Постанова

від 31.10.2024 по справі 545/3330/21

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024року

м. Київ

справа № 545/3330/21

провадження № 51-1555 км 24

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

у режимі відеоконференції

захисника ОСОБА_6

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженої ОСОБА_7 на вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 24 жовтня 2022 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 15 лютого 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021170440000619, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Червонозаводське Лохвицького району Полтавської області, жительки АДРЕСА_1 , раніше судимої:

1) вироком Лохвицького районного суду Полтавської області від 28 січня 2000 року за ч. 1 ст. 145, ч. 3 ст. 140 КК України до покарання у виді виправних робіт на строк 2 роки;

2) вироком Лохвицького районного суду Полтавської області від 16 листопада 2000 року за ч. 3 ст. 140 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

3) вироком Лохвицького районного суду Полтавської області від 01 листопада 2007 року за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, звільненої на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки;

4) вироком Лохвицького районного суду Полтавської області від 01 листопада 2007 року за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, звільненої на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки;

5) вироком Лохвицького районного суду Полтавської області від 29 листопада 2012 року за ч. 1 ст. 395 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 510 грн;

6) вироком Лохвицького районного суду Полтавської області від 10 квітня 2014 року за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, звільненої на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік;

7) вироком Лохвицького районного суду Полтавської області від 14 травня 2015 року за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України до покарання остаточного покарання на підставі ст. 70, 71 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки;

8) вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 24 липня 2019 року за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, звільненої на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік;

9) вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 21 квітня 2021 року за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, звільненої на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 24 жовтня 2022 року ОСОБА_7 визнано винуватою та засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 21 квітня 2021 року та остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років 6 місяців.

Вирішено цивільний позов, питання речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 15 лютого 2024 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 залишено без зміни.

За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_7 визнано винуватою та засуджено за те, що вона 09 серпня 2021 у першій половині дня, перебуваючи в гаражному приміщенні неподалік будинку АДРЕСА_2 разом зі своїми знайомими ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та співмешканцем ОСОБА_11 , під час вживання спиртних напоїв вчинила сварку з останнім на ґрунті ревнощів. В подальшому ОСОБА_11 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , з метою продовження вживання спиртних напоїв, перемістилися на шкільний стадіон за адресою: АДРЕСА_3 , де сварка між ОСОБА_7 та ОСОБА_11 продовжилася, під час якої засуджена, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, з прямим умислом, нанесла кухонним ножем потерпілому один удар у верхню частину тулуба зліва, чим заподіяла ОСОБА_11 сліпе, проникаюче, колото-різане поранення грудної клітини зліва з пошкодженням лівої легені та серця, що призвели до смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_2 о 01:35 год в приміщенні КП «1-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради».

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить, за змістом скарги, скасувати судові рішення щодо ОСОБА_7 та закрити кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України. Зазначає про неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки численні свідки сторони обвинувачення, які були допитані, не є безпосередніми очевидцями події, проте їх показання покладені в основу вироку. Стверджує, що в основу судових рішень покладені недопустимі докази, при цьому надає доказам власну оцінку. Вважає, що апеляційним судом було формально розглянуто дане кримінальне провадження, не проаналізовано та не надано відповіді на всі доводи апеляційної скарги захисника.

Під час касаційного розгляду захисник ОСОБА_6 підтримала подану касаційну скаргу та просила її задовольнити, скасувати судові рішення щодо ОСОБА_7 та закрити кримінальне провадження.

Позиції інших учасників судового провадження

Під час касаційного розгляду прокурор, посилаючись на безпідставність наведених у касаційній скарзі захисника доводів, вважав, що оскаржувані судові рішення слід залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Отже, касаційний суд не перевіряє вирок щодо неповноти та однобічності судового слідства, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Апеляційний суд, виконуючи свої повноваження, із дотриманням визначеної Главою 31 КПК України процедури повинен перевірити рішення суду першої інстанції з точки зору його законності й обґрунтованості (це передбачає оцінювання оскарженого судового рішення на відповідність нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам провадження та дослідженим у судовому засіданні доказам), а також ухвалити рішення, яке повною мірою відповідатиме ст. 370 КПК України і статтям 419 або 420 цього Кодексу.

Така перевірка повинна бути зроблена з додержанням усіх вимог чинного законодавства, об`єктивно, неупереджено, а її результатом має бути законне й справедливе вирішення поданих апеляційних скарг для реалізації прав кожного на справедливий суд і перевірку законності й обґрунтованості оскаржених рішень суду першої інстанції.

За приписами ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені мотиви, з яких цей суд виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, якими він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Тобто у своєму рішенні апеляційний суд повинен проаналізувати доводи скаржника і, зіставивши їх із фактичними даними, наявними у справі, дати на них вичерпну відповідь, переконливо аргументувавши свою позицію. Формальний апеляційний перегляд є несумісним із закріпленими у статтях 2, 7 КПК України завданнями та загальними засадами кримінального провадження.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що мета викладення мотивів рішення полягає в тому, щоб показати сторонам, що їх почули. Це зобов`язує суд обґрунтовувати свої міркування об`єктивними аргументами і дотримуватися прав сторін. Хоча суд не мусить надавати відповідь на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені в цій справі, було вивчено.

Однак апеляційний суд, переглянувши вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 , не дотримався наведених законодавчих приписів.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 пред`явлено обвинувачення за ч. 1 ст. 115 КК України, а саме у вчиненні умисного протиправного заподіяння смерті ОСОБА_11 .

Для доведення того, що саме ОСОБА_7 вчинила це кримінальне правопорушення, сторона обвинувачення посилалася на показання потерпілого ОСОБА_12 та свідків, які не були безпосередніми очевидцями події; окрім свідка ОСОБА_8 , дані протоколів огляду місця події, якими зафіксовано відомості щодо обставин кримінального правопорушення та вилучено речові докази; висновки та показання експертів щодо виявлених у ОСОБА_11 тілесних ушкоджень, механізм їх утворення та молекулярно-генетичних досліджень; дані протоколу проведення слідчого експерименту із свідком ОСОБА_8 ; а також ряд інших доказів.

Місцевий суд, оцінивши ці докази, зазначив, що вони зібрані з дотриманням вимог КПК України та у своїй сукупності доводять пред`явлене ОСОБА_7 обвинувачення і вину останньої у скоєному.

Захисник ОСОБА_6 не погодившись із вироком, оскаржила його в апеляційному порядку.

Захисник, зокрема посилаючись на істотні порушення вимог КПК України, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду і неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просила закрити кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, а саме у зв`язку із не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанні можливості їх отримати.

На переконання захисника ОСОБА_6 висновки місцевого суду ґрунтуються на суперечливих висновках та не узгоджуються із наявними у матеріалах справи доказами, однак апеляційний суд не зважив на ці обставини та формально переглянув оскаржуване судове рішення.

Апеляційний суд фактично перерахував, однак в порушення статей 404, 419 КПК України, не надав відповідей на усі наведені стороною захисту аргументи і належним чином не мотивував своїх висновків.

Враховуючи встановлені порушення, Суд приходить до висновку, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 404, 419 КПК України, а тому підлягає скасуванню.

Слід наголосити на тому, що в основі апеляційного перегляду судового рішення лежить перевірка його обґрунтованості і законності, задля чого апеляційний суд наділений відповідними процесуальними можливостями, ключовою із яких є перевірка повноти і правильності встановлення судом першої інстанції обставин кримінального провадження за результатами дослідження і оцінки доказів.

Беручи до уваги той факт, що апеляційний суд є останньою інстанцією, яка такими повноваженнями наділена, суду апеляційної інстанції необхідно здійснювати ретельну перевірку правильності встановлення фактів кримінального провадження за результатами оцінки місцевим судом доказів, наданих як стороною обвинувачення, так і захисту.

У даному кримінальному провадженні захисник посилалась в апеляційній скарзі на однобічність, неповноту розгляду кримінального провадження та помилкову оцінку доказів, що призвело до неправильного встановлення фактичних обставин справи і ставили перед апеляційним судом вимогу про закриття кримінального провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України. Також, захисник ОСОБА_6 заявляла клопотання про повторне дослідження доказів, зокрема, протоколів особистого обшуку ОСОБА_7 від 20 серпня 2021 р. із зауваженнями та огляду від 19 серпня 2021 року із додатками та підписом ОСОБА_13 ; показання свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ; відтворити звукозапис технічного носія інформації перебігу судового засідання від 13 жовтня 2022 року.

Виходячи із таких вимог, суд апеляційної інстанції з метою забезпечення реалізації права на апеляційне оскарження такого судового рішення відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України мав створити необхідні для цього умови, у тому числі й шляхом повторного дослідження обставин, які оспорюються та про необхідність іншої оцінки яких йшлося в апеляційній скарзі.

Як вбачається із досліджених матеріалів, клопотання захисника про повторне дослідження доказів колегія суддів взагалі не розглянула, що є істотним порушенням вимог КПК України та підставою для скасування судового рішення.

Крім того, з огляду на заявлені доводи та вимоги апеляційної скарги, не позбавляла апеляційний суд можливості самостійно ухвалити відповідне рішення та повторно дослідити обставини цього кримінального провадження.

Така позиція щодо правозастосування ст. 404 КПК України узгоджується із правовим висновком об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 03 квітня 2023 року (справа № 537/984/20, провадження 51-1747км22).

Наведене також є істотним порушенням кримінального процесуального закону, яке перешкодило апеляційному суду ухвалити мотивоване й обґрунтоване судове рішення, що також є підставою для скасування ухвали апеляційного суду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Колегія суддів не перевіряє інших доводів, наведених у касаційній скарзі захисника, оскільки вони пов`язані з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження і оцінкою доказів, що потрібно здійснити суду апеляційної інстанції в ході нового розгляду, тому, з урахуванням змісту доводів і вимог, зазначених захисником, вони підлягають частковому задоволенню.

Під час нового розгляду кримінального провадження апеляційному суду необхідно врахувати викладене, ретельно, з використанням усіх процесуальних можливостей перевірити доводи сторони захисту та обставини, що становлять предмет доказування, та з дотриманням положень Глави 31 КПК України ухвалити законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 433 КПК Українисуд касаційної інстанції розглядає питання про обрання запобіжного заходу під час скасування судового рішення і призначення нового розгляду у суді першої чи апеляційної інстанції.

З метою забезпечення можливості апеляційного розгляду та попередження ризику, передбаченого ст. 177 КПК України, зокрема переховування ОСОБА_7 від суду, із урахуванням ухваленого обвинувального вироку місцевого суду, тяжкості інкримінованого органом досудового розслідування кримінального правопорушення та конкретних обставин скоєного, колегія суддів вважає за необхідне обрати щодо неї запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу Полтавського апеляційного суду від 15 лютого 2024 року щодо ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Обрати ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3