Ухвала

від 11.11.2024 по справі 344/8228/24

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 344/8228/24

провадження № 61-14348ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Пархоменка П. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Белей Оксаною Богданівною, на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 11 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Російської Федерації в особі представницьких органів: Міністерства юстиції Російської Федерації, Міністерства фінансів Російської Федерації, Державної корпорації розвитку «ВЕБ.РФ» про відшкодування Російською Федерацією майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок націоналізації всього майна і житла в окупації,

ВСТАНОВИВ:

У 2024 році ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Російської Федерації в особі представницьких органів: Міністерства юстиції Російської Федерації, Міністерства фінансів Російської Федерації, Державної корпорації розвитку «ВЕБ.РФ» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок націоналізації всього майна і житла в окупації.

Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 вересня 2024 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнено з Російської Федерації на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 60 000,00 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 21 квітня 2024 року еквівалентно 2 376 000, 00 грн. В іншій частині вимог позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу.

20 вересня 2024 року ОСОБА_1 подав до апеляційного суду клопотання, в якому просив у порядку статті 498 ЦПК України звернутися з відповідним дорученням про вручення відповідачам копій позовної заяви, рішення суду та апеляційної скарги.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року у задоволенні клопотання відмовлено.

10 жовтня 2024 року ОСОБА_1 подав до апеляційного суду заяву про роз`яснення вказаної ухвали.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 11 жовтня 2024 року відмовлено в задоволенні заяви про роз`яснення ухвали Івано-Франківського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ухвала про відмову у задоволенні клопотання про звернення із судовим дорученням, яку просить роз`яснити ОСОБА_1 , не є судовим рішенням в розумінні норми статті 271 ЦПК України, яке підлягає роз`ясненню. Ухвала про відмову у задоволенні клопотання не підлягає виконанню, її зміст викладено чітко і множинного тлумачення не передбачає. Тому підстави для її роз`яснення відсутні.

26 жовтня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу .

Касаційна скарга мотивована тим, що в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали суд апеляційної інстанції не зазначив, які матеріали справи ним було безпосередньо досліджено у судовому засіданні та взагалі не проаналізовані означені заявником підстави для роз`яснення рішення, не надано відповіді на запитання, чому апеляційний суд по тексту ухвали зазначив скорочені назви документів без посилань на їх пункти, частини, статті чи розділи. Передумовою його звернення до апеляційного суду із клопотанням про вручення відповідачам копій позовної заяви, рішення суду та апеляційної скарги стало оскарження заочного рішення, яке підлягає скасуванню за умов, коли судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та не повідомив про причини своєї неявки з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Відповідачі фактично не отримали ані позовної заяви, ані рішення, ані апеляційної скарги, що дає їм право відповідно до норм процесуального права оскаржити судові рішення.

Просить скасувати ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 11 жовтня 2024 року та справу направити до суду апеляційної інстанції для розгляду заяви про роз`яснення судового рішення.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

За заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання (частини перша, друга статті 271 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року в справі № 904/2526/18 (провадження № 12-272гс18) зазначено, що «роз`яснення судового рішення - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового документа. Тобто йдеться про викладення судового рішення у більш ясній і зрозумілій формі. Необхідність такого роз`яснення випливає з обставин неоднозначного розуміння рішення суду з метою його виконання. Здійснюючи роз`яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз`яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд відмовляє в роз`ясненні рішення. Частиною другою статті 245 ГПК України встановлено, що подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання. Із зазначеної норми вбачається, що роз`ясненню підлягають не всі судові рішення, а лише ті, які підлягають виконанню, порядок здійснення якого визначено Законом України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження».

В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року в справі № 233/3676/19 (провадження № 14-65цс20) вказано, що «необхідність роз`яснення судового рішення може бути зумовлена його нечіткістю в резолютивній частині, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, або які будуть здійснювати його виконання. Тобто це стосується випадків, коли рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання. Отже, в ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суті рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Водночас суд, роз`яснюючи рішення, не вносить зміни в існуюче рішення. Разом із цим Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що відповідно до частини другої статті 271 ЦПК України подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання. Зі змісту цієї норми убачається, що роз`ясненню підлягають не всі судові рішення, а лише ті, які підлягають виконанню, зокрема, у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

Оскільки ухвала про відмову у задоволенні клопотання про звернення з судовим дорученням не підлягає примусовому виконанню, суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні заяви про роз`яснення судового рішення.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженої ухвали апеляційного суду свідчить, що правильне застосовування судом норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.

У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четвертої статті 394 ЦПК України).

Керуючись статтями 17, 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 11 жовтня 2024 року у справі № 344/8228/24.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Краснощоков

Д. А. Гудима

П. І. Пархоменко