Ухвала

від 11.11.2024 по справі 309/5023/24

ХУСТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 309/5023/24

Провадження № 2/309/1337/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2024 року м. Хуст

Суддя Хустського районного суду Закарпатської області Орос Я.В. розглянувши заяву адвоката Орбан Наталії Леонідівни в інтересах позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Орбан Наталія Леонідівна до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача служба у справах дітей Чопської міської ради про відібрання малолітніх дітей та повернення їх за попереднім місцем проживання ,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 в інтересах якого діє адвокат Орбан Наталія Леонідівна звернувся до Хустського районного суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача служба у справах дітей Чопської міської ради про відібрання малолітніх дітей та повернення їх за попереднім місцем проживання.

Разом з позовною заявою від позивача ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Орбан Н.Л. до відкриття провадження у справі надійшла заява про забезпечення позову.

Заява про забезпечення позову вмотивована тим , що ними подано до Хустського районного суду позовну заяву до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа приватний нотаріус Хустського районного нотаріального округу Шкарампота В.Д. про усунення від права на спадкування за законом.

Заява вмотивована тим, що 26.10.2016 року укладено шлюб між сторонами. У шлюбі у сторін народилися двоє дітей: донька ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 ); син ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 ).

Діти проживають з ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 .

З моменту засідання органу опіки та піклування з 28.10.2024 року обох дітей відповідачка забрала до м. Хуст і не повернула, діти після тижня канікул школи не були повернуті батьку та не забезпечено їх навчання в закладах освіти, де вони зараховані та навчаються. Діти перебувають без відвідування школи та закладу дошкільної освіти.

Орган опіки та піклування Чопської міської ради від 28.10.2024 року дав висновок про доцільність залишення дітей з позивачем, після чого відповідачка вчинила сварку і забрала дітей до м. Хуст. та не повернула.

7 листопада 2024 року ОСОБА_1 повідомив адвоката, що керівництво навчальних закладів, де навчаються їх спільні діти ОСОБА_7 та ОСОБА_8 повідомляє, що їх мати забирає документи і переводить у інші навчальні заклади.

7 листопада 2024 року відповідачка забрала особову справу з школи по доньці ОСОБА_9 та повідомила заклад дошкільний, де навчається син ОСОБА_10 про те, що забирає дитину в інший заклад .

Відповідачка з 28.10.2024 року не дає спілкуватися батьку з дітьми.

Так, відповідачка не забезпечує відвідування Чопський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ст. № 1 старшої нашої дитини ОСОБА_7 , більше того без згоди позивача та узгодження думки дитини намагається забрати дитину до іншого навчального закладу в м. Хуст, а саме до Хустської спеціалізованої школи І-ІІІ ст. № 6 АДРЕСА_2 .

Подано заяву-повідомлення до Чопський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ст. № 1 де навчається донька ОСОБА_9 та до закладу дошкільної освіти «Казка» м. Чоп , в якій вказано, що позивач не надає згоди на переведення дітей в інші навчальні заклади. Також позивач звернувся із заявою у Хустську спеціалізованої школи І-ІІІ ст. № 6 вул. Карпатської січі, 47м. Хуст з повідомленням , що він не дає згоду на зарахування до навчання в школі.

У зв`язку з тим, що діти мають усталені зв`язки у колективі навчальних закладів, для дітей стрес самий факт розлучення батьків та відсутність згоди щодо визначення їх місця проживання, що призводить до того, що діти піддаються цим самим більшому стресу та дисбалансу стабільного устрою в їх житті, втрачаючи налагоджені зв`язки з друзями та в колективі навчальних закладів, що в першу чергу шкодить дітям, їх інтересам та гармонійному життю та розвитку.

У своїй заяві позивач просить суд з метою забезпечення позову:

1 Зобов`язати відповідачку ОСОБА_11 утриматися від вчинення перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні з малолітніми дітьми: донькою ОСОБА_7 та сином ОСОБА_8 .

2. Зобов`язати відповідачку ОСОБА_11 утриматися від самовільної зміни навчальних закладів дітей та повернути дітей: ОСОБА_7 до навчального закладу - Чопський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ст. № 1 та ОСОБА_8 до навчального закладу - заклад дошкільної освіти «Казка» м. Чоп для відновлення освітнього процесу в даних закладах вищевказаними дітьми.

3. Заборонити відповідачці ОСОБА_12 на виїзду/вивезення дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за межі України.

4. Заборонити навчальним закладам шкільним та дошкільним навчальним закладам будь - якої форми власності України, в т.ч. Хустській спеціалізованій школі І-ІІІ ст. № 6 приймати документи щодо дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , за виключенням навчальних закладів: Чопський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ст. № 1 та закладу дошкільної освіти «Казка» м. Чоп .

Вивчивши заяву про забезпечення позову, вважаю, що в її задоволенні слід відмовити виходячи з наступного .

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Ст. 150 цього Кодексу передбачено вичерпний перелік видів забезпечення позову. Зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі №909/835/18 зазначено, що повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

У відповідності з роз`ясненнями, викладеними в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Натомість процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігти ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Забезпечення позову повинно гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Головною метою забезпечення позову є негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення завдання значної шкоди заявнику.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Крім цього, відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов`язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши заяву про забезпечення позову та враховуючи вищезазначене, суд вважає, що така заява не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

ОСОБА_3 в інтересах якого діє адвокат Орбан Наталія Леонідівна звернувся до Хустського районного суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача служба у справах дітей Чопської міської ради про відібрання малолітніх дітей та повернення їх за попереднім місцем проживання.

Також встановлено, що на даний час в провадженні Хустського районного суду (головуюча суддя Ткач О.О. ) перебуває на розгляді справа № 309/4152/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітніх дітей.

У своїй заяві про забезпечення позову заявник просить зобов`язати відповідача утриматися від вчинення перешкод у спілкуванні з малолітніми дітьми, однак жодних доказів, про те що відповідач чинить перешкоди у спілкуванні заявника з дітьми матеріали справи не містять. З долучених до заяви документів, зокрема скрінів повідомлень у месенджері не вбачається про існування будь-яких перешкод у спілкуванні з дітьми. Крім того, предметом доказування у даній справі є відібрання дітей, а отже даний вид забезпечення позову не відповідає заявленим позовним вимогам.

Також заявник просить суд зобов`язати відповідача утриматися від зміни навчальних закладів дітей та повернути дітей до навчальних закладів , які вони відвідували.

На переконання судді, задоволення даної вимоги за своїм змістом є тотожнім задоволенню заявлених позовних вимог про відібрання дітей, і при цьому спір не вирішується по суті, оскільки заборона зміни навчальних закладів та повернення дітей до навчальних закладів, які вони відвідували, фактично зводиться до повернення дітей проживати разом з позивачем за його місцем проживання , а саме м. Чоп.

Щодо вимог заявника в частині заборони відповідачу виїзд/вивезення дітей за кордон.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14.02.2022 року по справі № 754/7569/21 висловив такий висновок:

У спорах щодо повернення дітей, які незаконно утримуються в державі, відмінній від держави їх постійного проживання, урегульованих положеннями Гаазької Конвенції, можливе вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони дитині у будь-чиєму супроводі перетинати державний кордон України. Саме в таких спорах забезпечення позову шляхом обмеження права на виїзд за межі України буде адекватним заходом з метою ефективного виконання судового рішення.

В інших спорах, що виникають, зокрема, між батьками щодо визначення місця проживання дитини, визначення порядку участі у спілкуванні та вихованні дитини та інших, які вирішуються за законодавством України без застосування Гаазької Конвенції, забезпечення позову шляхом обмеження права на виїзд за межі України не є можливим.

Таким чином, обраний позивачем спосіб забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вивозити за межі України малолітніх дітей до закінчення розгляду даної справи по суті, не відповідає вимогам статті 150 ЦПК України.

Що стосується вимоги заявника про заборону навчальним закладам та дошкільним навчальним закладам будь-якої форми власності України приймати документи дітей сторін окрім Чопського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ст. № 1 та закладу дошкільної освіти «Казка» м. Чоп слід зазначити наступне .

Право на отримання освіти є гарантованим Конституцією України. Зокрема статтею 53 Конституції України встановлено, що кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов`язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

В даному випадку, заборона навчальним закладам та дошкільним навчальним закладам будь-якої форми власності України приймати документи дітей сторін для зарахування на навчання буде порушенням Конституції України, а також не відповідатиме інтересам малолітніх дітей, а тому в цій частині в задоволенні заяви також слід відмовити.

Аналіз поданого позивачем клопотання про вжиття заходів забезпечення позову та матеріалів справи свідчить про те, що жодних доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат позивачем не представлено.

Сам факт пред`явлення позову про відібрання дітей у матері та повернення їх на попереднє місце проживання, не може бути автоматичною підставою для вжиття заходів забезпечення позову, враховуючи також той факт , що в провадженні суду у іншому складі наявний спір , щодо визначення місця проживання дітей.

Крім того, представник позивача у заяві про забезпечення позову не зазначила жодних вагомих підстав, яким чином невжиття заходів забезпечення позову, які вона просить застосувати у своїй заяві, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі, а також зважаючи на те, що заборона вчиняти будь-які дії, може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб, в першу чергу малолітніх дітей, суд дійшов висновку, що в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Керуючись вимогами ст. ст.. 149-150, 153, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні заяви адвоката Орбан Наталії Леонідівни в інтересах позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Орбан Наталія Леонідівна до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача служба у справах дітей Чопської міської ради про відібрання малолітніх дітей та повернення їх за попереднім місцем проживання відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її отримання .

Суддя Хустського

районного суду: Орос Я.В.