включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відповідних заяв про державну реєстрацію.У Єдиному державному реєстрі містяться відомості, зокрема, про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо, дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

Аналіз змісту наведених норм дає підстави для висновку, що державна реєстрація юридичних осіб шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру щодо уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах із третіми особами, зокрема про керівника юридичної особи, є лише засвідченням цього факту і самостійного значення для виникнення такого права у відповідної посадової особи не має.

Отже,право у керівника юридичної особипредставляти її в правовідносинах із третіми особами або вчиняти дії від імені юридичної особи виникає з підстав, передбачених законом, статутними документами, положенням, довіреністю чи трудовим договором цієї особи, а не у зв`язку із вчиненням чи невчиненням реєстраційної дії.

Про те, що позовну заяву ПП «Зоря 2005» підписано ОСОБА_3 як особою, яка не має права її підписувати, у зв`язку з чим наявні підстави для повернення позовної заяви на підставі пункту 1 частини четвертої статті 185 ЦПК України, суди виснували без урахування релевантної практики Верховного Суду та внаслідок неправильного застосування норм права.

Заявник у касаційній скарзі посилається на те, що ОСОБА_4 не є директором ПП «Зоря 2005» з 26 липня 2023 року; єдиний засновник підприємства - ОСОБА_5 17 липня 2023 року видав нотаріано посвідчену довіреність на представництво інтересів ПП «Зоря 2005» ОСОБА_3., а 26 липня 2023 року відбулось засідання учасників ПП «Зоря 2005» за участі ОСОБА_3 , який від імені ОСОБА_5 прийняв рішення про звільнення з посади директора підприємства ОСОБА_4 та про призначення на цю посаду себе наказами від 26 липня 2023 року № № 12-К, 13-К.

Вказані документи додавалися ОСОБА_3 до позовної заяви (а. с. 6) та повернулися заявнику з копією ухвали від 13 березня 2024 року (а. с. 25).

Тобто ОСОБА_3 додавав докази про те, що засновник ПП «Зоря 2005» передав йому свої повноваження представляти підприємство в правовідносинах із третіми особамишляхом видачі довіреності та що він є директором ПП «Зоря 2005» відповідно до наказу від 26 липня 2023 року № 13-К.

Однак суди не дослідили вказані документи, не виконали обов`язку щодо перевірки повноважень представника сторони та помилково послалися виключно на відомості про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною четвертою статті 406 ЦПК України передбачено, що у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).

Колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цій справі оскаржувані судові рішення скасовуються з передачею справи для продовження розгляду, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

У задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 про повернення касаційної скарги відмовити.

Касаційну скаргу представника Приватного підприємства «Зоря 2005» - адвоката Скребця Олега Миколайовича задовольнити.

Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 13 березня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 21 травня 2024 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. М. СитнікСудді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. В. Сердюк І. М. Фаловська