Постанова

від 12.11.2024 по справі 902/240/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року Справа № 902/240/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Миханюк М.В. , суддя Крейбух О.Г.

секретар судового засідання Юзефович Д.О.

представники сторін в судове засідання не з`явилися

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Зубарєвої Галини Володимирівни на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 25.07.2024 (суддя Матвійчук В.В., повний текст складено 30.07.2024) у справі № 902/240/24

за позовом Фізичної особи-підприємця Зубарєвої Галини Володимирівни

до Приватного акціонерного товариства "Турбівський каоліновий завод"

про стягнення 36 902,19 грн

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Господарського суду Вінницької області перебувала справа № 902/240/24 за позовом Фізичної особи - підприємця Зубарєвої Галини Володимирівни до Приватного акціонерного товариства "Турбівський каоліновий завод" про стягнення 36 902,19 грн.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 25.06.2024 позовні вимоги Фізичної особи - підприємця Зубарєвої Галини Володимирівни задоволено частково. Ухвалено стягнути з Приватного акціонерного товариства "Турбівський каоліновий завод" на користь Фізичної особи - підприємця Зубарєвої Галини Володимирівни 26 400,00 грн - суми попередньої оплати, 7 326,13 грн інфляційних втрат та 2 767,39 грн - витрат зі сплати судового збору. В решті позову відмовлено.

Від представника позивача - адвоката Перепелюка О.В. 11.07.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла заява № б/н від 10.07.2024 (вх. № 01-34/7153/24 від 11.07.2024) про ухвалення додаткового рішення у справі № 902/240/24 із документами на підтвердження витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 25.07.2024 відмовлено у прийнятті додаткового рішення у справі № 902/240/24 щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду мотивоване тим, що позивач не скористався своїм правом на надання суду заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу ані в усній формі до судових дебатів, ані у письмовій формі, не подано доказів на підтвердження розміру судових витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, тому суд не мав підстав та обов`язку вирішувати питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись із вказаним процесуальним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Вінницької області від 25.07.2024 та прийняти нове рішення про задоволення заяви щодо стягнення з відповідача понесених у справі № 902/240/24 витрат на професійну правничу допомогу.

Аргументуючи доводи апеляційної скарги вказує на помилковість висновків суду першої інстанції, оскільки позивачем у заяві про зміну позовних вимог було також заявлено про розподіл судових витрат, орієнтовний розмір яких складає 20 000,00 грн, та зазначено про надання підтверджуючих документів після винесення судового рішення у 5-денний термін, тобто вважає, що ним виконана законодавча вимога, передбачена ч. 8 ст. 129 ГПК.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Зубарєвої Галини Володимирівни на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 25.07.2024 у справі № 902/240/24; апеляційну скаргу постановлено розглянути із повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач правом подати письмовий відзив на апеляційну скаргу не скористався.

Представники сторін в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином засобами електронного (поштового) зв`язку.

За умовами ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що всі учасники справи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи та явка сторін обов`язковою не визнавалась, суд дійшов висновку про відсутність перешкод для розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Розглянувши матеріали справи № 902/240/24, проаналізувавши наявні докази та доводи апеляційної скарги, а також перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд зазначає таке.

Предметом апеляційного оскарження є ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Питання розподілу між сторонами судових витрат, суд вирішує під час ухвалення рішення суду і зазначає про це в резолютивній частині (п. 5 ч. 1 ст. 237, п. 2 ч.5 ст. 238 ГПК України).

Водночас, згідно з ч. 1 ст. 221 ГПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Така норма кореспондується із вказаною вище нормою ч. 8 ст. 129 ГПК України.

За змістом правового висновку викладеного в постанові Верховного Суду від 13.12.2023 в справі № 907/850/22, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, слід враховувати:

- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень ст. 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (постанова Верховного Суду від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19);

- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 921/221/21 та від 31.05.2022 у справі № 917/304/21);

- заяву щодо вирішення питання про стягнення витрат необхідно залишити без розгляду, якщо докази були надані поза межами строку, без клопотання про поновлення цього строку та обґрунтування поважності причин його пропуску (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц);

- потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів на підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанова Верховного Суду від 29.06.2022 у справі № 161/5317/18).

Отже, право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі (якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів); по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Положення статті 124 ГПК України також не встановлюють обов`язку сторони надавати докази на підтвердження відповідних судових витрат разом з наданням попереднього розрахунку суми судових витрат.

У справі № 922/676/21 окремо звертається увага, що подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності.

Вирішуючи питання строку подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру, суд зауважує, що вказівка у частині 8 статті 129, частині 1 статті 221 ГПК України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останній етап - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.

Разом з тим процесуальний закон не визначає певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже, така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами). Однак, така заява має бути чітко сформульована та належно обґрунтована. Процесуальний закон не визначає конкретну процесуальну стадію, на якій має бути зроблена заява. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 921/221/21, від 31.05.2022 у справі № 917/304/21. Вказана позиція застосована також у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22.

Із матеріалів даної справи встановлено, що у поданій позовній заяві не зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правничу допомогу. У прохальній частині позову заявлено лише вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача сплачений за подання позовної заяви судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.

Верховний Суд у постановах від 10.11.2022 у справі № 910/9024/21, від 14.12.2021 у справі № 922/676/21, від 18.01.2022 у справі № 910/2679/21, від 21.06.2022 у справі № 908/574/20, від 29.09.2022 у справі № 910/3055/20, від 25.10.2022 у справі № 910/19650/20, від 10.11.2022 у справі № 910/9024/21, 14.06.2023 у справі № 515/1060/19 вказав, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок, відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат, а сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

З цього приводу Верховний Суд притримується позиції, що право на відмову у відшкодуванні витрат належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи.

Отже, незазначення попереднього розрахунку витрат на правничу допомогу в першій заяві по суті не є перешкодою для стягнення витрат, понесених учасником справи.

Проте, підстави для розподілу судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.

У заяві про зміну предмету позову № б/н від 30.05.2024 позивачем було повідомлено суд про укладення договору про надання правничої допомоги, згідно якого орієнтовний розмір оплати адвокатських послуг становить 20 000,00 грн, а також зазначена вимога про покладення судових витрат (судового збору та витрат на оплату наданих адвокатських послуг) на відповідача у справі.

Оскільки в судове засідання суду першої інстанції 25.06.2024 представники сторін не з`явилися, а судові дебати не проводились, колегія суддів вважає заявлену позивачем у заяві про зміну предмету позову від 30.05.2024 вимогу про стягнення судових витрат належною підставою для здійснення судом розподілу судових витрат.

Разом з тим, відповідно до вимог частини 8 статті 129 ГПК України представник позивача мав протягом 5 днів з 25.06.2024 (дата ухвалення судового рішення) надати докази, які підтверджують розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи (договори, рахунки тощо).

Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання, а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.

Водночас, варто зазначити, що практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Встановлено, що письмова заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у визначеному розмірі представником ФОП Зубарєвої Галини Володимирівни сформована у системі ЄСІТС "Електронний суд" 10.07.2024 та надійшла до суду першої інстанції 11.07.2024, тобто після спливу 15 днів після ухвалення судового рішення (у той час як спеціальна норма частини 8 статті 129 ГПК України визначила строк подачі доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу - 5 днів). При цьому, клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку подано не було.

Таким чином, норма частини 8 статті 129 ГПК України про необхідність подання доказів, які підтверджують розмір витрат на професійну правничу допомогу, протягом преклюзивного строку 5 днів позивачем не дотримана, що є підставою для залишення заяви позивача без розгляду.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України законодавцем унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За умовами ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, з наведених положень чинного процесуального законодавства вбачається, що саме учасники справи, які наділені певною процесуальною ініціативою, при зверненні до суду із відповідними заявами визначають свої вимоги (в межах яких і відбувається розгляд цих заяв судом) та несуть ризик настання або ненастання наслідків, пов`язаних з вчиненням відповідних процесуальних дій.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

Доводи скаржника частково знайшли своє підтвердження в частині належного та своєчасного звернення із заявою про стягнення витрат на правничу допомогу. Натомість, пропуск встановленого п`ятиденного строку на подання доказів понесення таких витрат є підставою для залишення заяви без розгляду, а не відмови в її задоволенні, як зазначено судом першої інстанції.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення.

Відповідно до статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, ухвала Господарського суду Вінницької області від 25.06.2024 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про залишення заяви представника позивача щодо ухвалення додаткового рішення без розгляду.

Відповідно до п. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Зубарєвої Галини Володимирівни задоволити частково.

2. Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 25 липня 2024 року у справі №902/240/24 скасувати. Прийняти нове рішення.

Заяву № б/н від 10.07.2024 представника Фізичної особи - підприємця Зубарєвої Галини Володимирівни - адвоката Перепелюка О.В. про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з Приватного акціонерного товариства "Турбівський каоліновий завод" на користь Фізичної особи - підприємця Зубарєвої Галини Володимирівни понесені у справі № 902/240/24 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн залишити без розгляду.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Справу № 902/240/24 повернути Господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Миханюк М.В.

Суддя Крейбух О.Г.