Постанова

від 12.11.2024 по справі 378/574/24

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 листопада 2024 року м. Кропивницький

справа № 378/574/24

провадження № 22-ц/4809/1584/24

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Чельник О. І.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області,

розглянув в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження, без повідомлення учасників справи, цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Кочина Сергія Сергійовича, який представляє інтереси ОСОБА_1 , на ухвалу Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 04 жовтня 2024 року у складі судді Гришака А. М. і

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовної заяви

В серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив:

-позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

-стягнути з ОСОБА_2 аліменти на свою користь на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку до досягнення нею повноліття, починаючи з дати звернення до суду з позовом.

Позовна заява мотивована тим, що починаючи з березня 2021 року позивач та відповідач проживали разом у фактичних шлюбних відносинах, від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилася донька ОСОБА_3 .

Через півроку після народження дитини ОСОБА_2 почала дивно себе поводити та припинила опікуватись дитиною, дбати про її фізичний і духовний розвиток.

ОСОБА_1 запідозрив відповідача в тому, що вона вживає наркотичні речовини, та в родині почалися сварки і непорозуміння.

13 серпня 2023 року ОСОБА_2 залишила спільне місце проживання сторін в невідомому напрямку і усунулася від виконання своїх батьківських обов`язків.

Оскільки, ОСОБА_1 самостійно виконує батьківські обов`язки, піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, а всі намагання залучити до цього процесу відповідача не дають жодного результату, він звернувся до суду з відповідним позовом.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 04 жовтня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області про позбавлення батьківських правповернуто позивачу.

Роз`яснено позивачу, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала суду мотивована тим, що позивач отримав ухвалу про залишення позовної заяви без руху в його електронному кабінеті, про що свідчить довідка про доставку електронного документу, проте, не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом.

Короткий зміст апеляційної скарги

В апеляційній скарзі адвокат Кочин С. С., який представляє інтереси ОСОБА_1 , просить скасувати ухвалу Гайвороснького районного суду Кіровоградської області від 04 жовтня 2024 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позову є помилковими, оскільки ОСОБА_1 були уснуті недоліки позовної заяви, проте, під час формування заяви про усунення недоліків в системі «Електронний суд» не завантажилися докази направлення копії позовної заяви відповідачу, як того вимагала ухвала Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 23 вересня 2024 року.

Відзив на апеляційну скаргу

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що згідно вимог частини третьоїстатті 360 ЦПК Українине перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

Розгляд справи судом апеляційної інстанції

Відповідно до ч. 1ст. 368 ЦПК Україниу суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуваннямстатті 369 цього Кодексу.

За приписами ч. 2ст. 369 ЦПК Україниапеляційна скарга на ухвалу суду, зазначену в пункті шостому частини першоїстатті 353 цього Кодексу, а саме ухвала про повернення заяви позивачеві, розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно ч. 13ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга розглядається в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження, без повідомлення учасників справи.

Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

З урахуванням вимогст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції не відповідає.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку.

Виходячи з конструкції частини першої статті 6 Конвенції, можна зробити висновок, що в ній закріплено такі елементи права на судовий захист: 1) право на розгляд справи; 2) справедливість судового розгляду; 3) публічність розгляду справи та проголошення рішення; 4) розумний строк розгляду справи; 5) розгляд справи судом, встановленим законом; 6) незалежність і безсторонність суду.

Право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом.

Особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перешкод чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження.

Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

У рішенні від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України» (Menshakova v. Ukraine, заява № 377/02) ЄСПЛ також виклав конвенційні стандарти стосовно доступу до суду: «Суд повторює, що п. 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (див., наприклад, рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ЄСПЛ 2002-ІІ).

ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції» ((Bellet v.France)) від 04 грудня 1995 року). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» (Perez de Rada Cavanilles v. Spain) від 28 жовтня 1998 року).

Право на отримання судового захисту означає, що суб`єкт має право звернутися до суду та матиме право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. Можливість реалізувати вказані права повинна бути забезпечена кожній особі без будь-яких дискримінаційних перепон чи занадто формалізованих ускладнень.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та їх гарантій.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 177 ЦПК України, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положеньстатті 43цього Кодексу.

За змістом абз. 1 ч. 7 ст. 43 ЦПК України у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.

Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення (абз. 2 ч. 7 ст. 43 ЦПК України).

У частині першій статті 185 ЦПК України зазначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з частиною другою статті 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначеністаттями 175і177цього Кодексу,сплатить сумусудового збору,позовна заявавважається поданоюв деньпервісного їїподання досуду.Якщо позивачне усунувнедоліки позовноїзаяви устрок,встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (ч. 3 ст. 185 ЦПК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 185 ЦПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Матеріалами справи підтверджується, що в серпні 2024 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів (а. с. 1-6).

Ухвалою Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 19 вересня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав залишено без руху (а. с. 40).

Ухвала суду мотивована тим, що ОСОБА_1 не надав докази надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів, а саме відповідачу ОСОБА_2

23 вересня 2024 року на виконання вимог зазначеної ухвали позивачем було подано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви та долучено до даної заяви фіскальний чек АТ «Укрпошта» від 21.09.2024, як підтвердження надсилання відповідачу копій поданих до суду документів (а. с. 42-45).

Ухвалою Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 23 вересня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав залишено без руху (а. с. 47).

Ухвала суду мотивована тим, що наданий позивачем фіскальний чек є лише підтвердженням надання послуг поштового зв`язку, але у ньому не вказано інформації про те, яка саме кореспонденція була направлена особі зазначеному ньому, тому суд першої інстанції вважав, що надані позивачем фіскальні чеки жодним чином не підтверджують, що відповідачу була надіслана саме позовна заява з долученими до неї додатками, із якою позивач звернувся до суду.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції вказав, що позивачу необхідно у визначений строк надати до суду докази надсилання відповідачу копій поданих до суду документів.

25 вересня 2024 року до суду першої інстанції надійшла від позивача заява про усунення недоліків, в якій зазначено, що ним додається квитанція з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису на одному аркуші в якості доказу направлення копії позовної заяви з додатками відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 , однак, вказаний додаток відсутній у вказаній заяві (а. с. 49-50).

Ухвалою Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 04 жовтня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав повернуто позивачу.

Роз`яснено позивачу, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви (а. с. 53).

Ухвала суду мотивована тим, що позивач отримав ухвалу про залишення позовної заяви без руху в його електронному кабінеті, про що свідчить довідка про доставку електронного документу, проте, не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом.

Проте, повернення позовної заяви ОСОБА_1 у зв`язку з не усуненням недоліків є неправильним та таким, що не відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги в цій частині обґрунтовані, з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивач добросовісно вважав, що до заяви про усунення недоліків додано квитанцію з оголошеною цінністю з описом вкладення в якості доказу направлення копії позовної заяви з додатками відповідачу.

Не продовживши ОСОБА_1 процесуальний строк для усунення недоліків та не повідомивши останнього про відсутність вказаного документу, суд першої інстанції позбавив позивача можливості усунути недоліки.

Позивачем було надано до апеляційного суду докази, які підтверджують факт направлення ОСОБА_1 ОСОБА_2 24 вересня 2024 року засобами поштового зв`язку копії позовної заяви з додатками (а. с. 58).

Враховуючи наведене, суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву, дійшов до передчасного висновку про те, що ОСОБА_1 не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом.

До схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 2-86/11 (провадження № 61-46486св18).

При цьому, суд першої інстанції не врахував, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом.

Україна, як учасниця Конвенції, повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

При цьому особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 170/129/21 (провадження № 14-97цс22).

Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право подавати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, це положення, яке містить у собі «право на суд», з якого випливає право доступу до суду, тобто право порушувати провадження у суді в цивільних справах, становить лише один аспект; однак це є той аспект, який дійсно робить можливим використання подальших гарантій, закладених у пункті 1 статті 6. Такі характеристики судового провадження, як справедливість, відкритість та невідкладність, насправді не мають жодної цінності, якщо таке провадження передусім не порушено. І в цивільних справах навряд чи можна уявити верховенство права без можливості мати доступ до суду (рішення ЄСПЛ від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі», заява № 28249/95, пункт 52).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 зазначила, що справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є гарантією того, що учасник справи, незалежно від рівня фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, має можливість забезпечити захист своїх прав та інтересів.

Європейський суд з прав людини зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).

З огляду на викладене є підстави вважати, що відповідно достатті55 Конституції Українита пункту 1 статті 6 Конвенції право позивача на доступ до суду та справедливий судовий розгляд є порушеним.

Суд вважає, що повернення позовної заяви із зазначених судом підстав не відповідає принципу розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі й порушує сутність права останнього на доступ до суду, що з огляду на положення статті 6 Конвенції є недопустимим.

Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції припустився надмірного формалізму, унаслідок якого було порушене право заявника на судовий захист.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Підставами дляскасування ухвалисуду,що перешкоджаєподальшому провадженнюу справі,і направленнясправи дляпродовження розглядудо судупершої інстанціїє порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (п. 4 ч. 1 ст 379 ЦПК України).

Оскільки, суд першої інстанції виніс ухвалу з порушенням норм процесуального права, яке призвело до постановлення незаконної ухвали, передчасно повернув позовну заяву позивачеві, з метою недопущення порушення права на доступ до правосуддя, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали та передачі справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Щодо судових витрат

Згідно пункту 13статті 141 ЦПК Україниякщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки, ухвала суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому розгляду справи, підлягає скасуванню з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл суми судових витрат, понесених позивачем під час перегляду оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції, підлягає здійсненню судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами розгляду справи по суті, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 362, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Кочина Сергія Сергійовича, який представляє інтереси ОСОБА_1 , задовольнити.

Ухвалу Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 04 жовтня 2024 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді С. М. Єгорова

О. І. Чельник