Рішення
від 07.11.2024 по справі 201/10103/23
ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Провадження № 2/201/520/2024

РІШЕННЯ

Іменем України

07 листопада 2024 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Наумової О.С.,

за участю секретаря судового засідання Моренко Д.Г.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (третя особа Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області) про визнання права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

31.08.2023 ОСОБА_1 через свого представника адвоката Рибіну І.В. (діє на підставі ордеру від 25.07.2023 а.с. 13) звернулася з позовною заявою до ОСОБА_2 (третя особа Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області) про визнання права власності на земельну ділянку (а.с. 1-12).

В обґрунтування позову позивачка посилалася на те, що на підставі договору купівлі-продажу від 25.05.2018, укладеного із ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ковальовою Є.Є., зареєстрованого в реєстрі за № 416, ОСОБА_1 належить 1/2 частини домоволодіння по АДРЕСА_1 .

На підставі договору купівлі-продажу від 25.05.2018, укладеного із ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ковальовою Є.Є., зареєстрованого в реєстрі за № 418, ОСОБА_1 належить 1/2 частини домоволодіння по АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 635 кв.м. у фактичному користуванні, крім того самовільно зайнятої ділянки 285 кв.м.

Право власності зареєстроване у Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Проте між сторонами не укладений правочин щодо земельної ділянки під домоволодінням. ОСОБА_1 неодноразово зверталась до ОСОБА_2 з питання реєстрації право власності на земельну ділянку відповідно до статей 120, 125 ЗК України. Однак ОСОБА_2 відмовляє ОСОБА_1 у оформленні та продажу земельної ділянки. Натомість позивачка має право на реєстрацію за собою цієї земельної ділянки відповідно до ст. 377 ЦК України, статей 120, 125 ЗК України.

Зазначила, що відповідно до даних інвентарної справи, на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради депутатів трудівників № 1827 від 02.10.1952 визнане право власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 та зареєстровано в горжилуправлінні. ОСОБА_3 придбала 14.12.1936 домоволодіння у ОСОБА_4 , яка мала випис з акту земельної реєстрації від 23.10.1931 (аркуші 11, 12, 14, 28 інвентарної справи).

У 1952 році питання набуття права власності регулювалися Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26.08.1948 «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків», що був визнаний таким, що втратив чинність, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22.02.1988 № 8502-П, і прийнятою відповідно до Указу від 26.08.1948 постановою Ради Міністрів СРСР від 26.08.1948 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26.08.1948 «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків», які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва. Згідно зі ст. 1 Указу від 26.08.1948 кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п`яти як у місті, так і поза містом. Отже, за Указом від 26.08.1948 і постановою від 26.08.1948 підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним його з додержанням вимог цих актів законодавства. У п. 2. Указу від 26.08.1948 зазначено: (мова оригіналу) «Отвод гражданам земельних участков как в городе, так и вне города, для стройтельства индивидуальньїх жильїх домов производится в бессрочное пользование.». Ці правові акти не пов`язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР була затверджена Міністерством комунального господарства Української РСР 31.01.1966. Згідно із пунктами 6, 7 цієї Інструкції підлягали реєстрації всі будинки і домоволодіння, у тому числі належні громадянам на праві особистої власності, і здійснювалась вона на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів, перелік яких додано до вказаної Інструкції).

Зокрема, за пп. 4, 10 цього переліку таким правовстановлюючим документом про право власності на жилий будинок є договори про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва і експлуатації будівель, затверджений виконавчим комітетом місцевої ради народних депутатів акт державної комісії про прийняття будинку в експлуатацію.

Таким чином, громадяни набували статусу власника житлового будинку та згідно зі ст. 58 Цивільного кодексу УРСР 1922 року набували право в межах, установлених законом, володіння, користування й розпорядження цим майном.

На підставі рішення виконавчого комітету Жовтневої районної ради № 361 від 20.07.2001 дозволено продаж домоволодіння по АДРЕСА_1 з ушкодженим пожежею житловим будинком ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - покупцю ОСОБА_8 . Нотаріальний договір на продаж домоволодіння по АДРЕСА_1 а з ушкоджене пожежею домоволодіння був укладений 16.10.2001 та зареєстрований у КП «Дніпропетровським бюро технічної інвентаризації» в книзі 615 № 276-555.

На підставі договору купівлі-продажу від 14.02.2005 ОСОБА_8 продав ОСОБА_9 домоволодіння за АДРЕСА_1 , зареєстроване КП «Дніпропетровським бюро технічної інвентаризації» в книзі 615 № 276- 555 18.01.2008.

На підставі договору купівлі-продажу від 31.01.2008 ОСОБА_9 продав ТОВ «Домобут- Інвест» домоволодіння за АДРЕСА_1 , зареєстроване КП «Дніпропетровським бюро технічної інвентаризації» 17.03.2008. В договорі вказано «домоволодіння ушкоджене пожежею».

ТОВ «Домобуд-Інвест» було власником домоволодіння по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 31.01.2008 № 248.

У ТОВ «Домобуд-Інвест» (ЄДРПОУ 32887569) на підставі договору купівлі-продажу від 06.12.2014 придбала домоволодіння за АДРЕСА_1 ОСОБА_2 .

На підставі рішення Дніпропетровської міської ради № 451/34 від 01.03.2006 «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «Хеопс А» земельної ділянки по вулиці Ливарній у районі будинків №№ 1, 3 (Жовтневий район) в оренду для проектування та будівництва житлового комплексу» земельна ділянка по договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 1210100000:03:336:0037) від 01.06.2006 була передана ТОВ «Хеопс А» в оренду на три роки.

24.03.2008 прокурором м. Дніпропетровська внесено протест № 801 на рішення Дніпропетровської міської ради № 451/34 від 01.03.2006 «Про передачу ТОВ «Хеопс А» земельної ділянки по вулиці Ливарній у районі будинків №№ 1, 3 (Жовтневий район) в оренду для проектування та будівництва житлового комплексу», з огляду на незаконність вказаного рішення. Протест прокурора обґрунтований тим, що в межах земельної ділянки, яка була надана в оренду ТОВ «Хеопс А» за адресою АДРЕСА_1 , знаходиться домоволодіння - цоколь житлового будинку (ушкоджений пожежею), який належить на праві приватної власності ТОВ «Домобуд-Інвест» на підставі договору купівлі-продажу від 31.01.2008. Отже, прийнятим Дніпропетровською міською радою рішенням про передачу ТОВ «Хеопс А» в оренду земельної ділянки, на якій знаходиться зазначене майно, порушуються права ТОВ «Домобуд-Інвест» на володіння і користування майном, яке перебуває у його приватній власності, а також право на користування земельною ділянкою, яка зайнята його приватним майном і необхідна для його обслуговування. Крім того, межі земельної ділянки, наданої ТОВ «Хеопс А», не були узгоджені із суміжними землекористувачами, що є порушенням вимог чинного законодавства.

Дніпропетровською міською радою прийняте рішення про задоволення протесту прокурора м. Дніпропетровська «Про скасування рішення Дніпропетровської міської ради від 01.03.2006 №451/34 «Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Хеопс А» земельної ділянки по вул. Ливарній у районі будинків №№ 1, 3 (Жовтневий район) в оренду для проектування та будівництва житлового комплексу.

З ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2011 по справі № 2а-92/09 слідує, що ТОВ «Хеопс А» зверталося з позовом до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська про визнання незаконними дії Дніпропетровської міської ради щодо прийняття рішення про задоволення протесту прокурора про передачу ТОВ «Хеопс А» земельної ділянки по вул. Ливарній у районі будинків №№1, 3 (Жовтневий район) в оренду для проектування та будівництва житлового комплексу.

Прокурор звертався до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради з позовною заявою про зобов`язання ТОВ "ХеопсА" повернути тимчасово зайняту земельну ділянку за кадастровим номером 1210100000:03:336:0037, площею 0,4111 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , державі в особі Дніпропетровської міської ради. Позовні вимоги задоволені. Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.02.2014 по справі № 904/5521/13 Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.12.2013р. у справі № 904/5521/13 залишено без змін.

За ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано право власності не лише на житловий будинок по вказаній адресі, а на домоволодіння, що впливає на правовий статус нерухомого майна.

Домоволодіння складається з єдиного комплексу нерухомості, у якого входять: земельні ділянки з визначеними межами, розташовані на ділянці будівлі або комплекси споруд, розташовані на ділянці зелені насадження, водойми тощо. Хоча земельна ділянка не приватизована, але вона являється частиною садиби, домоволодіння, на якій розташований цей цоколь.

Відповідно до договору купівлі продажу домоволодіння (ушкодженого пожежею) від 25.05.2018 домоволодіння розташоване на земельній ділянці, яка знаходиться у постійному користуванні з 23.10.1931. Доказів припинення права постійного користування, ані попередніх власників, ані ОСОБА_2 не існує.

На підставі заяви ОСОБА_2 в січні 2016 року виконано комплекс топографо-геодезичних робіт та складено технічний звіт щодо геодезичного встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: АДРЕСА_1 . У межах технічного звіту 16.01.2015 складено акт щодо встановлення та узгодження меж земельної ділянки. Під час узгодження зовнішньої межі земельної ділянки заінтересованими особами-суміжними землекористувачами претензій не було заявлено.

За заявою ОСОБА_2 та технічного завдання розроблена технічна документація щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва і обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,1000 га.

На підставі заяви позивачки ОСОБА_1 в листопаді 2018 року інженером - геодезистом ФОП ОСОБА_10 виконано комплекс топографо-геодезичних робіт та складено технічний звіт щодо геодезичного встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: АДРЕСА_1 .

В межах технічного звіту складено акт щодо встановлення та узгодження меж земельної ділянки. Під час узгодження зовнішньої межі земельної ділянки заінтересованими особами - суміжними землекористувачами претензій не було заявлено.

На підставі заяви ОСОБА_1 та технічного завдання від 07.10.2019 ТОВ «Геопроектінвест» розроблена технічна документація щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва і обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0635 га.

Спірна земельна ділянка сформована як об`єкт права, являє собою єдиний окремий масив площею 0,0635 га, на якому розташовано нерухоме майно позивача в координатах, межах та конфігурації згідно технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва і обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Позивач набула права власності відповідно до положень статей 120, 125 ЗК України, до нього перейшло право власності на цю земельну ділянку. Тому просила визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:03:336:0043 площею 635 кв.м, що знаходиться за адресою домоволодіння по АДРЕСА_1 в координатах, межах та конфігурації згідно технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва і обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Заяви учасників процесу по суті справи.

Відповідачка ОСОБА_2 позовні вимогине визнала. 25.10.2023 її представник адвокат Губа В.В. (діє на підставі ордеру від 25.10.2023 а.с. 115) надала відзив на позовну заяву (а.с. 43 44), у якому зазначила, що у пунктах 4.1. договорів купівлі-продажу домоволодіння вказано, що право власності на відчужуване майно виникає з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації права на нерухоме майно. ОСОБА_2 здійснено відчуження свого права власності на домоволодіння АДРЕСА_1 , розташоване на земельній ділянці. Вважала, вимога позивачки ь вчинити дії щодо оформлення документів та здійснити реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:336:0043 за ОСОБА_2 , після чого укласти договір про її відчуження є фактичним уникненням від витрат і сплати податків на документальне оформлення права на земельну ділянку.

Позивачка правом на наданні відповіді на відзив не скористалася.

Рух справи.

Ухвалою судді ОСОБА_11 від 31.08.2023 позовну заяву залишено без руху і позивачеві наданий строк на усунення її недоліків (а.с. 107).

Після усунення21.09.2023позивачкою недоліківшляхом сплатисудового збору(а.с. 109 110) ухвалою судді від 26.09.2023 відкрито провадження по справі та призначено розгляд в порядку загального позовного провадження (а.с. 111).

Підготовче засідання у справі закрите 05.02.2024 і справа призначена до судового розгляду по суті (а.с. 132 - 133).

Ухвалою суду від 09.04.2024 за клопотанням представника позивачки витребувано у Комунального підприємства «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради належним чином завірену копію інвентаризаційної (реєстраційної) справи по домоволодінню, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 156).

07.11.2024 від представника позивачки надана заява, у якій представник заначила, що від даного клопотання відмовляється (а.с. 194).

Представник позивачки адвокат Рибіна І.В. 28.02.2024 і 07.11.2024 надала заяви про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала повністю, просила задовольнити (а.с. 136, 194).

Представник відповідачки адвокат Губа В.В. також 28.02.2024 надала заяву про розгляд справи без її участі, проти задоволення позову заперечувала, підтримала відзив на позовну заяву (а.с. 137).

Представник третьої особи - Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області у судове засідання не з`явився, про дату, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином, правом на надання пояснень не скористався (а.с. 111, 138).

З огляду на належне повідомлення сторін та відсутність клопотань про перенесення судового засідання на іншу дату, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін (їх представників), за наявними в матеріалах справи доказами.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Позивачка ОСОБА_1 є власником домоволодіння по АДРЕСА_1 . Право власності набуте на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 25.05.2018, укладеного із ОСОБА_2 , на 1/2 частину домоволодіння по АДРЕСА_1 , та на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 25.05.2018, укладеного із ОСОБА_2 , на 1/2 частину домоволодіння по АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 635 кв.м. у фактичному користуванні, крім того самовільно зайнятої ділянки 285 кв.м (а.с. 25 29).

Право власності зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.05.2018, що підтверджене відповідними витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 125354158 та № 125357544 (а.с. 27, 30).

З матеріалів справи встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради депутатів трудівників № 1827 від 02.10.1952 встановлене право власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 та зареєстровано право власності в горжилуправлінні (а.с. 15).

Як видно із Заключення про реєстрацію домоволодіння ОСОБА_3 придбала домоволодіння у ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 14.12.1936. Згідно зі обліковим записом від 23.10.1924 у ОСОБА_4 перебувала у користуванні земельна ділянка по АДРЕСА_1 (а.с. 15 - 18).

ОСОБА_2 придбала домоволодіння по АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 635 кв.м. у фактичному користуванні, крім того самовільно зайнятої ділянки 285 кв.м на підставі двох договорів купівлі-продажу від 06.12.2014, укладених з ТОВ «Домобуд-Інвест», з яких видно, що товариству домоволодіння належало на підставі договору купівлі-продажу від 31.01.2008 № 248.

Також встановлено, що на підставі рішення Дніпропетровської міської ради № 451/34 від 01.03.2006 «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «Хеопс А» земельної ділянки по вулиці Ливарній у районі будинків №№ 1, 3 (Жовтневий район) в оренду для проектування та будівництва житлового комплексу» земельна ділянка по договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 1210100000:03:336:0037) від 01.06.2006 була передана ТОВ «Хеопс А» в оренду на три роки.

24.03.2008 прокурором м. Дніпропетровська внесений протест № 801вих08 на рішення Дніпропетровської міської ради № 451/34 від 01.03.2006 «Про передачу ТОВ «Хеопс А» земельної ділянки по вулиці Ливарній у районі будинків №№ 1, 3 (Жовтневий район) в оренду для проектування та будівництва житлового комплексу», з огляду на незаконність вказаного рішення (а.с. 100- 101).

Протест прокурора обґрунтований тим, що в межах земельної ділянки, яка була надана в оренду ТОВ «Хеопс А» за адресою АДРЕСА_1 , знаходиться домоволодіння - цоколь житлового будинку (ушкоджений пожежею), який належить на праві приватної власності ТОВ «Домобуд-Інвест» на підставі договору купівлі-продажу від 31.01.2008. Отже, прийнятим Дніпропетровською міською радою рішенням про передачу ТОВ «Хеопс А» в оренду земельної ділянки, на якій знаходиться зазначене майно, порушуються права ТОВ «Домобуд-Інвест» на володіння і користування майном, яке перебуває у його приватній власності, а також право на користування земельною ділянкою, яка зайнята його приватним майном і необхідна для його обслуговування. Крім того, межі земельної ділянки, наданої ТОВ «Хеопс А», не були узгоджені із суміжними землекористувачами, що є порушенням вимог чинного законодавства. У протесті прокурор вимагав визнати незаконним та скасувати рішення Дніпропетровської міської ради № 451/34 від 01.03.2006 «Про передачу ТОВ «Хеопс А» земельної ділянки по вулиці Ливарній у районі будинків №№ 1, 3 (Жовтневий район) в оренду для проектування та будівництва житлового комплексу».

Рішенням Дніпропетровської міської ради задоволено протест прокурора.

З Єдиного державного реєстру судових рішень (справа № 904/5521/13) встановлено, що прокурор Жовтневого району м. Дніпропетровська звертався до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради з позовною заявою в якій просить суд зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Хеопс А» повернути тимчасово зайняту земельну ділянку за кадастровим номером 1210100000:03:336:0037, площею 0,4111 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , державі в особі Дніпропетровської міської ради.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2013 у справі № 904/5521/13, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.12.2013, зобов`язаноТовариство зобмеженою відповідальністю«Хеопс А»повернути тимчасово зайняту земельну ділянку за кадастровимномером 1210100000:03:336:0037,площею 0,4111га,вартість якоївідповідно донормативно-грошовоїоцінки становить2271609,10грн.,що розташованаза адресою: АДРЕСА_1 -державі вособі Дніпропетровськоїміської ради (49000, м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 75, код ЄДРПОУ 23928791) за відповідним актом приймання-передачі.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.02.2014 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.12.2013 у справі № 904/5521/13 залишено без змін (а.с. 179 181).

Як видно зі змісту судових рішень у справі № 904/5521/13, судами встановлено, що 01.06.2006р. між Дніпропетровською міською радою (Орендодавцем) та ТОВ "Хеопс А" (Орендарем) укладено договір оренди землі (надалі - Договір), згідно п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:03:336:0037.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що договір укладено на три роки.

Тобто, з урахуванням умов п. 3.1., 14.1. Договору, та дати його державної реєстрації, строк дії договору встановлено до 19.07.2009р.

Відповідно до п.п. 3.2, 3.3. Договору після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк здійснюється виключно на підставі рішення міської ради про передачу земельної ділянки в оренду шляхом його переукладання та державної реєстрації у встановленому порядку (п. 3.4. Договору).

ТОВ "Хеопс А" звернувся до Дніпропетровської міської ради з заявою від 17.02.2009р. № 12 щодо поновлення права користування земельною ділянкою по АДРЕСА_3 , АДРЕСА_1 , заяву зареєстровано в міській раді 18.02.2009р. за№ 11/776.

Як встановлено судом, за вказаною заявою, рішення міської ради про передачу земельної ділянки в оренду шляхом переукладання з відповідачем договору оренди від 01.06.2006р. не прийнято, договір на наступний термін не переукладено, в зв`язку з чим, останній є припиненим із закінчення строку, на який його було укладено (п. 12.3. Договору).

Пунктом 7.1. Договору встановлено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Згідно пункту 7.8. Договору повернення земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі.

На час розгляду справи, доказів повернення відповідачем земельної ділянки за актом приймання-передачі суду не надано.

Судове рішення мотивовано посиланням на норми Закону України "Про оренду землі" у відповідній редакції. Так, вказано, що згідност. 31 Закону України "Про оренду землі"договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено. Частиною1ст. 34 Закону України "Про оренду землі"передбачено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. Як встановлено судом,ст. 33 Закону України "Про оренду землі"в редакції, яка була чинна на час закінчення строку дії договору оренди (19.07.2009р.), не передбачала автоматичне поновлення договору, а лише визначала обставини, за яких орендар має переважне право на поновлення договору, що не виключало необхідність прийняття з даного питання відповідного рішення органу місцевого самоврядування. Надані відповідачем копії платіжних доручень, за змістом вказаного у них призначення платежу, не можна безперечно віднести саме до оплат за спірну земельну ділянку (а.с. 179 180).

Також з ухвали Вищого господарського суду України від 25.12.2014 у справі № 9904/5521/13 (оприлюднена також в ЄДРСР) видно, що 09.12.2013 на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2013 видано наказ, яким зобов`язано ТОВ "Хеопс А" повернути тимчасово зайняту земельну ділянку за кадастровим номером 1210100000:03:336:0037, площею 0,4111 га, вартість якої відповідно до нормативно-грошової оцінки становить 2271609,10 грн., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , державі в особі Дніпропетровської міської ради за відповідним актом приймання-передачі.

25.12.2013 за заявою прокурора Жовтневим відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження та прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 41364242 щодо виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від № 904/5521/13.

03.04.2014 виконавчою службою на підставі п.11 ч.1 ст.49 Закону України "Про виконавче провадження" прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження, яка обґрунтована тим, що виконавчий документ без участі боржника виконати неможливо у зв`язку з тим, що в акті приймання-передачі земельної ділянки необхідно підпис боржника, останній своїми діями ухиляється від виконання рішення суду та жодного разу на призначені державним виконавцем виконавчі дії не з`являвся.

ТОВ "Хеопс А" зазначає, що 15.01.2014 він вчинив дії спрямовані на добровільне виконання рішення суду направив на адресу стягувача два примірники оригіналів акта приймання-передачі земельної ділянки, а 16.01.2014 до відділу ДВС ним було подано заяву про закриття виконавчого провадження у зв`язку з добровільним виконанням судового рішення. З огляду на викладені обставини, скаржник вважає, що отримавши документи, які підтверджують повне виконання рішення суду, державний виконавець мав закінчити виконавче провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", а не приймати постанову про закінчення провадження з підстав, передбачених п.11 ч.1 ст.49 названого Закону.

Як встановлено господарським судом першої та апеляційної інстанції, в матеріалах справи відсутні докази надання скаржником на адресу виконавчої служби саме акту приймання-передачі земельної ділянки, підписаного в двосторонньому порядку між Дніпропетровською міською радою та ТОВ "Хеопс А".

За таких обставин, оскільки боржником не подано належних доказів виконання судового рішення до матеріалів виконавчого провадження, - у державного виконавця були відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якого у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом виконавче провадження підлягає закінченню, в зв`язку з чим висновок господарського суду першої та апеляційної інстанції про залишення без задоволення скарги ТОВ "ХЕОПС А" на дії Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, м. Дніпропетровськ, колегія суддів визнає правомірним та обґрунтованим.

З огляду на викладене, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.11.2014, якою в задоволенні скарги ТОВ "ХЕОПС А" на дії Жовтневого ВДВС, що полягають у винесенні постанови державним виконавцем від 03.04.2014 ВП № 41364242 відмовлено - залишено без змін.

Відомостей про стан вказаного виконавчого провадження під час розгляду справи суду не надано.

Крім того, з Єдиного державного реєстру судових рішень (справа№ 904/496/14) встановлено, що ТОВ "Хеопс А" зверталося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Дніпропетровської міської ради в якій просило суд:

визнати незаконною бездіяльність Дніпропетровської міської ради, яка полягає у ненаданні відповіді на лист позивача від 17.02.2009р. №12 (вх.№11/776 від 18.02.2009 р.) та у не поновленні дії договору оренди земельної ділянки, укладеного з позивачем 01.06.2006 р.;

визнати недійсним з дня прийняття - з 28.03.2012 р. рішення Дніпропетровської міської ради від 28.03.2012 р. №70/22 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельних ділянок по фактичному розміщенню нерухомого майна":

в частині втрати чинності рішення Дніпропетровської міської ради №451/34 від 01.03.2006 р. "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Хеопс А" земельної ділянки по вулиці Ливарній у районі будинків №№1,3 (Жовтневий район) в оренду для проектування та будівництва житлового комплексу" та договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 1210100000:03:336:0037) від 01.06.06 р., посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І.П., за реєстровим №4526 (державна реєстрація від 19.07.06 р. №040610400876)";

в частині припинення права товариства з обмеженою відповідальністю "Хеопс А" на землю;

в частині надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) громадянам ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 у м. Дніпропетровську.

Ухвалою господарського суду від 27.03.2014 р. до участі у справі залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 .

09.07.2014 р. позивач подав до господарського суду заяву про зміну підстав позову (додатково до підстав, викладених у первісній редакції позову).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2014р., залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.11.2014р., у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Поставною Вищого господарського суду України від 18.02.2015 у справі № 904/496/14 касаційну скаргу ТОВ "Хеопс А" залишено без задоволення. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.11.2014 р. у справі № 904/496/14 господарського суду Дніпропетровської області - без змін.

Рішення усправі №904/496/14 мотивовані тим, що 01.03.2006р. рішенням Дніпропетровської міської ради №451/34 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Хеопс А" земельної ділянки по вул. Ливарній у районі будинків №№1,3 (Жовтневий район) в оренду для проектування та будівництва житлового комплексу" затверджено проект відведення земельної ділянки площею 0,4111 га (кадастровий номер 1210100000:03:336:0037), розроблений ТОВ "Науково-виробнича фірма ГЕОКАД", і передано її в оренду строком на три роки Товариству з обмеженою відповідальністю "Хеопс А" для проектування та будівництва житлового комплексу по вул. Ливарній у районі будинків №1,3, код цільового використання землі (УКЦВЗ) 1.9 (житлові кооперативи) за рахунок земель, не переданих у власність або користування; визначено орендну плату за користування цією земельною ділянкою у розмірі земельного податку, збільшеного на коефіцієнт 1,3.

Судами встановлено, що 01.06.2006 на виконання вищевказаного рішення між Дніпропетровською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хеопс А" (орендар) було укладено договір оренди землі, відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: по АДРЕСА_4 і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:03:336:0037.

Даний договір оренди від 01.06.2006 посвідчений нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І.П. та зареєстрований в реєстрі № 4256, про, що державним реєстратором Бут В.В. здійснено відповідний запис від 19.07.2006 р. під номером 1210100000:03:336:0037.

Судами встановлено, що відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки орендодавець передав орендарю в оренду земельну ділянку за кадастровим номером 1210100000:03:336:0037, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .

17.02.2009р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Хеопс А" звернулось до голови Дніпропетровської міської ради з листом вих. №12, у якому просить продовжити строк дії договору оренди землі від 01.06.2006.

Приписи статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, які діяла на момент звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеопс А" з вказаним листом) не передбачали автоматичного поновлення договору, а лише визначали обставин, за яких орендар має переважне право на поновлення договору, що не виключало необхідність прийняття з даного питання відповідного рішення органу місцевого самоврядування.

У подальшому, рішенням Дніпропетровської міської ради від 28.03.2012 р. №70/22 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок по фактичному розміщенню нерухомого майна" вирішено надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) громадянам у м. Дніпропетровську згідно з додатком, а саме: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 .

Судами встановлено, що пунктом 5 рішення Дніпропетровської міської ради №70/22 від 28.03.2012 р. рішення міської ради від 01.03.2006 р. №451/34 „Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю „Хеопс А земельної ділянки по вул. Ливарній у районі будинків №№1,3 (Жовтневий район) в оренду для проектування та будівництва житлового комплексу" визнано таким, що втратило чинність, а право Товариства з обмеженою відповідальністю „Хеопс А на землю - таким, що припинилось.

Крім того, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2013 р. по справі № 904/5521/13 за позовом прокурора в інтересах Дніпропетровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеопс А" було зобов`язано відповідача повернути тимчасово зайняту земельну ділянку за кадастровим номером 1210100000:03:336:0037, площею 0,4111 га, вартість якої відповідно до нормативно-грошової оцінки становить 2 271609,10 грн., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , державі в особі Дніпропетровської міської ради за відповідним актом приймання-передачі.

При вирішенні даного спору суд дійшов висновку, про припинення дії договору із закінченням строку оренди - 19.07.2009. Зазначене рішення господарського суду залишено без змін постановами Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.12.2013 та Вищого господарського суду України від 11.02.2014. Таким чином, на момент ухвалення оскаржуваного рішення Дніпропетровської міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю "Хеопс А" втратило право користування даною земельною ділянкою.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Хеопс А" звернулось до міського голови м. Дніпропетровська Куліченка І.І. з клопотанням №2/237 від 04.03.2014р. про надання розпорядження відповідним службам, щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0, 4111 га, за адресою: по АДРЕСА_1 для проектування та будівництва багатофункціонального житлового комплексу. Спірне рішення Дніпропетровської міської ради "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок по фактичному розміщенню нерухомого майна" було прийнято 28.03.2009 р., тобто до звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеопс А" до суду. Тому у Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеопс А" відсутнє порушеного права, яке підлягає захисту в обраний позивачем спосіб, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Крім того, з пояснень, які були надані представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеопс А" у судовому засіданні колегії суддів касаційної інстанції, спірну земельну ділянки площею 0, 4111 га, за адресою: по АДРЕСА_1 відповідач, відповідно до рішення суду, повернув Дніпропетровській міській раді.

Також зЄдиного державногореєстру судовихрішень встановлено (справа№ 201/12789/17), що у вересні 2017 року Дніпровська міська рада звернулася з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про припинення права власності. Свої вимоги позивач мотивував тим, що право власності на домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 , а саме: на підставі договору купівлі-продажу від 06 грудня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенською І.Р., зареєстрованого в реєстрі за № 4934, ОСОБА_2 належить частини домоволодіння по АДРЕСА_1 ; на підставі договору купівлі-продажу від 06 грудня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенською І. Р., зареєстрованого в реєстрі за № 4926, ОСОБА_2 належить частини домоволодіння по АДРЕСА_1 .

Дніпровська міська рада є власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 , на якій знаходилося майно, що знищене пожежею. Позивач зазначав, що домоволодіння по АДРЕСА_1 фактично не існує, чим порушується право Дніпровської міської ради у вільному розпорядженні землею, що належить територіальній громаді міста, так як Дніпровська міська рада не приймала рішень, щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 . У зв`язку з чим Дніпровська міська рада позбавлена права повноцінно використовувати своє майно. Позивач просив суд припинити право власності ОСОБА_2 на частки нерухомого майна: літ. А-1: цоколь житлового будинку (ушкоджений пожежею) за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку зі знищенням об`єкта; припинити право власності ОСОБА_2 на частки нерухомого майна: літ. А-1: цоколь житлового будинку (ушкоджений пожежею) за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку зі знищення об`єкта; закрити відповідний розділ об`єкта нерухомого майна № 520909412101, у зв`язку зі знищенням об`єкта.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06.03.2018 позов задоволено. Припинено право власності № 7969909 громадянки ОСОБА_2 на частки нерухомого майна: літ. А-1: цоколь житлового будинку (ушкоджений пожежею) за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку зі знищенням об`єкта. Припинено право власності № 7969770 ОСОБА_2 на частки нерухомого майна: літ. А-1: цоколь житлового будинку (ушкоджений пожежею) за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку зі знищенням об`єкта. Закрито відповідний розділ об`єкта нерухомого майна № 520909412101, у зв`язку зі знищенням об`єкта. Вирішено питання про судовий збір.

Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 19.07.2018 рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06.03.2018 скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в позові. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що правові підстави для припинення права власності позивача на майно відсутні.

Постановою Верховного Суду від 11.03.2020 постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19.07.2018 залишено без змін.

У даній справі судом встановлено, що згідно Акта обстеження земельної ділянки № 6/15-0617 від 19.06.2017 земельна ділянка з кадастровим номером № 1210100000:03:336:0043 розташована за адресою:

АДРЕСА_5 прийнято рішення від 15.02.2017 № 257/18 «Про надання Дніпропетровській єврейській релігійній громаді», код ЄДРПОУ 23644881, дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки для будівництва і обслуговування культових та інших будівель у районі АДРЕСА_5 . Згідно Акту обстеження земельної ділянки № 6/15-0617 від 19.06.2017 земельна ділянка вільна від забудови.

Виконавчим комітетом Соборної районної у місті Дніпрі ради розглянуто лист начальника управління правового забезпечення Дніпровської міської ради щодо проведення роботи по самоврядному контролю за використанням та охороною земель відносно земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . Проведеною роботою встановлено, що земельна ділянка, яка має адресу АДРЕСА_6 (кадастровий № 1210100000:03:336:0043) розташована між приватною земельною ділянкою з кадастровим № 1210100000:03:336:0041, власник ОСОБА_16 , підстава договір купівлі-продажу від 10 листопада 2015 року № 3061, та ділянками з кадастровими № № 1210100000:03:336:0029, 210100000:03:336:0030, на які зареєстроване право постійного користування за відділом освіти Жовтневої районної ради.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 розташоване домоволодіння (власник гр. ОСОБА_2 ), об`єкт житлової нерухомості, цоколь якого ушкоджений пожежею, площа земельної ділянки 635 кв. м., крім того самовільної зайнятої площі 285 кв. м.

Згідно публічної кадастрової карти України домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 розташоване на земельній ділянці за кадастровим № 1210100000:03:336:0043 площею 0.2623га, цільове призначення - 03.04 для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій.

На плані земельної ділянки М 1:500, який додається до рішення Дніпропетровської міської ради від 30.09.2015 № 102/67 на земельній ділянці, яка зараз має кадастровий № 1210100000:03:336:0043, жодних будівель та споруд не визначено. Факт того, що земельна ділянка вільна від забудови, підтверджується додатком до акту обстеження № 6/15-0617 від 19 червня 2017 року земельної ділянки з кадастровим № 1210100000:03:336:0043.

З матеріалів справи вбачається, що на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 було розташоване домоволодіння, що підтверджується висновком про реєстрацію домоволодіння від 22.09.1952 року. В подальшому вказане домоволодіння було ушкоджене пожежею.

Спірне домоволодіння з 2001 року відчужувалося, як ушкоджене пожежею домоволодіння, що підтверджується договором купівлі-продажу від 16.01.2001 року; витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно №6481963 від 11.02.2005 року; договором купівлі - продажу від 14.02.2005 року; витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №6639594 від 02.03.2005 року та договором купівлі - продажу домоволодіння (ушкодженого пожежею) від 31.01.2008 року; витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №18115340 від 17.03.2008 року.

На підставі договору купівлі-продажу від 06.12.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенською І.Р., зареєстровано в реєстрі за №4926, ОСОБА_2 належить частина домоволодіння АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 635 кв.м. у фактичному користуванні, крім того самовільно зайнятої ділянки 285 кв.м.

Також, на підставі договору купівлі-продажу від 06.12.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенською І.Р., зареєстровано в реєстрі за №4934, ОСОБА_2 належить 1/2 частина домоволодіння АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 635 кв.м. у фактичному користуванні, крім того самовільно зайнятої ділянки 285 кв.м.

Крім того, рішенням виконавчого комітету Жовтневої районної у місті Дніпропетровську ради від 21.11.2008 року №884 «Про доцільність відновлення житлового будинку за адресою АДРЕСА_6 вирішено доцільним відновлення житлового будинку в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_6 , ушкодженого пожежею. Тобто, фактично, своїм рішення виконавчий комітет Жовтневої районної ради м. Дніпропетровська підтверджує наявність житлового будинку за адресою АДРЕСА_6 , вказуючи при цьому, що воно ушкоджене пожежею.

Те, що на земельній ділянці розташоване домоволодіння, ушкоджене пожежею підтверджується і договорами купівлі-продажу. Отже, земельна ділянка не була вільна від забудови.

В матеріалах справи міститься висновок №110/18 експертного будівельно - технічного дослідження від 07.03.2018 року, виконаного судовим експертом ОСОБА_17 . Згідно вказаного висновку будівельні конструкції житлового будинку літ. А-1 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 відповідають вимогам діючих норм та нормативно - правових актів у будівництві, насамперед, технічним вимогам: ДБН В.2.1-10-2009 «Основи та фундаменти споруд», ДБН В.26 - 162:2010 «Кам`яні та армокам`яні конструкції». При цьому, характер ушкодження конструкцій пожежею має лише частковий характер - а саме, ушкодження пожежею мають лише дерев`яні конструкції перекриття, заповнень прорізів та дерев`яні конструкції скатної покрівлі. Будівельні конструкції житлового будинку літ. А-1 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 не є руїною. В цілому технічний стан наявних конструкцій житлового будинку літ. А-1 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 відповідає категорії ІІІ -незадовільний стан, але не є аварійним технічним станом категорії IV. Наявні конструкції цоколю житлового будинку літ. А-1 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 є конструкціями стін - тобто, є стінами даної будівлі. Реконструкція або капітальний ремонт житлового будинку літ. А-1 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 цілком можливі та доцільні - що не суперечить вимогам основних положень ДБН ВЗ.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт». При виконанні робіт з реконструкції або капітального ремонту можливо відновлення пошкоджених пожежею конструктивних елементів будівлі.

Колегія суддів Верховного Суду не прийняла до уваги висновок експертів комісійної комплексної судової будівельно - технічної та земельної експертизи від 16.04.2018 року № 1722/1723-18, якою встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:03:336:0043, вільна від забудови, відсутні частини будівель та споруд, конструкції, стіни, цоколі житлового будинку або інші елементи будівель (в тому числі ушкоджені пожежею), оскільки дана експертиза суперечить експертизі експертного будівельно - технічного дослідження від 07.03.2018 року №110/18 та рішенню виконавчого комітету Жовтневої районної у місті Дніпропетровську ради від 21.11.2008 року №884 «Про доцільність відновлення житлового будинку за адресою АДРЕСА_6 .

У цій справи Верховний Суд виснував, що за загальним правилом, закріпленим у частині четвертій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на частину будівлі чи споруди стає власником відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

При виникненні у іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача припиняється автоматично, в силу закону, без оформлення припинення права будь-якими актами та документами.

З матеріалів справи № 201/12789/17 вбачається, що на час укладення договору купівлі продажу від 06.12.2014 року домоволодіння АДРЕСА_1 , перебувало у власності ТОВ Домобуд-Інвест на підставі договору купівлі- продажу від 31.01.2008 року.

Право власності ТОВ Домобуд-Інвест було припинено на підставі укладення договору купівлі - продажу від 06.12.2014 року.

06.12.2014 року ОСОБА_2 набула право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 . Хоча земельна ділянка не приватизована, але вона являється частиною садиби, домоволодіння, на якій розташований цей цоколь. Відповідно до договору купівлі-продажу домоволодіння (ушкодженого пожежею) від 31.01.2008 року домоволодіння розташоване на земельній ділянці, яка знаходиться у постійному користуванні. Матеріали справи не містять доказів припинення права постійного користування, ані попередніх власників, ані ОСОБА_2 . За ОСОБА_2 було зареєстровано право власності не лише на житловий будинок, а на домоволодіння, частиною якого і був вказаний житловий будинок. ОСОБА_2 з заявою про припинення її права власності до відповідного органу не зверталась та не мала наміру припинити своє право власності на спірне майно.

З огляду на правила розподілу тягаря доказування, саме на позивачів покладено обов`язок з доведення факту дійсного порушення його прав, яке, на його думку, полягає у позбавленні можливості вільно користуватися та розпоряджатися належним йому майном, так і ту обставину, що його права порушені і вони можуть бути захищені у визначений ним спосіб. Між тим, наведені обставини доведено у встановленому порядку не було.

Верховний Суд у цій справі підтвердив висновок суду апеляційної інстанції та виснував про те, що на спірній земельній ділянці перебуває домоволодіння, ушкоджене пожежею, що підтверджується вищевказаними договорами купівлі-продажу, за якими зазначене майно відчужувалося як ушкоджене пожежею, висновком експертно-будівельно-технічного дослідження № 110/18 від 07 березня 2018 року та рішенням виконавчого комітету Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради від 21 листопада 2018 року № 884 «Про доцільність відновлення житлового будинку за адресою АДРЕСА_7 », яке на праві власності належить ОСОБА_2 , дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність порушень прав позивача на розпорядження спірною земельною ділянкою, оскільки на підставі статті 120 ЗК України вона належить ОСОБА_2 .

Також з Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено (справа№ 201/7122/18), що у червні 2018 року Дніпровська міська рада зверталася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та просила:

визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частки домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_8 від 25 травня 2018 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ковальовою Є. Є.;

визнати договір купівлі-продажу 1/2 частки домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_9 від 25 травня 2018 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ковальовою Є. Є., недійсним;

скасувати запис про право власності у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на 1/2 частку домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_1 , номер запису про право власності: 26331149, власник ОСОБА_1 , дата державної реєстрації 25 травня 2018 року, внесений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ковальовою Є. Є.;

скасувати запис про право власності у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на 1/2 частку домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_1 , номер запису про право власності: 26330735, власник ОСОБА_1 , дата державної реєстрації 25 травня 2018 року, внесений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ковальовою Є.Є.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2019 року позов Дніпровської міської ради задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частки домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_10 від 25 травня 2018 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ковальовою Є. Є.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частки домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_10 від 25 травня 2018 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ковальовою Є. Є.

Скасовано запис про право власності у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на 1/2 частку домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_10 , номер запису про право власності: 26331149, власник ОСОБА_1 , дата державної реєстрації 25 травня 2018 року, внесений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ковальовою Є. Є.

Скасовано запис про право власності у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на 1/2 частку домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_10 , номер запису про право власності: 26330735, власник ОСОБА_1 , дата державної реєстрації 25 травня 2018 року, внесений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ковальовою Є. Є.

Суд першої інстанції виходив з того, що Дніпровська міська рада не приймала рішення щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 . Домоволодіння за вказаною адресою фактично не існує, відтак порушуються права міської ради на вільне розпорядження земельною ділянкою, яка належить територіальній громаді міста. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2018 року було задоволено позов Дніпровської міської ради та припинено право власності ОСОБА_2 на нерухоме майно: літ. А-1: цоколь житлового будинку АДРЕСА_1 .

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10.12.2019 рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19.04.2019 скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову Дніпровської міської ради.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06.03.2018, на яке посилався Жовтневий районний суд в оскаржуваному рішенні, скасоване постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19.07.2019 та ухвалене нове рішення про відмову у задоволенні позову Дніпровської міської ради. Зазначеною постановою апеляційного суду, яка набрала законної сили, встановлено, що на земельній ділянці на АДРЕСА_1 було розташоване домоволодіння, що підтверджується висновком про реєстрацію домоволодіння від 22 вересня 1952 року. В подальшому вказане домоволодіння було ушкоджене пожежею. Документами, які підтверджують знищення майна, можуть бути матеріали технічної інвентаризації, що засвідчують факт знищення майна, довідки органів внутрішніх справ України, акт про пожежу, офіційні висновки інших установ або організацій, які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати факт знищення майна тощо. Умовами для припинення права власності на знищене нерухоме майно згідно вимог статті 349 ЦК України, є наявність встановленого факту знищення майна, а також відповідної заяви власника майна про внесення змін до державного реєстру. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження факту повного знищення спірного об`єкта нерухомості, а також звернення власника майна із заявою щодо припинення права власності через знищення нерухомого майна.

Постановою Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 201/7122/18 постанову Дніпровського апеляційного суду від 10.12.2019 залишено без змін.

Позиція Верховного Суду полягала у тому, що на спірній земельній ділянці перебуває домоволодіння, ушкоджене пожежею, що підтверджується договорами купівлі-продажу від 06 грудня 2014 року, за якими зазначене майно відчужувалося як ушкоджене пожежею, висновком експертно-будівельно-технічного дослідження № 110/18 від 07 березня 2018 року та рішенням виконавчого комітету Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради від 21 листопада 2018 року № 884 «Про доцільність відновлення житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 », яке на праві власності належить ОСОБА_2 .

З матеріалів справи, що розглядається, встановлено, що 10.07.2018 ОСОБА_1 подала до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради Повідомлення про початок виконання будівельних робіт, а саме, щодо капітального ремонту житлового будинку по АДРЕСА_11 (а.с. 95 99).

На замовлення ОСОБА_1 і технічного завдання від 07.10.2019 ТОВ «Геопроектінвест» розроблена технічна документація щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва і обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0635 га (а.с. 31 94).

Згідно технічного завдання від 07.10.2019 розмір земельної ділянки при встановленні меж земельної ділянки в натурі 0,0635 гектар (635 кв.м.) (а.с. 35).

У пояснювальній записці до технічної документації, серед іншого зазначено, що при виконанні кадастрової зйомки по АДРЕСА_1 -A виявлено 100%-не накладання суміжної земельної ділянки на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:03:336:0043, яка була передана по рішенню міської ради від 20.09.2017 в постійне користування Дніпропетровській єврейській релігійній громаді.

Виконавці робіт із землеустрою по вищевказаній суміжній ділянці не ретельно дослідили наявну документацію, а саме, найпростіша інформація з містобудівного кадастру про наявність об`єкту нерухомості на картографічних матеріалах МІ: 500, що призвело до порушення землекористування, зокрема порушення меж та накладання кадастрової зйомки на земельну ділянку по АДРЕСА_6 .

Суміжний землекористувач не повідомляв замовника та не надавав до підпису акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

Замовник не надав особистої згоди на проведенні кадастрової зйомки від суміжного землекористувача і, в даному випадку, одноосібні дії суміжного землекористувача не можна вважати правомірними.

Проведення кадастрової зйомки не впливає на правовий режим земельної ділянки і не є юридичним фактом, на підставі якого виникають, змінюються чи припиняються земельні правовідносини. Виконана кадастрова зйомка створює інформаційну базу щодо подальшого статусу земельної ділянки

У зв`язку з загальною застарілістю житлового будинку, попередній власник, після пожежі, отримав рішення Жовтневої у місті Дніпропетровську ради від 21.11.2008р. № 8811 щодо доцільності відновлення житлового будинку по АДРЕСА_6 та почав розбірку зруйнованих стін, про що свідчить складений у порядку шлакоблок, але відновлення будинку не було закінчено (фото додаються).

За відсутності коштів у попереднього власника на відновлення житлового будинку, право на житловий будинок перейшло по договору купівлі-продажу від 25.05.2018 до гр. ОСОБА_1 , яка 10.07.2018 зареєструвала в управлінні державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради повідомлення на початок будівельних робіт № ДП 061181910122 і та уклала договір щодо складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою : АДРЕСА_12 (а.с. 37 40).

Згідно публічної кадастрової карти України на тепер земельна ділянка за кадастровим № 1210100000:03:336:0043площею 0,2623га, цільове призначення - 03.04 виділена для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій (а.с. 196 197).

Інженером геодезистом ОСОБА_10 складений Акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) без дати, який не містить підписів суміжних землекористувачів (а.с. 44 45).

Акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання також не містить підписів суміжних землекористувачів (а.с. 46).

2. Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.

За приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальними правилами статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежене.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 16.09.2015 року №21-1465а15.

Позивачка вказує, що спірна земельна ділянка сформована як об`єкт права, являє собою єдиний окремий масив площею 0,0635 га, на якому розташовано нерухоме майно позивачки ОСОБА_1 в координатах, межах та конфігурації згідно технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва і обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Тому просить визнати право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:03:336:0043 площею 0,0635 га як фактично набутої у власність у зв`язку із набуттям права власності на нерухоме майно, розміщене на зазначеній земельній ділянці, відповідно до положень статей 120, 125 ЗК України.

Суд зазначає, що згідно із ч. 1 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Указані положення кореспондуються з положеннями частини першої статті 377 ЦК України, згідно якої до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 (провадження № 12-143гс18) зроблено правовий висновок про те, що чинне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди. Так, підстави та порядок переходу права на земельну ділянку при переході права власності на розташовані на ній житловий будинок, будівлю або споруду визначаються статтею 377 ЦК України та статтею 120 ЗК України. При цьому перехід права на цю земельну ділянку відбувається відповідно до прямого припису закону незалежно від волі особи попереднього власника земельної ділянки.

В оцінці положень статті 120 ЗК України Верховний Суд України в постановах від11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16 та від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16 дійшов висновку про те, що зазначена норма визначає особливий правовий механізм переходу прав на земельну ділянку, який також пов`язаний з переходом права на будівлю іспоруду, які розміщені на цій земельній ділянці.

Стаття 120 ЗК України визначає особливий правовий механізм переходу прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будівлю і споруди, які розміщені на ній, і закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17 (провадження № 14-47цс20), не відступаючи від правових позицій Верховного Суду України, висловлених у постановах від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16 та інших, зробила висновок про те, що «при відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності наоб`єкт нерухомості, слід враховувати те, що зазначена норма статі 120 ЗК України закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлюі споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.

При застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з положеннями статті 125 ЗК України у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останньогоправо власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянкина тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику».

Відповідно до статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Виходячи із цих положень ЗК України новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права власності на земельну ділянку відповідно до вимог чинного законодавства. Тобто, з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку.

Така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі № 720/83/17 (провадження № 61-46885св18).

Згідно із ч. 7 ст. 120 ЗК України у чинній редакції у випадках та порядку, визначених частинами першою і другою, абзацами першим і другим частини третьої, частиною четвертою, абзацами першим і другим частини п`ятої цієї статті, документи, що підтверджують набуття права власності, права оперативного управління, господарського відання на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду, об`єкт незавершеного будівництва чи частку у праві спільної власності на такий об`єкт), є підставою для державної реєстрації переходу до набувача права власності або права користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у чинній редакції, державна реєстрація прав на земельну ділянку проводиться виключно за наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про зареєстровану земельну ділянку, а щодо новоствореного об`єкта нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, - виключно за наявності в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва відомостей про такий об`єкт.

У разі якщо державна реєстрація прав проводиться не в результаті вчинення нотаріальних дій або не на підставі документів, виданих (оформлених) органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, або державна реєстрація прав проводиться не автоматично у випадках, визначених цим Законом, державний реєстратор обов`язково визначає обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб і цивільної правоздатності та дієздатності юридичних осіб, перевіряє повноваження представника фізичної або юридичної особи щодо вчинення дій, спрямованих на набуття, зміну чи припинення речових прав, обтяжень таких прав.

Згідно із ч. 9 чт. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» заява про державну реєстрацію прав подається окремо щодо кожного об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

У разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю, споруду або об`єкт незавершеного будівництва з одночасним набуттям права власності на земельну ділянку, на якій вони розташовані, подається одна заява про державну реєстрацію прав на такі об`єкти незалежно від кількості документів, що посвідчують право власності на зазначене майно.

При цьому одна заява подається лише у разі, якщо право власності на житловий будинок, будівлю, споруду або об`єкт незавершеного будівництва та земельну ділянку, на якій вони розташовані, реєструється за тим набувачем або набувачами.

Одна заява про державну реєстрацію права власності може подаватися співвласниками у разі одночасного набуття права спільної сумісної або спільної часткової власності на об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Під час проведення державної реєстрації права власності на будівлю або споруду набутого внаслідок переходу такого права до нового власника, який є оператором системи розподілу відповідно до закону, одночасно проводиться державна реєстрація припинення права користування земельною ділянкою попереднього власника будівлі або споруди, на якій вони розташовані, якщо сторонами договору, на підставі якого оператор системи розподілу набуває право власності на будівлю або споруду, не встановлено інше. Державна реєстрація припинення права користування земельною ділянкою проводиться без подання відповідної заяви одночасно з державною реєстрацією переходу права власності на відповідну будівлю або споруду. У разі якщо умовами договору встановлено інше, з підстав, що на такій земельній ділянці розташовано/здійснюється будівництво іншого об`єкта нерухомого майна попереднього власника, державна реєстрація припинення права користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля або споруда, права на які переходять до оператора системи розподілу, проводиться після виділення оператору системи розподілу частини земельної ділянки під такою будівлею або спорудою з урахуванням охоронної зони в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера. У такому разі згода попереднього землекористувача на перехід права користування на частину земельної ділянки під будівлею або спорудою з урахуванням охоронної зони до оператора систем розподілу не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 цього Закону рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов`язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Як встановлено із матеріалів справи, ані попередній власник ОСОБА_2 ані нинішній власник позивачка ОСОБА_1 не зверталися до державного реєстратора із заявами про реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку.

Позивачка у позові вказувала, що вона неодноразово зверталась до ОСОБА_2 з питання реєстрації право власності на земельну ділянку відповідно до статей 120, 125 ЗК України, однак ОСОБА_2 відмовляє ОСОБА_1 у оформленні та продажу земельної ділянки, про що надано копію запиту від 01.08.2023 та відповіді ОСОБА_1 про те, що їй було відмовлено у реєстрації права власності на земельну ділянку.

Доказів наявності такої відмови та оскарження рішення державного реєстратора про відмову у реєстрації права на земельну ділянку жодною із сторін до матеріалів справи на надано.

Позивачка стверджує у позові, що має право на реєстрацію за собою цієї земельної ділянки відповідно до статей 377 ЦК України та статей 120, 125 ЗК України.

Водночас жодних доказів реалізації цього права, зокрема, звернення до державного реєстратора із заявою про реєстрацію права на земельну ділянку відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та відмови у здійсненні реєстрації права власності - не надала.

Отже суду не надано доказів на підтвердження того, що позивачкою чи відповідачкою вчинялися будь-які передбачені чинним законодавством дії, направлені на оформлення права власності на спірну земельну ділянку.

Суд вважає, що відповідачка ОСОБА_2 не є особою, яка має відповідати за цим позовом. У відзиві на позовну заяву відповідачка не оспорює взагалі право власності на земельну ділянку, не погоджується із позовом лише тому, що позивачка просить вчинити дії щодо оформлення документів та здійснити реєстрацію земельної ділянки за ОСОБА_2 , після чого укласти договір про її відчуження на користь ОСОБА_1 , що є фактичним уникненням від витрат і сплати податків на документальне оформлення права на земельну ділянку.

Отже, між сторонами є спір щодо того, хто повинен оформити право власності на земельну ділянку, а не щодо самого права власності не ділянку.

Окрім того, позивачка надала суду первинні документи, на підставі яких земельна ділянка була виділена у користування первинно.

Згідно зі обліковим записом від 23.10.1924 у ОСОБА_4 перебувала у користуванні земельна ділянка по АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 712 кв. (а.с. 15 - 18).

На підставі Заключення про реєстрацію домоволодіння ОСОБА_3 придбала домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , у ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 14.12.1936. Домоволодіння розташоване на земельній ділянці загальною площею 714 кв.м (а.с. 16).

Актом від 20.09.1952 ОСОБА_3 передане домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , яке заходиться на земельній ділянці площею 714 кв. м (а.с. 17).

У Генеральному плані станом на 1985 рік зазначено про розмір земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 вже 635 кв.м, а 714 кв.м перекреслено (а.с. 19).

У подальшому домоволодіння відчужувалося, на підставі рішення виконавчого комітету Жовтневої районної ради № 361 від 20.07.2001 дозволено продаж домоволодіння по АДРЕСА_1 з ушкодженим пожежею житловим будинком ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - покупцю ОСОБА_8 .

Нотаріальний договір на продаж домоволодіння по АДРЕСА_1 а з ушкоджене пожежею домоволодіння був укладений 16.10.2001 та зареєстрований у КП «Дніпропетровським бюро технічної інвентаризації» в книзі 615 № 276-555.

Згідно Інформаційної довідки КП «Дніпропетровським бюро технічної інвентаризації» за договором купівлі-продажу від 31.01.2008 № 248 ОСОБА_9 продав домоволодіння за АДРЕСА_1 ТОВ «Домобут-Інвест» (а.с. 20).

Згідно із нотаріально посвідченими договорами купівлі-продажу від 06.12.2014 № 4926 і № 4934 ТОВ «Домобуд-Інвест» відчужене ОСОБА_2 (по частини), у договорах розмір земельної ділянки вказаний як 635 кв.м., крім того самовільно зайнятої 285 кв.м. (а.с. 21, 23).

У 1952 році, коли домоволодіння було у користуванні ОСОБА_3 , питання набуття права власності на житлові будинки регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26.08.1948 «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Указ від 26.08.1948) і прийнятою відповідно до Указу від 26.08.1948 постановою Верховної Ради СРСР від 26.08.1948 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26.08.1948 «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Постанова від 26.08.1948), які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва.

Згідно зі статтею 1 Указу від 26.08.1948 кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п`яти як у місті, так і поза містом.

Пункт 2 Постанови від 26.08.1948 визначав, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинківвідводятьсяза рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду убезстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.

Відтак, набувши у власність домоволодіння, особа отримувала у безстрокове користування і земельну ділянку.

Як видно із матеріалів справи, в подальшому площа цієї земельної ділянки зменшилася з 714 кв.м до 635 кв.м. (згідно генерального плану проведеної у 1985 році технічної інвентаризації домоволодіння по АДРЕСА_1 , тобто по фактичному землекористуванню).

Надалі право власності на домоволодіння за договорами купівлі-продажу переходило до інших осіб, а позивачка, отримавши це право 25.05.2018, набула і право користуванняземельною ділянкою,без зміниїї цільовогопризначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача), в силу положень ч.1 ст. 377 ЦК України (в редакції станом на день набуття права).

Як видно зі складеного на замовлення ОСОБА_1 землевпорядної документації ТОВ «Геопроектінвест» щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва і обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0635 га (а.с. 31 94).

У пояснювальній записці до технічної документації, що при виконанні кадастрової зйомки по АДРЕСА_1 -A виявлено 100%-не накладання суміжної земельної ділянки на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:03:336:0043, яка була передана по рішенню міської ради від 20.09.2017 в постійне користування Дніпропетровській єврейській релігійній громаді.

Водночас, Акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не містить підписів суміжних землекористувачів (а.с. 44 45). Так само і акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання також не містить підписів суміжних землекористувачів (а.с. 46).

Отже, встановлення межових знаків відбулося без залучення інших землекористувачів, яким вони не були передані, що може призвести до порушення прав суміжних землекористувачів на земельну ділянку.

Із наданих суду документів неможливо встановити дійсний розмір земельної ділянки під домоволодінням, адже її розмір 635 кв.м, не узгоджується із первинним 714 кв.м, яка була надана у користування первинному власникові ще у 1924 році.

Як слідує із видно з вищенаведених судових рішень, фактично існує спір щодо права на земельну ділянку між ОСОБА_1 і Дніпровською міською радою. Цей спір може зачіпати право інших користувачів земельної ділянки, у тому чисті Дніпровської єврейської релігійної громади.

Як було вказано вище, позивачка як новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права власності на земельну ділянку відповідно до вимог чинного законодавства. У вищенаведених судових рішеннях у інших справах суди виснували про право на земельну ділянку за позивачкою, але спір про це право не вирішувався. Водночас, оформлення права на земельну ділянку має бути реалізоване у порядку статей 120, 125, 126 ЗК України, а не шляхом вирішення спору з колишнім власником домоволодіння.

У зав`язку із викладеним, позовні вимоги про визнання права власності на земельну ділянку не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Щодо судового збору.

На підставі ст. 141 ЦПК України у зв`язку із тим, що у задоволенні позову відмовлено, судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 13420,00 грн. (а.с. 110) з відповідачки не стягується.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенніпозовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (третя особа Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області) про визнання права власності на земельну ділянку - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Повний текст рішення складений 12 листопада 2024 року.

Суддя О.С. Наумова


Суд	Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська
Дата ухвалення рішення	07.11.2024
Оприлюднено	14.11.2024
Номер документу	122965332
Судочинство	Цивільне
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них: визнання права власності на земельну ділянку

Судовий реєстр по справі —201/10103/23

Ухвала від 13.01.2025

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Новікова Г. В.

Ухвала від 13.01.2025

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Новікова Г. В.

Ухвала від 12.12.2024

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Новікова Г. В.