Постанова

від 06.11.2024 по справі 369/7131/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 369/7131/22 Головуючий у суді І інстанції Пінкевич Н.С.

Провадження № 22-ц/824/12178/2024 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Голуб С.А.,

суддів: Слюсар Т.А., Таргоній Д.О.

за участю секретаря судового засідання - Гаврилко Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , до якої приєдналося товариство з обмеженою відповідальністю «Альт-Хаус», на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 квітня 2024 року у справі за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Київській області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2022 року заступник керівника Київської обласної прокуратуризвернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Київській області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

Позов обґрунтований тим, що за результатами проведення Київською обласною прокуратурою аналізу додержання вимог земельного законодавства на території Фастівського району Київської області виявлено ряд грубих порушень вимог законодавства при розпорядженні земельними ділянками державної форми власності.

Встановлено, що наказом Головного управління Держземагенства у Київській області від 21 лютого 2014 року № КИ/3222481600:02:001/00013585 затверджено проект із землеустрою та надано ОСОБА_3 у приватну власність земельну ділянку площею 1,25 га з кадастровим номером 3222481600:02:001:5090 для ведення особистого селянського господарства на території Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області. На підставі договору купівлі-продажу від 10 грудня 2015 року № 7339 ОСОБА_3 відчужив вказану земельну ділянку на користь ОСОБА_4 .

Наказом Головного управління Держземагенства у Київській області від 21 лютого 2014 року № КИ/3222481600:02:001/00013587 затверджено проект із землеустрою та надано ОСОБА_5 у приватну власність земельну ділянку площею 1,25 га з кадастровим номером 3222481600:02:001:5091 для ведення особистого селянського господарства на території Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області. На підставі договору купівлі-продажу від 05 лютого 2016 року № 485 ОСОБА_5 відчужив вказану земельну ділянку на користь ОСОБА_6 .

Наказом Головного управління Держземагенства у Київській області від 21 лютого 2014 року № КИ/3222481600:02:001/00013586 затверджено проект із землеустрою та відведено у приватну власність ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,75 га з кадастровим номером 3222481600:02:001:5092 для ведення особистого селянського господарства на території Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області. На підставі договору купівлі-продажу від 31 липня 2014 року № 1081 ОСОБА_7 відчужив належну йому земельну ділянку на користь ОСОБА_8 .

В подальшому ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 на підставі договорів купівлі-продажу від 21 липня 2016 року за №№ 4194, 4189, 4184 відчужили належні їм земельні ділянки з кадастровими номерами 3222481600:02:001:5090, 3222481600:02:001:5091, 3222481600:02:001:5092 у спільну часткову власність відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які у свою чергу згідно заяви від 21 липня 2016 року об`єднали дані ділянки в єдину, внаслідок чого утворилася земельна ділянка площею 3,25 га з кадастровим номером 3222481600:02:001:5177.

На підставі відповідних заяв від 10 серпня 2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 поділили належну їм на праві спільної часткової власності земельну ділянку, внаслідок чого утворились дві земельні ділянки: площею 1,239 га з кадастровим номером 3222481600:02:001:5112 та площею 2,011 га з кадастровим номером 3222481600:02:001:5113.

Рішенням Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 20 грудня 2016 року № 111 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , цільове призначення якої змінюється із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для розміщення експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій площею 1,239 га з кадастровим номером 3222481600:02:001:5112 на території с. Гатне. Вказану земельну ділянку віднесено до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підставі договорів оренди земельних ділянок від 30 січня 2017 року № 300 та від 04 квітня 2017 року № 1477 передали в оренду ТОВ «Альт-Хаус» земельні ділянки площею 1,239 га з кадастровим номером 3222481600:02:001:5112 та площею 2,011 га з кадастровим номером 3222481600:02:001:5113 терміном на 3 роки.

Прокурор зазначав, що відведення спірних земельних ділянок у приватну власність відбулося без їх вилучення у попереднього землекористувача у порядку, передбаченому Земельним кодексом України (далі - ЗК України).

Посилався на те, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 24 червня 2014 року у справі № 911/2892/13 було задоволено позов прокурора Києво-Святошинського району в інтересах держави до Київської обласної державної адміністрації та ГО «Центральний спортивний клуб автомобілістів», за участю третіх осіб: Києво-Святошинської районної державної адміністрації, ДП «Дослідне господарство «Чабани» Національного наукового центру «Інститут землеробства» Національної академії аграрних наук України, та визнано незаконним та скасовано розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 01 грудня 2003 року № 764 про надання в оренду ГО «Центральний спортивний клуб автомобілістів» земельної ділянки площею 5 га на території Гатненської сільської ради, визнано недійсним договір оренди та зобов`язано вказану громадську організацію повернути державі земельну ділянку.

Після скасування у судовому порядку розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 01 грудня 2003 року № 764 та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 5 га на території Гатненської сільської ради остання повернута у первинний статус, а саме у постійне користування ДП «Дослідне господарство «Чабани».

Вказане державне підприємство є користувачем земельної ділянки загальною площею 330,92 га для проведення науково-дослідних робіт, згідно державного акту на право постійного користування землею серії 1-КВ№ 001207.

Отже, рішення про вилучення спірних земельних ділянок має право приймати відповідний орган державної влади, який в силу вимог статей 6, 19 Конституції України зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Однак, всупереч вимог земельного законодавства Головним управлінням Держземагентства у Київській області прийнято оскаржувані накази про відведення у приватну власність спірних земельних ділянок без їх попереднього вилучення у постійного землекористувача та за відсутності на те визначених законом повноважень.

Крім того, відповідно пункту 4.5 Статуту ДП «Дослідне господарство «Чабани» землі дослідних полів господарства та ділянки з цінними ґрунтами відносяться до особливо цінних земель і їх вилучення для суспільних потреб не допускається, крім випадків, визначених ЗК України.

За інформацією Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2017 року № 7337/0/2-17, рішення останнім щодо вилучення особливо цінних земель ДП «Дослідне господарство «Чабани», за рахунок яких у подальшому відведено у приватну власність фізичних осіб земельні ділянки з кадастровими номерами 3222481600:02:001:5090, 3222481600:02:001:5091 та 3222481600:02:001:5092 в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району, не приймалися.

Також, відповідно до інформації Верховної Ради України від 22 серпня 2017 року № 04-12/13-656 припинення права постійного користування ДП «Дослідне господарство «Чабани» земельними ділянками, за рахунок яких у подальшому відведено у приватну власність фізичних осіб земельні ділянки з кадастровими номерами 3222481600:02:001:5090, 3222481600:02:001:5091 та 3222481600:02:001:5092 в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Верховною Радою України, не погоджувалось.

Таким чином, прокурор вважає, що всупереч вимогам статті 19 Конституції України, статей 116, 122, 141, 142, 149, 150 ЗК України Головним управлінням Держземагентства у Київській області на підставі вищезазначених наказів відведено у приватну власність ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 земельні ділянки з кадастровими номерами 3222481600:02:001:5090, 3222481600:02:001:5091, 3222481600:02:001:5092, за рахунок особливо цінних земель ДП «Дослідне господарство «Чабани» без попереднього вилучення їх у постійного землекористувача та прийняття відповідного рішення Кабінетом Міністрів України за погодженням з Верховною Радою України.

Факт такого відведення земельних ділянок за рахунок особливо цінних земель державного підприємства повністю підтверджують картографічні матеріали місць розташування спірних ділянок та земельної ділянки площею 5 га, яка перебувала у користуванні ГО «Центральний спортивний клуб автомобілістів», зведеним кадастровим планом земельних ділянок та ортофотопланом з їх відображенням, виготовленого сертифікованим інженером-землевпорядником Резніченком О.В .

Прокурор також стверджував, що всупереч вимогам статей 1, 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» державна експертиза проектів землеустрою щодо відведення ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 земельних ділянок з кадастровими номерами 3222481600:02:001:5090, 3222481600:02:001:5091 та 3222481600:02:001:5092 на території Гатненської сільської ради не проводилась, про що свідчить інформація Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 26 червня 2017 року № 21-10-0Л14-10836/2-17.

Здійснення Головним управлінням Держземагентства у Київській області права власності, зокрема розпорядження землею не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, не може оцінюватися як вираження волі держави, що відповідно до статті 388 ЦК України дає підстави для витребування державою її майна від добросовісного набувача.

Враховуючи наведене, заступник керівника Київської обласної прокуратури просив суд витребувати на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Київській області з незаконного володіння ОСОБА_2 та ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,239 га з кадастровим номером 3222481600:02:001:5112 та земельну ділянку площею 2,011 га з кадастровим номером 3222481600:02:001:5113, які розташовані на території Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 квітня 2024 року позов задоволено.

Витребувано на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Київській області з незаконного володіння ОСОБА_2 та ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,239 га з кадастровим номером 3222481600:02:001:5112 та земельну ділянку площею 2,011 га з кадастровим номером 3222481600:02:001:5113, які розташовані на території Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області.

Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Київської обласної прокуратури судовий збір по 1 240,50 грн з кожної.

Задовольняючи позовні вимоги прокурора, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі не могли законно набути право власності на спірні земельні ділянки, оскільки набули таке право власності у спосіб, який за формальними ознаками має вигляд законного: юридичне оформлення права власності на землю стало можливим у результаті прийняття Головним управлінням Держземагентства у Київській області незаконних наказів від 21 лютого 2014 року № КИ/3222481600:02:001/00013585, № КИ/3222481600:02:001/00013586, № КИ/3222481600:02:001/00013587 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» та в результаті прийняття Гатненською сільською радою Києво-Святошинського району незаконного рішення від 20 грудня 2016 року № 111 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, цільове признання якої змінюється».

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, її узагальнені доводи та позиції інших учасників справи

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Покотило М.Б. просять скасувати рішення суду першої інстанції з мотивів невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального й порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначають, що позов поданий прокурором поза межами позовної давності, а також від імені неналежного позивача.

Так, наголошують на тому, що Верховним Судом сформована однозначною та незмінною протягом багатьох років позиція, що початок відліку строку позовної давності за позовними вимогами прокурора має обраховуватись з моменту коли відповідний орган (а не прокурор) дізнався або міг дізнатись про порушення права.

З наведеного вбачається, що початок відліку строку позовної давності має обраховуватись не з моменту обізнаності прокурора, а з моменту, коли про відповідну подію дізнався орган, в особі якого подано позовну заяву.

В даному випадку прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області. Безпосередньо у позовній заяві прокурор зазначає, що земельні ділянки були передані у приватну власність у зв`язку з прийняттям наказів управління Держземагентства від 21 лютого 2014 року. При цьому, Держгеокадастр є правонаступником Держземагентства, а відтак, звертаючись з даним позовом, прокурор по суті звертається від імені органу, який видав оскаржуваний наказ.

Очевидно, що відповідний орган був обізнаний про існування такого наказу з 2014 року, тобто з моменту його видання. Таким чином орган, в особі якого прокурор звернувся до суду, достеменно знав про оформлення права власності на ділянки за фізичною особою починаючи з 2014 року.

Отже, строк позовної давності у даній справі сплинув ще у 2017 році, що свідчить про звернення прокурором з позовом через 5 років після закінчення відповідних строків.

Також відповідачі вважають, що перебіг позовної давності не переривався з таких підстав.

У 2017 році прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Національного наукового центру «Інститут землеробства» Національної академії аграрних наук України, ДП «Дослідне господарство «Чабани» Національного наукового центру «Інститут землеробства» Національної академії аграрних наук України (справа № 369/10000/17).

Постановою Верховного Суду від 08 вересня 2021 року позов заступника прокурора про визнання недійсними наказів, рішення сільської ради, договорів оренди земельних ділянок, витребування земельних ділянок з незаконного володіння залишено без розгляду.

Проте, залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності (частина перша статті 265 ЦК України).

Крім того, відповідачі зазначають, що даний позов подано прокурором в інтересах держави в особі Держгеокадастру. При цьому, позовні вимоги прокурора обґрунтовані нібито протиправністю наказу управління Держземагентства, яке є правопопередником Кадастру.

Тобто, в даній справі прокурором створена ситуація, за якою прокуратура звертається в особі органу державної влади, вказуючи його позивачем, та, одночасно з цим обґрунтовує свої позовні вимоги незаконністю наказу цього ж органу - позивача у справі.

Наведене, вочевидь, не відповідає базовим принципам цивільного судочинства.

Наголошують на тому, що звернення прокурора до суду з позовом в особі органу, який і прийняв спірний наказ у 2019 році було визнано невідповідним, зокрема, у постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2021 року № 925/1214/19.

Виходячи із наведеного вважають, що Головне управління Держгеокадастру в Київській області не є тим органом, в особі якого можуть бути заявлені відповідні вимоги про витребування майна від добросовісних володільців.

Звертають увагу, що приймаючи остаточне рішення у справі № 369/10000/17, розпочатої за позовом прокурора в особі ННЦ «Інститут землеробства» НААН України, ДП «Чабани», Верховний Суд у постанові від 08 вересня 2021 року по суті погодився з тим, що належним позивачем у даній справі є ННЦ «Інститут землеробства НААН» та ДП «Чабани». У зв`язку з наведеним Верховним Судом встановлено, що «оскільки ННЦ «Інститут землеробства НААН» та ДП «Чабани» не є органами державної влади і не є суб`єктами владних повноважень, тому звернення прокурора до суду у цій справі в інтересах держави в особі ННЦ «Інститут землеробства НААН» та ДП «Чабани» є безпідставним, а тому позовна заява підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 2 частини першої ст. 257 ЦПК України.».

Відтак, на думку відповідачів, позов щодо витребування земельних ділянок може бути заявлений ННЦ «Інститут землеробства НААН» та ДП «Чабани», а не прокурором в особі органу, який прийняв спірний наказ.

Також в доводах апеляційної скарги відзначають, що прокурор не був уповноважений пред?являти позов у даній справі.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Компетентним органом у даній справі прокуратурою визначено Кадастр. При цьому, відповідним органом не було допущено будь-якої протиправної бездіяльності, що могла б надати прокурору теоретичне право на звернення до суду в особі такого органу.

Надаючи відповідь на лист Київської обласної прокуратури від 25 листопада 2021 року за № 15/1-1126вих21, Головне управління Держгеокадастру у Київській області в листі від 10 грудня 2021 року № 10-10-0.62-14015/2-21 відзначило наступне: «...відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру у Київській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 21.05.2021 № 248, посадові особи Головного управління, в межах своїх повноважень, мають право зокрема звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського, лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився».

Таким чином, Головне управління Держгеокадастру у Київській області конкретно та недвозначно повідомило, що предмет спору у даній справі не відноситься до повноважень (компетенції) наведеного Управління, а відтак воно не може бути належним позивачем.

За наведених обставин, у даній справі не наступив жодний з випадків, визначений статтею 23 «Про прокуратуру», для надання прокурору можливості представництва інтересів держави у суді, що свідчить про відсутність повноважень прокурора для звернення до суду з даним позовом в особі будь-якого органу.

Посилаються, що у межах даної справи прокурор не тільки не довів своє право на звернення до суду в інтересах Кадастру, а й те, що Головне управління Держгеокадастру у Київській області є належним позивачем у даній справі.

Зокрема, правова позиція прокурора побудована на твердженні щодо нібито віднесення спірних земель до особливо цінних. Водночас, будь-які належні докази такого віднесення (статусу) земель не надано.

Листом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 06 жовтня 2022 року № 10-10-0.223-4658/2-22 на адвокатський запит представника відповідачів - адвоката Покотило О.В. повідомлено, що в архіві Головного управління наявні архівні примірники вищевказаних наказів з додатками, які не містять у своєму складі інформації щодо належності території до особливо цінних земель. Наведені обставини прокурором не спростовані.

Відповідачі вважають, що вони є добросовісними набувачами, отже земельні ділянки не можуть бути витребувані від них.

Позов пред`явлений від імені Кадастру, який, власне, і здійснив управлінські дії щодо передачі в приватну власність фізичних осіб земельних ділянок з кадастровими номерами 3222481600:02:001:5090, 3222481600:02:001:5091 та 3222481600:02:001:5092, тому слід дійти до висновків, що вказане майно вибуло в результаті волевиявлення Управління, а отже в даній справі відсутні підстави для витребування майна у відповідачів.

Здійснивши реєстрацію права власності на земельні ділянки, уповноваженими державними органами було підтверджено правомірність реалізації такого майна. Більш того, ні безпосередньо відповідачі, ні попередні власники земельних ділянок не знали та не могли знати про теоретичне існування будь-яких порушень, адже не придбавали майно у ДП «Чабани» та не могли (не були зобов`язані) досліджувати весь ланцюг власників майна.

Проявивши достатню обачність та встановивши відсутність у реєстрі будь-яких заборон/обмежень щодо реалізації конкретного майна, вказаними особами належним чином за відплатними договорами було набуто право власності на земельні ділянки.

Наведені обставини, на переконання відповідачів, беззаперечно свідчать про їх добросовісність, як набувачів спірних земельних ділянок.

Відзиви на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надійшли. В силу вимог частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог заяви про приєднання до апеляційної скарги та її узагальнені доводи

ТОВ «Альт-Хаус» звернулося до суду апеляційної інстанції із заявою про приєднання до апеляційної скарги відповідачів, посилаючись на те, що земельна ділянка площею 1,239 га з кадастровим номером 322481600:02:001:5112 перебуває в його користуванні на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного 24 грудня 2021 року із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строком на 5 років, тобто до 21 грудня 2026 року.

04 липня 2024 року на підставі рішення державного реєстратора Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області Андрейцева М.В. до Державного реєстру речових прав було внесено запис про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Альт-Хаус»на нежитлові будівлі загальною площею 27,6 кв. м, а саме контрольно-пропускний пункт та трансформаторну підстанцію, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці за кадастровим номером 322481600:02:001:5112.

За таких обставин, на думку ТОВ «Альт-Хаус», ухвалюючи рішення про витребування на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Київській області з незаконного володіння ОСОБА_2 та ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1,239 га з кадастровим номером 3222481600:02:001:5112, суд першої інстанції вирішив питання про права та обов`язки орендаря вказаної земельної ділянки, речове право якого зареєстровано у Державному реєстрі, а також цим рішенням порушеного його інтереси, як власника нерухомого майна, яке розташоване на вказаній земельній ділянці.

Ураховуючи викладене та положення статті 363 ЦПК України, ТОВ «Альт-Хаус», як особа, що не брала участі у справі та щодо якої судом вирішено питання про її права, інтереси та обов`язки, виявило бажання приєднатися до апеляційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 квітня 2024 року у цій справі.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року прийнято до провадження заяву ТОВ «Альт-Хаус» про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 квітня 2024 року у справі № 369/7131/22.

Короткий зміст пояснень, наданих сторонами в судовому засіданні

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідачів - адвокат Покотило М.Б. підтримала апеляційну скаргу та доводи, викладені у ній, просила скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову прокуратури.

Представник Київської обласної прокуратури - Лук`янчук А.В. в судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, причини неявки до апеляційного суду не повідомили,тому колегія суддів дійшла висновку, що їх неявка відповідно до вимог частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Позиція апеляційного суду

За правилом частин першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представників сторін в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргуслід задовольнити з таких підстав.

Фактичні обставини справи встановлені судом першої інстанції

Наказом Головного управління Держземагентства у Київській області від 21 лютого 2014 року № КИ/3222481600:02:001/00013585 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_3 на території Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області»; надано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку загальною площею 1,2500 га з кадастровим номером 3222481600:02:001:5090, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 10 грудня 2015 року № 7339 відчужив зазначену земельну ділянку ОСОБА_4 .

Наказом Головного управління Держземагенства у Київській області від 21 лютого 2014 року № КИ/3222481600:02:001/00013587 затверджено проект із землеустрою та надано у власність ОСОБА_5 земельну ділянку площею 1,25 га з кадастровим номером 3222481600:02:001:5091 для ведення особистого селянського господарства на території Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

На підставі договору купівлі-продажу від 05 лютого 2016 року № 485 ОСОБА_5 відчужив вказану земельну ділянку ОСОБА_6 .

Наказом Головного управління Держземагенства у Київській області від 21 лютого 2014 року № КИ/3222481600:02:001/00013586 затверджено проект із землеустрою та відведено у власність ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,75 га з кадастровим номером 3222481600:02:001:5092 для ведення особистого селянського господарства на території Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 31 липня 2014 року № 1081 відчужив належну йому земельну ділянку ОСОБА_8 .

В подальшому ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 на підставі договорів купівлі-продажу від 21 липня 2016 року за №№ 4194, 4189, 4184 відчужили належні їм земельні ділянки з кадастровими номерами 3222481600:02:001:5090, 3222481600:02:001:5091, 3222481600:02:001:5092 у спільну часткову власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які у свою чергу згідно заяви від 21 липня 2016 року об`єднали дані земельні ділянки в одну, в результаті чого утворилася земельна ділянка площею 3,25 га з кадастровим номером 3222481600:02:001:5177.

На підставі заяв від 10 серпня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 здійснили поділ належної їм на праві спільної часткової власності земельної ділянки площею 3,25 га з кадастровим номером 3222481600:02:001:5177, в результаті чого утворилися дві земельні ділянки, а саме: площею 1,239 га з кадастровим номером 3222481600:02:001:5112 та площею 2,011 га з кадастровим номером 3222481600:02:001:5113.

Рішенням Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 20 грудня 2016 року № 111 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , цільове призначення якої змінюється із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій площею 1,239 га з кадастровим номером 3222481600:02:001:5112. Віднесено зазначену земельну ділянку до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі договорів від 30 січня 2017 року № 300 і від 04 квітня 2017 року № 1477 передали ТОВ «Альт-Хаус» в оренду земельні ділянки площею 1,239 га з кадастровим номером 3222481600:02:001:5112 та площею 2,011 га з кадастровим номером 3222481600:02:001:5113 терміном на 3 роки.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Важливим також є визначення правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин. Саме визначення цих правовідносин дає можливість суду остаточно визначитись, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (стаття 264 ЦПК України).

З урахуванням наведеного, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Зазначеним вимогам закону ухвалене у справі судове рішення не відповідає.

Висновки щодо доводів апеляційної скарги про визначення належного позивача і права прокурора на пред`явлення цього позову

Відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 4 ЦПК України кожна особа має право у встановленому законом порядку звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

У пункті 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу (частини третя, четверта статті 56 ЦПК України).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзац 1 частини третьої, абзаци 1-3 частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками (частина перша статті 167 ЦК України). Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України). Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у тих відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (пункти 6.21, 6.22), від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18 (пункти 4.19, 4.20).

В судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18 (пункт 35), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 27)). Тому, зокрема, наявність чи відсутність у органу, через який діє держава, статусу юридичної особи, значення не має (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 6 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (пункти 8.10, 8.12) від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81)). Незалежно від того, хто саме звернувся до суду, - орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, чи прокурор - у судовому процесі держава бере участь у справі як позивач, а відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор здійснюють процесуальні дії на захист інтересів держави як суб`єкта процесуальних правовідносин. Таким чином, фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор. На відміну від останнього та органів, через які діє держава, юридичні особи, які не є такими органами, діють як самостійні суб`єкти права - учасники правовідносин (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункти 82-83)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року в справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) зазначено, що «відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме: подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва».

У справі, яка переглядається, при зверненні до суду з позовом у серпні 2022 року прокурор визначив орган, до компетенції якого віднесено повноваження на захист інтересів держави в спірних правовідносинах (Головне управління Держгеокадастру в Київській області), та як на підставу здійснення ним представництва інтересів держави посилався на те, що вказаний орган не забезпечив захист інтересів держави шляхом пред`явлення позову, а також обґрунтував в чому полягає порушення інтересів держави.

З матеріалів справи вбачається, що Київською обласною прокуратурою у порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» на адресу ГУ Держгеокадастру в Київській області 25 листопада 2021 року було скеровано лист, яким вказаний орган державної влади повідомлено про конкретні порушення вимог земельного законодавства при передачі у приватну власність громадянам ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 земельних ділянок. Цим листом було запропоновано вжити вичерпних заходів організаційно-правового позовного характеру, направлених на повернення вищевказаних земельних ділянок у власність держави, про що проінформувати прокуратуру (а.с. 108-110, т. 1).

Листом ГУ Держгеокадастру у Київській області від 10 грудня 2021 року надана відповідь, відповідно до якої Держгеокадастр зазначав, що у нього відсутнє право на звернення до суду з позовом про витребування земельних ділянок. При цьому в обґрунтування своєї позиції посилався на те, що відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру у Київській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 21 травня 2021 року № 248, посадові особи Головного управління, в межах своїх повноважень, мають право зокрема звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського, лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився (а.с. 111, 112, т. 1).

04 січня 2022 року заступник керівника Київської обласної прокуратури звертався до ГУ Держгеокадастру у Київській області із листом, в якому повідомляв про те, що він звертається з відповідним позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області про витребування на користь держави земельних ділянок з чужого незаконного володіння (а.с. 113, 114, т. 1).

Щодо доводів апеляційної скарги в тій частині, що позовні вимоги ґрунтуються на незаконності наказів ГУ Держземагенства у Київській області, проте позивачем зазначений його правонаступник - ГУ Держгеокадастру у Київській області, що суперечить принципам цивільного процесуального судочинства, то з ними колегія суддів не погоджується, оскільки відповідачами у позові прокурора є фізичні особи, вимоги ГУ Держгеокадастру у Київській області не заявлялись, отже позивач і відповідач в даній справі не співпадають.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що належним позивачем в даній справі може бути землекористувач ДП «Дослідне господарство «Чабани» або Національний науковий центр «Інститут землеробства НААН України», до складу якого входило ДП «Дослідне господарство «Чабани», то колегія суддів з ними погоджується.

Особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу (стаття 396 ЦК України, яка міститься у Главі 30 Загальні положення про речові права на чуже майно цього Кодексу).

Дійсно, прокурор обґрунтовував позов тим, що спірні земельні ділянки на підставі державного акту на право постійного користування землею знаходились у постійному користування ДП «ДГ «Чабани», яке входило до складу Національного наукового центру «Інститут землеробства НААН України», отже незаконним вилученням земельних ділянок із користування підприємства порушуються права цього підприємства і землекористувач може ставити питання про витребування цих земельних ділянок із чужого незаконного володіння.

Проте зазначена обставина не відміняє ті обставини, що саме держава є власником земельних ділянок і може ставити питання про захист свого права власності. Саме тому, прокурор мав право пред`явити позов в інтересах держави, а ГУ Держгеокадастру у Київській області відповідно до частини четвертої статті 122 ЗК України та пункту 24 Розділу Х «Перехідні положення» ЗК України на час пред`явлення цього позову є розпорядником земель сільськогосподарського призначення, отже особою, яка представляє інтереси держави у спірних правовідносинах.

Висновки по суті спору про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння

Згідно з статтею 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 387 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, для задоволення позову в цій справі прокурор мав довести, що спірні земельні ділянки перебували у власності держави і що вони вибули із володіння власника поза його волею.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України (відповідно до частин першої, другої та третьої статті 12 ЦПК України). Останнє кореспондує частині першій статті 81 ЦПК України.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених ЦПК України (згідно із частинами першою та другою статті 13 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (частина перша та пункт 1 частини другої статті 76 ЦПК України).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (частини друга та третя статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (частина перша статті 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 80 ЦПК України).

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених ЦПК України (згідно із частиною сьомою статті 81 ЦПК України).

Свій позов прокурор обґрунтовував тим, що незаконність відведення спірних земельних ділянок власність громадян на підставі наказів ГУ Держземагенства у Київській області полягала в тому, що ці землі перебували у постійному користуванні ДП «ДГ «Чабани», отже в силу вимог статті 150 ЗК України в редакції на час виникнення спірних правовідносин відносились до особливо цінних земель, як землі дослідних полів науково-дослідних установ. А припинення права постійного користування такими землями з підстави добровільної відмови від користування ними або шляхом їх вилучення здійснюється за погодженням з Верховною Радою України. Проте такого погодження від Верховної Ради отримано не було, землі у встановлений законом спосіб у ДП «ДГ «Чабани» не вилучались, отже ГУ Держеземагенства у Київській області передало спірні земельні ділянки у приватну власність громадян з перевищенням наданих законом повноважень.

Таким чином до предмета доказування входило належність спірних земельних ділянок до особливо цінних земель, що виключало можливість розпорядження ними ГУ Держземагенства у Київській області.

Відповідачі не погоджуються із тим, що ці земельні ділянки відносяться до особливо цінних, оскільки в листі ГУ Держгеокадастру у Київській області від 06 жовтня 2022 року № 10-10-0.223-4658/2-22 було повідомлено, що в архіві Головного управління наявні архівні примірники вищевказаних наказів (якими передавались земельні ділянки у приватну власність) з додатками, які не містять у своєму складі інформації щодо належності території до особливо цінних земель.

Проте колегія суддів вважає, що якщо земельні ділянки перебували у користуванні науково-дослідної установи, то вони відноситься до особливо цінних саме в силу закону.

Разом із тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до висновків про те, що спірні земельні ділянки перебували у користуванні ДП «ДГ «Чабани» на підставі неналежних і недопустимих доказів.

Так, на доведення обставин перебування земельних ділянок у користуванні державного підприємства прокурор посилався на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24 червня 2014 року у справі № 911/2892/13, яким визнано незаконним та скасовано розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 01 грудня 2003 року № 764 про надання в оренду ГО «Центральний спортивний клуб автомобілістів» земельної ділянки площею 5 га на території Гатненської сільської ради, визнано недійсним договір оренди та зобов`язано вказану громадську організацію повернути державі земельну ділянку.

Однак, із змісту позову не можна зрозуміти яке відношення вказане судове рішення має до даної справи і яким чином доводить перебування спірних земельних ділянок у користування дослідного господарства.

Також прокурором до позову додано державні акти на право постійного користування землею дослідним господарством «Чабани» серії І-КВ № 003452 та серії І-КВ № 001207 (а.с. 37-40 т. 1), а також земельно-кадастровий план, на якому зображені межі земельних ділянок 3222481600:02:001:5090, 3222481600:02:001:5091, 3222481600:02:001:5092, 3222481600:02:001:5093 (а.с. 64, т. 1)

При цьому суду не надано жодного доказу, який би доводив, що ці земельні ділянки виділені за рахунок земель, які перебували у користуванні ДП «ДГ «Чабани».

Колегія суддів не може прийняти до уваги посилання прокурора на те, що виділення спірних земельних ділянок за рахунок земель, які перебували у користуванні ДП «ДГ «Чабани», встановлено у межах цивільної справи № 369/10000/17 за позовом заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Національного наукового центру «Інститут землеробства» Національної академії аграрних наук України, Державного підприємства «Дослідне господарство «Чабани» Національного наукового центру «Інститут землеробства» Національної академії аграрних наук України до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Альт-Хаус», треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , про визнання недійсними наказів, рішення сільської ради, договорів оренди земельних ділянок, витребування на користь держави в особі ДП «ДГ «Чабани» із незаконного володіння ОСОБА_2 та ОСОБА_1 земельних ділянок.

Як вбачається із постанови Верховного Суду від 08 вересня 2021 року, з якою колегія суддів ознайомилась через , рішення судів першої та апеляційної інстанції були скасовані, а позов прокурора залишений без розгляду.

Отже, Верховний Суд не встановлював жодних обставин, не підтверджував і не спростовував правильність висновків судів по суті спору, оскільки позов був пред`явлений з порушенням суб`єктного складу.

Таким чином, звертаючись до суду з позовом, заступник керівника Київської обласної прокуратури не довів належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог про витребування земельних ділянок з незаконного володіння відповідачів, а саме, що спірні земельні ділянки, розташовані на території Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області, були виділені за рахунок земель, які перебували у постійному користуванні ДП «ДГ «Чабани», достатніх і достовірних доказів на підтвердження того, що ці ділянки відведені з порушенням порядку передачі особливо цінних земель у приватну власність прокурором у порядку, передбаченому статтями 12, 81 ЦПК України, також надано не було, хоча це є його процесуальним обов`язком.

Висновки щодо доводів заяви про приєднання до апеляційної скарги

Згідно із частиною першою статті 363 ЦПК України учасники справи мають право приєднатися до апеляційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. До апеляційної скарги мають право приєднатися також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

За пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року у справі № 6-885цс15 та від 06 вересня 2017 року у справі № 6-1844цс16, висновок про відсутність у особи права на оскарження рішення суду першої інстанції на тій підставі, що суд не вирішував питання про його права та обов`язки, може бути зроблений лише після з`ясування, яким чином вказане рішення впливає на обсяг прав, інтересів чи обов`язків особи, яка подала апеляційну скаргу.

Отже, суд апеляційної інстанції наділений компетенцією зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питання про права та інтереси особи, яка не брала участі у справі.

Аналіз змісту статей 352, 362 ЦПК України свідчить, що особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють права або обов`язки цих осіб, а для перегляду справи в апеляційному порядку за апеляційною скаргою такої особи підлягає встановленню чи порушені оскарженим судовим рішенням права чи інтереси особи, яка подала апеляційну скаргу (правова позиція Великої Палати Верховного Суду в постанові від 20 березня 2019 року у справі № 604/835/15-ц та Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 01 серпня 2019 року у справі № 412/1277/2012).

На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

При цьому, слід урахувати, що під судовим рішенням, яке безпосередньо встановлює, змінює або припиняє права або обов`язки особи слід розуміти рішення, яким на цю особу покладається певний обов`язок (наприклад сплатити кошти, передати майно, виконати певні дії, утриматися від вчинення дій тощо), або внаслідок ухвалення якого припиняються майнові чи немайнові права особи, або змінюється їх обсяг.

Рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 червня 2018 року у справі № 910/18705/17, від 03 червня 2019 року у справі № 910/6767/17, від 25 жовтня 2019 року у справі № 910/16430/14, від 05 травня 2020 року у справі № 910/9254/18, від 29 жовтня 2020 року у справі № 200/6831/18, від 13 січня 2021 року у справі № 466/5766/13-ц, від 29 червня 2021 року у справі № 201/751/14-ц та від 12 січня 2022 року у справі № 761/41876/18.

Колегія суддів вважає, що оскаржуваним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 квітня 2024 року не вирішувалось питання про права, інтереси та (або) обов`язки ТОВ «Альт-Хаус». Той факт, що це товариство є орендарем спірної земельної ділянки площею 1,239 га з кадастровим номером 322481600:02:001:5112 на підставі договору оренди, укладеного 24 грудня 2021 року із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , не надає йому більше прав ніж власникам цієї земельної ділянки, які є відповідачами у даному спорі і скористались своїм правом на апеляційне оскарження рішення суду про витребування земельних ділянок з їх володіння.

Посилання ТОВ «Альт-Хаус» у заяві про приєднання до апеляційної скарги відповідачів на те, що на підставі рішення державного реєстратора від 11 липня 2024 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про державну реєстрацію його права власності на нежитлові будівлі (контрольно-пропускний пункт та трансформаторну підстанцію), які знаходяться на спірній земельній ділянці з кадастровим номером 322481600:02:001:5112, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки оскаржуване рішення ухвалено судом першої інстанції 18 квітня 2024 року, тоді як державна реєстрація права власності ТОВ «Альт-Хаус» на зазначені об`єкти була проведена лише 04 липня 2024 року.

Відтак, підстави вважати, що оскаржуваним судовим рішенням порушено майнові права ТОВ «Альт-Хаус» колегія суддів не вбачає.

У постанові Верховного Суду від 27 серпня 2020 року у справі № 127/26512/16-ц (провадження № 61-47768св18) вказано, що «у разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті».

Наявність порушених прав є основною умовою для здійснення судового захисту, за відсутності якої такий захист не здійснюється. Проте апеляційним переглядом не встановлено і матеріали справи не містять доказів, що в суду першої інстанції був наявний безумовний обов`язок залучати до участі у цій справі ТОВ «Альт-Хаус» з підстав того, що ухвалене судове рішення може зачіпати його права та охоронювані законом інтереси.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з урахуванням заяви про приєднання до неї

Згідно пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За наведених вище обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Київській області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння не відповідає матеріалам справи, ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм матеріального і процесуального права, а відтак відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи, при ухваленні зазначеного вище рішення судом першої інстанції не вирішувалося питання про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка звернулась із заявою про приєднання до апеляційної скарги відповідачів на це судове рішення, колегія суддів прийшла до висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження за заявою ТОВ «Альт-Хаус» про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 квітня 2024 року з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

Щодо судових витрат

За змістом підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України у постанові суду апеляційної інстанції має бути зазначено про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення; та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України.

У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Виходячи з наведеного, оскільки у задоволенні позову заступника керівника Київської обласної прокуратури відмовлено, то з Київської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають стягненню понесені судові витрати у вигляді сплаченого кожною із них судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3 721,50 грн.

Керуючись статтями 362, 367 - 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційне провадження за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Альт-Хаус»про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 квітня 2024 року закрити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Київській області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння відмовити.

Стягнути із Київської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 3 721,50 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути із Київської обласної прокуратури на користь ОСОБА_2 по 3 721,50 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11 листопада 2024 року.

Головуючий С.А. Голуб

Судді: Т.А. Слюсар

Д.О. Таргоній