Постанова

від 04.11.2024 по справі 755/12933/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2024 року м. Київ

Справа № 755/12933/23

Провадження №22-ц/824/665/2024

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.

сторони:

заявник ОСОБА_1

заінтересована особа: Дніпровський відділ державної реєстрації актів

цивільного стану у місті Києві Центрального

міжрегіонального управління Міністерства юстиції

(місто Київ)

розглянувши в порядку письмового провадженнями цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану адвокатом Радченковою Анною Володимирівною, на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва, постановлену у складі судді Катющенко О.І. 02 вересня 2023 року, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва заявою про встановлення факту смерті особи, яка загинула або пропала безвісті в районах проведення воєнних дій або АТО, заінтересована особа: Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2022 року заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту смерті особи, яка загинула або пропала безвісті в районах проведення воєнних дій або АТО визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала.

Не погоджуючись з ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Радченкова А.В. подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Зазначає, що судом першої інстанції досліджено докази на стадії відкриття провадження у справі. Крім того, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи щодо отримання заявником додаткових доказів смерті особи самостійно, оскільки на території можливих бойових дій, не здійснюють свою діяльність органи місцевої влади та медичні установи.

Відзив на апеляційну скаргу іншими учасниками справи не подано.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 листопада 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 січня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено статтею 368 ЦПК України, частина перша якої встановлює, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Ураховуючи те, що справа в силу своїх властивостей є малозначною, розгляд справи Київським апеляційним судом здійснюється в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

За правилами частини 2 статті 369 ЦПК України, апеляційній скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Встановлено, що у вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва заявою про встановлення факту смерті особи, яка загинула або пропала безвісті в районах проведення воєнних дій або АТО, заінтересована особа: Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 04 вересня 2023 року заяву ОСОБА_1 залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків шляхом подання документів які підтверджують факт смерті особи із зазначенням причини такої смерті, місце та час його смерті.

05 вересня 2023 року через підсистему «Електронний суд» на виконання ухвали суду про залишення заяви без руху представник ОСОБА_1 - адвокат Радченкова А.В. подала заяву та клопотання про витребування доказів.

В заяві зазначає, про те, що до заяви про встановлення факту смерті особи, яка загинула або пропала безвісті в районах проведення воєнних дій або АТО подані представником заявника - нотаріально посвідчена заява свідків смерті ОСОБА_2 та фото могили ОСОБА_2 , у яких зазначено місце та дата смерті померлого, які, на її думку, є належним доказами які підтверджують факт смерті особи. Також зазначає, що суд досліджує докази та встановлює їх неналежність на стадії з`ясування обставин справи та дослідження доказів (ст. 229 ЦПК України), а не на стадії відкриття провадження у справі (ст. 187 ЦПК України), тому це не може бути підставою для залишення заяви без руху. Відповідно до ч. 2 ст. 294 ЦПК України в порядку розгляду справ окремого провадження з метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Отже, в рамках окремого провадження у випадку відсутності необхідних документів, суд може за власною ініціативою витребувати докази, що не може бути реалізовано внаслідок винесення ухвали про залишення заяви без руху. Особа, яка померла, була 1937 року народження, перебувала на території, де фактично відбувались бойові дії, де не здійснювали свою діяльність жодна медична установа, де фактично не здійснювали діяльність державні органи, була знайдена померлою сусідами, що є єдиними свідками цього факту. Тому вимога суду про надання додаткових документів, що підтверджують факт смерті особи, не може бути реалізована заявником внаслідок відсутності таких доказів взагалі, однак за необхідності суд за власною ініціативою може витребовувати докази у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 294 ЦПК України.

В клопотанні про витребування доказів представник заявника просить суд витребувати у Відділу охорони здоров`я виконавчого комітету Лиманської міської територіальної громади інформацію чи видавалось лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о) ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ). У разі якщо лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о) ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) видавалось Відділом охорони здоров`я виконавчого комітету Лиманської міської територіальної громади витребувати у Відділу охорони здоров`я виконавчого комітету Лиманської міської територіальної громади копію такого лікарського свідоцтва.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 04 вересня 2023 року заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту смерті особи, яка загинула або пропала безвісті в районах проведення воєнних дій або АТО визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що у належний спосіб підтвердити факт смерті особи можуть відповідні документи, такі як довідки, свідоцтва, дозволи на поховання тощо, в отриманні яких заявник не позбавлена можливості та які зможуть підтвердити порушені у заяві питання. Посилаючись на можливість витребування доказів судом з власної ініціативи, заявник не звернула увагу на положення ч. 2 ст. 317 ЦПК України, щодо невідкладного розгляду поданої заяви, а її клопотання про витребування доказів судом, свідчить про те, що заявник самостійно не вживала заходів щодо отримання інформації про наявність документів які б підтверджували факт смерті особи, оскільки до такого клопотання, в супереч положенням п. 4 ч.2 ст. 84 ЦПК України, не долучила відомості про вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання такого доказу самостійно, доказів вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу, а тому дійшов висновку, що заявником не виконані вимоги ухвали суду про залишення заяви без руху, оскільки відповідних документів, які б підтверджували факт смерті особи із зазначенням причини такої смерті, місце та час його смерті, заявник до суду не подала, а надані клопотання свідчать, що заявник звертаючись до суду із заявою про встановлення факту смерті особи, яка загинула або пропала безвісті в районах проведення воєнних дій або АТО, самостійно не вжила заходів для отримання документів про смерть такої особи, що б у своїй сукупності надавало б їй право на звернення до суду із встановлення такого факту, за відсутності відповідних документів на підставі яких заявник мала б можливість провести реєстрацію смерті особи у відповідних органах реєстрації актів цивільного стану.

Проте, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Справи про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду (частина друга статті 317 ЦПК України).

У заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів (частина перша-друга статті 318 ЦПК України).

Таким чином, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи в умовах воєнного чи надзвичайного стану та на тимчасово окупованих територіях» розширено перелік територій, щодо яких поширює свою дію стаття 317 ЦПК. На даний час до них відносяться території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окуповані території України, визначені такими відповідно до діючого законодавства.

Враховуючи, що Указом Президента України воєнний стан встановлено із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України, тому даний спрощений порядок розповсюджується на встановлення юридичних фактів, що відбулись на всій території України (як мінімум - до закінчення воєнного стану). Але в основному такий спосіб стосується зони воєнних дій та тимчасово окупованих територій, оскільки на таких територіях не функціонують відповідні органи, які можуть зафіксувати факт смерті.

Підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин.

Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, зокрема можуть бути:

- письмові докази;

- речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи;

- висновки експертів;

- копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть;

- пояснення свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник;

- довідки з військомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців);

- заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі в обставинах, що загрожували їй смертю.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

Частинами першою, другою статті 294 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи.

З метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року у справі №235/2357/17, від 07 вересня 2022 року у справі № 759/5313/21.

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись з заявою про встановлення факту смерті особи, яка загинула або пропала безвісті в районах проведення воєнних дій або АТО подані представником заявника надано - нотаріально посвідчена заява свідків смерті ОСОБА_2 та фото могили ОСОБА_2 , у яких зазначено місце та дата смерті померлого.

Постановляючи ухвалу про визнання позовної заяви неподаною та повернення її позивачу, суд першої інстанції на зазначене не звернув уваги та дійшов передчасного висновку про повернення заяви з підстав невиконання позивачем вимог ухвали суду, які були зазначені в ухвалі суду про залишення заяви без руху.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип Верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа не може бути безпідставно позбавлена на захист свого порушеного права, оскільки це буде порушенням права, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.

Таким чином вищенаведені обставини свідчать, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку, про повернення заяви, а тому ухвалу суду першої інстанції підлягає скасуванню з направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 369, 374, 379, 381-382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Радченковою Анною Володимирівною, - задовольнити.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 08 вересня 2024 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняттята може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення такого судового рішення лише з підстав, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус

Судді: Л.Д. Поливач

О.І. Шкоріна