Постанова

від 30.10.2024 по справі 904/82/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2024 м. Дніпро Справа № 904/82/22 (904/4240/22)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач), Верхогляд Т.А., Іванова О.Г.,

секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2023 по справі № 904/4240/23 (суддя Владимиренко І.В.), повний текст рішення складено 18.08.2023

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик», м. Дніпро

до відповідача-1 - ОСОБА_1 , с. Нове Місто, Монастирищенського району, Черкаської області

відповідача-2 - ОСОБА_2 , м. Монастирище, Монастирищенського району, Черкаської області

відповідача-3 - ОСОБА_1 , село Нове Місто, Монастирищенського району, Черкаської області

відповідача-4 - ОСОБА_3 , м. Київ

про визнання недійсними: рішення учасника; правочину - акту приймання-передачі майна та витребування майна з чужого незаконного володіння,

яка розглядається в межах справи № 908/82/22

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик», м. Дніпро, -

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик» в особі ліквідатора Плесюка Олексія Степановича звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача-1: ОСОБА_1 , відповідача-2: ОСОБА_2 , відповідача-3: ОСОБА_1 , відповідача-4: ОСОБА_3 та з урахуванням заяви ліквідатора № 02-04/305 від 07.04.2023 про зміну (уточнення) предмета позову (а. с. 114-115 т 3) просить суд:

Визнати недійсним рішення учасника ТОВ «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик» від 02.04.2020 № 406;

Визнати недійсним правочин - акт приймання передачі нерухомого майна учасника, який вийшов з ТОВ «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик» від 02.04.2020 № 400, 401;

Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ТОВ «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик» майно:

- земельну ділянку кадастровий номер 7123410100:02:001:1449 за адресою: АДРЕСА_1 ;

- комплекс, будівлі та споруди, монтажно-заготівельного цеху з прибудовами, А: ґанок, І; дільниці механічної обробки Б; вимощення ІІ; вимощення ІІІ; огорожі 1 за адресою: АДРЕСА_1 ;

- комплексу будівлі та споруди, куди входить: механічно-складський цех А-1, водонапірна башта Б-1, склад В-1, прохідна Г-1, огорожа 1, складський цех № 3, Е-1, ворота 2 за адресою АДРЕСА_1 ;

- земельної ділянки кадастровий номер 7123410100:02:001:1448 АДРЕСА_1 .

Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ТОВ «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик» майно:

- виробничий цех № 1 за адресою: АДРЕСА_2 ;

- дільниці теплотехнічного випробування парових котлів, що розташований за адресою АДРЕСА_2 ;

- матеріального складу з пожежним депо за адресою АДРЕСА_2 .

Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ТОВ «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик» майно:

- нежиле приміщення за адресою АДРЕСА_3 .

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2023 у даній справі позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2023 у справі № 904/82/22 (904/4240/22) відповідач-3 - ОСОБА_1 оскаржує його в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду та просить:

- скасувати оскаржуване рішення в частині позовних вимог про визнання недійсним рішення учасника ТОВ «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик» від 02.04.2020 № 406, правочину - акта приймання-передачі нерухомого майна учасника, який вийшов з ТОВ «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик» від 02.04.2020 № 400, 401 та витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ТОВ « 2Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик» майна: виробничого цеху № 1; дільниці теплотехнічного випробування паркових котлів; матеріального складу з пожежним депо;

- ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову в оскаржуваній частині відмовити.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 мотивована незаконністю та необґрунтованістю в розумінні ст. 236 ГПК України оскаржуваного судового рішення, адже на його думку, місцевий господарський суд неправильно застосував правові висновки Верховного Суду, які не відповідають дійсним обставинам справи. Суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, допустив порушення норм процесуального права, не надав оцінку аргументам представника відповідача-3 та наданим ним доказам в підтвердження дійсних обставин, не відобразив результати такої оцінки в оскаржуваному рішенні, що як наслідок, призвело до неправильного вирішення спору.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- посилаючись на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в ухвалі від 11.08.2022 по справі № 916/546/21, з урахуванням, зокрема, обставин встановлених Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду від 26.01.2022 по справі № 911/2525/19, скаржник вважає, що оскаржуване рішення учасника ТОВ «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик» від 04.04.2020 № 406 та акт приймання-передачі нерухомого майна учаснику, який вийшов з ТОВ «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик» від 02.04.2020 не є правочинами в розумінні ст. 202 ЦК України, а тому не підлягає визнанню недійсним на підставі ст. 203, 215 ЦК України, оскільки підставою переходу майна в рахунок оплати частки учаснику, який вийшов з товариства, є саме рішення учасника про виплату частки.

При цьому, на думку скаржника, акт приймання-передачі нерухомого майна учаснику, який вийшов з ТОВ «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма» Енергетик» від 02.04.2020 не є підставою переходу майна в рахунок оплати частки учаснику, який вийшов з товариства та не є правочином, а є доказом виконання рішення учасника товариства від 02.04.2020 про виплату товариством вартості частки (передачу майна в рахунок оплати частки) учаснику, який вийшов.

Відтак, скаржник вважає, що суд першої інстанції помилково визнав недійсним рішення учасника ТОВ «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик» від 02.04.2020 № 406 та акт приймання-передачі нерухомого майна учаснику, який вийшов з ТОВ «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма» Енергетик» від 02.04.2020;

- не відповідає дійсним обставинам справи висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 , як заінтересована особа безоплатно отримав від свого брата ОСОБА_1 нерухоме майно, яке складається з виробничого цеху, дільниці теплотехнічного випробування парових котлів та матеріального складу з пожежним депо, адже передача ОСОБА_4 трьох об`єктів нерухомого майна на підставі договорів дарування від 19.06.2020 відбулася за рахунок часткової компенсації вартості частки 45% (22500000,00 грн) від статутного капіталу ТОВ «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик», яка належала ОСОБА_4 , тобто не була для нього безоплатною.

Набуваючи право власності на вказані вище три об`єкти нерухомого майна ОСОБА_1 діяв добросовісно, переслідуючи єдину мету отримати компенсацію вартості своєї частки у статутному капіталі Товариства.

Таким чином, ОСОБА_1 вважає, помилковим висновок суду першої інстанції про витребування з його власності вищевказаного майна на підставі ст. 388 ЦК України.

18.09.2023 на адресу ЦАГС надійшла апеляційна скарга відповідача-4 ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2023 у даній справі.

Оскаржуючи рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку ОСОБА_2 (відповідач-4) вважає його прийнятим з грубим порушенням норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права.

На думку апелянта ОСОБА_2 , задовольняючи позов ліквідатора місцевий господарський суд повністю погодився з доводами позивача, втім не врахував обставин, які є істотними у даній справі, що призвело до безпідставного витребування майна у відповідачів та порушення їх законного права власності.

Відповідно до вимог апеляційної скарги, ОСОБА_2 просить скасувати оскаржуване рішення по справі та відмовити в повному обсязі у задоволенні позовних вимог ТОВ «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик» в особі ліквідатора Плесюка Олексія Степановича, з огляду на наступне:

- місцевим господарським судом неправильно застосовано приписи ст. 20 Господарського кодексу (ГК) та ст. 15 Цивільного кодексу (ЦК), які дозволяють захист цивільного права лише за наявності порушеного інтересу, якого в даній ситуації немає;

- судом не враховано, що предметом спору у даній справі є рішення загальних зборів ТОВ «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик», а тому належним відповідачем має бути саме ТОВ, а не його окремі учасники або акціонери, які не відповідають за дії вищого органу товариства. Суд дійшов помилкового висновку щодо підстав задоволення позову, і подання позову до неналежного відповідача має бути самостійною підставою для відмови у позові;

- ліквідатор неправомірно оскаржує рішення загальних зборів, що суперечить положенням ст. 28, 29, 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», які визначають, що загальні збори є вищим органом товариства, чиї рішення не підлягають оскарженню самим товариством;

- відповідно до ст. 37 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», у випадку, якщо в товаристві є лише один учасник, рішення з питань компетенції загальних зборів приймаються одноособово і оформлюються письмовим рішенням цього учасника. На відміну від протоколу зборів, який фіксує рішення кількох учасників, у випадку одного учасника рішення оформлюється як єдиний документ, що засвідчує прийняття рішення вищим органом товариства. Тому рішення від 02.04.2020 не є «актом» у розумінні ст. 20 ГК України, а лише технічним документом.

Таким чином, суд першої інстанції, задовольнивши позов ліквідатора, припустився порушення норм процесуального та матеріального права (зокрема, ст. 20 ГПК України та ст. 167 ГК України), оскільки позовна вимога стосувалася документа, який не є корпоративним актом і не може бути визнаним недійсним;

- виходячи з визначення правової природи рішень загальних зборів товариства, останні віднесено до правових актів індивідуальної дії (ненормативних актів), а тому сам по собі акт приймання-передачі нерухомого майна учаснику, який вийшов з ТОВ «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик» від 02.04.2020 № 400, 401. є лише одним із доказів, що підтверджує виконання товариством свого зобов`язання з передачі на користь відповідача майна на виконання рішення учасника товариства і не мають ознак правочину у розумінні ст. 202 ЦК України. Цей акт є первинним документом бухгалтерсько-фінансової звітності юридичної особи. У правовій практиці, зокрема в постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 910/12258/17, від 05.02.2019 у справі № 10/Б-5022/1319/2011, від 27.11.2018 у справі № 910/22274/17, зазначається, що подібні акти є первинними бухгалтерськими документами, що лише підтверджують факт передачі майна і виконання товариством свого зобов`язання відповідно до рішення загальних зборів.

- акт приймання-передачі нерухомого майна є документом, що фіксує волю органу управління товариства (рішення учасника) і засвідчує здійснення дій з фактичної передачі об`єкта власності учаснику, який вийшов. Однак він не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав або обов`язків сторін, а тому не відповідає юридичній суті правочину і не є самостійним правочином. Відповідно, до нього не можна застосувати норми ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ), які передбачають можливість визнання недійсними правочинів у межах справи про банкрутство, зокрема на підставі фраудаторності.

Крім того, положення ст. 16 ЦК України визначають, що захист прав здійснюється шляхом визнання недійсним правочину, який безпосередньо порушує права позивача, а предметом позову не можуть бути обставини, які є лише доказами у справі. Оскільки спірний акт приймання-передачі майна не є правочином, а лише підтвердженням виконання рішення, ОСОБА_2 вважає, що ліквідатор боржника обрав неналежний спосіб захисту.

3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.

Ознайомившись зі змістом апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2023 у справі № 904/82/22(904/4240/22), арбітражний керуючий, ліквідатор ТОВ «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик» Плесюк О.С. вважає її необґрунтованою, виходячи з наступного.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України (ГПК), корпоративні спори охоплюють, серед іншого, спори між учасниками юридичної особи та спори між юридичною особою і її учасником, у тому числі учасником, який вибув. У цьому випадку, спір стосується ТОВ «МВВФ «Енергетик» і його колишнього учасника, що підпадає під визначення корпоративного спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 КУзПБ ліквідатор після свого призначення наділяється повноваженнями керівника або органу управління підприємства-банкрута. Це дає ліквідатору законні підстави діяти від імені Товариства, що перебуває у стані банкрутства. Виходячи з того, що ліквідатор виконує функції управлінського органу, він має право на подання позову щодо визнання недійсним рішення учасника Товариства. Таким чином, твердження апелянта про те, що ліквідатор не має таких повноважень, є необґрунтованим.

Отже, апелянт безпідставно стверджує, що відповідачем має виступати саме ТОВ «МВВФ «Енергетик», адже ліквідатор є представником юридичної особи, виконує її управлінські функції та діє в інтересах Товариства.

Оскільки позивач (ліквідатор) і відповідач не можуть бути однією і тією ж стороною у справі, це твердження апелянта не має підґрунтя.

Апелянт посилається на п. 2.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4, який визначає, що в судовому порядку недійсним може бути визнано рішення загальних зборів учасників, а не протокол, який лише документує факт прийняття рішення. Водночас, предметом позову у даній справі є саме рішення учасника, а не протокол загальних зборів. Таким чином, доводи апелянта про необхідність оспорювати «рішення, оформлене рішенням» не відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству, і є необґрунтованим.

Акт приймання-передачі майна є двостороннім правочином, оскільки він засвідчує взаємне волевиявлення сторін і має юридичні наслідки: набуття права власності для однієї сторони і припинення права власності для іншої. Це означає, що такий акт є способом набуття цивільних прав та обов`язків, відповідно до ст. 202 ЦК України. Оскарження правочину, оформленого актом, є належним способом захисту цивільних прав відповідно до ст. 16 ЦК та ст. 20 ГК України.

Відповідно до п.п. 2 п. 48 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, для державної реєстрації права власності на майно, передане юридичній особі як внесок, необхідно подати акт приймання-передачі або інший документ, що підтверджує передачу майна. У даній справі акт приймання-передачі від 02.04.2020 є основним документом, на підставі якого право власності на 8 об`єктів нерухомості зареєстровано за ОСОБА_1 .

Спірний акт приймання-передачі від 02.04.2020 є правовстановлюючим документом, а не просто бухгалтерським документом. Він підтверджує передачу права власності і спричиняє зміну власника майна, тобто є юридичним документом, що безпосередньо спричинив зміну прав на майно від ТОВ «МВВФ «Енергетик» до ОСОБА_1 .

Ліквідатор Плесюк О.С. наводить у відзиві на апеляційну скаргу правові висновки Верховного Суду в постановах від 12.06.2019 у справі № 927/352/18, від 29.04.2015 у справі № 903/134/13-г, від 11.09.2018 у справі № 918/1377/16, та від 18.01.2022 у справі № 917/10/21, які на його думку, підтверджують, що акт приймання-передачі, який має ознаки волевиявлення сторін та спричиняє юридичні наслідки, може бути визнаний правочином.

Апелянт посилається на ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 11.08.2022 у справі № 916/546/21. Однак, у даній справі предметом спору був акт приймання-передачі частки в статутному капіталі, який супроводжувався договором. На відміну від цієї ситуації, у даній справі договір не укладався, а акт приймання-передачі сам по собі спричинив зміну права власності на майно.

У згаданій ухвалі Великої Палати зазначено, що правову природу акта приймання-передачі слід оцінювати з огляду на його зміст та фактичні обставини. Це підтверджує, що суд має досліджувати акт у кожній справі окремо, визначаючи його правову природу, зокрема те, чи є він правочином, залежно від наявності волевиявлення та юридичних наслідків.

Таким чином, твердження апелянта про те, що акт приймання-передачі не є правочином, на думку ліквідатора Плесюка О.С., є необґрунтованим, оскільки акт приймання-передачі у даній справі є правовстановлюючим документом, що спричинив припинення права власності ТОВ «МВВФ «Енергетик» та набуття права власності ОСОБА_1 .

Також, ліквідатор вважає безпідставними доводи апелянта про те, що у ТОВ «МВВФ «Енергетик» існувало інше майно, адже апелянт не наводить переконливих доказів на підтвердження цього. Відсутність майна було підтверджено інвентаризацією ліквідатора, яка не виявила жодних активів боржника, в тому числі й тих, що описані в акті податкової застави.

Подання апелянтом балансу ТОВ «МВВФ «Енергетик» за 2019 рік не спростовує висновків суду, оскільки документ не містить інформації про фактичну наявність майна на момент розгляду справи, а також не є доказом наявності активів після повернення майна учаснику.

Твердження апелянта про можливість погашення податкового боргу за рахунок майна, описаного в податковій заставі, ліквідатор також вважає безпідставним, адже згідно з правовими висновками Верховного Суду, кредиторам не потрібно доводити, що конкретне майно могло б бути використане для погашення їхніх вимог у разі, якщо це майно належало боржнику.

Апелянт не пояснює, чому ТОВ «МВВФ «Енергетик» віддало перевагу поверненню майна учаснику ОСОБА_1 перед сплатою податкового боргу, який не було погашено, що призвело до його банкрутства.

Судовими рішеннями у справі підтверджено, що рішення учасників ТОВ «МВВФ «Енергетик» призвели до виведення з господарського обігу всього майна, яке забезпечувало діяльність компанії, що не залишає можливості для задоволення вимог кредиторів.

Подання ліквідатором позову щодо визнання недійсним рішення учасника та акту приймання-передачі майна, що також свідчить про відсутність належного майна у боржника для задоволення кредиторських вимог.

Щодо зв`язків з заінтересованою особою:

- правочин про приймання-передачу нерухомого майна, укладений з колишнім учасником ТОВ «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик», ОСОБА_1, є фраудаторним, оскільки він укладений із заінтересованою особою, яка має родинні зв`язки з іншими учасниками;

- в результаті цього правочину нерухоме майно було передане безкоштовно, що суперечить нормам законодавства і порушує інтереси кредиторів;

- правочин укладено в період, коли ТОВ «Енергетик» мало невиконані грошові зобов`язання, що підтверджено судовими рішеннями, що свідчить про його фраудаторність;

- внаслідок цього правочину та супутнього акту приймання-передачі все майно підприємства перейшло до ОСОБА_1 , що позбавило банкрута можливості вести господарську діяльність і розраховуватися з кредиторами.

Відповідно до КУзПБ, правочини, укладені із заінтересованими особами, можуть бути визнані недійсними, якщо вони не відповідали законодавству, що підкріплює висновок про фраудаторність даного правочину.

Усі учасники правочину мали дотримуватися принципу добросовісності, проте в даному випадку їх дії свідчать про намір ухилитися від виконання зобов`язань перед кредиторами.

Крім того, ліквідатор зауважує, що 22.02.2019 ОСОБА_1 подав заяву про вихід із ТОВ «МВВФ «Енергетик», проте вартість його частки не була визначена, а необхідні документи для розрахунку не були надані, що є порушенням законодавства та статуту товариства.

Згідно з чинним законодавством, товариство зобов`язане оцінити вартість частки колишнього учасника, виходячи з ринкової вартості чистих активів, що включає не тільки активи, але й зобов`язання товариства.

Невиконання обов`язків щодо оцінки частки та повідомлення про її вартість призвело до порушення прав ОСОБА_1 , а також могло вплинути на фінансовий стан товариства, ускладнюючи можливість розрахунків із кредиторами.

4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2022 у справі № 904/82/22 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик» (код ЄДРПОУ 31100615). Визнано грошові вимоги ТОВ «Житомирський картонний комбінат» у сумі 26175652,15 грн - основного боргу (4 черга задоволення). Грошові вимоги ТОВ «Житомирський картонний комбінат» у сумі 3737355,40 грн (3% річних та інфляційних витрат) - відхилено. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до вимог ст. 41 КУзПБ. Введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто сімдесят календарних днів. Розпорядником майна ТОВ «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик» призначено арбітражного керуючого Плесюка О.С. Призначено попереднє засідання суду.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2022 у справі № 904/82/22 визнано ТОВ «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик» (код ЄДРПОУ 31100615) - банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру строком на 4 місяці. Ліквідатором ТОВ «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик» призначено арбітражного керуючого Плесюка О.С. (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи ТОВ «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик» було власником наступного нерухомого майна:

- виробничий цех № 1 за адресою Черкаська область, Монастирищенський район, смт. Цибулів, вул. Гагаріна, 30-б - договір купівлі-продажу нерухомого майна № 3166 від 25.12.2009, виданий приватним нотаріусом Монастирищенського районного нотаріального округу Горбуновою М.І., реєстраційний номер нерухомого майна ДРРПНМ 666879071234, номер запису про право власності ДРРПНМ 10182317;

- дільниця теплотехнічного випробування парових котлів, що розташований за адресою Черкаська область, Монастирищенський район, смт. Цибулів, вул. Гагаріна, 30Е - свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 17.12.2009, видане виконавчим комітетом Монастирищенської міської ради, реєстраційний номер нерухомого майна ДРРПНМ 666818471234, номер запису про право власності ДРРПНМ 10181305;

- нежиле приміщення за адресою Черкаська область, м. Монастирище, вул. Леніна, 122 - договір купівлі-продажу нерухомого майна № 995 від 08.05.2012, виданий приватним нотаріусом Монастирищенського районного нотаріального округу Горбуновою М.І., реєстраційний номер нерухомого майна ДРРПНМ 666764471234, номер запису про право власності ДРРПНМ 10180819;

- матеріальний склад з пожежним депо за адресою АДРЕСА_2 - договір купівлі-продажу нерухомого майна №1157 від 06.05.2011, виданий приватним нотаріусом Монастирищенського районного нотаріального округу Горбуновою М.І., реєстраційний номер нерухомого майна ДРРПНМ 666716071234, номер запису про право власності ДРРПНМ 10179577;

- земельна ділянка кадастровий номер 7123410100:02:001:1449 за адресою АДРЕСА_1 - державний акт на право власності на земельну ділянку № ЯЕ № 627395 від 12.12.2007, виданий Монастирищенським районним відділом земельних ресурсні, реєстраційний номер нерухомого майна ДРРПНМ 666643671234, номер запису про право власності ДРРПНМ 10178357;

- комплекс, будівлі та споруди, монтажно-заготівельний цех з прибудовами, А: ґанок, І; дільниця механічної обробки, Б; вимощення, II; вимощення, III; огорожа, 1 за адресою АДРЕСА_1 - свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 27.01.20.10, видане виконавчим комітетом Монастирищенської міської ради, реєстраційний номер нерухомого майна ДРРПНМ 666562271234, номер запису про прано власності ДРРПНМ 10177331;

- комплекс, будівлі та споруди, куди входить: механічно-складський цех, Л-1 водонапірна башта, Б-1, склад, В-1, прохідна, Г-1, огорожа, 1, складський цех № 3, Е-І, ворота, 2 за адресою АДРЕСА_1 - свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 04.04.2012, видане виконавчим комітетом Монастирищенської міської ради, реєстраційний номер нерухомого майна ДРРПНМ 666534771234, номер запису про прано власності ДРРПНМ 10176389;

- земельна ділянка кадастровий номер 7123410100:02:001:1448 Черкаська область, Монастирищенський район, с. Нове Місто, вул. Леніна, 3Б - державний акт на прано власності на земельну ділянку ЯЕ № 627397 від 12.12.2007, виданий Монастирищенським районним відділом земельних ресурсів реєстраційний номер нерухомого майна ДРРПНМ 666352371234, номер запису про право власності ДРРПНМ 10173317.

02.04.2020 учасником ТОВ «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик» - ОСОБА_5 (власником 100 % частки в статутному капіталі Товариства), прийнято рішенням № 406, яким вирішено:

1. Передати нерухоме майно учаснику Товариства, який вибув зі складу учасників Товариства - ОСОБА_1 у порядку ст. 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», а саме:

- матеріальний склад з пожежним депо за адресою: АДРЕСА_2 , площею 196,4 кв.м., вартістю 15468,28 грн;

- дільниця теплотехнічного випробування парових котлів, що розташований за адресою АДРЕСА_2 , площе. 288,0 кв.м., вартістю 114197,33 грн;

- виробничий цех № 1 за адресою: АДРЕСА_2 , площею 4461,8 кв.м., вартістю 894502,77 грн;

- нежиле приміщення за адресою АДРЕСА_3 , площею 78,5 кв.м., вартістю 104030,00 грн;

- комплекс, будівлі та споруди, монтажно-заготівельного цеху з прибудовами, А: ґанок, І; дільниця механічної обробки, Б; вимощення, II; вимощення, III; огорожа, 1 за адресою: АДРЕСА_1 , площею 2430,6 кв.м., вартістю 454003,09 грн;

- комплекс, будівлі та споруди, куди входить: механічно-складський цех, Л-1 водонапірна башта, Б-1, склад, В-1, прохідна, Г-1, огорожа, 1, складський цех № 3, Е-І, ворота, 2 за адресою: АДРЕСА_1 , площею 4560,5 кв.м., вартістю 4355103,33 грн;

- земельна ділянка кадастровий номер 7123410100:02:001:1449 за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,646 га, вартістю 24733,25 грн;

- земельна ділянка кадастровий номер 7123410100:02:001:1448 за адресою: АДРЕСА_1 , площею 1,1897 га, вартістю 45526,75 грн.

2. Підготувати всі необхідні документи, щодо нерухомого майна для проведення передачі майна та перереєстрації права власності.

Вказане рішення учасника ТОВ «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик» від 02.04.2020 нотаріально посвідчене приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Костренко Т.А. та зареєстроване в реєстрі за № 406.

На підставі рішення учасника ТОВ «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик» від 02.04.2020 № 406 між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 складено акт приймання-передачі нерухомого майна учаснику, який вибув з ТОВ «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик», згідно з яким, власник Товариства ОСОБА_5 , який володіє часткою у розмірі 100 % статутного капіталу Товариства передав, а учасник який вибув з Товариства ОСОБА_1 прийняв у власність вказане вище нерухоме майно.

Вказаний акт приймання передачі нерухомого майна учаснику, який вибув з ТОВ «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик» від 02.04.2020 посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Костренко Т.А. та зареєстровано у реєстрі за № 400, 401.

Таким чином, на підставі рішення учасника ТОВ «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик» від 02.04.2020 № 406, вказане майно було передане відповідачу-1 (учаснику ТОВ, який вибув) за актом приймання-передачі нерухомого майна 02.04.2020.

Позивач зазначає, що ТОВ «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик» на деякі з вказаних об`єктів нерухомого майна набуло право власності не у зв`язку із внесенням даного майна до статутного капіталу, а у зв`язку із вчиненням цивільно-правових угод чи видачею державних актів на землю, а саме: виробничого цеху № 1 за адресою АДРЕСА_2 ; нежилого приміщення за адресою АДРЕСА_3 ; матеріального складу з пожежним депо за адресою: АДРЕСА_2 ; земельної ділянки кадастровий номер 7123410100:02:001:1449 за адресою АДРЕСА_1 ; земельної ділянки кадастровий номер 7123410100:02:001:1448 АДРЕСА_1 .

Таким чином, позивач стверджує, що майно було повернуте учаснику ОСОБА_1 , який його в статутний капітал ТОВ «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик» не вносив.

Також, позивач стверджує, що заява ОСОБА_1 від 22.02.2019 про вихід з Товариства містить положення саме про виплату вартості частки. Водночас, статут ТОВ «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик» в редакції станом на 11.02.2019 (яка діяла на момент написання заяви про вихід з товариства) взагалі не містить положення про розмір статутного капіталу та частки учасників. При цьому, відсутній також і розрахунок вартості майна, яке передається пропорційно до розміру оплаченої частки, адже майно передається лише пропорційно до розміру оплаченої частини частки.

Позивач зазначає, що за результатом цього оспорюваного акту, а також акту приймання-передачі нерухомого майна учаснику, який вибув з ТОВ «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик» від 02.04.2020, який також оспорюється в межах справи про банкрутство, все майно банкрута перейшло до ОСОБА_1 , тобто підприємство - банкрут фактично позбувся матеріальної бази, що унеможливило подальше ведення ним своєї господарської діяльності та проведення розрахунків із кредиторами.

При цьому, пропорційність майна та його ринкова вартість для передачі учаснику у зв`язку із виходом з Товариства ніким не визначалася.

Під час передачі майна Товариства учасникові, який вибув з його складу, частка цього майна та її вартість ніким не визначалася, наявна за Товариством кредиторська заборгованість взагалі не врахована, що спричинило ситуацію, за якої все рухоме та нерухоме майно Товариства па підставі оспорюваних рішень та актів було передане учаснику, а всі зобов`язання лишилися за Товариством.

Таким чином, позивач вважає, що передача майна відбулася всупереч положенням частин 9, 10 ст. 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Також, позивач у позовній заяві зазначив, що Головним управлінням ДПС у Черкаській області складено вимогу № Ю-13926-52У від 09.02.2020 щодо стягнення з ТОВ «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик» 13770,36 грн на користь ГУ ДПС у Черкаській області.

Посилаючись на положення підпункту 14.1.175. ст. 14, пунктів 88.1, 88.2 ст. 88, п. 92.1 ст. 92 Податкового кодексу України позивач вважає, що оскільки відчуження вказаного майна було здійснене без погодження органу державної податкової служби, яка заявила кредиторські вимоги, у тому числі за вказаний період, рішення учасника ТОВ «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик» від 02.04.2020 суперечить чинному законодавству, порушує права та законні інтереси ТОВ «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик» та його кредиторів.

Крім того, ухвалою Господарського суду Черкаської області від 28.11.2018 відкрито провадження у справі № 925/1235/18 за позовом ТОВ «Житомирський картонний комбінат» до ТОВ «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик» про стягнення 3953679,35 грн.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 24.06.2020 у справі № 925/1235/18 позов задоволено повністю, стягнуто з ТОВ «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик» (код ЄДРПОУ: 31100615; вул. Соборпа,3, м. Монастирище, Черкаська область, 19100) на користь ТОВ «Житомирський картонний комбінат» (код ЄДРПОУ: 33644098) 3937608,95 грн збитків завданих внаслідок простою котла у квітні 2018 року; 16070,40 грн витрат на проведення експертного дослідження та 59305,20 грн витрат по сплаті судового збору.

В межах вказаної справи ухвалою Господарського суду Черкаської області від 23.06.2020 у справі № 925/1235/18 накладено арешт на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, які належать ТОВ «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик» або підлягають передачі, або сплаті цьому відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб, в межах суми позовних вимог - 3953679,35 грн.

Також, позивач зазначив, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 01.03.2019 у справі № 2340/4742/18, яке набрало законної сили, відмовлено у визнанні протиправними та скасуванні податкових повідомлень - рішень від 09.08.2018 № 0008351404 про застосування до ТОВ «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик» штрафних санкцій на суму 413400,00 грн та від 10.08.2018 № 0008541401 про збільшенім ТОВ «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик» грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 168889,25 грн, у тому числі за основним зобов`язанням 137705 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 31184,25 грн.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 02.08.2019 у справі № 580/2119/19, яке набрало законної сили, стягнуто з ТОВ «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик» на користь Головного управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій у сумі 71642,23 грн.

Позивач вважає, що правочин - акт приймання-передачі нерухомого майна учаснику, який вийшов з ТОВ «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик» від 02.04.2020 суперечить чинному законодавству, оскільки:

- вчинений банкрутом із заінтересованою особою - колишім учасником Товариства - ОСОБА_1 , який в подальшому передав частину об`єктів нерухомого майна на підставі договорів дарування заінтересованим особам;

- на підставі вказаного правочину нерухоме майно банкрута на безоплатній основі перейшло до ОСОБА_1 ;

- правочин щодо відчуження нерухомого майна банкрута вчинено в період невиконання Товариством грошових зобов`язань перед третіми особами, що підтверджено рішеннями судів;

- в результаті складання акту приймання-передачі рухомого майна від 02.04.2020, який також оскаржується в межах справи про банкрутство, до ОСОБА_1 , який вибув з ТОВ «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик», перейшло все майно банкрута, тобто підприємство - банкрут взагалі було позбавлене матеріальної бази для подальшого ведення господарської діяльності та проведення розрахунків із кредиторами.

В подальшому, між ОСОБА_1 (дарувальник, відповідач - 1) та ОСОБА_3 (обдарована - відповідач-4) укладено наступні договори дарування:

- договір дарування нерухомого майна від 10.08.2022, посвідчений приватним нотаріусом Уманського районного нотаріального округу Черкаської області Шелудько В.П., та зареєстровано в реєстрі за номером № 966. Відповідно до договору дарування від 10.08.2022 № 966 гр. ОСОБА_1 подарував, а донька гр. ОСОБА_3 прийняла в дар комплекс, будівлі та споруди, загальною площею 2430,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та розташований на земельній ділянці площею 0,646 га, кадастровий номер 7123410100:02:001:1449. На цій земельній ділянці розташовані: монтажно-заготівельний цех з прибудовами, А: ґанок, І; дільниця механічної обробки, Б; вимощення, II; вимощення, III; огорожа,1.

- договір дарування земельної ділянки від 10.08.2022, посвідчений приватним нотаріусом Уманського районного нотаріального округу Черкаської області Шелудько В.П., та зареєстровано в реєстрі за номером № 967. Відповідно до договору дарування від 10.08.2022 № 967 гр. ОСОБА_1 подарував, а донька гр. ОСОБА_3 прийняла в дар земельну ділянку загальною площею 0,646 га, кадастровий номер 7123410100:02:001:1449, яка надана під розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості та знаходиться в АДРЕСА_1 .

- договір дарування нерухомого майна від 10.08.2022, посвідчений приватним нотаріусом Уманського районного нотаріального округу Черкаської області Шелудько В.П., та зареєстровано в реєстрі за номером №968. Відповідно до договору дарування від 10.08.2022 № 968 гр. ОСОБА_1 подарував, а донька гр. ОСОБА_3 прийняла в дар комплекс, будівлі та споруди, площею 4560,5 кв.м., в АДРЕСА_1 та розташований на земельній ділянці площею 1,1897 га, кадастровий номер 7123410100:02:001:1448. На цій земельній ділянці розташовані: механічно-складський цех, Л-1 водонапірна башта, Б-1, склад, В-1, прохідна, Г-1, огорожа, 1, складський цех № 3, Е-І, ворота, 2.

- договір дарування земельної ділянки від 10.08.2022, посвідчений приватним нотаріусом Уманського районного нотаріального округу Черкаської області Шелудько В.П., та зареєстровано в реєстрі за номером № 969. Відповідно до договору дарування №969 від 10.08.2022 гр. ОСОБА_1 подарував, а донька гр. ОСОБА_3 прийняла в дар земельну ділянку загальною площею 1,1897 га, кадастровий номер 7123410100:02:001:1448, яка надана під розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості та знаходиться в АДРЕСА_1 .

Крім того, між ОСОБА_1 та ОСОБА_1 укладено наступні договори дарування:

- договір дарування виробничого цеху від 19.06.2020, посвідчений приватним нотаріусом Монастирищенського районного нотаріального округу Черкаської області Горбуновою М.І. та зареєстровано в реєстрі за номером № 881. Відповідно до договору дарування від 19.06.2020 № 881 за цим договором ОСОБА_1 подарував і безоплатно передав своєму братові, ОСОБА_1 , а ОСОБА_1 прийняв в дар від ОСОБА_1 належний йому на праві власності виробничий цех № 1, загальною площею 4461,8 кв.м, що розташований по АДРЕСА_2 (далі - виробничий цех).

- договір дарування дільниці теплотехнічного випробування парових котлів від 19.06.2020, посвідчений приватним нотаріусом Монастирищенського районного нотаріального округу Черкаської області Горбуновою М.І. та зареєстрованого в реєстрі за номером № 882. Відповідно до договору дарування від 19.06.2020 № 882 за цим договором ОСОБА_1 подарував і безоплатно передав своєму братові, ОСОБА_1 , а останній прийняв в дар від ОСОБА_1 належну йому на праві власності дільницю теплотехнічного випробовування парових котлів, загальною площею 288.0 кв.м, що розташована по АДРЕСА_2 (далі - дільниця теплотехнічного випробовування парових котлів).

- договір дарування матеріального складу з пожежним депо від 19.06.2020, посвідчений приватним нотаріусом Монастирищенського районного нотаріального округу Черкаської області Горбуновою М.І. та зареєстрованого в реєстрі за номером № 883. Відповідно до договору дарування від 19.06.2020 № 883 за цим договором ОСОБА_1 подарував і безоплатно передав своєму братові, ОСОБА_1 , а останній прийняв в дар від ОСОБА_1 належний йому на праві власності матеріальний склад з пожежним депо, загальною площею 196,4 кв.м., що розташований по АДРЕСА_2 .

Також позивач зазначає, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір дарування нежитлового приміщення від 19.06.2020, посвідчений приватним нотаріусом Монастирищенського районного нотаріального округу Черкаської області Горбуновою М.І. та зареєстровано в реєстрі за номером № 889. Відповідно до договору дарування від 19.06.2020 № 889 за цим договором ОСОБА_1 подарував і безоплатно передав ОСОБА_2 , а остання прийняла в дар від ОСОБА_1 належне йому на праві власності нежитлове приміщення, загальною площею 78,5 кв.м., що розташоване по АДРЕСА_3 (далі - нежитлове приміщення).

На думку позивача, оскільки нерухоме майно було відчужене на підставі безоплатних правочинів на користь третіх заінтересованих осіб ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ), то відповідно, повернення майна має відбуватись на підставі ст. 388 ЦК України шляхом витребування майна з чужого незаконного володіння.

З урахуванням наведених обставин, ліквідатор ТОВ «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик» у позовній заяві, з урахуванням заяви від 07.04.2023 № 02-04/305 про зміну (уточнення) предмету позову (позовних вимог), просив суд:

- визнати недійсним рішення учасника ТОВ «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик» від 02.04.2020 № 406.

- визнати недійсним правочин - акт приймання-передачі нерухомого майна учаснику, який вийшов з ТОВ «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик» від 02.04.2020 № 400, 401.

Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ТОВ «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик» майно:

- земельну ділянку кадастровий номер 7123410100:02:001:1449 за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельна ділянка кадастровий номер 7123410100:02:001:1448 АДРЕСА_1 .

- комплекс, будівлі та споруди, монтажно-заготівельний цех з прибудовами, А: ґанок, І; дільниця механічної обробки, Б; вимощення, ІІ; вимощення, ІІІ; огорожа, 1 за адресою: АДРЕСА_1 ;

- комплекс, будівлі та споруди, куди входить: механічно-складський цех, А-1, водонапірна башта, Б-1, склад, В-1, прохідна, Г-1, огорожа, 1, складський цех № 3, Е-1, ворота, 2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ТОВ «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик» майно:

- виробничий цех № 1 за адресою: АДРЕСА_2 ;

- дільниця теплотехнічного випробування парових котлів, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 ;

- матеріальний склад з пожежним депо за адресою АДРЕСА_2 .

Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ТОВ «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик» майно - нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_3 .

Вищенаведені обставини і є причиною виникнення спору по даній справі.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційних скаргах доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового скасування рішення місцевого господарського суду, задоволення апеляційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з огляду на наступне.

Звертаючись до господарського суду з позовною заявою, ліквідатор боржника на підставі ч. 2 ст. 42 КУзПБ, ст.ст. 203, 215, 216, 234 ЦК України просив суд: визнати недійсним рішення учасника ТОВ «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик» від 02.04.2020 № 406, правочин - акт приймання-передачі нерухомого майна учаснику, який вийшов з ТОВ «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик» від 02.04.2020 № 400, 401 та витребувати у відповідачів - 2, 3, 4 спірне нерухоме майно.

Предметом апеляційного оскарження є рішення місцевого господарського суду, яким у повному обсязі задоволено позовні вимоги ТОВ «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик».

Колегія суддів частково не погоджується з рішенням місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та може вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, проте при здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник не може завдавати шкоди правам, свободам інших осіб, інтересам суспільства і зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. З урахуванням положень ст. 13, ч. 3 ст. 16, ст. 319 ЦК України у разі вчинення, зокрема, наведених дій суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (зокрема, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5, 6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 провадження № 12-158гс18).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.03.2023 у справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22).

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (статті 387, 388 ЦК України). Вказаний спосіб захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного позову.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його із чужого незаконного володіння.

Володіння - це фактичне, фізичне панування над майном, яке передбачає повний фізичний контроль його власника чи законного володільця.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 387 ЦК України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача, при цьому власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

Об`єктом позову про витребування майна із чужого незаконного володіння може бути річ, яка існує в натурі на момент подання позову. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18 та постановах Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 910/8298/21, від 25.07.2023 у справі № 914/106/22.

Згідно із ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 388 ЦК України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Отже, власник має право звертатись із віндикаційним позовом до особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа майном власника.

Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Наведене узгоджується із висновками Верховного Суду щодо застосування ст. ст. 387, 388 ЦК України, які викладені у постановах від 05.06.2018 у справі № 907/631/17, від 08.04.2021 у справі № 10/2180, від 28.07.2020 у справі № 916/1572/17 про те, що позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник; предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально визначеного майна з чужого незаконного володіння.

Оцінюючи обраний позивачем спосіб захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Велика Палата Верховного Суду (постанова від 14.11.2018 № 183/1617/16) вважає, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (близький за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у висновку, викладеному у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14). Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

При цьому, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18)).

Враховуючи викладене, колегія суддів ЦАГС дійшла висновку, що позивачем (в частині позовних вимог: п.п. 2, 3 п. 2 заяви про зміну предмета позову) обрано неналежний (неефективний) спосіб захисту, застосування якого не призведе до поновлення його прав, оскільки особа, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, може захищати свої права шляхом пред`явлення позову про витребування майна (віндикаційного позову) до особи, яка незаконно, на думку позивача, володіє цим майном та за відсутності між ними зобов`язально-правових відносин і тільки така вимога є ефективним способом захисту, що призведе до відновлення порушеного права позивача у даній справі.

При цьому, колегія суддів зауважує на тому, що нормативними приписами ч. 1 ст. 61 КУзПБ визначено, що ліквідатор після свого призначення наділяється повноваженнями керівника або органу управління підприємства-банкрута, що наділяє його законними підставами діяти від імені Товариства, яке перебуває у стані банкрутства.

Саме на ліквідатора покладається обов`язок здійснювати повноту дій, спрямованих на виявлення та повернення активів боржника, який кореспондується з правовою презумпцією сумнівності правочинів при дослідженні угод боржника у справі про банкрутство (ч. 1 ст. 65 КУзПБ). Зазначений висновок відповідає позиції Верховного Суду, зробленій у постанові від 24.11.2021 по справі № 905/2030/19 (905/2445/19).

За приписами ст. 42 КУзПБ за заявою арбітражного керуючого правочини боржника можуть бути визнані недійсними. Дана стаття передбачає спеціальні підстави визнання недійсними правочинів, укладених боржником.

Арбітражний керуючий, проаналізувавши документи та обставини у справі про банкрутство, самостійно визначає наявність підстав для визнання недійсними правочинів боржника та спроможність подання такої заяви, впливає на наповнення ліквідаційної маси, відновлення порушених прав кредиторів і погашення їх вимог. Ліквідатор зобов`язаний перевірити наявність підстав для визнання недійсним сумнівного правочину, укладеного у підозрілий період, відповідно до ст. 42 КУзПБ.

Отже, виходячи з того, що ліквідатор виконує функції управлінського органу, він має право на подання позову в інтересах Товариства, зокрема про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Як зазначалося вище, у даній справі ліквідатор ТОВ «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик» Плесюк О.С. звернувся до господарського суду з позовом, в якому, зокрема, просив суд витребувати з чужого незаконного володіння відповідачів - 2, 3, 4 переданого їм ОСОБА_1 - учасником, який вибув з Товариства, нерухомого майна ТОВ «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик».

Під час розгляду справи судом, зокрема з`ясовано, що ОСОБА_1 , отримавши на підставі акту приймання-передачі від 02.04.2020 право власності на нерухоме майно, передав його як подарунок своїм близьким родичам та родичці колишнього керівника Товариства, шляхом укладення з ними договорів дарування. Ці договори, зокрема, були оформлені в 2020 та 2022 роках і передбачали передачу нерухомого майна (детальний опис договорів дарування з переліком нерухомого майна, наведено у розділі 4 цієї постанови) в період коли у банкрута - ТОВ «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик» були невиконані грошові зобов`язання перед третіми особами, підтверджених рішеннями судів.

Ліквідатор вважає, що через вибуття майна боржника, вимоги кредиторів у справі про банкрутство не можуть бути задоволені без повернення спірного майна банкруту.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно з ч. 2 та ч. 3 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа, зокрема, зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.05.2020 по справі № 922/1903/18 зазначено, що боржник, який вчиняє дії, пов`язані із зменшенням його платоспроможності після виникнення у нього зобов`язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора. Водночас, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (постанови Верховного Суду у справі № 405/1820/17 від 24.07.2019, у справі № 910/8357/18 від 28.11.2019) Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається «про людське око», таким критеріям відповідати не може.

Аналогічні за змістом висновки стосовно фраудаторних правочинів висловлено Верховним Судом у постановах від 03.03.2020 по справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 по справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 по справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 по справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 по справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 по справі № 904/4262/17.

На підставі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті його порушених прав.

З огляду на встановлені обставини справи передача всього майна Товариства одному з учасників Товариства і подальші дії цього учасника щодо відчуження майна Товариства без відповідних майнових дій іншої сторони (укладання договорів дарування на безоплатній основі з заінтересованими особами) призвело до недостатності майна для задоволення вимог кредиторів, внаслідок чого виконання боржником зобов`язань перед кредиторами стало неможливим.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо наявності в діях відповідачів ознак фраудаторності правочинів щодо відчуження спірного майна, передбаченого ч. 2 ст. 42 КУзПБ та ст. 3, 13 ЦК України.

На підставі викладеного та з метою відновлення порушених прав позивача, місцевий господарський суд, з висновком якого погоджується колегія суддів ЦАГС, правильно задовольнив позов ліквідатора ТОВ «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик» Плесюка О.С. про витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 майна:

- земельної ділянки кадастровий номер 7123410100:02:001:1449 за адресою: АДРЕСА_1 ;

- комплексу, будівлі та споруди, монтажно-заготівельного цеху з прибудовами, А: ґанок, І; дільниця механічної обробки, Б; вимощення, ІІ; вимощення, ІІІ; огорожа, 1 за адресою: АДРЕСА_1 ;

- комплексу, будівлі та споруди, куди входить: механічно-складський цех, А-1, водонапірна башта, Б-1, склад, В-1, прохідна, Г-1, огорожа, 1, складський цех № 3, Е-1, ворота, 2 за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельної ділянки кадастровий номер 7123410100:02:001:1448 за адресою: АДРЕСА_1 .;

Витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ТОВ «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик» нерухомого майна:

- виробничого цеху № 1 за адресою: АДРЕСА_2 ;

- дільниці теплотехнічного випробування парових котлів, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 ;

- матеріального складу з пожежним депо за адресою: АДРЕСА_2 .;

Витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ТОВ «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик» Плесюка О.С. майна: нежилого приміщення за адресою: АДРЕСА_3 .

Доводи апелянта ОСОБА_1 про невідповідність дійсним обставинам справи висновку місцевого господарського суду про те, що ним, як заінтересованою особою безоплатно отримано від свого брата ОСОБА_1 нерухоме майно, яке складається з виробничого цеху, дільниці теплотехнічного випробування парових котлів та матеріального складу з пожежним депо, адже така передача йому трьох об`єктів нерухомого майна на підставі договорів дарування від 19.06.2020 відбулася за рахунок часткової компенсації вартості належної йому частки у розмірі 45% (22500000,00 грн) від статутного капіталу ТОВ «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик», тобто не була для нього безоплатною, колегія суддів відхиляє, оскільки матеріали справи не містять будь-яких доказів в підтвердження цих обставин.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Вищевказані, встановлені судом фактичні обставини справи є достатніми для висновків про часткове задоволення апеляційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та часткового скасування оскаржуваного судового рішення місцевого господарського суду.

6. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За вказаних вище та встановлених апеляційним господарським судом обставин справи, апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід задовольнити частково, а оскаржуване рішення місцевого господарського скасувати частково з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсними:

- рішення учасника ТОВ «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик» від 02.04.2020 № 406;

- акту приймання-передачі нерухомого майна учаснику, який вийшов з ТОВ «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик» від 02.04.2020 № 400, 401. В іншій частині рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.

В іншій частині рішення залишити без змін.

7. Розподіл судових витрат.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційних скарг по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2023 по справі № 904/82/22 (904/4240/23) в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсними:

- рішення учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик» від 02.04.2020 № 406;

- акту приймання-передачі нерухомого майна учаснику, який вийшов з Товариства з обмеженою відповідальністю «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик» від 02.04.2020 № 400, 401.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик» (49055, м. Дніпро, вул. Будівельників, 34; код ЄДРПОУ 31100615) витрати по сплаті судового збору в сумі 15362,53 грн (П`ятнадцять тисяч триста шістдесят дві гривні, 53 копійки).

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик» (49055, м. Дніпро, вул. Будівельників, 34; код ЄДРПОУ 31100615) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на рішення у сумі 7443,00 грн (Сім тисяч чотириста сорок три гривні 00 копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик» (49055, м. Дніпро, вул. Будівельників, 34; код ЄДРПОУ 31100615) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на рішення у сумі 7443,00 грн (Сім тисяч чотириста сорок три гривні 00 копійок).

Видачу відповідних наказів доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 11.11.2024.

Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков

Судді: Т.А. Верхогляд

О.Г. Іванов