Рішення

від 29.10.2024 по справі 910/7577/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.10.2024Справа № 910/7577/24

За позовом Приватного акціонерного товариства "Кривий Ріг Цемент"

до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України

про визнання права власності

Суддя Людмила ШКУРДОВА

Секретар с/з Інна ШЕЙГЕЦЬ

Представники сторін: згідно протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Кривий Ріг Цемент" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України про визнання права власності на баржі №1884, №1885, № 1886 за договором купівлі-продажу барж № BU 585 від 01.08.2005.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він, як правонаступник ВАТ «Дніпроцемент», є власником трьох суден - барж № 1884, № 1885, № 1886, придбаних на підставі договору купівлі-продажу барж № ВU585 від 01.08.2005 року, укладеного між «Carpatcement Holding SA» та ВАТ «Дніпроцемент» (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Кривий Ріг Цемент" ). Проте, Державною службою морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України, як реєстратором, було відмовлено у реєстрації у Державному судновому реєстрі України права власності зазначених суден на підставі пункту 2 частини 24 та пунктів 1, 2 частини 25 статті 27 Кодексу торговельного мореплавства України, оскільки подані позивачем документи не підтверджують права власності на вищевказані судна. За твердженням позивача, не визнання відповідачем права власності позивача на зазначені судна створює перешкоди у володінні майном, оскільки відповідно до ст. 26 Кодексу торговельного мореплавства України українські морські судна і судна внутрішнього плавання підлягають реєстрації у Державному судновому реєстрі України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 06.08.2024.

18.07.2024 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він просить у задоволенні позову відмовити повністю, вказуючи на те, що він не ставить під сумнів право власності Позивача на баржі №1884, 1885 та 1886, зокрема, відмовляючи у проведенні реєстрації вищезазначених суден у Державному судновому реєстрі України, та зазначає, що заявлену позовну вимогу взагалі не можна використати для захисту права чи інтересу.

У підготовчому засіданні 08.10.2024 р. суд протокольною ухвалою постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 29.10.2024 р.

У судовому засіданні 29.10.2024 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Кривий Ріг Цемент" (код 00292923) є правонаступником ВАТ «Дніпроцемент» (код 00292913).

Приватному акціонерному товариству «Кривий Ріг Цемент» належать 3 баржі №1884, №1885 і №1886, які, як стверджує позивач, він придбав відповідно до договору купівлі-продажу барж №BU 585 від 1 серпня 2005 року, укладеного між «Carpatcement Holding SA» (Румунія) та ВАТ «Дніпроцемент» (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Кривий Ріг Цемент»).

Актом приймання передачі від 14.10.2005 року, підписаним між «Carpatcement Holding SA» (Румунія) та ВАТ «Дніпроцемент», передбачено, що відповідно до договору купівлі-продажу барж №BU 585 від 1 серпня 2005 року «Carpatcement Holding SA» продав ВАТ «Дніпроцемент» баржі у кількості трьох штук разом з усіма машинами, обладнанням, навісним обладнанням і приладдям, розміщеними на них.

Згідно з митними деклараціями від 10.10.2005 року та 21.10.2005 року Херсонською митницею було здійснено митне оформлення вказаних суден та проставлено відмітку про сплату всіх митних платежів.

Як слідує із свідоцтв про анулювання, виданих 04.01.2006 року Регіональною капітанією міста Дробета-Турну-Северин Військово-морського управління Румунії, судна № 1884, № 1885, № 1886 втратили право плавати під Румунським прапором в результаті укладення договору купівлі-продажу №BU 585 від 1 серпня 2005 року між компанією «Carpatcement Holding SA» та ВАТ «Дніпроцемент».

За твердженням позивача, в подальшому через численні реорганізації та зміну власника ВАТ «Дніпроцемент» частину архіву, в тому числі договір купівлі продажу №BU 585 від 1 серпня 2005 року, було втрачено, на підтвердження чого до позову додано довідку Кам`янського заводу ПрАТ "Кривий Ріг Цемент" №5240 від 20.04.2023 р.

Відповідно до бухгалтерської довідки ПрАТ "Кривий Ріг Цемент" від 14.06.2024 року №2813 баржі знаходяться на балансі позивача.

Відповідно до актів від 15.02.2022 року №102-00879-22, №102-00881-22, №102-00884-22 технічного нагляду судна для здійснення його державної реєстрації Technical survey report від 15.02.2022 р. вищевказані судна перебувають в придатному технічному стані.

21.07.2023 року позивач звернувся до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України із заявами для реєстрації суден № 1884, № 1885, № 1886 у Державному судновому реєстрі України та надав копії документів для здійснення державної реєстрації суден.

Листами від 18.09.2023 року №9988/07-1/15-23, №10009/07/15-23 та 10004/07/15-23 Державна служба морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України відмовила в реєстрації зазначених суден на підставі пункту 2 частини 24 та пунктів 1, 2 частини 25 статті 27 Кодексу торговельного мореплавства України, у зв`язку з неподанням документів, зазначених у вказаній статті та поданням документів, що містять недостовірні відомості.

Відтак, зазначені судна не були зареєстровані в порядку, передбаченому Кодексом торговельного мореплавства України.

За твердженням позивача, відчутність зареєстрованого права власності позивача на зазначені судна створює перешкоди у володінні майном, тому позивач звернувся з даним позовом до відповідача про визнання права власності на баржі №1884, №1885, № 1886 за договором купівлі-продажу барж № BU 585 від 01.08.2005.

Предметом позову є визнання права власності на баржі №1884, №1885, № 1886, на які позивачем втрачено документи, необхідні для реєстрації судна у Державному судновому реєстрі України.

Вказана вимога заявлена до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України, яка наділена повноваженнями на здійснення реєстрації у Державному судновому реєстрі України права власності зазначених суден.

Відповідно до ст. 26 Кодексу торговельного мореплавства України українські морські судна і судна внутрішнього плавання підлягають реєстрації у Державному судновому реєстрі України.

Реєстрація морських суден і суден внутрішнього плавання у Державному судновому реєстрі України здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері морського транспорту (стаття 27 Кодексу торговельного мореплавства України).

Заява про реєстрацію або тимчасову реєстрацію судна, припинення або тимчасове припинення реєстрації судна у Державному судновому реєстрі України та додані до неї документи подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері морського транспорту, в один із таких способів: особисто судновласником або уповноваженою ним особою; надсилаються поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в електронній формі.

Відповідно до ст. 27 Кодексу торговельного мореплавства України до заяви про реєстрацію судна додаються такі документи: копії документів, що підтверджують право власності на судно, а також на двигун, якщо його придбано окремо; копія обмірного свідоцтва (за наявності); свідоцтво про тимчасове право плавання під Державним Прапором України (якщо судно тимчасово зареєстровано у Державному судновому реєстрі України і строк дії цього свідоцтва не закінчився);документальне підтвердження втрати права плавання під державним прапором іншої держави або скасування запису у реєстрі суден іншої держави (якщо судно раніше було зареєстровано органом реєстрації іншої держави);копія документа, що посвідчує особу власника судна та підтверджує його громадянство; фотографічні знімки судна у паперовому вигляді (загальний вигляд з правого та лівого борту); копія документа, що підтверджує сплату адміністративного збору.

Таким чином, до заяви про реєстрацію судна у Державному судновому реєстрі України подаються, зокрема, копії документів, що підтверджують право власності на судно, а також на двигун, якщо його придбано окремо.

Також згідно з статтею 27 Кодексу торговельного мореплавства України за результатами розгляду заяви центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері морського транспорту: здійснює реєстрацію або тимчасову реєстрацію судна у Державному судновому реєстрі України, припиняє або тимчасово припиняє реєстрацію судна у Державному судновому реєстрі України, вносить зміни до Державного суднового реєстру України, видає нові документи замість втрачених; відмовляє у реєстрації або тимчасовій реєстрації судна у Державному судновому реєстрі України, припиненні або тимчасовому припиненні реєстрації судна у Державному судновому реєстрі України, внесенні змін до Державного суднового реєстру України, видачі нових документів замість втрачених.

Підставою для відмови у реєстрації або тимчасовій реєстрації судна, припиненні або тимчасовому припиненні реєстрації судна, внесенні змін до Державного суднового реєстру України, видачі нових документів замість втрачених є: неподання документів, зазначених у цій статті; подання документів, що містять недостовірні відомості; невідповідність поданих документів вимогам закону.

Так, Державна служба морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України відмовила в реєстрації суден позивача № 1884, № 1885, № 1886, посилаючись на вимоги пункту 2 частини 24 та пунктів 1, 2 частини 25 статті 27 Кодексу торговельного мореплавства України у зв`язку з неподанням документів, зазначених у цій статті, та поданням документів, що містять недостовірні відомості.

Вимоги до державної реєстрації суден встановлено в Порядку реєстрації суден у Державному судновому реєстрі України та Судновій книзі України, затвердженому наказом Міністерства інфраструктури України від 11.04.2022 року №203 (надалі - Порядок).

В пункті 5 розділу 1 Порядку зазначено, що реєстрацію та тимчасову реєстрацію суден у Державному судновому реєстрі України та Судновій книзі України, виключення та тимчасове виключення суден з Державного суднового реєстру України та Суднової книги України (припинення або тимчасове припинення реєстрації) з видачею відповідних суднових документів здійснює Адміністрація судноплавства за заявою судновласника або уповноваженої ним особи (далі - заявник).

Відповідно до п. 7 розділу 1 Порядку реєстрація (тимчасова реєстрація) судна в Україні полягає у внесенні відомостей про нього до Державного суднового реєстру України, що ведеться за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку, або Суднової книги України, що ведеться за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку, та отриманні цим судном свідоцтва про право власності на судно, свідоцтва про право плавання під Державним Прапором України (судновий патент), свідоцтва про тимчасове право плавання під Державним Прапором України або суднового білета.

Пунктом 2 розділу II Порядку передбачено, що заява про реєстрацію або тимчасову реєстрацію судна, припинення або тимчасове припинення реєстрації судна, внесення змін та видачу нових документів замість втрачених у Державному судновому реєстрі України та Судновій книзі України та додані до неї документи подаються до Адміністрації судноплавства у спосіб, строки та в обсягах, визначених статтею 36 Закону України «Про внутрішній водний транспорт» та статтею 27 Кодексу торговельного мореплавства України.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необгрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Документом, який підтверджував би право власності позивача на судна №1884, №1885, № 1886 міг бути договір купівлі - продажу №BU 585 від 1 серпня 2005 року, який згідно довідки Кам`янського заводу ПрАТ «Кривий Ріг Цемент» №5240 від 20.04.2023 року було втрачено.

З огляду на те, що позивачем не було додано до заяви всіх документів, необхідних для реєстрації судна у Державному судновому реєстрі України, відповідачем, який не наділений повноваженнями на встановлення наявності/відсутності права власності, правомірно відмовив у реєстрації суден у Державному судновому реєстрі України, що підтверджено рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.05.2024 в адміністративній справі №160/6313/24 за позовом Приватного акціонерного товариства "Кривий Ріг Цемент" до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.09.2024 року.

Разом з цим, судом встановлено, що баржі № 1884, № 1885, № 1886 є власністю Приватного акціонерного товариства «Кривий Ріг Цемент», що підтверджується наступними документами:

- актом приймання-передачі від 14.10.2005, який складено до договору купівлі-продажу барж №BU585 від 01.08.2005, укладеного між ВАТ «Дніпроцемент» (покупець) та «Carpatcement Holding SA» (продавець), згідно з яким позивачу передані 3 баржі № 1884, № 1885, № 1886;

- митними деклараціями від 10.10.2005 року та 21.10.2005 року, в яких ВАТ «Дніпроцемент» зазначений, як одержувач барж, та які містять штемпель Херсонської митниці про сплату одержувачем митних платежів;

- свідоцтвами про анулювання від 04.01.2006, відповідно до яких судна № 1884, № 1885, № 1886 втратили право плавати під румунським прапором в результаті укладення Договору купівлі-продажу BU 585 від 01.08.2005. В свідоцтвах зазначено, що судна раніше були власністю «Carpatcement Holding SA», тобто більше не є його власністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18).

Позов про визнання права власності у порядку статті 392 ЦК пред`являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами. Об`єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності є оспорення або невизнання існуючого права, а не намір набути таке право за рішенням суду. Позивач у позові про визнання права власності - особа, яка вже є власником, а відповідачем - будь-яка особа, яка має сумнів у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес. Оскільки набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на окремі об`єкти, у вирішенні спорів про право власності установленню підлягає з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України.

Враховуючи викладене, вимога позивача про визнання права власності на баржі №1884, №1885, № 1886 за договором купівлі-продажу барж № BU 585 від 01.08.2005, заявлена не до належного відповідача, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Як було встановлено судом, продавцем суден №1884, №1885, № 1886 за Договором купівлі-продажу №BU 585 від 01.08.2005 є компанія «Carpatcement Holding SA».

Доказів наявності спору про право власності на баржі з попереднім власником - «Carpatcement Holding SA» матеріали справи не містять та суду не надано.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 31 Договору між Україною та Румунією про правову допомогу та правові відносини в цивільних справах (ратифіковано Законом № 2822-IV від 07.09.2005) правовідносини щодо рухомого та нерухомого майна регулюються законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої відповідно розташоване нерухоме чи знаходиться рухоме майно. Віднесення майна до нерухомого чи рухомого здійснюється відповідно до законодавства тієї Договірної Сторони, на території якої розташоване або знаходиться таке майно. При розгляді справ щодо визначення правовідносин на майно,

зазначене в частині 1, компетентними є суди тієї Договірної Сторони, законодавство якої застосовуватиметься.

Тобто належним відповідачем за вимогою про визнання права власності на баржі №1884, №1885, № 1886 за договором купівлі-продажу барж № BU 585 від 01.08.2005 є попередній власник суден - «Carpatcement Holding SA».

Оскільки, вимога позивача про визнання права власності на баржі №1884, №1885, № 1886 за договором купівлі-продажу барж № BU 585 від 01.08.2005, заявлена не до належного відповідача, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, то позов Приватного акціонерного товариства "Кривий Ріг Цемент" не підлягає задоволенню.

Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили через 20 днів з моменту виготовлення повного тексту рішення в разі не оскарження його в установленому порядку. Рішення може бути оскаржене в 20-денний строк до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя Людмила ШКУРДОВА

Дата складення тексту рішення: 11.11.2024