Рішення

від 06.11.2024 по справі 910/9196/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.11.2024Справа № 910/9196/24

За заявоюОб`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Червоний Хутір»про розподіл судових витрату справі №910/9196/24за позовомОСОБА_1 доОб`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Червоний Хутір»провизнання недійсним рішення загальних зборівСуддя Босий В.П.

секретар судового засідання Дупляченко Ю.О.

Представники учасників справи:

позивача:ОСОБА_1.; відповідача:не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Червоний Хутір» про визнання недійсним рішення загальних зборів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю.

24.10.2024 до Господарського суду міста Києва від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Червоний Хутір» надійшла заява про розподіл судових витрат, в якій відповідач просить суд провести розподіл судових витрат та стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом даної справи, у розмірі 39 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2024 судове засідання призначено на 06.11.2024.

04.11.2024 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_1 надійшли заперечення на заяву відповідача про розподіл судових витрат, в яких позивач заперечив проти вказаної заяви та просив суд відмовити в її задоволенні, звернув увагу на не співмірність заявлених витрат із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг та затраченим часом.

06.11.2024 до Господарського суду міста Києва від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Червоний Хутір» надійшли додаткові пояснення, в яких відповідач надав пояснення по суті заяви з урахуванням заперечень позивача.

Присутній в судовому засіданні позивач надав пояснення по суті заяви відповідача, просив суд відмовити в її задоволенні в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, 05.11.2024 подав заяву про розгляд заяви без його участі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

У відзиві на позовну заяву зазначено про те, що попередні судові витрати, які планує понести відповідач, складаються із витрат на професійну правничу допомогу, разом з тим в судовому рішенні від 23.10.2024 питання розподілу витрат на правничу допомогу судом не вирішено.

Оскільки судом не було вирішено питання про витрати на професійну правничу допомогу, то у даній справі підлягає ухваленню додаткове рішення.

Частина 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

В свою чергу, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Частини 1 та 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що:

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;

- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

12.08.2024 між відповідачем (клієнт) та адвокатом Бойком Юрієм Анатолійовичем був укладений договір про надання правничої допомоги №12-08, відповідно до п. 1.1 якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами.

Додатком №1 до договору про надання правничої допомоги №12-08 від 12.08.2024 сторони погодили вартість надання правової допомоги та порядок оплати, а саме: складання та подання відзиву на позовну заяву по справі №910/9196/24 вартістю 20 000,00 грн.; складання проекту заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву вартістю 10 000,00 грн.; представництво інтересів замовника в суді вартістю 3 000,00 грн. одне судове засідання. Порядок оплат: послуги оплачуються замовником впродовж 30 (тридцяти) календарних днів з моменту ухвалення рішення по справі, вартість послуг включає податок.

В підтвердження розміру судових витрат відповідачем до відзиву на позов додано звіт №1 від 21.08.2024, відповідно до якого вартість складання та подання відзиву на позовну заяву по справі №910/9196/24 складає 20 000,00 грн.

Також, разом із заявою про розподіл судових витрат, яка подана 24.10.2024, відповідачем подано звіт №2 від 23.10.2024, відповідно до якого загальна вартість наданих послуг складає 39 000,00 грн., що включає в себе: складання та подання відзиву на позовну заяву по справі №910/9196/24 у розмірі 20 000,00 грн., складання та подання заперечення на відповідь на відзив по справі №910/9196/24 у розмірі 10 000,00 грн. та представництво інтересів відповідача в суді по справі №910/9196/24 у розмірі 9 000,00 грн. (судові засідання 04.09.2024, 25.09.2024 та 23.10.2024).

В даному випадку, суд погоджується із доводами ОСОБА_1 про відсутність заяви відповідача про подання доказів понесення судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, оскільки ані зміст відзиву на позов, ані матеріали справи не містять відповідних заяв, при цьому зазначення у відзиві на позов про те, що судові витрати, які планує понести відповідач, складаються із витрат на професійну правничу допомогу не є такою заявою.

Відтак, фактично звіт №2 від 23.10.2024 поданий після спливу встановленого законом строку, а клопотань про поновлення такого строку відповідачем не заявлено, про поважні причини пропуску строку суду не повідомлено, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про залишення такого доказу без розгляду на підставі ч. 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України.

Також, судом взято до уваги твердження ОСОБА_1 щодо змісту звіту №1 від 21.08.2024, з якого вбачається, що він складений на виконання умов договору про надання правничої допомоги №08-08 від 08.08.2024, хоча у даній справі відповідач посилається на договір про надання правничої допомоги №12-08 від 12.08.2024, крім того вказаний звіт містить зазначення, що надані правничі послуги за договором про надання правової допомоги №09-06 від 09.06.2023 по справі №753/7926/23.

Тобто, при складанні звіту №1 від 21.08.2024 допущено ряд помилок, що не є підставою для відхилення його як доказу оскільки його зміст також містить зазначення про надання послуги із складання та подання відзиву на позовну заяву саме у даній справі, в той же час факт їх допущення має враховуватись при визначенні розміру витрат, які підлягають відшкодуванню.

Поряд з цим, судом встановлено, що вартість надання правової допомоги та безпосередньо види послуг погоджені між адвокатом та відповідачем у додатку №1 до договору про надання правничої допомоги №12-08 від 12.08.2024, а всі заяви і заперечення подавались безпосередньо адвокатом.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням того, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю, суд вважає за можливе з урахуванням приписів вказаної статті стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з тим, позивачем через систему «Електронний суд» подано до суду заперечення на заяву відповідача, в яких позивач вказує на порушення порядку подання відповідачем заяви про розподіл судових витрат, а також зазначає про завищення вартості наданих послуг та її необґрунтованості.

Судом враховано те, що за приписами ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993).

Захищене ст. 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення віл 27.10.1993 Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п. 26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Отже, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Дослідивши опис наданих послуг адвоката відповідача, приймаючи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, відповідність запропонованої адвокатом правової позиції правовим висновкам суду, відображеним у рішенні, суд дійшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із складністю справи та наданими адвокатом послугами, витраченим часом, обсягом цих послуг. Таким чином, за висновками суду, заявлений адвокатом до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям, що наведені у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, судом враховано влучні аргументи позивача щодо суті спору, встановлений в рішенні суду факт порушення відповідачем процедури та порядку скликання загальних зборів, що стало підставою звернення ОСОБА_1 із позовом до суду, а також обґрунтування заперечень професійного адвоката відповідача на вказані аргументи, допущення помилок у складених адвокатом документах та необґрунтованість і не відповідність заяв останнього процесуальному господарському законодавству.

Таким чином, зважаючи на складність справи, надані послуги, принципи співмірності та розумності судових витрат, а також беручи до уваги заперечення позивача щодо розміру заявлених судових витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає за належне стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000,00 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 129, 221, 238, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Червоний Хутір» про розподіл судових витрат задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Червоний Хутір» (02121, м. Київ, вул. Ташкентська, будинок 33; ідентифікаційний код 40824206) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп. Видати наказ.

3. Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 12.11.2024.

Суддя В.П. Босий