Постанова

від 05.11.2024 по справі 915/1917/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 року м. ОдесаСправа № 915/1917/19Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богацької Н.С.

суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.

секретар судового засідання: Алієва К.О.

за участю представників учасників справи:

від прокуратури - Капустін М.В.,

від сільської ради - не з`явився,

від Миколаївської райдержадміністрації - не з`явився,

від ТОВ «Миколаївська водна компанія» - Ткаченко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська водна компанія»

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 09.08.2024 про забезпечення позову

у справі № 915/1917/19

за позовом: Виконуючого обов`язків керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 Миколаївської області в інтересах держави в особі Галицинівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області

до відповідачів:

1. Миколаївської районної державної адміністрації;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська водна компанія»;

про: визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсними договорів, зобов`язання повернути земельну ділянку, скасування реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року Виконуючий обов`язків керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 Миколаївської області в інтересах держави в особі Галицинівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області (далі прокурор) в інтересах держави в особі Галицинівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області (далі сільська рада) звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Миколаївської районної державної адміністрації та Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська водна компанія» (далі ТОВ «Миколаївська водна компанія»), в якому (з урахування заяви про зміну предмета позову та уточнень) просив суд:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Вітовської районної державної адміністрації від 13.04.2018 № 122-р «Про дострокове припинення права постійного користування земельною ділянкою Галицинівською сільською радою Вітовського району Миколаївської області»;

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Вітовської районної державної адміністрації від 13.04.2018 № 123-р «Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ Миколаївська водна компанія»;

- визнати недійсним укладений 25.04.2018 між Вітовською районною державною адміністрацією та ТОВ «Миколаївська водна компанія» договір оренди земельної ділянки площею 5,5 га з кадастровим номером 4823380600:03:000:0247 для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування (будівництво сміттєзвалища для організації полігону твердих побутових відходів) в межах території Галицинівської сільської ради Вітовського (на цей час Миколаївського) району Миколаївської області (далі земельна ділянка);

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Вітовської районної державної адміністрації від 05.04.2019 № 79-р «Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення»;

- визнати недійсним укладений 10.04.2019 між Вітовською районною державною адміністрацією та ТОВ «Миколаївська водна компанія» договір купівлі-продажу земельної ділянки;

- зобов`язати ТОВ «Миколаївська водна компанія» повернути територіальній громаді в особі Галицинівської сільської ради земельну ділянку у придатному для використання стані, у тому числі, шляхом знесення (демонтажу) об`єкту нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2250416648233), розташованого по вул. Степовій буд. 1/2 у с. Галицинове Миколаївського (Вітовського) району Миколаївської області;

- скасувати вчинену 11.12.2020 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ТОВ «Миколаївська водна компанія» на об`єкт нерухомого майна полігон твердих побутових відходів (реєстраційний номер об`єкта 2250416648233) (далі нерухоме майно).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Вітовською районною державною адміністрацією за відсутності достатнього обсягу повноважень передано в оренду ТОВ «Миколаївська водна компанія» спірну земельну ділянку згідно з договором оренди землі від 25.04.2019 та у подальшому продано її за договором купівлі-продажу від 10.04.2019. Такими діями, на думку прокурора, порушено право користування спірною земельною ділянкою, оскільки вона є комунальною власністю.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 18.11.2020 у даній справі, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2021, у задоволенні позову прокурора відмовлено в повному обсязі.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.07.2021 рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.11.2020 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 у справі №915/1917/19 скасовано, справу №915/1917/19 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

В процесі нового розгляду справи в суді першої інстанції прокурор подав заяву про забезпечення позову, в якій просив заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки та щодо об`єкта нерухомості (полігону твердих побутових відходів).

В обґрунтування заяви прокурор зазначив, що вже після пред`явлення позову та достовірно володіючи інформацією про наявність даного судового спору, у тому числі щодо законності будівництва та оформлення права приватної власності, ТОВ «Миколаївська водна компанія» вжито заходів до завершення будівництва та зареєстровано право власності на полігон твердих побутових відходів. Саме це і стало підставою для подання ним під час нового розгляду справи, заяви про зміну предмету позову.

Проте, і у подальшому ТОВ «Миколаївська водна компанія» продовжило вчиняти дії, які можуть вплинути на предмет спору та істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а саме: 29.11.2023 укладено з ОСОБА_1 договір іпотеки, предметом якого є спірний полігон твердих побутових відходів та земельна ділянка. Укладання вказаного договору може потягнути вибуття спірних об`єктів з власності ТОВ «Миколаївська водна компанія» та необхідності чергового уточнення нових обставин справи, зміни предмету позову, залучення інших відповідачів, тощо.

Прокурор також зазначав, що вказана справа перебуває на розгляді суду вже тривалий проміжок часу, остаточне рішення у справі не прийнято, інтереси держави у вказаних правовідносинах залишаються незахищеними.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 09.08.2024 заяву прокурора задоволено повністю.

Не погодившись з ухвалою суду, відповідач подав на неї апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги зазначено наступне:

- суд не зазначив, в чому саме полягають конкретні підстави для вжиття заходів забезпечення, що саме змінилося з часу подання прокурором позову та з часу отримання відмови у задоволенні попередньої заяви;

- лише укладення договору іпотеки, предметом якого є спірне майно, не може бути підставою для задоволення заяви прокурора;

- на території, де зареєстроване Підприємство, ведуться активні бойові дії;

- в результаті обстрілу, було пошкоджено офіс Підприємства. Часткові пошкодження має і сам полігон, він потребує обстеження на предмет знаходження на його території вибухово-небезпечних предметів. Тому для продовження діяльності потребує відновлення і залучення коштів, у тому числі кредитних і грантових;

- не дивлячись на вказані обставини, Підприємство продовжує здійснювати господарську діяльність за основним видом діяльності. Для відновлення і продовження діяльності, учасником товариства прийнято рішення надати Підприємству поворотну фінансову допомогу та відповідний іпотечний договір;

- такий договір укладений рік тому, і жодних дій з боку відповідача, направлених на зміну власника, не вчинено;

- навпаки, відповідач вживає відповідних заходів щодо збереження майна, утримання його в належному стані та використовує його на користь територіальної громади;

- забезпечення позову вплине на господарську діяльність підприємства, оскільки унеможливить залучення коштів на відновлення, придбання нової техніки, впровадження нових технологій, а також порушить права та законні інтереси третіх осіб, які не є учасниками цієї справи, а саме: ОСОБА_1

- суд не звернув увагу на той факт, що цінність спірного об`єкту полягає у його цілісності.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., суддів Богатиря К.В., Поліщук Л.В.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 витребувано у Господарського суду Миколаївської області копії матеріалів даної справи, вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відкладено до надходження копій матеріалів справи з суду першої інстанції.

12.09.2024 матеріали оскарження даної справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 апеляційну скаргу ТОВ «Миколаївська водна компанія» на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 09.08.2024 у справі № 915/1917/19 залишено без руху як таку, що не відповідає вимогам п. 3 ч. 3 ст. 258 ГПК України, а також ч. 3 ст. 260 ГПК України, встановлено скаржнику 10-ти денний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання суду доказів надсилання копії апеляційної скарги іншим учасникам справи та заяви про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Миколаївської області від 09.08.2024 у справі № 915/1917/19.

27.09.2024 від ТОВ «Миколаївська водна компанія» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано докази надсилання апеляційної скарги іншим учасникам справи, а також заява про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Миколаївської області від 09.08.2024 у справі № 915/1917/19.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2024 ТОВ «Миколаївська водна компанія» поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Миколаївської області від 09.08.2024 у справі № 915/1917/19, за апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження, встановлено іншим учасникам справи строк до 24.10.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу, роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань та призначено дану справу до розгляду на 05.11.2024 о 13:30 год.

30.10.2024 від Миколаївської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про її безпідставність та необґрунтованість, зокрема, що в заяві наведено достатньо підстав для забезпечення позову, а вжиті місцевим господарським судом заходи жодним чином не впливають на господарську діяльність відповідача.

01.11.2024 від ТОВ «Миколаївська водна компанія» надійшла заява (вх. № 4129/24) про участь його представника у судовому засіданні 05.11.2024 о 13:30 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яка ухвалою від 01.11.2024 задоволена.

Будь-яких інших заяв чи клопотань від учасників справи не надходило.

В судове засідання 05.11.2024 з`явився прокурор та представник ТОВ «Миколаївська водна компанія» (в режимі відеоконференції).

Представник ТОВ «Миколаївська водна компанія» просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 09.08.2024 у справі № 915/1917/19, ухвалити нове рішення, яким відмовити прокурору у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Прокурор заперечував проти доводів та вимог апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду - без змін.

Представники інших учасників справи в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв`язку з чим колегія суддів, керуючись ч. 12 ст. 270 ГПК України, дійшла висновку про можливість розгляду справи за їх відсутності.

Предметом апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції, якою задоволено заяву прокурора про забезпечення позову шляхом заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки та щодо об`єкта нерухомості (полігону твердих побутових відходів)

Згідно з частинами 1, 2 ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до ст. 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

Позов забезпечується, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

Колегія суддів зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності (постанови Верховного Суду від 25.01.2021 у справі № 902/775/20 від 27.01.2021 у справі № 910/3480/20).

Колегія суддів також зазначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися наданими йому правами.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 911/2930/17.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Згідно з ч. 11 ст. 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Слід зауважити, що розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.

Близькі за змістом висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20.

З матеріалів оскарження вбачається, що предметом позову у цій справі є вимоги немайнового характеру, зокрема, про визнання незаконними та скасування розпоряджень райдержадміністрації (якими достроково припинено право сільської ради постійного користування земельною ділянкою, передано її в оренду, а в подальшому продано ТОВ Миколаївська водна компанія»), визнання недійсними договорів оренди та купівлі-продажу землі, зобов`язання ТОВ «Миколаївська водна компанія» повернути територіальній громаді в особі сільської ради земельну ділянку у придатному для використання стані, у тому числі, шляхом знесення (демонтажу) спірного об`єкту нерухомого майна, а також скасування в реєстрі державну реєстрацію права власності ТОВ «Миколаївська водна компанія» на об`єкт нерухомого майна (полігон твердих побутових відходів).

Предметом спору у даній справі є земельна ділянка та розташований на ній полігон твердих побутових відходів.

Підставою позову зазначено протиправне розпорядження райдержадміністрацією земельною ділянкою комунальної власності.

Колегія суддів звертає увагу, що положення ч. 1 ст. 319 ЦК України надають власникові майна право розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, у тому числі здійснювати його відчуження на користь третіх осіб.

Тобто до вирішення спору по суті, наявні сприятливі обставини, коли відповідач вправі до моменту ухвалення/виконання рішення, розпорядитися належним йому майном на власний розсуд, у зв`язку з чим таке майно може зменшитись за кількістю або взагалі вибути з розпорядження/володіння відповідача на момент виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову.

Більш того, укладений 29.11.2023 між ОСОБА_1 та ТОВ «Миколаївська водна компанія» договір іпотеки, предметом якого є земельна ділянка та полігон твердих побутових відходів, лише додатково підтверджують можливість зміни власника цих об`єктів, які є предметом спору у даній справі, адже іпотекою забезпечено належне виконання зобов`язань ТОВ «Миколаївська водна компанія», які випливають з договору поворотної фінансової допомоги від 09.08.2022, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Миколаївська водна компанія», в той час як положеннями Закону України «Про іпотеку» передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання чи неналежного виконання боржником основного зобов`язання.

Отже право власності на земельну ділянку та розташований на ній полігон твердих побутових відходів може у будь-який час перейти до третіх осіб, у тому числі і до ОСОБА_1 , з якою ТОВ «Миколаївська водна компанія» 29.11.2023 укладено договір іпотеки, предметом якого є спірний полігон твердих побутових відходів та земельна ділянка.

За таких обставин, прокурором у заяві наведено достатньо переконливі та мотивовані підстави, які свідчать про реальну імовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких прокурор звернувся до суду в межах цієї справи, у разі задоволення позову.

Колегія суддів звертає увагу, що вжиті місцевим господарським судом заходи забезпечення жодним чином не впливають на господарську діяльність ТОВ «Миколаївська водна компанія», а лише встановлюють певні обмеження, наявність яких сприятиме ефективному захисту прав позивача, в інтересах якого прокурор звернувся із цим позовом, в межах одного та саме цього судового провадження без нових звернень до суду.

Колегія суддів також зазначає, що спірні заходи забезпечення позову стосуються виключно предмету спору та за цією ознакою є такими, що відповідають критеріям адекватності.

По суті, такі заходи спрямовані лише на збереження існуючого наразі стану речей і є ефективним засобом запобігання неможливості чи утруднення ефективного захисту прав позивача у разі задоволення позовних вимог, з урахуванням того, що предметом позову є вимоги немайнового характеру.

При цьому, такими заходами забезпечення позову не вирішується спір по суті, а необхідність їх застосування покликана насамперед наявністю судового спору щодо права комунальної власності на земельну ділянку, під час розгляду якого відповідачем та іншими особами можуть бути вчинені дії, які можуть призвести до відчуження частин спірної земельної ділянки на користь третіх осіб.

З огляду на викладене, за встановлених обставин цієї справи колегія суддів вважає, що запропоновані прокурором заходи забезпечення позову відповідають приписам процесуального законодавства, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін та за даних фактичних обставин справи є співрозмірними із заявленими вимогами, за наявності реальних передумов для висновку про імовірність утруднення ефективного захисту прав позивача.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення заяви прокурора.

Ухвала Господарського суду Миколаївської області від 09.08.2024 про забезпечення позову у справі № 915/1917/19 відповідає нормам процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, отже не можуть бути підставою для її задоволення.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська водна компанія» залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 09.08.2024 про забезпечення позову у справі № 915/1917/19 - залишити без змін.

Постанова, відповідно до вимог ст. 284 ГПК України, набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 11.11.2024.

Головуючий суддя Н.С. Богацька

судді К.В. Богатир

Л.В. Поліщук