Рішення

від 30.10.2024 по справі 914/2926/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2024 Справа № 914/2926/22

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Щерби О.Б., розглянувши справу

за позовом: Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз»

до відповідача: Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Державного підприємства «Медісан» Лікувально-санаторної відновлюючої асоціації державної канцелярії Республіки Молдова «Санаторій «Молдова»,

про стягнення 4 943 442,57 грн,

представники:

позивача: не з`явився,

відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

19.03.2024р. Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, ухвалено постанову, якою постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.11.2023р., рішення Господарського суду Львівської області від 08.08.2023р. та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 28.08.2023р. у справі №914/2926/22 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Внаслідок автоматизованого розподілу судової справи між суддями, проведеного 09.04.2024р., справу №914/2926/22 передано на розгляд судді Король М.Р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.04.2024р. вказану справу прийнято до розгляду, підготовче засідання призначено на 15.05.2024р., явку учасників справи в підготовче засідання визнано обов`язковою.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та протоколах судових засідань.

15.05.2024р. через систему «Електронний суд» відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№13026/24).

16.05.2024р. через систему «Електронний суд» позивачем подано заяву про долучення документів, до якої, зокрема, долучено додаткові письмові пояснення (вх.№13137/24).

29.05.2024р. через систему «Електронний суд» відповідачем подано заяву про проведення підготовчого засідання без участі представника (вх.№14336/24).

29.05.2024р. через систему «Електронний суд» відповідачем подано додаткові письмові пояснення (вх.№14338/24).

Протокольною ухвалою від 29.05.2024р. суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 26.06.2024р.

25.06.2024р. через систему «Електронний суд» відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№16675/24).

14.08.2024р. через систему «Електронний суд» відповідачем подано клопотання про залучення у справу в якості представника та відкладення розгляду справи (вх.№20227/24).

28.08.2024р. через систему «Електронний суд» відповідачем подано додаткові письмові пояснення (вх.№21108/24).

02.10.2024р. через систему «Електронний суд» відповідачем подано додаткові письмові пояснення (вх.№23914/24).

Судом під час нового розгляду справи враховуються вказівки, які містяться у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.03.2024р., зокрема, Верховним Судом вказано, що суд апеляційної інстанції не надав правову оцінку тому чи підлягають застосуванню Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання до спірних правовідносин, виходячи з їх правової природи, а судам необхідно було встановити вид повірки та в залежності від встановленого застосувати відповідну методику розрахунків обсягу спожитого природного газу, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Позиція позивача:

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що згідно з актом технічної перевірки комерційного вузла обліку газу (ВОГ) від 09.09.2021р. №6048 на об`єкті відповідача знято лічильник газу АГК G-250 на повірку, за результатами якої встановлено непридатність лічильника, про що ДП «Львівстандартметрологія» було видано довідку від 13.09.2021р. № 35/09599 та Товариством складено акт від 20.10.2021р. №189 про непридатність лічильника до експлуатації та необхідність проведення його ремонту;

Відповідно, позивач вважає, що відповідач мав би встановити новий прилад обліку у строк до 15.09.2021р., як передбачено актом технічної перевірки від 09.09.2021р. №6048, однак, такі дії останнім не здійснено, а тому позивачем на підставі акта-розрахунку від 21.09.2022р. у період з 13.09.2021р. (дати визнання лічильника непридатним) до 02.11.2021р. (встановлення лічильника газу на комерційному ВОГ після проведення ремонту) проведено перерахунок об`єму спожитого газу відповідно до пункту 5.13 Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання (далі Правила) на суму 4 943 442,57 грн.

Відтак, позивач стверджує, що у разі визнання ЗВТ непридатним та протягом часу перебування лічильника у ремонті, розрахунок спожитого газу слід проводити відповідно до п. 5.13. Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання за проектною номінальною потужністю неопломбованого газового обладнання. У зв`язку із цим, вважає, що Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» правомірно проведено розрахунок спожитого газу за період часу з 13.09.2021р. до 02.11.2021р. у розмірі 4 943442,57 грн.

Позиція відповідача:

Відповідач, заперечуючи позовні вимоги, зазначає про те, що позивач повинен був здійснювати нарахування об`ємів природного газу у точці комерційного обліку у відповідності до глави 7 розділу X Кодексу газорозподільних систем, якою передбачено, що за відсутності дублюючого ЗВТ та не встановлення споживачем на місце демонтованого ЗВТ аналогічного ЗВТ (погодженого з Оператором ГРМ для комерційних розрахунків) або якщо одразу після знятого на повірку ЗВТ сторонами не здійснені заходи з припинення газопостачання, яке обліковувалося через демонтований ЗВТ (що має підтверджуватися відповідним актом між Оператором ГРМ і споживачем), обсяг спожитого природного газу через комерційний ВОГ, елементом якого є демонтований ЗВТ, розраховується за середньодобовими (для неповної доби за середньогодинними) значеннями за попередні три аналогічних періоди споживання природного газу з урахуванням періоду відсутності ЗВТ.

За результатами дослідження наданих учасниками справи доказів, їх пояснень та матеріалів справи, суд встановив наступне:

Між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору розподілу природного газу від 01.01.2016р. №09420WGT9MAP016, шляхом підписання заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим). Отже, відповідач приєднався до типового публічного договору розподілу природного газу, текст якого затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. №2498 (із відповідними змінами та доповненнями).

Відповідно до умов типового договору (далі - Договору), оператор газорозподільних систем (ГРМ) (Товариство/Позивач) зобов`язується надати споживачу (Підприємству/Відповідачу) послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

Згідно з пунктом 2.3 Договору, при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися Законом України «Про ринок природного газу» та Кодексом ГРМ. Оператор ГРМ зобов`язується вносити зміни та оновлювати інформацію, що розміщена на його сайті, зокрема, чинну редакцію тексту цього договору та Кодексу газорозподільних систем.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що визначення об`єму розподілу та споживання природного газу по споживачу здійснюється на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом ГРМ та цим договором. Якщо комерційний вузол обліку встановлений не на межі балансової належності сторін (точка вимірювання не збігається з точкою комерційного обліку), фактичний об`єм природного газу визначається з урахуванням втрат та витрат природного газу між точкою вимірювання і межею балансової належності сторін шляхом їх додавання/віднімання до/від об`єму природного газу, визначеного комерційним вузлом обліку в точці вимірювання, відповідно до вимог Кодексу ГРМ. Для визначення об`єму розподілу та споживання природного газу беруться дані комерційного вузла обліку оператора ГРМ. У разі відсутності комерційного вузла обліку в оператора ГРМ беруться дані комерційного вузла обліку споживача.

Відповідно до пункту 7.2 Договору, оператор ГРМ має право перевіряти роботу комерційного вузла обліку (лічильника газу), у тому числі встановленого на об`єкті споживача, у порядку, визначеному кодексом газорозподільних систем.

У додатку №4 «Розрахунок втрат і витрат природного газу. Перелік точок комерційного обліку споживача», який був доданий Товариством до заяви-приєднання, зазначено про встановлення у точці обліку за адресою: м.Трускавець, вул. Городище, 12 лічильника марки ЛГК № 8250 типорозміру G250, рік випуску 2003.

09.09.2021р. працівниками Товариства складено акт №6048 технічної перевірки комерційного ВОГ (вид акта зняття ЗВТ), згідно з яким у точці обліку Підприємства за адресою: м.Трускавець, вул. Городище, 12, знято лічильник газу АГК 0-250 на повірку. Лічильник поміщено в транспортувальний пакет, опломбовано та скеровано в лабораторію Товариства.

З акта слідує, що після зняття лічильника газу представниками позивача було встановлено технологічну перемичку, а також зазначено про необхідність встановлення ЗВТ не пізніше, як до 15.09.2021р. Акт підписаний споживачем без зауважень.

За результатами повірки лічильника газу ДП «Львівстандартметрологія» складено довідку про непридатність законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 13.09.2021р. №35/09599, у якій зазначено, що лічильник заводський номер 8250, 2003 року випуску не відповідає вимогам Р50-071-98, Ф02.784.008Д2, похибка перевищує допустимі значення.

У подальшому, 20.10.2021р. лабораторією з повірки лічильників, обчислювачів, коректорів та перетворювачів відділу лабораторних вимірів управління метрології Товариства за участю представника Підприємства було складено акт №189 про непридатність лічильника до експлуатації, відповідно до якого споживачу рекомендовано провести ремонт лічильника газу заводський № 8250, 2003 року випуску.

Товариством 02.11.2021р. складено акт № 6819 введення в експлуатацію комерційного вузла обліку газу (вид акта встановлення ЗВТ з повірки), згідно з яким знято технологічну перемичку та встановлено у вузлі обліку газу (ВОГ) лічильник АГК 0-250 заводський номер 8250, 2003 року випуску з повірки.

Представниками Товариства 18.11.2021р. у присутності представника споживача складено акт про порушення № 000541, у якому зазначено про порушення Кодексу ГРМ, а саме: «п.5.13 «Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання», затвердженого наказом Мінпаливенерго України від 27.12.2005р. №618 та зареєстрованих Мінюстом України 26.01.2006р. за №67/11941 тимчасово відсутні ЗВТ (знято ЗВТ на періодичну повірку до 15.09.2021р. згідно акта від 09.09.2021р. №6048, встановлена технічна перемичка).13.09.2021р. лічильник не пройшов повірку довідка про непридатність від 13.09.2021р. №35/09599. Тобто з 15.09.2021р. облік газу здійснювався по середньому споживанню, що суперечить Кодексу ГРМ, таким методом облік проводиться тільки на час повірки ЗВТ, а не на час ремонту ЗВТ (п.п. 3 п. 3 Глави 7 Розділу X)».

Товариство 21.09.2022р. скасувало акт про порушення від 18.11.2021р. №000541 (протокол від 21.09.2022р. №292/09) та 21.09.2022р. склало акт-розрахунок необлікованого об`єму природного газу відповідно до пункту 5.13 Правил за проектною номінальною потужністю неопломбованого газового обладнання за період 13.09.2021р. - 02.11.2021р. на суму 4 943 442,57 грн.

Товариством 23.09.2022р. акт-розрахунок від 21.09.2022 надіслано Підприємству.

Також судом встановлено, що не погоджуючись із здійсненим щодо Підприємства донарахуванням об`єму розподіленого (спожитого) природного газу на підставі акта про порушення від 18.11.2021р. №000541, який скасований самим позивачем 21.09.2022р., Підприємство 16.11.2022р. звернулось до суду з позовом про визнання недійсним рішення комісії Товариства, оформленого протоколом від 17.01.2022р. №07/01 засідання комісії з розгляду акта про порушення від 18.11.2021р. №000541.

Рішенням суду від 16.03.2023р. у справі №914/1755/22, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.05.2023р., позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним рішення комісії з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу ГРМ, оформлене протоколом від 17.01.2022р. № 07/01, щодо задоволення акта про порушення від 18.11.2022р. №000541, яким Підприємству, згідно з актом-розрахунком Товариства донараховано необлікований об`єм природного газу в розмірі 4 943 442,57 грн.

Оцінюючи подані учасниками справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав:

Згідно з ч. 6 ст. 13, ч. 1 ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016р. №1402-VIII, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Правовідносини, які виникли між споживачем та газорозподільною організацією врегульовано Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2494 від 30.09.2015р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №1379/27824 06.11.2015р., постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2498 від 30.09.2015р. «Про затвердження Типового договору розподілу природного газу».

Правові засади функціонування ринку природного газу України визначені Законом України «Про ринок природного газу» (надалі Закон).

Згідно зі ст.41 Закону, регулятор затверджує кодекс газорозподільних систем за результатами консультацій із суб`єктами ринку природного газу. Оператор газорозподільної системи розміщує кодекс газорозподільних систем на своєму веб-сайті.

Регулятором є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (п. 32 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу»).

Відповідно до Закону регулятором був розроблений Кодекс газорозподільних систем, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2494 від 30.09.2015р.

Цей Кодекс визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем, зокрема умови забезпечення комерційного, у тому числі приладового обліку природного газу в газорозподільній системі та визначення його об`ємів і обсягів передачі до/з газорозподільної системи, у тому числі в розрізі суб`єктів ринку природного газу. Дія цього Кодексу поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем, та на їх постачальників (пункти 1, 2, 3 глави 1 розділу І «Загальні положення» Кодексу).

Згідно з правилами, які визначені в п.п. 1, 2 глави 1 розділу IX Кодексу газорозподільних систем, комерційний облік природного газу в газорозподільній системі організовується та здійснюється з метою визначення повної та достовірної інформації про об`єми (обсяги) природного газу, які надійшли до ГРМ від суміжних суб`єктів ринку природного газу (ГДП, ВБГ, Оператора ГТС), та об`єми (обсяги) природного газу, які розподілені (передані) з ГРМ підключеним до неї споживачам і суміжним Операторам ГРМ. та подальшого використання інформації у взаємовідносинах між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між ними.

Порядок комерційного обліку природного газу (визначення його об`ємів і обсягів) по об`єктах споживачів, у тому числі побутових споживачів, здійснюється згідно з договором розподілу природного газу, укладеним між споживачем та Оператором ГРМ, та з урахуванням вимог цього Кодексу. Порядок укладання договору розподілу природного газу визначений розділом VI цього Кодексу.

Порядок комерційного обліку газу по об`єктах споживачів, що не є побутовими визначений главою 3 розділу IX Кодексу газорозподільних систем.

Згідно з підпунктом 1 пункту 4 глави 4 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем, у разі виявлення Оператором ГРМ пропущення строку періодичної повірки лічильника газу або звужуючого пристрою з вини споживача, несправності лічильника газу або звужуючого пристрою (перетворювача різниці тиску), що сталася внаслідок його пошкодження або позаштатного режиму роботи, за умови відсутності несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ перерахунок об`єму розподіленого (спожитого) природного газу проводиться з урахуванням такого: при визначенні лічильника газу або звужуючого пристрою (перетворювача різниці тиску) непридатними до застосування за результатами позачергової або експертної повірки, а також при пропущенні строку періодичної повірки лічильника газу або звужуючого пристрою з вини споживача об`єм переданого (прийнятого) газу розраховується за номінальною потужністю неопломбованого газоспоживаючого обладнання - перерахунок проводиться за період з дати виходу з ладу ЗВТ (з дати початку прострочення періодичної повірки) до моменту встановлення та опломбування справного та повіреного ЗВТ. У разі якщо дату виходу з ладу ЗВТ неможливо достовірно визначити, перерахунок проводять з початку розрахункового періоду до дати встановлення та опломбування справного та повіреного ЗВТ.

Згідно з пунктом 5.13 Правил обліку природного газу, під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 27.12.2005р. №618, перерахунки об`єму протранспортованого газу проводяться у випадках, зокрема: тимчасової відсутності ЗВТ (зняття ЗВТ на періодичну, позачергову, експертну повірки та ремонт); непридатності до застосування (несправності) ЗВТ за результатами перевірки технічного стану комерційного ВОГ.

За змістом п.6 глави 9 розділу X Кодексу газорозподільчих систем, якщо за результатами позачергової чи експертної повірки комерційного ВОГ (ЗВТ) не буде підтверджено факт його невідповідності нормативним документам у сфері метрології, у всіх випадках за відсутності дублюючого чи підмінного ВОГ (ЗВТ) або припинення газопостачання об`єм розподіленого в точці вимірювання природного газу за період відсутності комерційного ВОГ (ЗВТ) розраховується за середньодобовими (для неповної доби за середньогодинними) значеннями за попередні три аналогічних періоди споживання природного газу. При цьому, витрати, пов`язані з проведенням позачергової чи експертної повірки, мають бути компенсовані їх ініціатором.

Главою 7 розділу Х Кодексу визначений порядок періодичної повірки ЗВТ по об`єктах споживачів, що не є побутовими. Так, згідно з п.1, п.2 вказаної Глави власники ЗВТ, що є елементами комерційних ВОГ, зобов`язані забезпечити належний контроль за строками спливу міжповірочних інтервалів ЗВТ та організацію проведення їх періодичної повірки. Здійснення періодичної повірки ЗВТ забезпечується власником ЗВТ за власний рахунок.

За відсутності дублюючого ЗВТ та не встановлення споживачем на місце демонтованого ЗВТ аналогічного ЗВТ (погодженого з Оператором ГРМ для комерційних розрахунків) або якщо одразу після знятого на повірку ЗВТ сторонами не здійснені заходи з припинення газопостачання, яке обліковувалося через демонтований ЗВТ (що має підтверджуватися відповідним актом між Оператором ГРМ і споживачем), обсяг спожитого природного газу через комерційний ВОГ, елементом якого є демонтований ЗВТ, розраховується за середньодобовими (для неповної доби за середньогодинними) значеннями за попередні три аналогічних періоди споживання природного газу з урахуванням періоду відсутності ЗВТ.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.03.2024р. у даній справі №914/2926/22, яким рішення судів попередніх інстанцій скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області, зазначено про те, що ухвалюючи рішення у даній справі суди встановили, що 09.09.2021р. працівниками Товариства складено акт № 6048 технічної перевірки комерційного ВОГ (вид акту зняття ЗВТ), згідно з яким у точці обліку Підприємства за адресою: м.Трускавець, вул. Городище, 12, знято лічильник газу АГК 0-250 на повірку. Лічильник поміщено в транспортувальний пакет, опломбовано та скеровано в лабораторію Товариства. Тобто, судами встановлено, що лічильник газу було знято на повірку. Втім, судом першої інстанції, а потім і судом апеляційної інстанції безпідставно залишено поза увагою, що відповідно до Кодексу ГРМ повірки бувають періодичними, позачерговими чи експертними. Кодексом ГРМ передбачені різні методи розрахунків обсягу спожитого природного газу, які залежать від виду повірки (періодична, позачергова, експертна), судам необхідно було встановити вид повірки та в залежності від встановленого застосувати відповідну методику розрахунків обсяг спожитого природного газу, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, що судами зроблено не було. Вказане має суттєве, ключове та вагоме значення для правильного вирішення даного спору.

З письмових пояснень представника АТ «Львівгаз» слідує, що повірка, на яку було знято ЗВТ 09.09.2021р. була періодичною, а саме через 2 роки після останньої повірки, як того вимагає п.41 Міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями затверджених наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016р. №1747.

У своїй постанові від 19.03.2024 року Верховний Суд роз`яснив, що згідно з абзацом шостим пункту 2 глави 7 розділу X Кодексу ГРМ (Порядок періодичної повірки ЗВТ по об`єктах споживачів, що не є побутовими, тобто вказаний розділ врегульовує питання щодо періодичної повірки), зокрема, за відсутності дублюючого ЗВТ та не встановлення споживачем на місце демонтованого ЗВТ аналогічного ЗВТ (погодженого з Оператором ГРМ для комерційних розрахунків) або якщо одразу після знятого на повірку ЗВТ сторонами не здійснені заходи з припинення газопостачання, яке обліковувалося через демонтований ЗВТ (що має підтверджуватися відповідним актом між Оператором ГРМ і споживачем), обсяг спожитого природного газу через комерційний ВОГ, елементом якого є демонтований ЗВТ, розраховується за середньодобовими (для неповної доби за середньогодинними) значеннями за попередні три аналогічних періоди споживання природного газу з урахуванням періоду відсутності ЗВТ.

Водночас абзацом шостим пункту 2 глави 9 розділу X Кодексу ГРМ передбачено, що якщо за результатами позачергової чи експертної повірки комерційного ВОГ (ЗВТ) буде підтверджена його невідповідність нормативним документам у сфері метрології та/або факт несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ, у всіх випадках за відсутності дублюючого чи підмінного ВОГ (ЗВТ) або припинення газопостачання об`єм розподіленого в точці вимірювання природного газу за період порушення та відсутності комерційного ВОГ (ЗВТ) розраховується у порядку, визначеному розділом XI цього Кодексу, зі складанням акту про порушення. При цьому витрати, пов`язані з позачерговою чи експертною повіркою, компенсуються власником комерційного ВОГ/ЗВТ (крім факту несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ). Крім того, власник впродовж двомісячного строку здійснює заходи щодо приведення комерційного ВОГ (ЗВТ) в точці вимірювання у відповідність до вимог розділу X цього Кодексу, за винятком лічильників газу побутових споживачів. У разі невідповідності лічильників газу побутових споживачів нормативним документам у сфері метрології (за умови відсутності несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ) об`єм розподіленого в точці вимірювання природного газу за період відсутності лічильника газу та приведення точки вимірювання у відповідність до вимог цього Кодексу забезпечуються відповідно до вимог пункту 5 глави 8 цього розділу, а витрати, пов`язані з позачерговою чи експертною повіркою, компенсуються за рахунок Оператора ГРМ.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.05.2023р. у справі №914/1755/22, апеляційну скаргу Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз від 14.04.2023 залишено без задоволення. Залишено без змін рішення Господарського суду Львівської області від 16.03.2023р. у справі №914/1755/22, яким визнано недійсним рішення Комісії з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу ГРМ, оформлене протоколом №07/01 від 17.01.2022р., щодо задоволення Акту про порушення №000541 від 18.11.2022р., яким Дочірньому підприємству з іноземними інвестиціями Державного підприємства «Медісан» Лікувально-санаторної відновлюючої асоціації державної канцелярії Республіки Молдова «Санаторій «Молдова» (ідентифікаційний код 04929052), згідно актом-розрахунком Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» донараховано необлікований об`єм природного газу в розмірі 4 943 442,57 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх вже встановлено у рішенні, тому немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акту, який вступив в законну силу.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.05.2023р. у справі №914/1755/22, яка набрала законної сили 30.05.2023 року, встановлено наступні обставини:

Взаємовідносини операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем, регулюються Кодексом газорозподільних систем (Кодекс ГРМ), затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2494 від 30.09.2015р.

Абзацом шостим п. 2 гл. 7 розділу X Кодексу газорозподільних систем передбачено, що за відсутності дублюючого ЗВТ та не встановлення споживачем на місце демонтованого ЗВТ аналогічного ЗВТ (погодженого з Оператором ГРМ для комерційних розрахунків) або якщо одразу після знятого на повірку ЗВТ сторонами не здійснені заходи з припинення газопостачання, яке обліковувалося через демонтований ЗВТ (що має підтверджуватися відповідним актом між Оператором ГРМ і споживачем), обсяг спожитого природного газу через комерційний ВОГ, елементом якого є демонтований ЗВТ, розраховується за середньодобовими (для неповної доби за середньогодинними) значеннями за попередні три аналогічних періоди споживання природного газу з урахуванням періоду відсутності ЗВТ.

Нормами Кодексу газорозподільних систем не передбачено, що в разі визнання ЗВТ непридатним до використання та відправлення його у ремонт, змінюється порядок розрахунку обсягу спожитого газу, передбачений абз. 6 п. 2 гл. 7 розділу X Кодексу газорозподільних систем (за середньодобовими значеннями за попередні три аналогічних періоди споживання) та застосовується порядок, передбачений п.5.13 Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 27.12.2005р.

Отже, в силу ч. 4 ст.75 ГПК України, вказані вище обставини, які встановлені у справі №914/1755/22, в якій беруть участь ті самі особи, стосовно яких ці факти були встановлені, не підлягають доказуванню в межах даної справи №914/2926/22.

За таких обставин, позивач повинен був здійснювати нарахування об`ємів природного газу у точці комерційного обліку у відповідності до глави 7 розділу X Кодексу газорозподільних систем, якою передбачено, що за відсутності дублюючого ЗВТ та не встановлення споживачем на місце демонтованого ЗВТ аналогічного ЗВТ (погодженого з Оператором ГРМ для комерційних розрахунків) або якщо одразу після знятого на повірку ЗВТ сторонами не здійснені заходи з припинення газопостачання, яке обліковувалося через демонтований ЗВТ (що має підтверджуватися відповідним актом між Оператором ГРМ і споживачем), обсяг спожитого природного газу через комерційний ВОГ, елементом якого є демонтований ЗВТ, розраховується за середньодобовими (для неповної доби за середньогодинними) значеннями за попередні три аналогічних періоди споживання природного газу з урахуванням періоду відсутності ЗВТ.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись, як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Згідно зі статтею 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку, як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищевикладене, господарський суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявленого позову.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:

У випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.04.2023р. у справі №924/600/21, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2023р. у справі № 199/3152/20.

Судовий збір за подання позову, апеляційний та за касаційний перегляд, відповідно до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.

Як слідує з матеріалів справи, відповідачем при попередньому розгляді справи у поданому відзиві було зазначено попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 45 000, 00 грн.

14.08.2023р. представник відповідача через канцелярію суду подав заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у даній справі, у якій просив суд стягнути із позивача на свою користь 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Матеріали справи містять заперечення позивача щодо задоволення заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. При цьому, представник позивача у своїх запереченнях зазначив, що у разі задоволення заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, просить зменшити заявлений до стягнення розмір витрат з 30 000,00 грн до 10 000,00 грн.

Згідно ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Обґрунтовуючи розмір понесених судових витрат на професійну правничу допомогу відповідачем додано до матеріалів справи: копію договору про надання юридичних послуг від 06.07.2022р.; копію акту прийому-передачі документів від 06.07.2022р.; копію акту про надання юридичних послуг від 10.08.2023р.; копію рахунку на оплату по договору від 10.08.2023р.

Таким чином, сума витрат на правову допомогу, яку просить стягнути відповідач з позивача становить 30 000,00 грн.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, суд повинен враховувати принципи співмірності та розумності судових витрат, характер спірних правовідносин та обсяг матеріалів справи.

Крім того, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020р. у справі №910/4201/19).

В акті про надання юридичних послуг від 10.08.2023р., що долучений відповідачем до матеріалів заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, не зазначено вартості погодинної роботи адвоката за певний вид правової допомоги, відтак встановити вартість послуг адвоката, що стосуються правової допомоги, при нарахуванні заявником загальної суми в розмірі 30 000,00 грн за надану правничу допомогу в цілому, є неможливо. Крім цього, в акті наданих послуг не зазначена інформація про час витрачений адвокатом в розрізі конкретного виконаних адвокатом робіт/наданих послуг.

У постанові від 11.11.2021р. у справі №910/7520/20 Верховний Суд вказав, що суд має визначити, чи є обгрунтованим визначений розмір і чи є підстави для відмови стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч.5-7, 9 ст.129 ГПК України незалежно від відсутності клопотання про зменшення витрат.

Відповідно, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Отже, суд вправі покласти лише ті судові витрати, які є обґрунтованими, неминучими, співмірними та розумними (розумно необхідними).

Суд зазначає, що за змістом положень ГПК України про стягнення вартості послуг адвоката, такі є по-суті оплатою відповідачем наданих послуг з правничої допомоги. І в цьому аспекті оцінка вартості послуг відповідачем не має беззаперечного статусу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Водночас, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Суд вважає, що заявлені відповідачем витрати на правову допомогу у розмірі 30 000,00 грн у попередньому розгляді справи з урахуванням всіх аспектів і складності справи, а також час, який би міг витратити адвокат на вивчення матеріалів справи та підготовку заяв по суті справи, як кваліфікований фахівець, сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин, не відповідають критерію реальності адвокатських витрат та критерію розумності їх розміру.

Суд зазначає, що витрати відповідача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 30 000, 00 грн не є співмірними із складністю справи.

Відтак, оскільки стягнення адвокатських витрат у заявленому розмірі не відповідатиме критеріям розумності, необхідності, співмірності, справедливості і становитиме надмірний тягар для позивача, суд дійшов висновку, що до стягнення підлягає 15 000, 00 грн. витрат на правову допомогу.

Отже, на підставі викладеного, враховуючи що в позові відмовлено, беручи до уваги право суду не присуджувати (не розподіляти) стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, враховуючи баланс інтересів сторін у даному питанні, суд вважає адекватним розміром професійної правничої допомоги, яка може бути покладена на позивача при попередньому розгляді справи, складає розмір 15 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Відмовити в позові повністю.

2.Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» (місцезнаходження: Україна, 79039, Львівська обл., місто Львів, вулиця Золота, будинок 42; ідентифікаційний код - 03349039) на користь Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Державного підприємства «Медісан» Лікувально-санаторної відновлюючої асоціації державної канцелярії Республіки Молдова «Санаторій «Молдова» (місцезнаходження: Україна, 82200, Львівська обл., Дрогобицький р-н, місто Трускавець, вул.Городище, будинок 12; ідентифікаційний код - 04929052) 148 303,28 грн судового збору, який був сплачений за розгляд судом касаційної інстанції скарги на постанову суду апеляційної інстанції та 15 000,00 грн. витрат на надання професійної правничої допомоги.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повний текст рішення складено 11.11.2024 р.

СуддяКороль М.Р.