Рішення

від 05.11.2024 по справі 910/7827/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.11.2024Справа № 910/7827/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Панасюк Ю.М. розглянувши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжиніринг системс груп»

про стягнення 2539915,41 грн

за участі представників:

від позивача - Мясков О.Є. (уповноважений представник);

від відповідача - Ганчар І.Д. (уповноважений представник).

ВСТАНОВИВ:

У червні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжиніринг системс груп» про стягнення 2539915,41 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено умови укладеного між сторонами Договору №2108000061 від 16.08.2021 в частині своєчасної поставки товарів, внаслідок чого позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 1578157,42 грн та штраф у розмірі 961757,99 грн.

Відповідач заперечив проти задоволення позову, вказавши, що несвоєчасна поставка товарів пов`язана із наявністю форс-мажорних обставин. Також відповідачем заявлено про застосування наслідків спливу позовної давності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив проти задоволення позову, просив суд відмовити.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інжиніринг системс груп» (далі - Постачальник) укладено Договір про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) №2108000061 (далі - Договір) відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується у визначений цим Договором строк передати у власність Покупця Дорожнє обладнання (Мачта освітлювальна мобільна) (далі - Товари), зазначені в специфікації, яка наведене в Додатку №1 до цього Договору та є його невід`ємною частиною (далі - Специфікація), а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити такі Товари. (п.1.1. Договору)

Найменування (номенклатура, асортимент), кількість Товарів, одиниця виміру, ціна за одиницю, строк поставки, місце поставки, інші умови зазначаються у Специфікації. (п.1.2. Договору)

Згідно з п.3.1. Договору загальна ціна на дату підписання цього Договору становить 13739399,78 грн, в тому числі ПДВ: 2289899,96 грн.

Відповідно до п.5.1. Договору Постачальник зобов`язується передати Покупцю Товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до специфікації. Покупець залишає за собою право змінити місце поставки Товару, про що сторони складають додаткову угоду. Дозволяється поставки Товару окремими партіями в різні проміжки часу, але не пізніше термінів поставки, визначених цим Договором.

Поставка Товарів здійснюється на умовах DDP (місце поставки згідно Специфікації), Інкотермс в редакції 2010 року, з урахуванням вимог п.5.1. цього Договору. (п.5.4. Договору)

Згідно з п.5.7. Договору підписання Покупцем видаткової накладної або Акту приймання-передачі Товару не є підтвердженням належного виконання Постачальником його обов`язку з поставки Товарів за цим Договором та відсутність у покупця претензій до Постачальника щодо якості та комплектності Товарів. Такі претензії можуть бути заявлені Покупцем Постачальнику у порядку, визначеному цим Договором та чинним законодавством України.

Пунктом 5.8. Договору визначено, що датою поставки Товарів за цим Договором є дата прийняття Покупцем Товарів за кількістю та якістю відповідно до п.5.28. цього Договору та передачі Покупцю в повному обсязі наступних документів (в рамках кожної поставки; перелічені документи повинні бути надані Постачальником одночасно із здійсненням поставки Товару).

Специфікацією (Додаток №1 до Договору) визначено товар - мачта освітлювальна мобільна; кількість - 22 шт. на загальну суму 13739399,78 грн з ПДВ; місце поставки - Київська обл., м. Боярка, вул. Маяковського, 49; строк поставки - 150 календарних днів з дати укладення Договору, тобто до 13.01.2022 (включно).

22.04.2022 сторонами було укладено Додаткову угоду №2 до Договору, якою, зокрема, викладено Додаток №1 (Специфікація) до Договору в новій редакції.

Так, відповідно до умов Специфікації в редакції Додаткової угоди №2 місце поставки: Київська обл., м. Боярка, вул. Маяковського, 49 або урочище «Угаю» №1 с. Похівка, Богородчанський р-н, Івано-Франківська обл. або вул. Ратівецька, 5 с. Часлівці, Ужгородський р-н, Закрапатська обл. або пров. Дружба 20, смт. Олександрівка, Кропивницький р-н, Кіровоградська обл.; строк поставки - 180 календарних днів з дати укладення Договору, тобто до 14.02.2022.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На виконання умов Договору відповідачем поставлено, а позивачем прийнято товар, а саме 04.05.2022 на суму 4996145,38 грн, 24.06.2022 на суму 5620663,55 грн, 29.06.2022 на суму 3122590,86 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними та актами приймання товар за кількістю та якістю.

Вказане також не заперечується й самим відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідачем товар за Договором поставлено із порушенням визначеного Специфікацією (в редакції Додаткової угоди №2) строку поставки.

Згідно з частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.7.4. Договору за порушення строків поставки Товарів або недопоставки Товарів Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1% ціни Товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки Товару понад 30 календарних днів Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% ціни товарів, поставку яких прострочив.

Нормами статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені у розмірі 1578157,42 грн та штрафу у розмірі 961757,99 грн, суд встановив їх правильність, відповідність умовам Договору та арифметичну вірність.

Твердження відповідача про наявність форс-мажорних обставин, судом відхиляються з огляду на таке.

Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання визначені ст. 617 ЦК України згідно з якою особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили; не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з положеннями ст. 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до п.8.1. Договору жодна зі Сторін не несе відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких умов цього Договору у разі настання надзвичайних та невідворотних обставин, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами Договору.

Згідно з п.8.2. Договору сторони протягом 10 календарних днів повинні сповістити одна одну про початок обставин непереборної сили (форс-мажора) у письмовій формі. Повідомлення про початок дії обставин непереборної сили (форс-мажора) та строк їх дії підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України та/або відповідним документом виданим уповноваженим органом країни виробника Товару, де виникли дані обставини.

Пунктом 8.3. Договору визначено, що неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї зі Сторін про неможливість виконання прийнятих за даним Договором зобов`язань внаслідок дії обставин непереборної сили та/або не надання сертифікату Торгово-промислової палати України/відповідного документу уповноваженого органу країни виробника Товару, позбавляє Сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача із листом №ТОВВИХ-22-6 від 04.01.2022 у якому наголошував про те, що граничним строком поставки є 13.01.2022 та просив здійснити поставки у передбачений Договором строк.

Листом №21022022/01 від 21.02.2022 відповідач повідомив позивача про те, що поставка товару буде здійснена 3 частинами в наступні строки: 1-ша частина (7 одиниць) в період з 02.03.2022 по 07.03.2022; 2-га частина (7 одиниць) в період з 07.03.2022 по 09.03.2022; 3-тя частина (8 одиниць) з 09.03.2022 по 11.03.2022. Також відповідач надав лист виробника товару та зазначив, що виробником товару повідомлено відповідача про виникнення затримки у виробництві та відвантаженні обладнання, а також про звернення до місцевої торгово-промислової палати.

Листом від 02.03.2022 ТОВ «Інжиніринг системс груп» повідомило позивача про те, що з 24.02.2022 для відповідача почали діяти обставини непереборної сили, у зв`язку із повномасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Листом №21032022/01 від 21.03.2022 ТОВ «Інжиніринг системс груп» повідомило позивача про те, що увесь товар, що підлягає відвантаженню позивачу виготовлений та готовий до відвантаження і знаходиться частково на митному складі в Румунції і частково на складі виробника в Туреччині. Також відповідач у вказаному листі просив позивача змінити умови оплати за Договором.

У відповідь на лист відповідача №21032022/01 від 21.03.2022, ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» своїм листом №ТОВВИХ-22-4361 від 29.04.2022 вказало, що зміна порядку розрахунків не передбачена умовами Договору та просило розглянути можливість поставки товарів на альтернативні місця поставок, у відповідності до укладеної Додаткової угоди №2 до Договору.

Відповідач листом №20062022/01 від 20.06.2022 повідомив позивача про те, що поставка товарів (мачта в комплекті з двома переносними прожекторами у кількості 14 шт) планується в період з 23.06.2022 по 30.06.2022 на склад за адресою: Київська область, м. Боярка, вул. Маяковського, 49.

Листом №06102022 від 06.10.2022 відповідач надав позивачу Сертифікат №3000-22-1066 від 06.10.2022 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) виданий Київською торгово-промисловою палатою.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Необхідною умовою є наявність причинно-наслідкового зв`язку між неможливістю виконання договору та обставинами непереборної сили. Стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Суд зазначає, що обставини на які відповідач посилається, зокрема, у листі №21022022/01 від 21.02.2022 щодо затримки у виробництві та відвантаженні обладнання зі сторони контрагента відповідача, тобто порушення контрагентами своїх зобов`язань за договором за своєю природою не є об`єктивними обставинами, які унеможливлюють належне (своєчасне) виконання зобов`язання постачальником товару, а мають характер звичайних ризиків підприємницької діяльності та могли бути ним передбачені при укладенні договору.

Окрім того, відповідач в своєму листі №21022022/01 від 21.02.2022 зазначив, що виробник обладнання звернувся з офіційним запитом до місцевої торгово-промислової палати з метою отримання сертифікату про дату початку та строку дії обставин непереборної сили.

В той же час, відповідачем не надано суду доказів отримання контрагентом відповідача відповідного сертифікату.

Також суд звертає увагу на те, що про вказані обставини відповідач повідомив позивача листом від 21.02.2022, тобто вже після закінчення строку поставки товару позивачу.

Інших належних та допустимих доказів повідомлення позивача у відповідності до п.8.2. Договору про наявність у відповідача форс-мажорних обставин до закінчення строку поставки товару, в тому числі з урахуванням Специфікації в редакції Додаткової угоди №2, матеріали справи не містять.

Крім того, відповідачем до матеріалів справи додано сертифікат №3000-22-1066 від 06.10.2022 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) виданий Київською торгово-промисловою палатою.

З вказаного сертифікату вбачається, що періодом дії форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) є: дата настання - 24.02.2022; дата завершення - 29.06.2022.

В той же час, згідно Специфікації до Договору в редакції Додатково угоди №2, останнім днем виконання відповідачем зобов`язань з поставки товарів було 14.02.2022.

Відтак, в даному випадку, вказаний сертифікат №3000-22-1066 від 06.10.2022 не може бути належним та допустимим доказам підтвердження наявності у відповідача форс-мажорних обставин за Договором №2108000061 від 16.08.2021, оскільки зазначений в сертифікаті початок дії форс-мажорних обставин знаходиться за межам граничного строку виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань з поставки товару.

Суд зазначає, що у контексті спірних правовідносин суттєве значення має не тільки встановлення існування обставин непереборної сили (форс-мажору), але й їх безпосередній, прямий та невідворотний вплив на можливість належного виконання зобов`язання за договором, що може бути підставою для звільнення від відповідальності за його порушення, тобто існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань.

Відповідачем не надано належних доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем за Договором, а також доказів причинно-наслідкового зв`язку між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану/початком збройної агресії РФ проти України та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним Договором.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч.3 статті 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Згідно з статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Положеннями ч.1, п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 1 статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 статті 261 ЦК України).

Поряд з цим, відповідно до пунктів 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Отже, як вбачається з вищенаведених норм діючого законодавства, строк позовної давності, встановлений, зокрема, ст.ст. 257, 258 ЦК України продовжується як на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), так і на період дії в Україні воєнного стану.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» від 11.03.2020 №211 було введено на усій території України карантин, який в подальшому був продовжений до 30.06.2023 (Постанова КМУ «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №338 і постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236» від 25.04.2023 №383.

Також відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 був введений в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який був продовжений та триває до теперішнього часу.

Так, враховуючи, запровадження карантину, що діяв з 11.03.2020 по 30.06.2023 та дію на даний час у державі режиму воєнного стану, строк позовної давності для вимог позивача про стягнення з відповідача пені та штрафу на дату подачі позову (21.06.2024) не сплив, що виключає його застосування за заявою відповідача.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжиніринг системс груп» (03061, м. Київ, пр. Відрадний, 103, оф.402; ідентифікаційний код 39794298) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (03065, м. Київ, просп. Любомира Гузара, 44; ідентифікаційний код 42795490) пеню у розмірі 1578157 (один мільйон п`ятсот сімдесят вісім тисяч сто п`ятдесят сім) грн 42 коп. та штраф у розмірі 961757 (дев`ятсот шістдесят одна тисяча сімсот п`ятдесят сім) грн 99 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 38098 (тридцять вісім тисяч дев`яносто вісім) грн 73 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 11.11.2024.

Суддя Я.В. Маринченко