Постанова

від 07.11.2024 по справі 760/13678/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2024 року м. Київ

Унікальний номер справи № 760/13678/21

Апеляційне провадження № 22-ц/824/12894/2024

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,

суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Дячук І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 08 листопада 2023 року, постановлену під головуванням судді Коробенко С.В., у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Транспортні системи», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія Обрій», ОСОБА_1 про визнання майнових прав на об`єкт інвестування, треті особи: Комунальне підприємство «Фінансова компанія «Житло-Інвест» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд», ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , -

в с т а н о в и в :

У травні 2021 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ПрАТ «Транспортні системи», ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія Обрій», в якому просила визнати за ОСОБА_2 майнові права на об`єкт інвестування (незавершеного будівництва), а саме на квартиру з номером об`єкта інвестування № 170 в житловому багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 , загальна площа 86,25 кв.м., проектна житлова площа - 49,15 кв.м., поверх 5, секція 1.2, кількість кімнат - 3 (три) (т. 1 а.с. 1-12).

03 листопада 2023 року до суду надійшла від представника позивача адвоката Осадчої Н.О. заява про забезпечення позову, в якій остання просила вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно, зареєстроване на праві власності за ОСОБА_1 , а саме: квартиру АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 41-47).

На обґрунтування заяви зазначала, що після винесення ухвали про забезпечення позову від 03 жовтня 2023 року, Солом`янським ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 від 11 жовтня 2023 року.

Проте, 16 жовтня 2023 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. внесено запис щодо об`єкту нерухомого майна щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень, а саме права приватної власності на спірну квартиру за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу серія та номер: 3494 від 16 жовтня 2023 року.

Представник позивача наголошувала, що спірне майно було вдруге відчужено на користь інших осіб, не зважаючи на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2023 року, а відтак є всі підстави вважати, що можуть бути здійснені спроби подальшого відчуження майна третім особам.

Вважала, що в даному випадку вжиття заходів щодо забезпечення позову усуне можливість порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також обраний вид забезпечення позову є адекватним, співвідноситься з предметом позову й спроможній забезпечити фактичне виконання майбутнього судового рішення (т. 1 а.с. 41-47).

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 08 листопада 2023 року заяву задоволено. Накладено арешт на спірне майно, зареєстроване на праві власності на ім`я ОСОБА_1 , а саме на квартиру АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 60-63).

Не погодившись з вказаною ухвалою, 03 червня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 в задоволенні заяви про забезпечення позову (т. 2 а.с. 1-6).

На обґрунтування апеляційної скарги зазначав, що оскаржувана ухвала є незаконною і необґрунтованою, винесеною без повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, непропорційним втручанням в права законного власника майна - ОСОБА_1 .

Так, у свої позовній заяві позивач просила суд визнати за собою право власності в порядку ст. 392 ЦК України на майнові (речові) права на об`єкт інвестування (незавершеного будівництва), а саме квартиру з номером об`єкта інвестування №170 в житловому багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 , загальна проектна площа 86,25 кв.м., проектна житлова площа - 49,15 кв.м., поверх секція 1.2, кількість кімнат - 3 (три). Проте, судом застосовано заходи забезпечення позову щодо нерухомого майна, яке не є предметом позову, а саме: накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 і належить на праві власності ОСОБА_1 . В оскаржуваній ухвалі не обґрунтовано, яким чином та з якою метою при забезпеченні позову суд вийшов за межі заявлених позивачем позовних вимог. Ухвала про прийняття зміни предмету позовних вимог судом не приймалась. Забезпечення позову є явно неспівмірним заявленим позовним вимогам. Таким чином суд першої інстанції протиправно, неспівмірно застосував заходи забезпечення позову, щодо об`єкту нерухомого майна, який не є предметом позову.

Позивач не довела наявність процесуальних ризиків для забезпечення позову. Заява про забезпечення позову не містить жодного мотивування, доказу на підтвердження обставин можливого ухилення від виконання рішення суду. Рішення суду по справі за позовом про "визнання права власності на майнові права" не передбачає заходів примусового виконання, відповідно, не існує ризиків його невиконання. Так як відсутні ризики можливого невиконання рішення суду у майбутньому, заходи забезпечення позову не підлягають застосуванню. У заяві про забезпечення позову відсутні докази того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. За наведених обставин, забезпечення позову є протиправним, необхідність забезпечення позову не доведена.

У заяві про забезпечення позову не міститься пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення. Натомість у поданій Позивачем заяві про забезпечення позову не зазначено пропозицію з приводу зустрічного забезпечення, що є порушенням п. 6 ч. 1 ст. 151 ЦПК України. Таким чином, забезпечення позову у даній справі є необґрунтованим.

Позивач неналежним чином оформив заяву про забезпечення позову. За змістом п. 5 ч. 1 ст . 151 ЦПК України 1. Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: ціну позову, про забезпечення якого просить заявник. Суд першої інстанції не звернув увагу, що подана заява про забезпечення позову не містить ціни позову. За відсутності ціни позову подана заява про забезпечення позову не могла бути розглянута. Недотримання вимог ч.1 ст. 151 ЦПК України щодо не зазначення ціни позову в заяві про забезпечення позову є однозначною підставою для повернення поданої заяви згідно з усталеною практикою Верховного суду (постанова КЦС ВС по справі 362/7191/19 від 04.03.2021).

Суд наклав арешт на майно ОСОБА_1 , добросовісного власника майна за оплатним правочином, який не є учасником справи. Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції не врахував, що майно належить сторонній особі. Це свідчить про явну неспівмірність заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам. Суд неправильно застосував норми ЦПК України, оскільки арешт може бути накладено на майно відповідача, а не сторонньої особи, і суд повинен виходити із наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та предметом позовної вимоги. ОСОБА_1 є належним, добросовісним власником майна на підставі оплатного правочину - договору купівлі-продажу квартири від 16.10.2023, зареєстрованого в реєстрі за № 3494, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. Відомості про нього, як власника майна внесені до Державного реєстру речових прав на нерухомого майна, номер відомостей про речове право: 52139049, дата реєстрації - 16.10.2023, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 69764737. Правочин - договір купівлі-продажу нерухомого майна не оскаржений в судовому порядку, державна реєстрація не оскаржена в адміністративному чи судовому порядку. Суд при арешті майна не перевірив, хто є його власником, та на якій підставі. Застосовані заходи забезпечення позову грубо порушують права законного власника на мирне володіння майном (ст. 1 Першого протоколу до Конвенції), втручання в право власності ОСОБА_1 є непропорційним, не переслідує жодної законної мети та є протиправним. Суд не мотивував, в чому необхідність накладення обтяження на майно сторонньої особи. Так само в ухвалі не зазначено, чому мене не викликали (повідомляли) про судовий розгляд, про вирішення питання арешту належного мені майна тощо. Так як суд наклав обмеження на майно особи, яка не є учасником справи, застосовані заходи забезпечення позову є незаконними, протиправними, свавільними (т. 2 а.с. 1-6).

17 жовтня 2024 року до апеляційного суду надійшов відзив представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Осадчої Н.О., в якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін (т. 2 а.с. 132-151).

06 листопада 2024 року представником ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія Обрій» - адвоката Сінчук С.В. був надісланий і надійшов до суду відзив з проханням задовольнити апеляційну скаргу, скасувати оскаржувану ухвалу. Проте вказаний відзив поданий з пропуском строку встановленого судом, заяв про поновлення строку заявлено не було, тому судом апеляційної інстанції вказаний відзив залишений без розгляду.

В судовому засіданні представник Комунального підприємства «Фінансова компанія «Житло-Інвест» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - адвокат Русаков О.О. підтримав скаргу і просив її задовольнити. Представник позивачки ОСОБА_2 - адвокат Осадча Н.О. заперечувала проти скарги і просила її відхилити.

Інші особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені повідомленнями на зазначені ними адреси, про що у справі є докази. Апелянт ОСОБА_1 про розгляд справи апеляційним судом 07 листопада 2024 року був сповіщений 03 жовтня 2024 року повідомленням до Електронного кабінету в ЄСІТС із забезпеченням технічної фіксації такого повідомлення. Відповідач ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія Обрій», третя особа: Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» були сповіщені повідомленням до Електронного кабінету в ЄСІТС із забезпеченням технічної фіксації таких повідомлень.

Третя особа Комунальне підприємство «Фінансова компанія «Житло-Інвест» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було сповіщено повідомленням його представника адвокат Русакова О.О.

Повідомлення відповідача ПрАТ «Транспортні системи», третіх осіб ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , повернулось із відмітками працівників пошти про відсутність адресата за зазначеною ним адресою, заяви про зміну адреси місця проживання (перебування) від вказаної особи до суду не надходили. Факт належного повідомлення позивачки ОСОБА_2 підтвердила в суді її представник - адвокат Осадча Н.О., про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання (т. 2 а.с. 110-125, 184-190, 235-236).

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. При цьому, участь сторін та їх представників в судовому засіданні суду апеляційної інстанції не є обов`язковою (частина 2 ст. 372 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04).

Зважаючи на вищезазначене та положення п. 2 ч. 8 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України, суд визнав повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає розглядові справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як вбачається з роз`яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) вказано, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

В постанові Верховного Суду від 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20 зазначено, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів. Сума підданих арешту грошових коштів обмежується розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, належного до предмета спору (подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15 січня 2019 року у справі № 915/870/18 та від 05 вересня 2019 року у справі № 911/527/19).

У постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду визначила, що «як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.»

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 26 травня 2021 року звернулась до суду з вищевказаним позовом, просила визнати за ОСОБА_2 майнові права на об`єкт інвестування (незавершеного будівництва), а саме на квартиру з номером об`єкта інвестування № 170 в житловому багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 , загальна площа 86,25 кв.м., проектна житлова площа - 49,15 кв.м., поверх 5, секція 1.2, кількість кімнат - 3 (три) (т. 1 а.с. 1-12).

Разом з позовною заявою позивач ОСОБА_2 подала заяву про забезпечення позову шляхом накладення заборони органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», здійснювати будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не виключно, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, внесення будь-яких змін до записів Державного реєстру речових прав щодо спірного нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_3 .

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 31 травня 2021 року відкрито провадження у цій справі і з того часу справа розглядається судом.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 31 травня 2021 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року, заяву позивачки ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено, заборонено органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», здійснювати будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не виключно, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, внесення будь-яких змін до записів Державного реєстру речових прав щодо спірного нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_3 .

25 червня 2021 року ухвалу надіслано до оприлюднена і 26 червня 2021 року зареєстровано із забезпеченням надання загального доступу в ЄДРСР 29 червня 2021 року, що підтверджується загальнодоступними відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень по цій справі № 760/13678/21.

Порушуючи питання про забезпечення позову, представник позивача вказувала на те, що невжиття заходів забезпечення позову у випадку задоволення позовних вимог може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 29 вересня 2023 року вбачається, що 01 вересня 2023 року приватним нотаріусом Верповською Оленою Володимирівною, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ внесено запис щодо об`єкту нерухомого майна: 2729020180000, об`єкт речових прав: закінчений будівництвом об`єкт Тип об`єкта: квартира, об`єкт житлової нерухомості. Опис об`єкта: Загальна площа (кв.м): 87.6, житлова площа (кв.м): 48.7, Опис: трикімнатна. Адреса: АДРЕСА_4 .

Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 69117126 від 01.09.2023 12:45:47, приватний нотаріус Верповська Олена Володимирівна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ. Документи, подані для державної реєстрації: договір купівлі-продажу, серія та номер: 3054, виданий 01.09.2023, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська О.В., квартири (примірник Покупця-1 - НСК855378, НСК855379) Вид спільної власності: спільна часткова Розмір частки: 1/2 Власники: ОСОБА_3 .

Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 69117126 від 01.09.2023 12:45:47, приватний нотаріус Верповська Олена Володимирівна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ Документи, подані для державної реєстрації: договір купівлі-продажу, серія та номер: 3054, виданий 01.09.2023, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська О.В., квартири (примірник Покупця-2 - НСК855380, НСК855381) Вид спільної власності: спільна часткова Розмір частки: 1/2 Власники: ОСОБА_4 (т. 1 а.с.27-28).

З долучених до матеріалів справи документів вбачається, що спірний об`єкт знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (будівельна адреса: квартира АДРЕСА_3 ) (т.1 а.с.29).

Крім того, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 17 жовтня 2023 року вбачається, що 16 жовтня 2023 року приватним нотаріусом Верповською Оленою Володимирівною, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ внесено запис щодо об`єкту нерухомого майна: 2729020180000, об`єкт речових прав: закінчений будівництвом об`єкт Тип об`єкта: квартира, об`єкт житлової нерухомості. Опис об`єкта: Загальна площа (кв.м): 87.6, житлова площа (кв.м): 48.7, Опис: трикімнатна. Адреса: АДРЕСА_4 .

Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 69764737 від 16.10.2023 17:44:59, приватний нотаріус Верповська Олена Володимирівна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ. Документи, подані для державної реєстрації: договір купівлі-продажу, серія та номер: 3494, виданий 16.10.2023, видавник: Верповська О.В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу. Власник: ОСОБА_1 , розмір частки - 1 (т. 1 а.с. 55-56).

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що 16 жовтня 2023 року спірне майно вдруге було відчужене, що вбачається з наданої позивачем інформації, на користь ОСОБА_1 . Відтак, новоподана заява про забезпечення позову підлягає задоволенню, оскільки у разі вчинення будь-яких подальших реєстраційних дій щодо спірної квартири за адресою: АДРЕСА_4 , яка є предметом спору, можуть бути порушені права позивача на ефективний захист.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, оскільки такий вид забезпечення позову, як накладення арешту на спірне майно, зареєстроване на праві власності на ім`я ОСОБА_1 , а саме на квартиру АДРЕСА_2 , відповідає положенням ст. 150 ЦПК України, є співмірним з позовними вимогами, з огляду на наявність можливості відчужити нерухоме майно, що може призвести в майбутньому до утруднення чи зробить неможливим виконання можливого рішення суду у випадку задоволення позову.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що матеріалами справи підтверджено факт відчуження спірного нерухомого майна двічі після звернення позивача до суду із позовом, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 29 вересня 2023 року (т. 1 а.с. 27-28) та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 17 жовтня 2023 року (т. 1 а.с. 55-56).

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважив, що відчуження спірної квартири за договором купівлі-продажу від 01 вересня 2023 року ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , тобто через більш ніж два роки після постановлення та всупереч набравшої законної сили ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 31 травня 2021 року про забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій відносно вказаної квартири.

Апеляційний суд відхиляє доводи апелянта, що судом застосовано заходи забезпечення позову щодо нерухомого майна, яке не є предметом позову, а саме: квартири АДРЕСА_2 , оскільки як встановлено судом, позивачем при подачі позовної заяви було зазначено будівельну адресу спірного нерухомого майна, а адреса: квартира АДРЕСА_2 є юридичною адресою вказаного спірного майна й не впливає не правильність висновків суду першої інстанції, оскільки вказане стосується одного й того ж самого предмета спору.

Судом встановлено, що ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 07 травня 2024 року ОСОБА_1 залучений до участі у справі як відповідач. З огляду на вищевказане, суд апеляційної інстанції відхилив відповідні доводи апелянта.

Крім того, колегія суддів враховує, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

Вказаний захід забезпечення позову є обґрунтованим, адекватним і співмірним із заявленими позовними вимогами, та дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

При цьому, накладення арешту на об`єкт нерухомого майна не призведе до невиправданого обмеження майнових прав апелянта, оскільки арештоване майно фактично зберігається в його користуванні, а обмежується лише можливість його відчужити.

Також, слід зазначити, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли інші сторона буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно вирішено питання про забезпечення позову у цій справі.

Інші доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила.

Згідно вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 08 листопада 2023 року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення: 08 листопада 2024 року.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

О.В. Борисова

В.М. Ратнікова