Постанова

від 11.11.2024 по справі 367/4898/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у суді першої інстанції: Кухленко Д.С.

Єдиний унікальний номер справи № 367/4898/24

Апеляційне провадження № 22-ц/824/15441/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Мережко М.В.,

суддів - Поліщук Н.В., Соколової В.В,

секретар - Кролівець О.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 28 травня 2024 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_1 , Бориспільський відділ державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про переведення на позивача прав та обов'язків співвласника-боржника на частки квартири з проведенням відповідного перерахунку боргу у відповідності до вимог 366, 371 ЦК України.

Заслухав доповідь судді апеляційного суду, дослідив матеріали справи, перевірив доводи апеляційної скарги,

в с т а н о в и в :

У травні 2024 року ОСОБА_2 звернулась до Ірпінського міського суду Київської області із позовною заявою до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_1 , Бориспільський відділ державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про переведення на позивача прав та обов'язків співвласника-боржника на частки квартири з проведенням відповідного перерахунку боргу у відповідності до вимог 366, 371 ЦК України.

Посилаючись на існування у відповідача перед позивачкою заборгованості, яку тривалий час відповідач ні в добровільному, ні у примусовому порядку не погашає, ОСОБА_2 у своїй позовній заяві просить суд перевести на ОСОБА_2 права та обов`язки співвласника-боржника ОСОБА_3 щодо частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною вартістю 1 172 846 грн в рахунок погашення боргу перед позивачкою.

Разом із позовною заявою, ОСОБА_2 подала до суду заяву про забезпечення позову.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що ОСОБА_2 позивається до ОСОБА_3 про переведення на позивача прав та обов`язків співвласника-боржника на частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 з проведенням відповідного перерахунку боргу у відповідності до вимог ст. 366, 371 ЦК України.

Заявниця вважає, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно унеможливить виконання рішення суду та позбавить права позивача на подальший ефективний захист порушених прав.

Стверджує, що накладення арешту на вказане нерухоме майно є адекватним та співмірним із заявленими позовними вимогами про про переведення на позивача прав та обов`язків співвласника-боржника на 1/2 частки квартири з проведенням відповідного перерахунку боргу у відповідності до вимог ст. 366, 371 ЦК України, а невжиття такого заходу забезпечення позову призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав позивача.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 28 травня 2024 року заяву про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт та заборону відчужувати двокімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею (кв.м): 74.6, житловою площею (кв.м): 34.7, яка належить ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до набрання рішенням суду у цивільній справі № 367/4898/24 законної сили.

Не погоджуючись з ухвалою суду, третя особа ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 28 травня 2024 року скасувати, посилаючись на порушення норм процесуального права. В апеляційній скарзі зазначає, що позивачка не надала суду жодних доказів на підтвердження можливих недобросовісних дій відповідача, які в подальшому унеможливлять чи утруднять виконання рішення суду.

Стверджує, що доводи позовної заяви щодо належності ОСОБА_3 квартири за адресою: АДРЕСА_1 , - є виключно припущенням позивачки. Тому ОСОБА_1 вважає, що суд не мав підстав накладати арешт на квартиру.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до ст.ст. 128-131 ЦПК України сторони були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи на 11 листопада 2024 року за адресами, які були зазначені в матеріалах справи, Заяв щодо зміни місця проживання або місцезнаходження від сторін не надходило.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка звернулась до суду із позовом, про переведення на позивача прав та обов'язків співвласника-боржника на частки квартири з проведенням відповідного перерахунку боргу у відповідності до вимог 366, 371 ЦК України.

Обгрунтовуючи свої вимоги позивачка зазначила, що 20 червня 2008 ОСОБА_3 (відповідач) уклав із ОСОБА_2 (позивачкою) договір №16/5 грошового займу на суму 40 000 доларів та підтвердив отримання коштів розпискою від 20.06.2008р. Оскільки відповідач не здійснював погашення боргу, сторони підписали мирову угоду від 27 липня 2010 року до Договору, де в п.1.2 відповідач визнав борг в сумі 40 000 доларів США та зобов`язався їх повернути до 19 липня 2011 (п.3.1 Мирової угоди) (ДОДАТОК №2).

Кошти відповідач не повернув.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 серпня 2014 року по справі №359/5247/14-ц було стягнуто 154 354,54 дол. США. 03 грудня 2014 року ВДВС Бориспільського МРУЮ було відкрито виконавче провадження №45659868 за виконавчим листом №2/359/1675 від 01 жовтня 2014, виданого Бориспільським міськрайонним судом Київської області про стягнення з Відповідача на користь Позивача 154 354,54 доларів США та судового збору в сумі 3654,00 грн.

До часу звернення із даним позовом кошти стягнуті не були, добровільно боржник борг також не повертає та уникає будь-якої можливості його сплачувати.

Таким чином, станом на 22 травня 2024 року борг ОСОБА_3 перед ОСОБА_2 становить 154 354,54 доларів США та 3654,00 грн, який стягується в межах НОМЕР_2.

Також позивачка вказує, що 04 жовтня 2003 року ОСОБА_3 уклав шлюб з ОСОБА_4 . 30 червня 2016 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 був укладений договір купівлі-продажу майнових прав від 30 червня 2016 року, серія та номер : Г.П. -б.І-п.3-108. 19 вересня 2018 року між ОСОБА_1 та продавцями ОСОБА_5 , ОСОБА_6 був укладений Акт приймання-передачі квартири (ключів). ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстровано право власності на вказану квартиру за ОСОБА_1 .

Позивачка зазначала, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю, де 1/2 її частки належить відповідачу, а отже, може бути об`єктом примусового стягненню для погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ОСОБА_2 .

При цьому, у заяві про забезпечення позову ОСОБА_2 просить суд накласти арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Як видно зі змісту позовної заяви, між сторонами виник спір щодо прав на частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

У заяві позивачки про забезпечення позову вказано причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов та обґрунтовано необхідність їх вжиття, як це передбачено ст. 151 ЦПК України.

Як передбачено ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно вимог ч. 1, 2 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується:1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Відповідно до ст. 129-1 Конституція України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Як роз`яснено в постанові №9 Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Вказане свідчить, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 149 ЦПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Вивчивши матеріали справи, враховуючи підстави та предмет позовної заяви, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню, а саме - слід накласти арешт на квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , оскільки невжиття таких заходів забезпечення може утруднити чи призведе до неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог ОСОБА_2 .

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.4 постанови №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Згідно ст.41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Судовий захист повинен бути ефективним, що вимагає ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

З метою забезпечення збалансованості інтересів сторін, суд вірно вважав, що є підстави для забезпечення позову і обраний вид забезпечення буде співмірним із заявленими позовними вимогами та достатнім для забезпечення виконання майбутнього рішення суду.

Відповідно до ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як роз`яснив Європейський суд з прав людини в пілотному рішенні «Іванов проти України», право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалось невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції»). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії»). Необґрунтована затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення становить порушення Конвенції (рішення у справі «Бурдов проти Росії»).

Накладення арешту на майно не порушує права ОСОБА_1 . При цьому слід зазначити, що таке втручання є не тільки виправданим, але й необхідним, оскільки воно спрямовано на забезпечення виконання рішення суду. Такий вид забезпечення щодо майна відповідає ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та не порушує ч.1 ст.1 Першого протоколу до цієї Конвенції.

Суд першої інстанції, дослідивши матеріали цивільної справи, вивчивши заяву про забезпечення позову, її обґрунтування та додані до неї матеріали у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, з урахуванням підстав ризиків невжиття заходів забезпечення позову та їх доказів, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, вид пропонованого забезпечення позову, вірно дійшов висновку за необхідне задовольнити заяву і вжити заходи забезпечення позову.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіряючи законність та обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду.

Керуючись ст.ст. 365, 367, 369, 374, 379, 381 - 384 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 28 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено 12 листопада 2024 року.

Головуючий:

Судді: