Ухвала

від 12.11.2024 по справі 1-60/11

ЮЖНИЙ МІСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1-60/11

1-і/519/1/24

У Х В А Л А

12.11.2024 року м. Південне

Суддя Южного міського суду Одеської області ОСОБА_1 розглянувши клопотання ОСОБА_2 про скасування арешту,

У С Т А Н О В И В:

До суду надійшло клопотання про скасування арешту майна, накладеного постановою слідчого прокуратури м.Южне Одеської області від 26.01.2010.

Клопотання обґрунтоване тим, що постановою слідчого прокуратури Галицького району м.Южне Одеської області від 26.01.2010 у межах кримінального провадження №100201000002 накладено арешт на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 . Постановою Южного міського суду Одеської області від 08.06.2011 вказане кримінальне провадження закрито, проте постановою прокуратури м.Южне Одеської області від 26.01.2010 арешт не знятий і особа позбавлена можливості реалізувати своє право власності.

Вирішуючи питання прийняття клопотання до провадження і відкриття провадження за клопотанням про скасування арешту майна, суд виходить з такого.

Відповідно до змісту копії постанови про накладення арешту на майно від 26.01.2010, з метою забезпечення можливого цивільного позову, слідчий прокуратури у межах кримінальної справи №100201000002 накладено арешт на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_3 .

Постановою Южного міського суду Одеської області від 08.06.2011 вказане кримінальне провадження закрито. Долю арештованого нерухомого майна не вирішено.

20.08.2023 ОСОБА_3 помер, скасування арешту необхідно ОСОБА_2 для оформлення спадщини.

При цьому суд установив, що постановою слідчого прокуратури м.Южне Одеської області від 26.01.2010 арешт на 1/2 частину квартири накладено на підставі приписів КПК України 1960 року. Так само постанова Южного міського суду Одеської області від 08.06.2011 ухвалена за правилами КПК України 1960 року.

Отже, арешт на спірне майно було накладено під час дії КПК України 1960 року за процедурою, встановленою цим нормативно-правовим актом.

Відповідно до пункту дев`ятого розділу XI «Перехідні положення» КПК України 2012 року запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом. Дана норма узгоджується з вимогами частини першої статті 5 КПК України, за якою процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

З огляду на зазначене, на правовідносини, пов`язані з розв`язанням питання про припинення арешту майна, поширюються норми КПК України 1960 року. Проте положеннями цього Кодексу передбачалося прийняття рішення про зняття арешту з майна на стадії досудового слідства лише в межах провадження у кримінальній справі - або одночасно з винесенням постанови про її закриття (частина перша статті 214), або раніше, якщо в застосуванні відповідного заходу відпаде потреба (частина шоста статті 126).

Відповідно до ч.6 ст.126 КПК 1960 року накладення арешту на майно скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба, тобто чинним на момент накладення арешту на майно (2010 рік) Кримінально-процесуальним кодексом України не передбачена процедура розгляду судом (слідчим суддею) заяви про звільнення майна з-під арешту, поданого особами, які не є учасниками кримінального провадження та вважають себе власниками арештованого майна.

Вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції. З урахуванням наведеного вище, вирішення цих вимог за правилами кримінального судочинства законом не передбачено.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом України у постанові від 15 травня 2013 року у справі №6-26цс13 та Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 24 квітня 2019 року у справі №2-3392/11 (провадження №14-105цс19), від 15 травня 2019 року у справі №372/2904/17-ц (провадження №14-496цс18), від 21 серпня 2019 року у справі №911/1247/18 (провадження №12-99гс19).

При цьому у пункті 42 постанови від 30.06.2020 у справі №727/2878/19 Велика Палата Верховного Суду сформувала остаточний висновок про те, що спори про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами КПК України 1960 року та незнятого за цим Кодексом після закриття кримінальної справи слід розглядати за правилами цивільного судочинства. Натомість питання про скасування арешту майна, накладеного за правилами КПК України 2012 року та нескасованого після закриття слідчим кримінального провадження, має вирішувати слідчий суддя за правилами кримінального судочинства.

Також, у пункті 21 вказаної постанови ВП ВС від 30.06.2020 вказано, що Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово вирішувала питання щодо юрисдикції суду за вимогами про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами кримінального судочинства, та вказала на таке.

Спір щодо звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за Кримінально-процесуальним кодексом України (далі - КПК України 1960 року) та завершеного (вирок, постанова про закриття провадження) у порядку, передбаченому КПК України 1960 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі №372/2904/17-ц) або КПК України 2012 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі №2-3392/11). Залежно від суб`єктного складу учасників цього спору його слід розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства.

Суд, як і інші органи державної влади та їх посадові особи відповідно до частини другої статті 19 Конституції України зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Однією з загальних засад кримінального провадження згідно з пунктом другим частини першої статті 7, частиною першою статті 9 КПК України є законність, що передбачає обов`язок, суду, слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, інших службових осіб органів державної влади неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом (ч.3 ст.26 КПК України).

З огляду на те, що метою звернення із цим клопотанням про скасування арешту майна є захист права власності заявника, яка не була учасником кримінального провадження, а арешт накладено на відповідне майно у кримінальному провадженні, розпочатому за КПК України 1960 року та завершеному (постанова про закриття провадження) у порядку, передбаченому КПК України 1960 року, то відповідне питання (спір) підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Крім того, відповідно до даних автоматизованої системи КП «Д-3» в провадженні Южного міського суду Одеської знаходиться цивільна справа №519/1533/24 за позовом ОСОБА_2 до Одеської обласної прокуратури в особі Доброславської окружної прокуратури про зняття арешту з майна, провадження за якою відкрито, тобто заявник вже скористався своїм правом на розгляд спору в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.26 КПК України, Розділом XI Перехідних положень КПК України, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті провадження за клопотанням ОСОБА_2 про скасування арешту.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом семи днів з часу її постановлення.

Суддя Южного міського суду

Одеської області ОСОБА_1