Рішення

від 27.11.2024 по справі 914/2926/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2024 Справа № 914/2926/22

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Щерби О.Б, у справі

за позовом: Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз»

до відповідача: Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Державного підприємства «Медісан» Лікувально-санаторної відновлюючої асоціації державної канцелярії Республіки Молдова «Санаторій «Молдова»,

про стягнення 4 943 442,57 грн,

представники:

позивача: Турчиняк Я.І.,

відповідача: ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ

Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.10.2024 року у справі № 914/2926/22 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

На виконання вимог ч. 1 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Як слідує з матеріалів справи, відповідачем при попередньому розгляді справи у поданому відзиві було зазначено попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 45 000, 00 грн.

Таким чином, разом з першою заявою по суті відзивом, відповідачем було вказано орієнтовний розрахунок суми судових витрат у розмірі 45 000,00 грн., які він очікував понести у зв`язку із розглядом даної справи.

Господарський суд Львівської області ухвалою від 19.11.2024р. призначив судове засідання для ухвалення додаткового рішення у справі №914/2926/22 на 27.11.2024р.

За результатом нового розгляду справи в суді першої інстанції відповідач зазначає, що фактичний розмір витрат на професійну правничу допомогу, які він поніс та має понести у зв`язку з розглядом даної справи в суді першої інстанції становить 30 000,00 грн. На підтвердження вказаного відповідач подав до суду відповідні докази.

27.11.2024р. суд постановив ухвалу, відповідно до якої ухвалив визнати причини пропуску строку на подачу доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу поважними та поновити такий строк.

27.11.2024р. представник позивача через систему «Електронний суд» подав заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення в частині здійснення розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, згідно якого вказав, що реальні витрати на професійну правничу допомогу, які просить стягнути відповідач є завищеними, і останній не змінював правову позицію при новому розгляді справи, а тому вважає, що підстави для стягнення таких витрат відсутні.

В судовому засіданні 27.11.2024р. представники обидвох сторін прийняли участь.

Під час розгляду питання про розподіл судових витрат судом встановлено та враховується наступне.

Відповідно до положень ч.ч. 1-3 статті 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в чому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1-3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, судом враховано, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. (Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.10.2019р. по справі №922/445/19).

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ст.221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

27.11.2024р. суд постановив ухвалу, відповідно до якої ухвалив визнати причини пропуску строку на подачу доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу поважними та поновити такий строк.

Відповідно до п.12 ч.3 ст.2 ГПК України, однією з основних засад господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч.1 ст.16 ГПК України). Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч.2 ст.16 ГПК України).

Пунктом 1 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, ордеру (ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

В підтвердження факту понесення відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, подано копію договору про надання правової допомоги, укладеного між відповідачем (клієнтом) та адвокатом Вовненко О.В., у відповідності до умов якого Клієнт сплачує Адвокату гонорар, визначений у протоколі узгодження гонорару, який є додатком до даного Договору; копію Протоколу узгодження гонорару (договірної ціни); рахунок-фактуру; акт приймання-передачі послуг, в якому сторони підтвердили надання адвокатом послуг та вартість цих послуг становить 30 000,00 грн., долучено квитанції на вказану суму.

Таким чином, сума витрат на правову допомогу, яку просить стягнути відповідач з позивача становить 30 000,00 грн.

У відповідності до змісту розглянутої справи та з`ясованих обставин, суд встановив необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судом, відповідно до ст.129 ГПК України, на позивача було покладено судові витрати по сплаті судового збору повністю.

Судом враховано, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст.129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу. (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.07.2022р. по справі №905/671/19).

За приписами статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022р. у справі №922/1964/21 наголосила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020р. у справі №904/4507/18.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони у справі викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019р. у справі № 922/445/19.

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов`язковості такого зобов`язання. У контексті вирішення судом питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх співмірність із ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020р. у справі №904/4507/18.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом у даній справі у заявленому розмірі, судом враховано, що послуги адвоката були реально надані позивачу, що підтверджується матеріалами справи, також судом взято до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору.

Крім того, судом враховано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів відповідача.

Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 30.01.2023р. у справі № 910/7032/17.

Судом також враховано, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак це не може розумітись, як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, керуючись принципами справедливості та пропорційності, суд дійшов висновку про часткову відмову відповідачу у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням таких критеріїв, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, завищення розміру вартості послуг адвоката щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи.

Суд погоджується з запереченнями представника позивача в частині того, що відповідачем не змінювалась правова позиція під час нового розгляду справи.

Проте, на підставі викладеного, враховуючи що в позові відмовлено, беручи до уваги право суду не присуджувати (не розподіляти) стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, враховуючи баланс інтересів сторін у даному питанні, суд вважає, що адекватним розміром правничої допомоги, яка може бути покладена на позивача при розгляді справи, складає розмір 15 000,00 грн.

Відповідно до європейських стандартів, зокрема п.14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно шляхів полегшення доступу до правосуддя №R (81) 7, в якому передбачено, що, за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла, відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Таким чином, суд вважає, що у спірних правовідносинах, обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, зважаючи на складність справи, є розмір витрат відповідача на оплату послуг адвоката в сумі 15 000,00 грн., з розрахунку виконаної адвокатом роботи щодо підготовки та складання письмових пояснень, а також участі в судових засіданнях у справі.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 233, 238, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Заяву Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Державного підприємства «Медісан» Лікувально-санаторної відновлюючої асоціації державної канцелярії Республіки Молдова «Санаторій «Молдова» задовольнити частково.

2.Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» (місцезнаходження: Україна, 79039, Львівська обл., місто Львів, вулиця Золота, будинок 42; ідентифікаційний код - 03349039) на користь Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Державного підприємства «Медісан» Лікувально-санаторної відновлюючої асоціації державної канцелярії Республіки Молдова «Санаторій Молдова» (місцезнаходження: Україна, 82200, Львівська обл., Дрогобицький р-н, місто Трускавець, вул.Городище, будинок 12; ідентифікаційний код - 04929052) 15 000,00 грн. витрат на надання професійної правничої допомоги.

3.В іншій частині заяви відмовити.

4.Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Додаткове рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повний текст додаткового рішення складено 02.12.2024 р.

Суддя Король М.Р.