Постанова

від 30.10.2024 по справі 914/597/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2024 р. Справа №914/597/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіО.С. Скрипчук

суддівН.М. КравчукО.І. Матущака,

секретар судового засідання В.Б. Лагутін,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рода Ексім Трейд» б/н від 15.09.2024 (вх. № 01-05/2575/24 від 16.09.2024)

на рішення Господарського суду Львівської області від 15.08.2024 (повний текст рішення складено 27.08.2024, м. Львів, суддя М.М. Петрашко)

у справі № 914/597/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДМ Захід Оіл Груп», м. Шепетівка Хмельницької області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Рода Ексім Трейд», м. Львів

про стягнення 573 549,81 грн.

за участю представників:

позивача: Зінченко Д.О.;

відповідача: Майборода А.П.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДМ Захід Оіл Груп» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рода Ексім Трейд» про стягнення 573 549,81 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору поставки від 01.07.2023 №0107/23 в частині оплати за поставлений товар, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в розмірі 371979,95 грн.

Разом з тим, керуючись пунктами 7.3. та 7.4. договору, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 89975,88 грн та штраф в розмірі 111593,98 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 15.08.2024 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рода Ексім Трейд» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДМ Захід Оіл Груп» 371979,95 грн основного боргу, 89871,46 грн пені, 111593,98 грн штрафу та 8601,68 грн витрат по сплаті судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції зазначив, що матеріалами справи підтверджується те, що позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв від позивача товар 07.07.2023, а відтак з урахуванням положень Цивільного кодексу України, відповідач зобов`язаний був оплатити цей товар на наступний день після поставки.

Зважаючи на те, що наступний день після 07.07.2023 припадає на суботу, тому обов`язок відповідача оплатити поставлений йому товар виник у нього в перший робочий день, тобто в понеділок 10.07.2023. Таким чином, як вбачається із матеріалів справи заборгованість відповідача становить 371979,95 грн, докази сплати цієї заборгованості в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи наведене, місцевий суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 371979,95 грн є обґрунтована.

Перевіривши розрахунок штрафу, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 111593,98 грн штрафу є обгрунтована.

Разом з тим, враховуючи те, що строк оплати за поставлений відповідачу товар сплив 10.07.2024, суд здійснив перерахунок пені за 242 дня починаючи з 11.07.2023, тобто за період з 11.07.2023 по 07.03.2024. Відповідно до здійсненого перерахунку розмір пені за період починаючи з 11.07.2023 по 07.03.2024 становить 89871,46 грн, а не 89975,88 грн.

Не погодившись з даним рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Рода Ексім Трейд» звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 15.09.2024 (вх. № 01-05/2575/24 від 16.09.2024) у якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 15.08.2024 у справі № 914/597/24 в частині стягнення 89975,88 грн пені та 111593,98 грн штрафу та постановити нове судове рішення, яким зменшити суму нарахованих штрафних санкцій до 20146,54 грн, що становить 10% від загальної суми штрафів.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано та не досліджено обов`язковий первинний документ, видаткову накладну, який і підтверджує факт приймання передачі товару, натомість оскаржуване рішення базується на одному єдиному документі, а саме : «Додаток № 1 до Договору», як на документ, що роз`яснено Верховним Судом, який лише уточнює умови договору та не з`ясовано обставини, які мають значення для справи, що передбачені пунктами 6.1.-6.4. договору, оплата товару (окремої партії) проводиться покупцем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника, вказаний у цьому договорі у формі 100%, а не передплати.

Разом з тим, скаржник вказує на відсутність належних доказів на підтвердження понесених ним витрат (збитків), внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем товару за договором поставки, що в свою чергу є прямим належним свідченням відсутності в природі наслідків завдання позивачу збитків та реалізації безпідставних намірів позивача з надмірного та необґрунтованого збагачення саме за рахунок відповідача, внаслідок стягнення за результатами розгляду даної справи пені та штрафу.

У судове засідання 30.10.2024 з`явився представник позивача, надав пояснення, проти доводів апеляційної скарги заперечив.

У судове засідання 30.10.2024 з`явився представник відповідача, доводи апеляційної скарги підтримав.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

01.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рода Ексім Трейд» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДМ Захід Оіл Груп» (постачальник) укладено договір поставки № 0107/23, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити (передати у власність), а покупець прийняти і оплатити зернові культури (товар), в асортименті (номенклатурі), кількості та за цінами, що зазначені у додатку №1, який є складовою та невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до пункту 1.3. договору, товар згідно даного договору поставляється партіями. Сторони погодились, що під партією товару вважається та кількість (асортимент) товару, поставка якого засвідчена відповідною видатковою (товарною) накладною.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що ціна кожної одиниці товару, його асортимент (номенклатура) та загальна вартість партії товару визначається за погодженням сторін та вказується у відповідних рахунках та видаткових (товарних) накладних. Сторони визнають, що ціна товару є динамічною та встановлюється постачальником залежно від змін цін на ринку товару, індексу інфляції, зміни цін на паливно-мастильні матеріали, тощо.

Відповідно до пунктів 2.2. та 2.3. договору, загальна сума договору складається із сум всіх видаткових накладних, оформлених сторонами відповідно до цього договору. Підписання покупцем видаткової (товарної) накладної на поставку окремої партії товару є свідченням того, що покупець погодив ціну товару зазначену в такій накладній та зобов`язується оплатити повну ціну (вартість) поставленою товару на встановлених договором умовах.

Згідно з пунктами 3.3. та 5.3. договору, товар вважається переданим постачальником та прийнятим покупцем в момент його безпосереднього вручення покупцеві. Датою поставки товару вважається дата підписання уповноваженим представником покупця видаткової накладної або іншого товаросупроводжувального документа, який був пред`явлений постачальником на час приймання товару. Товар вважається переданим постачальником та прийнятим покупцем: за кількістю згідно з видаткової (товарної) накладної; за якістю - згідно якості, шо вимагається для даного виду товару та фактичним станом товару, що отримується.

Пунктами 6.1.-6.4. договору встановлено, що всі розрахунки за цим договором здійснюються виключно в національній валюті України. Форма розрахунків - безготівкова. Оплата товару (окремої партії) проводиться покупцем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника, вказаний у цьому договорі у формі 100%. Оплата вартості товару проводиться покупцем по кожній окремій партії товару на підставі рахунку фактури постачальника. При цьому, сторони погодили, що відсутність виставленого постачальником рахунку фактури на оплату уже поставленого товару (окремої партії) не позбавляє покупця від обов`язку щодо оплати такого товару. Сторони при поставці окремої партії товару можуть домовитись про інші умови та строки оплати товару. Така домовленість повинна бути оформлена шляхом підписання сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору.

Як визначили сторони в додатку №1 до договору, відповідно до пункту 1.2. договору постачається: найменування кукурудза, кількість - 53,14 тонн, ціна за одиницю з ПДВ - 7000, вологість макс. - 14%, розбиті зерна макс. - 4,5%, пошкоджені ядра макс. - 4,5%, сторонні домішки макс. - 2,0%, афлатоксини 20 ppb.

В додатку №1 до договору сторони погодили такі умови оплати товару: оплата товару здійснюється покупцем шляхом передплати 100% вартості товару в строки, які узгоджуються сторонами. З моменту зарахування на поточний рахунок 100% оплати за товар, ціна на товар не підлягає зміні.

Відповідно до видаткової накладної №642 від 07.07.2023 позивач поставив відповідачу кукурудзу українського походження врожаю 2022 року у кількості 53,14 тонн загальною вартістю 371979,95 грн з ПДВ.

Як зазначив позивач, не зважаючи на здійснену поставку, відповідач не оплатив прийнятий від позивача товар, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в розмірі 371979,95 грн.

Відповідно до пунктів 7.3. та 7.4. договору, у випадку порушення покупцем строку оплати товару (окремої партії), покупець сплачує постачальнику неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу до моменту повної сплати заборгованості. За прострочення оплати товару (окремої партії) покупцем більш ніж на 30 (тридцять) календарних днів після закінчення строку, встановленого пунктом 6.3. цього договору, покупець зобов`язується сплатити постачальнику штраф у розмірі 30% (тридцять відсотків) від вартості неоплаченого товару (окремої партії).

Керуючись пунктами 7.3. та 7.4. договору, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 89975,88 грн та штраф в розмірі 111593,98 грн. Як вбачається з позовної заяви, пеня нарахована відповідачу за 242 дня.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

Апелянт не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 89975,88 грн пені та 111593,98 грн штрафу.

Колегія суддів переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги та вказує наступне.

З матеріалів справи встановлено, що 01.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рода Ексім Трейд" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДМ Захід Оіл Груп" (постачальник) укладено договір поставки, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити (передати у власність), а покупець прийняти і оплатити зернові культури (товар), в асортименті (номенклатурі), кількості та за цінами, що зазначені у додатку №1, який є складовою та невід`ємною частиною даного договору.

Сторони в додатку №1 до договору погодили, що відповідно до пункту 1.2. договору постачається: найменування кукурудза, кількість - 53,14 тонн, ціна за одиницю з ПДВ - 7000, вологість макс. - 14%, розбиті зерна макс. - 4,5%, пошкоджені ядра макс. - 4,5%, сторонні домішки макс. - 2,0%, афлатоксини 20 ppb.

Факт поставки позивачем відповідачу кукурудзи українського походження врожаю 2022 року у кількості 53,14 тонн загальною вартістю 371979,95 грн з ПДВ підтверджується видатковою накладною №642 від 07.07.2023.

Відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. (частина 1 статті 693 Цивільного кодексу України).

Статтею 538 Цивільного кодексу України визначено, що виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Враховуючи те, що позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв від позивача товар 07.07.2023, а відтак з урахуванням положень Цивільного кодексу України, відповідач зобов`язаний був оплатити цей товар на наступний день після поставки.

При цьому частиною 5 статті 254 ЦК України передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Зважаючи на те, що наступний день після 07.07.2023 припадає на суботу, тому обов`язок відповідача оплатити поставлений йому товар виник у нього в перший робочий день, тобто в понеділок 10.07.2023.

Відповідач свій обов`язок щодо оплати за поставлений йому товар не виконав.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За умовами статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності із статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок штрафу, зазначає що позовна вимога про стягнення з відповідача 111593,98 грн штрафу є обгрунтована.

Суд апеляційної інстанції, здійснивши перерахунок пені за період з 11.07.2023 по 07.03.2024 вказує, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що до стягнення з відповідача підлягає 89871,46 грн пені.

Разом з тим, скаржник в апеляційній скарзі просив суд зменшити суму нарахованих штрафних санкцій до 20146,54 грн, що становить 10% від загальної суми штрафів.

Відповідно п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання.

Виходячи з приписів п. 3.17.4. Постанови Пленуму ВГС України N 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України», вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Однак, колегія суддів вказує, що відповідач не довів належними та допустимими доказами винятковість випадку, який би слугував підставою для зменшення розміру неустойки (штрафу, пені).

Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Львівської області від 15.08.2024 у справі №914/597/24.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рода Ексім Трейд» б/н від 15.09.2024 (вх. № 01-05/2575/24 від 16.09.2024) залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 15.08.2024 у справі №914/597/24 залишити без змін.

3.Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено 11.11.2024.

Головуючий суддя О.С. Скрипчук

СуддяН.М. Кравчук

СуддяО.І. Матущак