Рішення

від 12.11.2024 по справі 377/344/24

СЛАВУТИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №377/344/24

Провадження №2/377/241/24

12 листопада 2024 року Славутицький міський суд Київської області в складі головуючої судді Бабич Н.С., за участю секретарів судового засідання Карпенко Г.М., Гніденко Н.П. ,

представника позивача - адвоката Іваницької О.П. (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду),

представника відповідачки- адвоката Климчук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Іваницька Ольга Павлівна, до ОСОБА_3 , третя особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Макарівський відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області, про звільнення від сплати заборгованості по аліментам,

У С Т А Н О В И В:

У квітні 2024 року ОСОБА_2 , в інтересах якого діяла адвокат Іваницька Ольга Павлівна, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про звільнення від сплати заборгованості по аліментам.

Позовні вимоги ОСОБА_2 мотивовані тим, що він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , який був розірваний. Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 27 червня 2012 року у справі № 1023/990/12 стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 2/5 частини його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 31 травня 2012 року, до досягнення дитиною повноліття. Позивач сплачував аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 01 січня 2020 року, оскільки наказом №251-ос від 10 грудня 2019 року він був звільнений з роботи з посади лікаря-інтерна за спеціальністю стоматолога, тому втратив можливість сплачувати аліменти. Відповідно до постанови Макарівського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Київ) від 20 березня 2024 року про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні НОМЕР_7, яку позивач отримав 20.03.2024, він має заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 281 686,78 грн, що утворилась за період з 01.01.2020 по 29.02.2024. У лютому 2024 року позивач надав державному виконавцю платіжні доручення про сплату аліментів за 2021 рік. На думку позивача, у нього наявні підстави для звільнення від заборгованості по аліментам за період з 01.01.2020 по 29.02.2024, якими вважає: втрату ним 100 % заробітку та відсутність доходів від здійснення підприємницької діяльності за 2022 - 2023 роки; утримання дочки від другого шлюбу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; хворобу дружини ОСОБА_6 , з якою він зареєстрував шлюб 30 квітня 2013 року, якій присвоєно ІІІ групу інвалідності за загальним захворюванням, яка працює медсестрою в Бишівській амбулаторії та за рахунок її доходу фактично існує їхня сім`я; здійснення ним догляду за своєю матір`ю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка перебуває на його утриманні та якій позивач допомагає на присадибній ділянці за місцем її проживання. Позивач зазначає, що проживає в квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка на підставі договору дарування належить на праві власності його дочці від другого шлюбу ОСОБА_5 ; він має у власності тільки земельну ділянку, яка не використовується; під час перебування в шлюбі позивач не придбав власного рухомого та нерухомого майна, при розлученні все майно, набуте за час шлюбу з ОСОБА_3 , залишив останній.

На підставі викладеного, посилаючись на частину другу статті 197 СК України, частину четверту статті 273 ЦПК України, ОСОБА_2 просив звільнити його від сплати заборгованості по аліментам за період з 01.01.2020 по 29.02.2024 у розмірі 281 686, 78 грн, які стягуються за рішенням Славутицького міського суду Київської області від 27 червня 2012 року у справі №1023/990/12 ( том 1 а.с. 3-8).

Ухвалою судді від 10 травня 2024 року після виконання вимог, передбачених частиною шостою статті 187 ЦПК України, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 03 червня 2024 року ( том 1 а.с. 60-61).

Ухвалою суду від 23 травня 2024 року задоволено клопотання представника позивача-адвоката Іваницької О.П. про участь у підготовчому засіданні 03.06.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду ( том 1 а.с.81-82).

28 травня 2024 року ОСОБА_3 , в інтересах якої діяла адвокат Климчук Вікторія Володимирівна, подала до суду відзив на позов ( том 1 а.с.85-88).

В обґрунтування відзиву відповідачка зазначила, що з 03 липня 2010 року перебувала з позивачем у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний рішенням Макарівського районного суду Київської області від 17 березня 2014 року у справі №370/209/14-ц. Під час цього шлюбу в них народилась дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якої є позивач. Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 27 червня 2012 року у справі №1023/990/12 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнуто аліменти у розмірі 2/5 частини заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Заочним рішенням Макарівського районного суду Київської області від 13 лютого 2014 року у справі №370/2794/14-ц за позовом ОСОБА_2 зменшено розмір аліментів, визначених рішенням Славутицького міського суду Київської області від 27 червня 2012 року, які стягуються з нього на користь ОСОБА_3 на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2/5 частин заробітку (доходу) до розміру частини всіх видів його заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця. Відповідачці не відомо, чи пред`являв ОСОБА_2 до відділу державної виконавчої служби рішення Макарівського районного суду Київської області від 13 лютого 2014 року. З постанов державного виконавця Макарівського ВДВС від 20 березня 2024 року вбачається, що нарахування аліментів з ОСОБА_2 здійснюється на підставі рішення Славутицького міського суду Київської області від 27 червня 2012 року. Позивач не надав доказів того, що у період з 01.01.2020 по 29.02.2024 він був непрацездатною особою і ця обставина перешкоджала йому сплачувати аліменти на утримання дитини від першого шлюбу ОСОБА_4 . Після звільнення 31 грудня 2019 року з роботи ОСОБА_2 протягом місяця відкрив приватну стоматологічну практику, на даний час його діяльність як фізичної особи-підприємця не припинена, він займається підприємницькою діяльністю, тому є підстави вважати, що він отримує дохід. Інформація про відсутність задекларованого доходу, яку надав позивач, не є підтвердженням відсутності в нього прибутку, який він не декларує, оскільки вид діяльності, за яким він зареєстрований як фізична особа-підприємець, передбачає наявність обладнання, витратних матеріалів тощо. Посилаючись на втрату 100% заробітку та втрату фінансової можливості утримувати дітей, позивач не надав доказів вжиття ним заходів щодо працевлаштування, забезпечення себе та осіб, яких він має утримувати. ОСОБА_3 вважає, що у січні 2020 року після звільнення позивача з роботи і реєстрації його як фізичної особи-підприємця, він умисно здійснив відчуження на користь своєї дочки від другого шлюбу ОСОБА_5 частки квартири за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки мав можливість подарувати цю частку своїй старшій дочці ОСОБА_4 і в порядку статті 190 СК України припинити право на аліменти, у зв`язку із набуттям права власності останньої на нерухоме майно. Вказане житлове приміщення на підставі ордеру у 2011 році було надане позивачу як службове на склад сім`ї- ОСОБА_2 , ОСОБА_3 -дружина, де сторони проживали під час шлюбу, в якому також проживала і була зареєстрована їхня дочка ОСОБА_4 , яке позивач у подальшому приватизував на двох осіб ( він і його дитина від другого шлюбу ОСОБА_5 ). З копії довідки до акту огляду МСЕК сер. АВ №1109864, яку надав позивач, вбачається, що його дружині ОСОБА_7 з 28 листопада 2023 року встановлено ІІІ групу інвалідності строком до 01 грудня 2024 року (отже з 2020 року по 2023 рік дружина позивача не була особою з інвалідністю). Позивач не надав доказів того, що його дружина потребує стороннього догляду та являється єдиним годувальником в сім`ї, а також доказів на підтвердження утримання своєї матері, здійснення догляду за нею, в той же час не повідомив з якого часу і з яких джерел ( за відсутності доходу) ОСОБА_2 здійснює утримання матері.

Посилаючись на частину першу статті 3, частини першу, другу статті 27 Конвенції ОО про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка набула чинності для України 27 вересня 1991 року, частину першу статті 8 Закону України « Про охорону дитинства», частини сьому, восьму статті 7 СК України, ОСОБА_3 просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі та стягнути з позивача на її користь судові витрати на професійну правничу допомогу, орієнтовний розмір яких становить 8000,00 грн, які вона понесла у зв`язку з наданням їй професійної правничої допомоги адвокатом Климчук В.В. згідно з договором про надання правової допомоги №05-05-2024-Ц від 20 травня 2024 року.

03 червня 2024 року підготовче засідання відкладено на 21 червня 2024 року на підставі пункту 3 частини другої статті 198 ЦПК України ( том 1 а.с. 106-111).

04 червня 2024 року позивач, в інтересах якого діяла адвокат Іваницька Ольга Павлівна, подав через систему «Електронний суд» заперечення на відзив, які судом розцінені як відповідь на відзив ( том 1 а.с. 119-121).

В заперечення доводів відповідачки, викладених у відзиві, ОСОБА_2 зазначив, що він зареєстрований як фізична особа-підприємець з 2020 року. Його дохід від підприємницької діяльності був незначний та становив у 2020 році - 93 190 грн; у 2021 - 1 462,50 грн; у 2023 році дохід відсутній, що підтверджується довідкою про доходи, отримані позивачем за 2020- 2023 роки. Позивач несе витрати на лікування дружини ОСОБА_7 , яка проходила лікування в Державній установі «Національний науковий центр хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова НАМН України», де перебувала під медичним наглядом хірурга.

Ухвалою суду від 20 червня 2024 року задоволено клопотання представника позивача-адвоката Іваницької О.П. про участь у підготовчому засіданні 21.06.2024 та інших судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду ( том 1 а.с.152-153).

21 червня 2024 року підготовче засідання було відкладено на 08 липня 2024 року на підставі пункту 2 частини другої статті 223 ЦПК України за клопотанням представника відповідача ( том 1 а.с.156-157).

Протокольною ухвалою суду 08 липня 2024 року продовжено строк підготовчого провадження не більше ніж на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 23 липня 2024 року на підставі пункту 3 частини другої статті 198 ЦПК України за клопотанням представника позивача ( том 1 а.с.166-172).

Ухвалою суду від 23 липня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 17 вересня 2024 року ( том 1 а.с. 238-239).

У судовому засіданні 17 вересня 2024 року представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, викладений у позовній заяві, відповіді на відзив, та просила їх задовольнити. Посилаючись на висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 05.02.2014 у справі № 6-143цс13 та постанові Верховного Суду від 09.09.2021 у справі №554/3355/20, зазначила, що стороною позивача наведено достатньо підстав, передбачених частиною другою статті 197 СК України, для звільнення позивача від сплати заборгованості по аліментам. Позивач на даний час не працює, його сім`я утримується за рахунок доходів його дружини. Позивач намагався вирішити цей спір шляхом передачі у власність відповідачки в рахунок сплати заборгованості по аліментам належної йому земельної ділянки в с.Бишів Київської області, але відповідачка відмовилась від цієї пропозиції.

Представник відповідачки у судовому засіданні 17 вересня 2024 року позовні вимоги не визнала, просила відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначила, що позивач не бере участі у вихованні та утриманні дитини від першого шлюбу з моменту виникнення заборгованості. Тільки після накладення державним виконавцем арешту на його рахунок, він звернувся до суду із зазначеним позовом. Позивач є працездатною особою, його посилання на хворобу своєї дружини, яка працює і утримує всю родину, як на підставу для звільнення його від сплати заборгованості по аліментам є безпідставним. Просила стягнути з позивача на користь відповідачки понесенім судові витрати на професійну правничу допомогу, остаточний розмір яких буде визначений та докази на їх підтвердження будуть надані суду відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України до закінчення судових дебатів.

17 вересня 2024 року в судовому засіданні оголошено перерву до 08 жовтня 2024 року на підставі частини другої статті 240 ЦПК України за клопотанням представника позивача ( том 2 а.с. 1-16).

08 жовтня 2024 року судове засідання відкладено на 06 листопада 2024 року на підставі пункту 2 частини другої статті 223 ЦПК України за клопотанням представника відповідача ( том 2 а.с. 34-38).

29 жовтня 2024 року відповідачка, в інтересах якої діяла адвокат Климчук В.В., подала заяву в порядку частини восьмої статті 141 ЦПК України про розподіл судових витрат та докази понесення таких витрат, в якій просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн ( том 2 а.с. 60-66).

06 листопада 2024 року учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату час і місце судового засідання були повідомлені належним чином в порядку, передбаченому статтями 128-130 ЦПК України.

Представник позивача-адвокат Іваницька О.П. подала клопотання, сформоване в системі «Електронний суд» 06.11.2024, в якому просила подальший розгляд справи проводити без участі позивача та його представника; позовні вимоги підтримала; просила врахувати письмові докази, надані позивачем, які підтверджують поважність існування обставин, що зумовлюють неможливість виплати аліментів ( том 2 а.с. 68-71).

Представник відповідачки-адвокат Климчук В.В. подала заяву, в якій просила проводити подальший розгляд справи без участі відповідачки та її представника, відмовити в задоволенні позову та стягнути з позивача на користь відповідачки понесені судові витрати на професійну правничу допомогу; підтримала позицію відповідачки, викладену у відзиві на позов; вказала, що сторона позивача не надала суду належних і допустимих доказів того, що ОСОБА_2 з поважних причин не здійснював утримання дитини, що призвело до утворення заборгованості зі сплати аліментів ( том 2 а.с.67).

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки в судове засідання 06.11.2024 не з`явились всі учасники справи.

Вислухавши пояснення представників сторін, які вони надали в судовому засіданні 17 вересня 2024 року, дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є батьком, а ОСОБА_3 матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 26 жовтня 2011 року виконавчим комітетом Бишівської сільської ради Макарівського району Київської області ( том 1 а.с. 90).

ОСОБА_2 з 05 лютого 2013 року перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 , який розірваний рішенням Макарівського районного суду Київської області від 17 березня 2014 року у справі №370/209/14-ц. Під час шлюбу у подружжя народилась дочка ОСОБА_4 ( том 1 а.с.92).

Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 27 червня 2012 року у справі № 1023/990/12 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 2/5 частин заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 31 травня 2012 року, до досягнення нею повноліття ( том 1 а.с. 22-23; 93).

Заочним рішенням Макарівського районного суду Київської області від 13 лютого 2014 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 зменшено розмір аліментів, визначених рішенням Славутицького міського суду Київської області від 27 червня 2012 року, які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2/5 частин заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до розміру 1/4 частини всіх видів його заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. Вказане рішення суду набрало законної сили 24 лютого 2015 року (том 1 а.с. 94; 226-227).

Як вбачається з постанови головного державного виконавця Макарівського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні НОМЕР_7 від 20 березня 2024 року, на виконанні у Макарівському відділі ДВС перебуває виконавчий лист №1023/990/12, виданий 09 липня 2012 року Славутицьким міським судом Київської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів та звернено стягнення на кошти на рахунках боржника (том 1 а. с. 24 - 25).

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № НОМЕР_8, сформованого станом на 29 березня 2024 року державним виконавцем Макарівського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), заборгованість боржника ОСОБА_2 станом на лютий 2024 року становить 281 686,78 грн ( том 1 а. с. 19-21).

Згідно з відповіддю Макарівського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) №17319 від 29 травня 2024 року на адвокатський запит № 2-05-24/2 від 24 травня 2024 року адвокату Климчук В.В. перевіркою паперових матеріалів виконавчого провадження НОМЕР_7 встановлено, що рішення Макарівського районного суду про зменшення розміру стягнення аліментів від 13 лютого 2014 року за №370/2794/14-ц боржником до відділу не пред`являлось. Перевіркою даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень (Спецрозділ) встановлено, що виконавчий лист у справі №370/2794/14-ц від 13 лютого 2014 року про зменшення розміру стягнення аліментів на виконанні не перебував та станом на 29.05.2024 на виконання не надходив ( том 1 а.с. 228).

02 жовтня 2024 року представник позивача- адвокат Іваницька О.П. звернулась до Макарівського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) із заявою, в якій зазначила, що в судовому засіданні у справі №377/344/24 їй стало відомо, що 13 лютого 2015 року Макарівський районний суд Київської області ухвалив рішення у справі №370/2794/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів за рішенням Славутицького міського суду Київської області від 27 червня 2012 року з 2/5 до частини. Просила здійснити перерахунок суми заборгованості у виконавчому провадженні НОМЕР_7 на підставі заочного рішення Макарівського районного суду Київської області від 13 лютого 2015 року у справі № 370/2794/14-ц, зменшивши розмір нарахованих аліментів з 2/5 до частини всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. Перерахунок провести на заборгованість, що утворилась з 01.01.2020 та вказати суми перерахунку щомісячно ( том 2 а.с. 51-53).

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № НОМЕР_9, сформованого станом на 01.10.2024 державним виконавцем Макарівського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), заборгованість боржника ОСОБА_2 станом на вересень 2024 року становить 201 395,73 грн ( том 2 а.с. 47-49; 56-58).

За свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 30 квітня 2013 року, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Макарівського районного управління юстиції у Київській області, ОСОБА_2 30 квітня 2013 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_8 , прізвище якої після реєстрації шлюбу -ОСОБА_11 (том 1 а.с. 26).

Під час цього шлюбу в них народилась дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком якої є ОСОБА_2 , матір`ю- ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 16 січня 2014 року, виданим виконавчим комітетом Бишівської сільської ради Макарівського району Київської області (том 1 а.с.27).

Із записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_4 вбачається, що ОСОБА_2 працював з 01 січня 2013 року по 28 лютого 2015 року в Комунальному закладі «Макарівський центр первинної медико-санітарної допомоги» на посаді лікаря стоматолога Бишівської АЗПСМ ( записи № 8,9); з 01 березня 2015 року по 31 грудня 2019 року на посадах лікаря стоматолога, лікаря стоматолога поліклініки, лікаря-стоматолога -стажиста поліклініки в Макарівській центральній районній лікарні Макарівського району Київської області, яка була реорганізована шляхом перетворення в Комунальне некомерційне підприємство «Макарівська центральна районна лікарня» Макарівської районної ради, наказом №251-ос від 10 грудня 2019 року звільнений 31 грудня 2019 року в зв`язку із скороченням згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України ( записи №10- №14) ( том 1 а.с. 45-50; том 2, а.с.26-31).

З 20 січня 2020 року ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа - підприємець за основним видом діяльності 86.23 «Стоматологічна практика», про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформований з відкритих джерел на сайті Опендатабот (том 1 а.с. 95).

Як фізична особа - підприємець ОСОБА_2 є платником єдиного податку, що підтверджується квитанціями та податковими деклараціями платника єдиного податку - фізичної особи- підприємця за період з 2022 по 2023 рік (том 1 а.с. 28- 43).

Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела /суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору (відповідь на запит в електронному вигляді від 03.06.2024) ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , який зареєстрований в ГУ ДПС у Київській області, Макарівська державна податкова інспекція (Макарівський район), самостійно визначив суму отриманого ним доходу та подав про це дані : у період з 01 кварталу 2020 року по 04 квартал 2020 року (за рік) - 93 190, 00 грн. У вказаний період отримав від Макарівської районної організації профспілки працівників охорони здоров`я дохід - 769,23 грн у вигляді вартості подарунка; у період з 01 кварталу 2021 року по 04 квартал 2021 року (за рік) - 0,00 грн. У вказаний період отримав від Макарівської районної організації профспілки працівників охорони здоров`я дохід - 1 462,50 грн у вигляді вартості подарунків; у період з 01 кварталу 2022 року по 04 квартал 2022 року (за рік) - 0,00 грн; у період з 01 кварталу 2023 року по 04 квартал 2023 року (за рік) - 0,00 грн ( том 1 а.с. 122; 125,129-130; 201-207).

ОСОБА_2 має у власності земельну ділянку площею 0,178 га, розташовану у АДРЕСА_3 , що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №734477 від 19 червня 2009 року, вартість якої відповідно до висновку оцінювача Центру будівельних та земельних експертиз становить 156 600 грн ( том 1 а.с. 139-149; 186-191).

ОСОБА_7 , дружині позивача, з 28 листопада 2023 року по 01 грудня 2024 року встановлено ІІІ групу інвалідності, про що свідчить довідка до акта огляду МСЕК серії АВ №1109864 ( том 1 а.с. 44).

Як вбачається із консультативного заключення Комунального некомерційного підприємства «Київський клінічний онкологічний центр» від 14 вересня 2023 року, ОСОБА_7 , дружина позивача, має захворювання онкологічного характеру ( том 1 а.с.128). На підтвердження вказаних обставин та необхідність у зв`язку з цими обставинами здійснення матеріальних витрат на проведення медичних обстежень, придбання ліків позивач надав: копію медичного заключення лікаря за результатами езофагогастродуоденальної ендоскопії від 18 квітня 2024 року; копії роздруківок онлайн-замовлень лікарських засобів: №115776563 на суму 638,14 грн; №828272049 на суму 611,31 грн; копію квитанції до прибуткового касового ордера №5201 від 18 квітня 2024 року на суму 3 020,00 грн за надання медичних послуг Державною установою « Національний науковий центр хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова НАМН України» ( том 1 а.с. 123-124; 126-128; 211-215).

Згідно з довідкою №001 від 05 червня 2024 року, виданою ОСОБА_7 , вона працює в Комунальному некомерційному підприємстві «Бишівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Бишівської сільської ради Київської області з 19 жовтня 2021 року, обіймає посаду сестри медичної загальної практики-сімейної медицини Бишівської МАЗПСМ. Її дохід за період з 01.12.2023 по 31.05.2024 склав 96 072,41 грн ( том 1 а.с. 196).

Індивідуальними відомостями про застраховану особу Державного реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнобов`язкового державного соціального страхування (Форма ОК-7), сформованими засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України 12 липня 2024 року, підтверджується отримання ОСОБА_7 доходів за період з 2011 року по 2024 року від страхувальників: КНП «Макарівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Макарівської селищної ради за 2011 рік- 16 157,43 грн; за 2012 рік -23 529,96 грн; від КНП «Макарівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Макарівської селищної ради: за 2013 рік-27 041,91 грн, за 2014 рік- 7 545,63 грн, за 2015 рік - 28 192,85, за 2016 рік- 43 890,99 грн, за 2017 рік-77 031,13 грн, за 2018 рік-98 544,30 грн, за 2019 рік - 104 604,05 грн, за 2020 рік- 134 981,11 грн, за 2021 рік - 113 017 грн; від Управління соціального захисту населення Макарівської районної державної адміністрації: за 2014 рік -10 677,80 грн, за 2015 рік - 15 256 грн; за 2016 рік - 17 262 грн, за 2017 рік - 619,35 грн; від КНП «Бишівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Бишівської сільської ради Київської області: за 2021 рік- 25099,41, за 2022 рік - 205 310,81 грн, за 2023 рік- 194 794,42 грн, за 2024 рік ( з січня по березень) 47 445, 88 грн ( том 1 а.с. 220-222).

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за №379892252 від 23 травня 2024 року, малолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дочці позивача від другого шлюбу, на праві приватної власності належить квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 : частка -на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серія та номер НОМЕР_10, виданого 26 червня 2018 року Макарівською районною державною адміністрацією; частка -на підставі договору дарування, серія та номер: 168, виданого 27 січня 2020 року приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області ( том 1 а.с. 96).

Вказана квартира на підставі ордера на службове приміщення №1 від 06 травня 2011 року була надана ОСОБА_2 на склад сім`ї: ОСОБА_3 - дружина ( том 1 а.с. 97).

Станом на 01 листопада 2011 року в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , були зареєстровані 3 особи: ОСОБА_3 , її чоловік ОСОБА_2 , їхня дочка- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить довідка про склад сім`ї, або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 135 від 01 листопада 2011 року ( том 1 а.с.97 зв.ст.).

З 02 квітня 2018 року і по теперішній час ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована разом із матір`ю ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується витягами з Реєстру Славутицької територіальної громади від 24 травня 2024 року № 2024/006069769 та № 2024/006070642 ( том 1 а.с. 91).

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статей 150,180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечувати здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно із статтею 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі.

Частиною першою статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку із зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Вказані висновки викладено у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22, на які також послався Верховний Суд у постанові від 30 березня 2023 року у справі №509/5304/20.

Як вбачається з рішення Макарівського районного суду Київської області від 13 лютого 2014 року у справі № 370/2794/14-ц, зменшуючи розмір аліментів, визначених рішенням Славутицького міського суду Київської області від 27 червня 2012 року, які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2/5 частин заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до розміру частини всіх видів його заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, суд врахував зміну сімейного стану позивача у зв`язку з укладенням ним шлюбу з ОСОБА_9 та народженням в нього дитини від другого шлюбу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , через що він не спроможний сплачувати аліменти у призначеному судом розмірі ( том 1 а.с.94).

У позовній заяві про звільнення від сплати заборгованості по аліментам позивач як на підставу такого звільнення послався на втрату ним 100 % заробітку та відсутність доходів від здійснення підприємницької діяльності за 2022-2023 роки; утримання дочки від другого шлюбу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; хворобу дружини ОСОБА_6 , якій присвоєно ІІІ групу інвалідності за загальним захворюванням, яка працює медсестрою в Бишівській амбулаторії та за рахунок її доходу фактично існує їхня сім`я; здійснення ним догляду за своєю матір`ю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка перебуває на його утриманні та якій позивач допомагає на присадибній ділянці за місцем її проживання.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства ( частина дев`ята статті 7 СК України).

Частиною другою статті 197 СК України передбачено, що за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Вказана правова норма не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Лише за наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі №381/1553/19-ц.

Отже, суд може, за передбачених статтею 197 СК України умов, повністю або частково звільнити платника аліментів від сплати заборгованості.

При цьому, слід звернути увагу на те, що у такий спосіб законодавцем визначено право, а не обов`язок суду звільнити платника аліментів дитини від сплати заборгованості. При вирішенні таких спорів необхідно виходити з інтересів дитини, оскільки аліменти за рішенням суду присуджені на утримання дитини з метою забезпечення достатнього матеріального рівня її життя (див. пункт 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15 травня 2006 року).

Відповідно до статті 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном ( частина перша). Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості ( частина друга). Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом ( частина четверта).

Відповідно до частини четвертої статті 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільненні від них.

Згідно із статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін ( частина перша). Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом ( частина друга). Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом ( частина третя). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій ( частина четверта).

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

ОСОБА_2 , в інтересах якого діє його представник, заявляючи вимоги про звільнення від сплати заборгованості по аліментам, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, які б могли бути підставами для звільнення його від сплати такої заборгованості.

Як на підставу для звільнення від сплати заборгованості по аліментам позивач послався на утримання ним дочки від другого шлюбу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Разом із тим, вказана обставина була врахована Макарівським районним судом Київської області у рішенні від 13 лютого 2014 року у справі № 370/2794/14-ц як зміна його сімейного стану та відповідно підстава для зменшення розміру аліментів, які присуджені до стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання дочки від першого шлюбу ОСОБА_4 відповідно до рішення Славутицького міського суду Київської області від 27 червня 2012 року у справі №1023/990/12.

Також позивач послався на втрату ним 100 % заробітку та відсутність доходів від здійснення підприємницької діяльності за 2022- 2023 роки.

Проте, позивач є особою працездатного віку, а втрата заробітку та відсутність доходу, за відсутності доказів непрацездатності, відповідей з банківських установ про відсутність в позивача відкритих рахунків або про наявність рахунків і відсутність руху коштів по ним, з огляду на те, ще позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець, не може бути підставою для звільнення його від заборгованості по аліментам на утримання дитини від першого шлюбу.

Також позивач як на підставу звільнення його від сплати заборгованості по аліментам послався на хворобу дружини ОСОБА_6 , якій присвоєно ІІІ групу інвалідності за загальним захворюванням, яка працює медсестрою в Бишівській амбулаторії та за рахунок її доходу фактично існує їхня сім`я.

На підтвердження цих обставин позивач надав: довідку №001 від 05 червня 2024 року, видану ОСОБА_7 , про те, що вона працює в КНП «Бишівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Бишівської сільської ради Київської області з 19 жовтня 2021 року, обіймає посаду сестри медичної загальної практики-сімейної медицини Бишівської МАЗПСМ та її дохід за період з 01.12.2023 по 31.05.2024 склав 96 072,41 грн; індивідуальні відомості про застраховану особу Державного реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнобов`язкового державного соціального страхування (Форма ОК-7), сформовані засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України 12 липня 2024 року, з яких вбачається, що ОСОБА_7 отримувала доходи за період з 2011 року по 2024 року від різних страхувальників, зокрема, від КНП «Бишівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Бишівської сільської ради Київської області: за 2021 рік- 25099,41, за 2022 рік - 205 310,81 грн, за 2023 рік- 194 794,42 грн, за 2024 рік ( з січня по березень) 47 445, 88 грн; довідку до акта огляду МСЕК серії АВ №1109864, відповідно до якої ОСОБА_7 з 28 листопада 2023 року по 01 грудня 2024 року встановлено ІІІ групу інвалідності; консультативне заключення КНП «Київський клінічний онкологічний центр» від 14 вересня 2023 року, згідно з яким ОСОБА_7 має захворювання онкологічного характеру. Також на підтвердження необхідності здійснення матеріальних витрат на проведення медичних обстежень, придбання ліків у зв`язку з хворобою дружини позивач надав: копію медичного заключення лікаря за результатами езофагогастродуоденальної ендоскопії від 18 квітня 2024 року; копії роздруківок онлайн-замовлень лікарських засобів: №115776563 на суму 638,14 грн; №828272049 на суму 611,31 грн; копію квитанції до прибуткового касового ордера №5201 від 18 квітня 2024 року на суму 3 020 грн за надання медичних послуг Державною установою « Національний науковий центр хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова НАМН України».

Разом із тим, вказані докази об`єктивно можуть свідчити про зміну матеріального становища позивача в бік погіршення у разі доведення здійснення істотних витрат у зв`язку з хворобою дружини, а відтак можуть бути підставами для зменшення розміру аліментів на утримання дитини від першого шлюбу, але не підставами для звільнення від сплати заборгованості по аліментам з огляду на встановлені судом фактичні обставини цієї справи.

Обставини щодо здійснення позивачем догляду за своєю матір`ю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка перебуває на його утриманні та якій позивач допомагає на присадибній ділянці за місцем її проживання, також не можуть слугувати підставами для звільнення його від сплати заборгованості по аліментам, оскільки доказів на підтвердження цих обставин та впливу їх на матеріальне становище позивача в бік погіршення та неможливість через це виконання позивачем обов`язку щодо сплати аліментів на утримання дитини від першого шлюбу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період, за який утворилась заборгованість по аліментам, стороною позивача не надано.

Разом із тим, щодо матеріального становища позивача слід зазначити, що він має у власності земельну ділянку площею 0,178 га, розташовану у АДРЕСА_3 , що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №734477 від 19 червня 2009 року, вартість якої відповідно до висновку оцінювача Центру будівельних та земельних експертиз становить 156 600 грн.

Те, що вказана ділянка не використовується, не свідчить про неможливість позивача за рахунок коштів від її продажу погасити хоча б частину заборгованості по аліментам.

Доводи позивача про те, що під час перебування в шлюбі він не придбав власного рухомого та нерухомого майна, а при розлученні усе майно під час шлюбу залишено ОСОБА_3 , не впливають на необхідність виконання ним зобов`язань щодо сплати аліментів на утримання дитини від першого шлюбу.

Зважаючи на викладене, суд доходить висновку, що обставини, наведені стороною позивача як підстави для звільнення від сплати заборгованості по аліментам, не можуть вважатися обставинами, визначеними у частині другій статті 197 СК України, за яких необхідно було б звільнити позивача від сплати заборгованості по аліментам, оскільки доказів наявності у нього тяжкої хвороби або інших обставин, які б перешкоджали йому отримувати дохід, утримувати дитину від першого шлюбу, тобто наявності об`єктивних обставин, які б вплинули на його матеріальне становище та унеможливили виконання позивачем зобов`язання зі сплати аліментів в зазначений ним період, матеріали справи не містять.

Також суд вважає необґрунтованими посилання представника позивача на висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20, та Верховним Судом України в постанові від 05 лютого 2014 року у справі №6-143цс13, оскільки предметом спору справі № 554/3355/20 є вимоги про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини, а у справі № 6-143цс13 вимоги про зміну розміру аліментів, стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, а не звільнення від сплати заборгованості по аліментам.

Таким чином, стороною позивача не доведено необхідних умов для застосування частини другої статті 197 СК України (тяжкої хвороби позивача або іншої обставини, що має істотне значення).

При цьому, суд констатує, що при вирішенні даного спору суд виходить з якнайкращих інтересів дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки аліменти, присуджені до стягнення з її батька ОСОБА_2 на користь її матері ОСОБА_3 за рішенням Славутицького міського суду Київської області від 27 червня 2012 року у справі №1023/990/12 на її утримання з метою забезпечення достатнього матеріального рівня її життя, а звільнення позивача від сплати заборгованості за аліментами, за відсутності доказів об`єктивної неможливості позивача виконати аліментні зобов`язання, призведе до порушення таких інтересів.

За таких обставин у задоволенні позову ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Іваницька Ольга Павлівна, до ОСОБА_3 , третя особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Макарівський відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області, необхідно відмовити з вищенаведених підстав.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити судові витрати між сторонами.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справ. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

У відзиві на позов, заяві про розподіл судових витрат відповідачка, в інтересах якої діяла адвокат Климчук В.В., просила стягнути з позивача на її користь понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн ( том 1 а.с.85-88; том 2 а.с. 60-66).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу відповідачка надала такі докази: договір про надання правової допомоги №5-05-24-Ц від 20.05.2024, укладений між ОСОБА_3 та адвокатом Климчук В.В., в якому зазначено, що вартість послуг адвоката становить 8 000,00 грн; перелік послуг, які надаються клієнту на виконання договору ( додаток №1 до договору №5-05-24-Ц від 20 травня 2024 року); квитанцію №274865242 від 24 травня 2024 року АТ «Райффайзен Банк» про оплату гонорару в розмірі 8 000,00 грн; акт приймання-виконання виконаних робіт (наданих послуг) на суму 8 000,00 грн ( том 1 а.с. 99-101; том 2 а.с. 63-64).

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час ( стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Пунктом 3.2. Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 ( у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_10 щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу) передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Чинне цивільне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто, ЦПК України визначив критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх не співмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Матеріали справи не містять клопотання позивача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат з урахуванням наведених обставин відсутні.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18); від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19); від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс21); від 07 липня 2021 року у справа № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20).

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про доведеність відповідачкою понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн та їх співмірність із складністю справи та виконаними адвокатом роботами, виплаченим гонораром.

Заперечення щодо вказаного розміру витрат на професійну правничу допомогу від ОСОБА_2 та його представника Іваницької О.П. у справі відсутні.

З урахуванням того, що у задоволенні позову відмовлено, з позивача на користь відповідачки підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки підстави для задоволення позову відсутні, то судовий збір, сплачений позивачем при поданні позову, покладається на позивача і не підлягає стягненню з відповідачки.

Керуючись статтями 258, 263-265, ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000, 00 гривень.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_4 .

Третя особа: Макарівський відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області, код ЄДРПОУ 34894379, місцезнаходження: вулиця Димитрія Ростовського, будинок 26, смт Макарів, Бучанський район, Київська область

Повне рішення суду складено 12 листопада 2024 року.

Суддя Н. С. Бабич