Рішення

від 06.11.2024 по справі 544/1745/24

ПИРЯТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 544/1745/24

пров. № 2/544/538/2024

Номер рядка звіту 81

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області

в складі: головуючої судді Малицької О. Л.,

секретаря судових засідань Ралець О. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Пирятин цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Пирятинський міський водоканал» про захист прав споживачів та зменшення суми заборгованості комунальних платежів,

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Ступніка С. В.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Пирятинського районного суду Полтавської області з позовом до КП «Пирятинський міський водоканал», про захист прав споживачів та зменшення суми заборгованості комунальних платежів. Даний позов мотивований тим, що вона проживає в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 та являється споживачем комунальних послуг, в тому числі, питної води, яку централізовано постачає КП «Пирятинський міський водоканал» згідно типового договору № 4193/6566 від 16 квітня 2016 року. Одночасно, з укладенням договору їй було присвоєно номер особового рахунку споживача № НОМЕР_1 . Нею належним чином здійснювалася оплата за споживання питної води відповідно до умов договору за обґрунтовано встановленими тарифами. Останній обгрунтовано встановлений тариф становив 15,60 грн за 1 м3 води, що підтверджується рішенням виконавчого комітету Пирятинської міської ради в Полтавській області № 369 від 09.10.2019 року. Вказане рішення було чинне до 10 січня 2023 року. За вказаним тарифом у неї заборгованість відсутня. 29 грудня 2022 року виконавчим комітетом Пирятинської міської ради Полтавської області було прийнято рішення № 517 «Про встановлення тарифу на послуги з централізованого водопостачання КП «Пирятинський міський водоканал». Даним рішенням було встановлено для всіх категорій споживачів тариф на послуги з централізованого водопостачання в розмірі 23,23 грн. за 1 м3 води на період з 10 січня 2023 року до 31 грудня 2023 року. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року, визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Пирятинської міської ради Полтавської області № 517 «Про встановлення тарифу на послуги з централізованого водопостачання КП «Пирятинський міський водоканал». Вказане рішення суду набрало законної сили одночасно з винесенням постанови Другим апеляційним адміністративним судом від 04 червня 2024 року за результатами апеляційного перегляду рішення першої інстанції. Зважаючи на викладене, вона вважає, що нарахований тариф споживачам за 2023 рік у розмірі 23,23 грн за 1 м3 є незаконним. Такий розмір тарифу, в основу якого покладено ціну на продукцію (питну воду) визначено неналежним чином, що у будь-якому випадку являється порушенням прав споживачів, відповідно до пункту 7 частини 1 статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів». КП «Пирятинський міський водоканал» було обізнано, що визначене виконкомом Пирятинської міської ради підвищення тарифу на питну воду з 15,60 грн до 23,23 грн за 1 мЗ визнано протиправним та скасовано. За період з 10 січня 2023 року і до 31 грудня 2023 року їй нараховувалася плата за завищеним тарифом 23,23 грн за 1 мЗ. В період з січня 2023 року по липень 2023 року вона не оплачувала рахунки взагалі по будь-яким тарифам, так як у неї була значна переплата, а тому, з метою уточнення її переплат у минулому і проведення оплати по зміненим тарифам у майбутньому вона звернулася до КП «Пирятинський міський водоканал» з пропозицією проведення зустрічної звірки. Звірку за період 01.01.2018 року по 29.02.2024 року було проведено та задокументовано актом звірки взаєморозрахунків № 1 від 04.04.2024 року. В подальшому їй стало зрозуміло, що протягом 2023 року їй було нараховано заборгованість за їй заборгованість за споживання питної води за 2023 рік завищена на 225,85 грн. З цього приводу нею був складений акт проведення перерахунку, який направлено до КП «Пирятинський міський водоканал» з метою врегулювання спору в досудовому порядку. Однак відповідач ніяким чином не відреагував. Після чого, вона сплатила заборгованість за воду за період з 01.08.2023 року по липень 2024 року включно згідно попереднього тарифу, який складав 15,60 грн. за 1 м3 на загальну суму 1014.00 грн. В той же час, за період з 10.01.2023 року по 31.12.2023 року відповідачем незаконно нараховано зайву заборгованість по підвищеній ціні (23,23 грн) на суму 225,85грн, яка повинна бути скасована відповідачем. Позивачка просить визнати такою, що порушує її право як споживача та припинити бездіяльність комунального підприємства «Пирятинський міський водоканал», щодо нездійснення перерахунку для зменшення заборгованості з оплати за постачання питної води по особовому рахунку НОМЕР_1 , з розміру ціни (тарифу) 23,23 грн за 1 мЗ, до розміру законної ціни продукції - 15.60 грн. за 1 мЗ, починаючи з 10 січня 2023 року та зобов`язати відповідача зробити перерахунок та скасувати заборгованість з оплати питної води по особовому рахунку НОМЕР_1 на суму 225,85 грн за період з 10 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року (дії незаконно завищеного тарифу у розмірі 23,23грн).

09.09.2024 року від представника відповідача КП «Пирятинський міський водоканал» - адвокат Ступніка С. В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому він вказав, що відповідач проти позовних вимог заперечує з наступних підстав. Так, дійсно своїм рішенням від 06 березня 2024 року Полтавський окружний адміністративний суд визнав протиправним та нечинним рішення виконавчого комітету Пирятинської міської ради Полтавської області від 29.12.2022 №517 «Про встановлення тарифу на послуги з централізованого водопостачання КП "Пирятинський міський водоканал», з моменту набрання законної сили цим рішенням суду. Окрім цього, було зобов`язано виконавчий комітет Пирятинської міської ради Полтавської області після набрання цим рішенням законної сили відповідно до частини першої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України невідкладно опублікувати резолютивну частину цього рішення. У задоволені іншої частини позовних вимог було відмовлено. Слід підкреслити, що одна з позовних вимог була сформульована наступним чином: «Визнати протиправним та нечинним рішення виконавчого комітету Пирятинської міської ради Полтавської області від 29.12.2022 №517 «Про встановлення тарифу на послуги з централізованого водопостачання КП «Пирятинський міський водоканал», з моменту прийняття рішення, тобто з 29 грудня 2022 року». Однак, як було вказано Полтавським окружним адміністративним судом в своєму рішенні від 06 березня 2024 року, частиною 2 статті 265 КАС України передбачено, що нормативно-правовий акт втрачає чинність з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, а тому рішення виконавчого комітету Пирятинської міської ради Полтавської області від 29 грудня 2022 року №517 «Про встановлення тарифу на послуги з централізованого водопостачання КП «Пирятинський міський водоканал» втрачає чинність з дня набрання законної сили рішенням суду, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправним та нечинним рішення саме з моменту прийняття рішення, тобто з 29.12.2022, визнано судом необґрунтованими та задоволено не було. Окрім цього, адвокат - Ступнік С. В. зазначив, що вказаним рішенням було затверджено тариф на водопостачання на 2023 рік, відтак воно припинило дію за спливом строку ще до ухвалення судового рішення та до набрання таким рішенням законої сили. Отже, тариф, з яким не погоджується позивачка, був чинним і діяв протягом 2023 року, що створює обов`язок споживача оплачувати вартість водопостачання згідно такого тарифу, та, навпаки, не зумовлює права вимагати відповідного перерахунку від надавача послуг. Просить відмовити в задоволенні позову та стягнути судові витрати.

11 вересня 2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив в якому вона зазначила, що висновки відповідача вважає хибними та такими, що в значній своїй частині взагалі не стосуються її цивільного позову. Зазначає, що відповідач у своєму відзиві наводить доводи та здійснює аналіз обставин справи в рамках адміністративного права та відповідно до норм, передбачених кодексом адміністративного судочинства України. Роз`яснює, що вона подала свою позовну заяву, яка стосується врегулювання правових відносин в галузі цивільного права із застосуванням процедури цивільного судочинства. При цьому, нею застосовано основний спосіб захисту її цивільного права, як споживача, відповідно до пункту 3 частини 2 статті 16 ЦК України, а саме: припинення дії, яка порушує її право споживача, про що записано у її позові. Крім того, вона також застосовувала факультативно спосіб захисту відповідно до пункту 4 частини 2 статті 16 ЦК України щодо відновлення її становища, яке існувало до порушення її права споживача. Окрім цього, відповідач у своєму відзиві здійснював аналіз законодавства щодо дії нормативного акта в часі та намагався роз`яснити зміст положень, передбачених частиною 2 статті 265 КАС України, де зазначено, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідно з рішенням суду. На цій підставі він робить висновки, що тариф, з яким вона не погоджується був чинним і діяв протягом 2023 року та створював обов`язок його оплати і ніби-то відсутні підстави вимагати перерахунку. Зміст положень частини 2 статті 265 КАС України їй відомий і зрозумілий. Зміст цих положень роз`яснений судом у Постанові по справі №440/1372/23. Окрім цього, позивачка вказала, що у неї немає жодних сумнівів щодо нечинності рішення виконавчого комітету Пирятинської міської ради № 517 від 29 грудня 2022 року про збільшення тарифу протягом усього 2023 року (а конкретно з 10.01.2023 по 31.12.2023), дане рішення в зазначений період 2023 року було чинним. В той же час позивачка вказала, що вона не оскаржує в порядку цивільного судочинства чинність даного рішення і його дію в часі, а предмет її позову зовсім інший. А тому роз`яснення і доводи відповідача в цій частині відзиву є зайвими і не стосуються її справи. Крім того позивачка наголосила, що відповідно до рішення Полтавського окружного адміністративного суду в Полтавській області від 06.03.2024 року у справі № 440/1372/23 рішення № 517 виконавчого комітету Пирятинської міської ради від 29 грудня 2022 року, визнано нечинним та протиправним. Дане рішення набрало законної сили на підставі Постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2024 року. Таким чином, з цього моменту дане рішення виконавчого комітету Пирятинської міської ради про підвищення тарифу є нечинним та протиправним. Саме на цій підставі та відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України вона використовує рішення адміністративного суду у справі № 440/1372/23 про нечинність і протиправність нормативно-правового акта про підвищення тарифу, як доказ, а, обставини, встановлені цим рішенням суду - такими, що не потребують доказування. За таких обставин, вона наголошує, що вже доведено нечинність рішення виконкому з 04.06.2024 року. А якщо це рішення про підвищення тарифу, було підставою для утворення її заборгованості за 2023 рік на суму 225,85 грн. і рішення визнано недійсним з 04.06.2024 року, то і її заборгованість за 2023 рік, яка існувала на момент 04.06.2024 року - також не дійсна, Позивачка наголосила, що її заборгованість дійсно утворилася протягом 2023 року, тоді, коли рішення про підвищення тарифу було чинним. Але це була і є саме заборгованість, бо зайвих коштів за підвищення тарифів вона не сплачувала і не вимагає їх повернення. Вона вимагає скасувати заборгованість, яка була утворена на підставі рішення виконкому, і вимагає скасування цієї заборгованості вже після того, як скасовано дане рішення виконкому № 517. У цьому і полягає суть її позову. Також, позивачка вказала, що вона вимагає лише перерахунку заборгованості, що виникла і існує на сьогоднішній день на підставі нормативно-правового акту, який скасований рішенням суду, що вже набрало законної сили. Сума такої заборгованості складає всього 225,85 грн. Таким чином, її позовні вимоги мають не розлогий, а конкретний характер і виражаються у конкретних, перелічених мною нормах закону і вимірюються конкретними сумами, вираженими в цифрах, підтвердженими наданими мною розрахунками і доказами.

Крім того, у своєму відзиві представник відповідача зазначив орієнтовний перелік судових витрат, які відповідач очікує понести в зв`язку з розглядом моєї справи, Ця сума, на момент подачі відповіді на відзив, складає 15000 гривень. На її переконання така сума заявлених судових витрат не є співмірною із ціною позову, яка складає всього 225,85 грн. За таких умов, суд може зменшити розмір таких витрат або відмовити стороні у задоволенні відшкодування таких витрат.

16.09.2024 року від представника відповідача КП «Пирятинський міський водоканал» - адвокат Ступніка С. В. надійшло заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в якому він вказав, що відповідачем та позивачем дотримано процесуальні строки, встановлені законом та ухвалою суду для обміну заявами по суті справи та не порушено прав іншої сторони. Окрім цього, представник відповідача, стосовно судових витрат, вказав, що право сторони по справі, а також іншого учасника судового провадження на отримання адвокатських послуг прямо закріплено Конституцією України. Низка норм, які регламентують права та обов`язки адвоката, як представника в суді, міститься в Цивільному процесуальному кодексі України, Законі України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Правилах адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 2017 року 09 червня 2017 року. Природно, що при зверненні до суду позивач має припускати, що інший учасник провадження може скористатися послугами адвоката, і, у разі відмови в задоволенні позову чи залишенні його без розгляду, це потягне за собою віднесення судових витрат на позивача. При цьому, незалежно від грошової оцінки позову, адвокат, відповідально виконуючи свої функції та обов`язки перед клієнтом, витрачає свій час, виконуючи роботу, яка, відповідно до законодавчих та загальнолюдських принципів, має бути оплачена. Що стосується суто розміру витрат, варто зауважити, що вони жодним чином не перевищують розцінок, які застосовуються адвокатами нашого регіону та задовольняються судами. Теза позивача про малозначність розміру позову, як критерію для врахування співмірності судових витрат, заслуговує критичної оцінки, з огляду на те, що, у разі задоволення позову, буде створено прецедент для кількох тисяч інших споживачів та може бути зумовлено подання позовів на загальну суму більше мільйона гривень. Таким чином, дане провадження та його результат має істотний соціальний та економічний інтерес для відповідача. З іншого боку, хоча це жодним чином не відноситься до позивача по справі, існує коло осіб, які з тих чи інших міркувань, зловживаючи своїм правом на доступ до правосуддя, системно звертаються до суду з масивом безпідставних малозначних позовів, відволікаючи своїх опонентів та, власне, і судову систему, від конструктивної діяльності. Таке сутяжництво, базоване, зокрема, на впевненості позивачів в умовній безоплатності своїх дій, спонукає їх і до подальшого польоту юридичної процесуальної фантазії. Проте, в даному випадку, стягнення справедливих судових витрат не може бути розцінено як засіб покарання чи превенції, а є лише передбаченим процесуальними нормами механізмом компенсації.

Окрім цього, представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити.

Позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримала, надала пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві.

Крім цього, в судовому засіданні 06.11.2024 при уточненні судом позовних вимог, позивачка сказала, що просить зобов`язати відповідача списати її заборгованість за водопостачання в сумі 225,85 грн., яка є незаконною.

Представник відповідача в судових засіданнях позовні вимоги не визнав з підстав викладених у відзиві, додатково пояснив, що підстав для списання боргу позивачці у відповідачів немає, оскільки тариф за водопостачання, який в 2023 році діяв, був законний і втратив свою чинність лише з 04.06.2024 року. Також просив стягнути з позивачки витрати на правничу допомогу в розмірі 26000 грн., про що надав відповідні документи.

Заслухавши сторін по справі, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принцип достатності доказів, суд приходить до наступного висновку:

Судом встановлено, що ОСОБА_1 являється споживачем комунальних послуг, що надає КП «Пирятинський міський водоканал», а саме постачання холодної води відповідно до Типового договору №4193/6566 від 16 квітня 2016 року (а.с. 5-6).

29 грудня 2022 року виконавчим комітетом Пирятинської міської ради Полтавської області було прийнято рішення № 517 «Про встановлення тарифу на послуги з централізованого водопостачання КП «Пирятинський міський водоканал», яким було встановлено для всіх категорій споживачів тариф на послуги з централізованого водопостачання в розмірі 23,23 грн. за 1 м3 води на період з дня офіційного оприлюднення до 31.12.2023 року (а.с. 9).

Вказане рішення було опубліковане в газеті «Пирятинські Вісті» у номері №1 від 06 січня 2023 року (а.с. 8).

Відповідно до рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року, визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Пирятинської міської ради Полтавської області № 517 «Про встановлення тарифу на послуги з централізованого водопостачання КП «Пирятинський міський водоканал» (а.с. 15-18).

Вказане рішення суду набрало законної сили одночасно з винесенням постанови Другим апеляційним адміністративним судом від 04.06.2024 року за результатами апеляційного перегляду рішення першої інстанції (а.с. 19-22).

Відповідно до ч. 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи

За правилами статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 року передбачено, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 263 ЦПК).

Відповідно до положень ч. 1, п.п. 1, 3, 7, 10 ч. 2 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; припинення дії, яка порушує право; припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

В обґрунтування підстав звернення до суду з указаним позовом, позивачка посилається на те, що їй була нарахована заборгованість за постачання холодної води в період з 10 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року за тарифом, що був встановлений рішенням виконавчого комітету Пирятинської міської ради Полтавської області № 517 «Про встановлення тарифу на послуги з централізованого водопостачання КП «Пирятинський міський водоканал». Враховуючи, що рішення № 517 «Про встановлення тарифу на послуги з централізованого водопостачання КП «Пирятинський міський водоканал» було визнано протиправним та скасовано 04 червня 2024 року, вважає заборгованість за період з 10 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року підлягає перерахунку.

Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

При цьому, приписами частини другої статті 265 КАС України визначено, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином, процесуальним законодавством регламентовано порядок втрати чинності нормативно-правового акту в разі визнання його протиправним, а саме: з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Зважаючи на такі приписи законодавства, нормативно-правовий акт втрачає чинність з моменту набрання законної сили судовим рішенням.

Отже, положення процесуального законодавства містять імперативне положення, яким по суті визначено повноваження суду при розгляді справи про визнання протиправним та скасування нормативно-правового акту та яке передбачає, що відповідний нормативно-правовий акт може бути визнаний нечинним відповідним рішенням суду лише з моменту набрання ним законної сили.

З огляду на вищевказане імперативне положення Кодексу адміністративного судочинства України суд не наділений повноваженням визнання нормативно-правового акту нечинним з моменту його прийняття, зокрема, й з огляду на те, що останнє може порушувати принцип правової визначеності.

Вказані висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі № 640/6699/20.

Відповідно до розрахунку позивачки від 20 серпня 2024 року, сума заборгованості з оплати послуг з постачання холодної води по особовому рахунку НОМЕР_1 на суму 225,85 грн за період з 10 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року (а.с. 26).

Позивачем на підтвердження викладу обставин, якими вона обґрунтовує свої вимоги було долучено копію акту звірки взаєморозрахунків № 1 від 04.04.2024, копію акту проведення перерахунку за надання послуг питної води за 2023 від 25.06.2024, копію заяви позивачки від 10.08.2024 щодо сплату нею заборгованості в розмірі 1014,00 грн.

Дані звернення позивачки мали інформативний характер, тому суд зазначає, що позивачка не зверталась із заявою до відповідача про необхідність про здійснення відповідачем перерахунку та списання її заборгованості.

За таких обставин, суд вважає, що тариф 23,23 грн за 1м3 холодної води, який був встановлений на підставі рішення № 517 «Про встановлення тарифу на послуги з централізованого водопостачання КП «Пирятинський міський водоканал» був чинним в період з 10 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року, оскільки вказане рішення було визнано протиправним та нечинним з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, а саме з 04 червня 2024 року.

Відтак підстави для перерахунку та скасуванню заборгованості з оплати послуг з постачання холодної води по особовому рахунку НОМЕР_1 на суму 225,85 грн за період з 10 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року, у відповідача відсутні, оскільки заборгованість утворилась в позивачки по причині несвоєчасної оплати послуг відповідача.

Не заслуговують на увагу вимоги позивачки щодо здійснення перерахунку заборгованості з водопостачання, оскільки відповідно до Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 р № 690 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2022 року № 85) передбачено кілька випадків проведення перерахунку, а саме в п.п. 29, 31, 40, 50, однак випадок позивачки під даний перелік не підпадає.

У пункті 54 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", заява № 4241/03 від 28.10.2010, вказано, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення у справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії", заява N 30544/96, п. 26, ECHR 1999-I).

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Отже, підсумовуючи вище наведене в цілому, суд приходить до переконання, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Щодо стосується стягнення витрат на правничу допомогу, які були заявлені представником відповідача, то суд приходить до наступного:

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи вбачається, що між адвокатом - Ступніком С. В. та КП «Пирятинський міський водоканал» в особі директора Курочки О. С. укладено Угоду № 211 про надання адвокатських послуг (професійної правничої допомоги) від 30.08.2024.

Відповідно до акту приймання - передачі виконаних робіт (надання послуг), виконаних адвокатом С. В. Ступніком згідно Угоди № 211 від 30 серпня 2024 року, сторони погодили надання наступних правових (юридичних послуг): ознайомлення з матеріалами справи в суді 0,5 год. х 2000 грн за год. = 1000 грн; опрацювання-аналіз позовної заяви/судової практики, консультування Замовника з приводу формування стратегії ведення справи, підготовка відзиву на позовну заяву 3 год. х 2000 грн за год. = 6000 грн; підготовка заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву 1 год. х 2000 грн за год. = 2000 грн; участь у судових засіданнях 3 х 4500 грн за засідання = 13500 грн; поїздка для консультацій 1 х 1500 грн за поїздку = 1500 грн; підготовка додаткових пояснень 1год. х 2000 за год. = 2000, загальний розмір правничих витрат складає 26000 грн.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

При вирішенні питання розподілу судових витрат суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п.61 Постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18).

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Судом встановлено, що спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із заборгованістю по оплаті житлово-комунальних послуг; вважається малозначним; матеріали справи не містять великої кількості документів для опрацювання та аналізу. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Крім цього, судом приймається до уваги клопотання позивачки ОСОБА_1 , про заперечення розміру та підстав задоволення судових витрат на правову допомогу відповідача в частині їх співмірності та достовірності.

Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, врахувавши складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих адвокатом послуг та значення справи для сторони, прийшов до висновку, що з урахуванням вимог розумності та справедливості, з ОСОБА_1 на користь КП «Пирятинський міський водоканал» слід стягнути 6000 грн судових витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265, 268, 352 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до комунального підприємства «Пирятинський міський водоканал» про захист прав споживачів та зменшення суми заборгованості комунальних платежів - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства «Пирятинський міський водоканал» витрати на правничу допомогу в розмірі 6000 грн. (шість тисяч грн.).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 11 листопада 2024 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Комунальне підприємство «Пирятинський міський водоканал» Код ЄДРПОУ: 31873639, юридична адреса: вул. Приудайський Узвіл, 31, м.Пирятин Лубенського району Полтавської області, 37000, тел.: (05358) 3-15-75, адреса електронної пошти: 25Svedokanal@ukr.net.; vodokanal21575@ukr.net.

Представник відповідача: адвокат Ступнік Сергій Васильович, юридична адреса: 37130, с. Кізлівка, Полтавської області.

Суддя О.Л.Малицька