Рішення

від 06.11.2024 по справі 750/18240/23

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Справа № 750/18240/23

Провадження № 2/750/433/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2024 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

судді - Маринченко О.А.,

секретар судового засідання - Шилова Ж.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

представника третьої особи ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтотрейд-групп», ОСОБА_6 , ОСОБА_2 про визнання правочинів недійсними, скасування державної реєстрації транспортного засобу, витребування майна з чужого незаконного володіння,

третя особа - Регіональний сервісний центр Головного сервісного центру МВС в м. Києві (Філія ГСЦ МВС),

в с т а н о в и в :

14 грудня 2023 року ОСОБА_5 з використанням системи «Електронний суд» звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтотрейд-групп», ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , в якому з урахуванням уточнення (а.с. 68-75) просить:

- визнати недійсним договір комісії № 7849/20/006700, укладений 15 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укравтотрейд-групп» та ОСОБА_7 ;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу № 7849/20/006700 транспортного засобу, укладений 15 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укравтотрейд-групп», як продавцем, та фізичною особою ОСОБА_6 , як покупцем, згідно з яким продавець зобов`язується передати у власність покупця транспортний засіб марки «TOYOTA», модель «LAND CRUISER PRADO 150 УНІВЕРСАЛ-В», сірого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , та застосувати наслідки недійсності правочину;

- скасувати державну реєстрацію ОСОБА_6 на автомобіль марки «TOYOTA», модель «LAND CRUISER PRADO 150 УНІВЕРСАЛ-В», сірого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , здійснену в територіальному сервісному центрі № 8046 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві (ФІЛІЯ ГСЦ МВС) згідно заяви від 16 грудня 2020 року № 282430362;

- скасувати державну реєстрацію ОСОБА_2 на автомобіль марки «TOYOTA», модель «LAND CRUISER PRADO 150 УНІВЕРСАЛ-В», сірого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , здійснену в територіальному сервісному центрі № 8046 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві (ФІЛІЯ ГСЦ МВС) згідно заяви від 06 січня 2021 року № 284277965;

- витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 автомобіль марки «TOYOTA», модель «LAND CRUISER PRADO 150 УНІВЕРСАЛ-В», сірого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , придбаний на підставі договору купівлі-продажу № 8046/2021/2375131 транспортного засобу, укладеного 06 січня 2021 року між ОСОБА_6 , як продавцем, та ОСОБА_2 , як покупцем згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_5 .

Обґрунтовано позов, зокрема, тим, що відповідно до свідоцтва про право власності від 04 липня 2019 року, виданого державним нотаріусом Двадцять першої київської державної нотаріальної контори Зубченко Л.С., позивач набула право власності на автомобіль «TOYOTA PRADO 150», 2012 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , що належав спадкодавцю, який доводився їй чоловіком - ОСОБА_7 . Після отримання вказаного свідоцтва позивач технічний паспорт не замінювала та жодних доручень з перереєстрації автомобіля третім особам не надавала. У подальшому вказаний транспортний засіб разом із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу позивач передала в тимчасове користування ОСОБА_8 . Наприкінці квітня 2021 року позивачу стало відомо, що 27 липня 2020 року без її згоди та проти волі ОСОБА_8 її транспортним засобом незаконно заволодів ОСОБА_9 у співучасті з іншими особами. Також, від ОСОБА_8 позивач дізналася, що за фактом незаконних дій ОСОБА_9 за заявою ОСОБА_8 Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Київській області 14 січня 2021 року розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021110000000015 за частиною четвертою статті 190, частиною другою статті 189 Кримінального кодексу України. 08 лютого 2022 року ОСОБА_5 визнано потерпілою в указаному кримінальному провадженні. У ході здійснення досудового розслідування було встановлено, що після незаконного заволодіння транспортним засобом «TOYOTA PRADO 150» (номер шасі НОМЕР_1 ) без дозволу власника було здійснено його незаконне відчуження, чим позбавлено позивача права володіти та розпоряджатися вказаним майном. Так, 15 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укравтотрейд-групп» та ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 7849/20/006700, згідно з яким продавець зобов?язався передати у власність покупця за 5000 грн. транспортний засіб марки «TOYOTA», модель «LAND CRUISER PRADO 150 УНІВЕРСАЛ-В», сірого кольору, номер кузова НОМЕР_1 . На підставі поданої 16 грудня 2020 року до територіального сервісного центру № 8046 ОСОБА_6 заяви на нього здійснено перереєстрацію транспортного засобу з реєстраційним номером НОМЕР_6 та видано свідоцтво НОМЕР_4 . Слідством також встановлено, що для забезпечення здійснення реалізації транспортного засобу, який на праві спільної сумісної власності належав позивачу та її чоловіку, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укравтотрейд-групп» у сервісному центрі 8046 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві підтвердило свої повноваження договором комісії № 7849/20/006700 від 15 грудня 2020 року. У вказаному договорі зазначено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину № НОМЕР_7 від 07 грудня 2020 року ОСОБА_7 надає Товариству з обмеженою відповідальністю «Укравтотрейд-групп» дозвіл здійснювати повноваження відносно транспортного засобу «TOYOTA PRADO 150», номер кузова НОМЕР_1 . Водночас, із відповіді приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Чернявського В.В. слідує, що згідно із свідоцтвом про право на спадщину № НМН230665 вказана юридична особа не є спадкоємцем, а спадковим майном виступає зовсім інший транспортний засіб. Дані факти свідчать про те, що поведінка представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтотрейд-групп» при укладенні договору комісії та договору купівлі-продажу належного позивачу транспортного засобу суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, а відповідачем ОСОБА_6 укладено даний правочин під впливом обману, оскільки представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтотрейд-групп» не мав жодних повноважень представляти інтереси померлого ОСОБА_7 та укладати договір купівлі-продажу автомобіля, у зв`язку з чим є підстави для застосування наслідків недійсності правочину. У подальшому, 06 січня 2021 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 8046/2021/2375131, згідно з яким продавець зобов?язався передати у власність покупця за 600000 грн. транспортний засіб марки «TOYOTA» модель «LAND CRUISER PRADO 150 УНІВЕРСАЛ-В», сірого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_8 . На підставі поданої 06 січня 2021 року ОСОБА_2 до територіального сервісного центру № 8046 заяви на нього здійснено перереєстрацію транспортного засобу з реєстраційним номером НОМЕР_9 та видано свідоцтво НОМЕР_10 . 08 лютого 2022 року слідчим під час здійснення обшуку за місцем проживання ОСОБА_2 було вилучено транспортний засіб «TOYOTA», модель «LAND CRUISER PRADO 150 УНІВЕРСАЛ-В», сірого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , технічний паспорт НОМЕР_10 , а також ключі до вказаного автомобіля, а 11 лютого 2022 року ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва на вилучене майно накладено арешт. 27 липня 2022 року постановою процесуального прокурора з матеріалів кримінального провадження № 12021110000000015 виділено матеріали кримінального провадження № 1202211000000264 за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 289 Кримінального Кодексу України, а 21 вересня 2022 року у вказаному кримінальному провадженні прокурором затверджено обвинувальний акт та скеровано його до Києво-Святошинського районного суду Київської області для розгляду по суті. Остаточне судове рішення у вказаній справі на час складання позовної заяви не прийнято. Оскільки позивач не надавала згоди на будь-які правочини щодо відчуження спірного автомобіля, реєстрація зазначеного транспортного засобу за ОСОБА_6 та ОСОБА_2 були здійснені неправомірно. Позивач не здійснювала відчуження належного їй автомобіля і останній вибув з її володіння іншим шляхом, а тому він повинен бути витребуваний у відповідача ОСОБА_2 на підставі статті 388 Цивільного кодексу України. Позивач є власником транспортного засобу, а відповідач ОСОБА_2 добросовісним набувачем цього майна, а тому належним способом захисту в даному випадку є віндикація, у зв`язку з чим позивач звернулася до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 січня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі; справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження; визначено відповідачам строк для подачі відзиву на позов.

В установлений судом строк відповідач ОСОБА_2 подав відзив на позов, в якому зазначив, що заперечує проти задоволення позову та просить відмовити позивачу в його задоволенні. Так, відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань Мельник Денис Володимирович повідомив про незаконне заволодіння спірним транспортним засобом 20 квітня 2021 року, а позивач звернулася із заявою лише 07 лютого 2022 року, тобто більше ніж через півтора роки після незаконного заволодіння майном. Крім того, із поданої ОСОБА_8 заяви від 20 квітня 2021 року слідує, що ОСОБА_9 , який з його слів, заволодів транспортним засобом, був відомий йому на момент заволодіння, а саме - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім того, з показань ОСОБА_5 , які вона надала слідчому під час допиту в якості свідка 31 травня 2021 року, слідує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її чоловік ОСОБА_7 , якому на праві власності належав автомобіль «TOYOTA PRADO 150», 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 . Після отримання 04 липня 2019 року свідоцтва про право власності на вказаний автомобіль вона даний автомобіль не перереєстровувала, жодних доручень щодо перереєстрації нікому не надавала, реєстраційний номер не змінювала. У кінці 2018 року вона фактично продала вказаний автомобіль ОСОБА_8 , передавши йому автомобіль, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та два ключі від автомобіля, а ОСОБА_8 сплатив їй за автомобіль 30000 доларів США. За усною домовленістю позивач повинна була перереєструвати на ОСОБА_8 вказаний автомобіль після оформлення спадщини. Факт оплатного придбання автомобіля у ОСОБА_5 підтверджує і ОСОБА_8 , про що свідчать протоколи допиту від 06 квітня 2021 року, 17 травня 2021 року та протокол слідчого експерименту від 18 травня 2021 року. З матеріалів кримінального провадження слідує, що під час фактичного володіння ОСОБА_8 автомобілем «TOYOTA PRADO 150» (з кінця 2018 року і до 27 липня 2020 року), а саме 27 липня 2019 року невстановленими особами були здійснені дії щодо перереєстрації вказаного автомобіля від імені ОСОБА_7 , який помер більш як за рік до вказаних дій. У результаті перереєстрації було змінено свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та здійснено маніпуляції з реєстраційним номером. Позивач передала автомобіль ОСОБА_8 наприкінці 2018 року (до того як оформила спадщину), що підтверджує і ОСОБА_8 , тоді як свідоцтво про право власності на автомобіль було отримано позивачем 04 липня 2019 року. З кінця 2018 року фактичним власником автомобіля став ОСОБА_8 , який вказаний автомобіль купив, внаслідок чого ОСОБА_5 право власності фактично втратила. Під час фактичного володіння ОСОБА_8 вказаним автомобілем його було в незаконний спосіб 27 серпня 2019 року (від імені покійного на той час ОСОБА_7 ) перереєстровано, що створило умови для скоєння шахрайських дій відносно відповідача ОСОБА_2 . На даний час судове рішення у кримінальній справі не прийнято, факт незаконного заволодіння транспортним засобом судом не встановлено, а отже не встановлено і факт того, що майно (автомобіль) вибуло з володіння ОСОБА_8 , якому позивач передала майно у володіння, не з її волі іншим шляхом. Таким чином, пункт 3 частини першої статті 388 Цивільного кодексу України не може бути застосований до спірних відносин.

Позивач подала відповідь на відзив, в якій зазначила, що ухвалення у кримінальному провадженні № 1202211000000264 від 27 липня 2022 року за частиною третьою статті 289 Кримінального кодексу України за обвинуваченням ОСОБА_9 обвинувального вироку не є обов?язковою умовою для визначення факту незаконного заволодіння транспортним засобом, так само як і виправдання останнього за недоведеністю вини не може бути доказом спростування того факту, що спірне майно вибуло з володіння власника не з її волі. Сам факт звернення позивача до правоохоронних органів із заявою про вчинення відносно неї злочину, пов?язаного з незаконним заволоднням її транспортним засобом, здійснення органом досудового розслідування кримінального переслідування особи, яка незаконно ним заволоділа, а також відсутності прийняття за вказаною заявою рішення про закриття кримінального провадження через встановлену відсутність події кримінального правопорушення є прямим доказом того, що спірний автомобіль вибув з володіння позивача не з її волі. Крім того, додані до відзиву копії протоколів допитів свідків, в яких відображені покази осіб, не є допустимими доказами та не можуть бути розцінені, як покази свідків, оскільки допитана у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_9 у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 спростувала факт одержання від ОСОБА_8 будь-яких грошових коштів.

Відповідач ОСОБА_2 подав заперечення, в якому, зокрема, зазначив, що на даний час факт незаконного заволодіння транспортним засобом не встановлено, а позивач у свою чергу не надала переконливих доказів на підтвердження факту вибуття автомобіля з володіння власника або особи, якій вона передала майно у володіння, не з їхньої волі, а іншим шляхом. Крім того, з показань позивача та ОСОБА_8 слідує, що спірний автомобіль позивач передала ОСОБА_8 вкінці 2018 року та він вибув з його володіння проти його волі 27 липня 2020 року. Однак, позивач дізналася про це наприкінці квітня 2021 року, а із заявою до правоохоронних органів звернулася лише 07 лютого 2022 року, тобто більше, ніж через півтора роки після того, як автомобіль вибув з її володіння проти її волі. Така поведінка позивача вказує на відсутність у неї прав на автомобіль, спростовує факт вибуття автомобіля з володіння позивача проти її волі та викликає підозру у вчиненні шахрайських дій стосовно відповідача ОСОБА_2 .

Відповідачі Товариство з обмеженою відповідальністю «Укравтотрейд-групп» та ОСОБА_6 відзиви на позов не подали.

Третя особа - Регіональний сервісний центр Головного сервісного центру МВС в м. Києві (Філія ГСЦ МВС) подала пояснення, в яких, зокрема, зазначила, що перереєстрація 16 грудня 2020 року транспортного засобу марки «TOYOTA», модель «LAND CRUISER PRADO 150 УНІВЕРСАЛ-В», сірого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , проводилася в територіальному сервісному центрі № 8046 Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС в м. Києві на підставі документів, що підтверджують правомірність придбання транспортного засобу, визначених пунктом 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 1998 року № 1388 (далі - Порядок № 1388). Крім цього, державна реєстрація транспортних засобів не є державною реєстрацією прав власності на транспортний засіб у законодавчому розумінні цього поняття та не впливає на момент переходу права власності на транспортний засіб, оскільки Законом України «Про дорожній рух» та Порядком № 1388 передбачено здійснення державної реєстрації (перереєстрації) саме транспортних засобів, а не права власності особи на транспортні засоби.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 травня 2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження в справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити. Вказав, зокрема, що після отримання позивачем свідоцтва про право власності та свідоцтва про право на спадщину за законом на спірний автомобіль, остання передала його ОСОБА_8 , з яким була в дружніх відносинах. Позивач і ОСОБА_8 домовилися, що ОСОБА_8 згодом або придбає цей автомобіль у позивача або допоможе продати за 30000 доларів США. Грошові кошти ОСОБА_8 позивачу не передавав. Після передачі позивачем автомобіля ОСОБА_8 , останній став користуватися ним. Пізніше, внаслідок неправомірних дій щодо ОСОБА_8 , транспортним засобом заволоділи інші особи. ОСОБА_8 після вибуття автомобіля з його володіння спочатку позивачу не повідомив цей факт, оскільки ним заволоділи знайомі йому люди і він намагався сам вирішити це питання. Позивачу ОСОБА_8 повідомив про вказані обставини в 2021 році. Оскільки автомобіль вибув з володіння позивача поза її волею та поза волею ОСОБА_8 , якому вона передала автомобіль у користування, а тому наявні підстави для його витребування.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували. Вказали, зокрема, що факт передачі позивачем ОСОБА_8 автомобіля в 2019 році спростовується матеріалами кримінального провадження, в якому йдеться про те, що передача автомобіля мала місце ще в 2018 році і позивач його фактично продала за 30000 доларів США. У 2019 році саме ОСОБА_8 провів незаконні дії щодо перереєстрації автомобіля (у зв`язку із встановленням ГБО) від імені та на ім`я вже на той час померлого ОСОБА_7 , у зв`язку з чим було змінено свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Викликає сумнів і факт незаконних дій щодо ОСОБА_8 , оскільки ОСОБА_8 мав борги і автомобіль він передав знайомому ОСОБА_9 у рахунок боргу, тому він і не повідомляв позивача про вказані обставини, бо намагався сам вирішити ці питання і тому, що фактично купив автомобіль у позивача. ОСОБА_8 у кримінальному провадженні визнаний потерпілим не був. Також, відсутні докази, що автомобіль у ОСОБА_8 вибув незаконно. Крім того, позивач добровільно передала ОСОБА_8 автомобіль, у зв`язку з чим витребування автомобіля на підставі статті 388 Цивільного кодексу України та застосування віндикації є неможливим.

Представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтотрейд-групп» у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи по суті сповіщався завчасно і належним чином за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідач ОСОБА_6 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи по суті повідомлявся шляхом публікації оголошення про виклик на сайті судової влади.

Представник третьої особи у судовому засіданні вказала, що перереєстрації автомобіля були на підставі наданих документів, які відповідають Порядку.

Заслухавши доводи представника позивача, відповідача ОСОБА_2 , його представника, представника третьої особи та дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

ОСОБА_5 та ОСОБА_7 перебували в зареєстрованому шлюбі з 10 березня 2006 року (а.с. 110 том 2).

21 травня 2013 року за ОСОБА_7 зареєстровано автомобіль марки «TOYOTA», модель «LAND CRUISER PRADO 150», 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 (а.с. 23 на звороті - 24 том 1).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер (а.с. 57 том 1).

04 липня 2019 року державним нотаріусом Двадцять першої київської державної нотаріальної контори видано свідоцтво про право власності, згідно з яким ОСОБА_5 , що є пережившою дружиною ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , належить 1/2 частка у праві спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу. Спільне сумісне майно подружжя, право власності на яке в указаній частці посвідчується цим свідоцтвом складається з автомобіля марки «TOYOTA», модель «LAND CRUISER PRADO 1», 2012 року випуску номер кузова НОМЕР_11 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , який належав спадкодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 (а.с. 56 на звороті том 1).

Також, 04 липня 2019 року ОСОБА_5 та ОСОБА_10 , діюча на підставі розпорядження Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 13 травня 2019 року за № 308 та змін до нього від 10 червня 2019 року за № 410 від імені малолітніх ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , які є спадкоємцями майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 по спадковій справі № 65-2019, уклали договір про поділ спадкового майна, на підставі якого ОСОБА_5 виділено у власність та видано свідоцтво про право на спадщину за законом на майно, а саме на 1/2 частку автомобіля марки «TOYOTA», модель «LAND CRUISER PRADO 1», 2012 року випуску (а.с. 111, 112 том 2).

Після отримання вказаних свідоцтв позивач реєстрацію автомобіля на своє ім`я не здійснила.

15 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укравтотрейд-групп» (комісіонер) та ОСОБА_7 (комітент) в особі ОСОБА_14 , яка діє на підставі свідоцтва про право на спадщину НОМЕР_21 від 07 грудня 2020 року, укладено договір комісії № 7849/20/006700, згідно з умовами якого комісіонер зобов`язався за дорученням комітента за комісійну плату вчинити за рахунок комітента від свого імені один або декілька правочинів щодо продажу транспортного засобу «TOYOTA», модель «LAND CRUISER PRADO 1», 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_3 (а.с. 108 том 2).

Із копії свідоцтва про право на спадщину за законом НОМЕР_21 від 07 грудня 2020 року, виданого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чернявським В.В., та листа приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Чернявського В.В. № 461/01-16 від 08 червня 2021 року слідує, що спадщина, на яку видане це свідоцтво стосується спадкоємця ОСОБА_15 , а спадщина складається з 1/2 частки транспортного засобу марки RENAULT SANDERO 46В випуску 2013 року, номер шасі НОМЕР_12 , реєстраційний номер НОМЕР_13 та 1/2 частки транспортного засобу марки ЗАЗ 110307, випуску 2006 року, номер шасі НОМЕР_14 , реєстраційний номер НОМЕР_15 (а.с. 19 на звороті, 20 том 1).

У подальшому, 15 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укравтотрейд-групп», що здійснює оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами на підставі договору комісії, укладеного з власником транспортного засобу, та ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 7849/20/006700, за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність покупця транспортний засіб «TOYOTA», модель «LAND CRUISER PRADO 150», 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , зареєстрований за власником транспортного засобу 27 серпня 2019 року, а покупець зобов`язався сплатити продавцю ціну транспортного засобу, зазначену в пункті 3.1. договору, в порядку та на визначених цим договором умовах прийняти транспортний засіб. Передача транспортного засобу продавцем і прийняття його покупцем здійснюється після повної оплати вартості майна в момент підписання цього договору, ціна транспортного засобу за домовленістю сторін складає 5000 грн. (а.с. 27 на звороті-28 том 1).

Згідно із заявою ОСОБА_6 № 282430362 від 16 грудня 2020 року, поданою начальнику ТСЦ 8046, транспортний засіб «TOYOTA», модель «LAND CRUISER PRADO 150», 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_3 перереєстровано на нового власника за договором купівлі-продажу на підставі договору комісії № 7849/20/006700 від 15 грудня 2020 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укравтотрейд-групп» та ОСОБА_7 ; договору купівлі-продажу транспортного засобу № 7849/20/006700 від 15 грудня 2020 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укравтотрейд-групп» та ОСОБА_6 та видано останньому свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_16 (реєстраційний номер НОМЕР_5 ) (а.с. 24 на звороті - 26, 28 на звороті - 29 том 1).

06 січня 2021 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 8046/2021/2375131, за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність покупця транспортний засіб «TOYOTA», модель «LAND CRUISER PRADO 150», 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_5 , зареєстрований за продавцем 16 грудня 2020 року ТСЦ 8046, а покупець зобов`язався сплатити продавцю ціну транспортного засобу, зазначену в пункті 3.1. договору, в порядку та на визначених цим договором умовах прийняти транспортний засіб. Передача транспортного засобу продавцем і прийняття його покупцем здійснюється після повної оплати вартості майна в момент підписання цього договору, ціна транспортного засобу за домовленістю сторін складає 600000 грн. (а.с. 32 на звороті - 33 том 1).

Згідно із заявою ОСОБА_2 № 284277965 від 06 січня 2021 року, поданою начальнику ТСЦ 8046, транспортний засіб «TOYOTA», модель «LAND CRUISER PRADO 150», 2012 року випуску номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_5 перереєстровано на нового власника за договором купівлі-продажу транспортного засобу № 8046/2021/2375131 від 06 січня 2021 року, укладеного в ТСЦ, та видано ОСОБА_2 свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_17 (реєстраційний номер НОМЕР_9 ) (а.с. 30 на звороті - 31 том 1).

14 січня 2021 року Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Київській області внесено відомості в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12021110000000015 та розпочато досудове розслідування за фактом вчинення ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та особою на ім`я ОСОБА_18 у липні 2020 року шахрайських дій у вигляді заволодіння комп`ютерним обладнанням, що належить ОСОБА_19 (а.с. 136 том 1).

Також, із копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021110000000015 слідує, що 20 квітня 2021 року ОСОБА_8 звернувся до Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, в якій зазначив, що 27 липня 2020 року ОСОБА_17 , ОСОБА_20 та інші невстановлені особи за вказівкою ОСОБА_9 за попередньою змовою між собою, знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , неподалік ТЦ «4РУМ» біля невстановленого ресторану поруч, вимагали у ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 147000 доларів США за неіснуючий борг та відібрали в останнього автомобіль «TOYOTA PRADO 150», реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі НОМЕР_1 , вартістю 720000 грн., який належить ОСОБА_5 . ОСОБА_5 звернулася до органів поліції щодо незаконного заволодіння належним їй транспортним засобом «TOYOTA PRADO 150», 2012 року випуску 07 лютого 2022 року (а.с. 136 -138 том 1).

Із копії протоколу допиту свідка ОСОБА_5 від 31 травня 2021 року слідує, що з кінця 2018 року транспортним засобом «TOYOTA», модель «LAND CRUISER PRADO 150», 2012 року випуску по технічному паспорту керував ОСОБА_8 , якому вона надала технічний паспорт на авто та два ключі. За усною домовленістю з ОСОБА_8 він надав їй грошову суму за дане авто - 30000 доларів США та після отримання спадщини вона повинна була перереєструвати автомобіль на нього, однак до теперішнього часу він до неї стосовно перереєстрації не звертався, а тому по факту вказаний автомобіль належить їй (а.с. 160-163 том 1).

Крім того, у протоколі допиту свідка ОСОБА_8 від 08 квітня 2021 року та протоколі допиту потерпілого ОСОБА_8 від 17 травня 2021 року також зазначено, що ОСОБА_8 дуже добре спілкується із дружиною померлого ОСОБА_7 - ОСОБА_5 . Після оформлення спадщини вона повинна була переоформити належний їй автомобіль на нього, оскільки він уже виплатив їй кошти. Керував він вказаним автомобілем по технічному паспорту (а.с. 142-147, 148-152, том 1).

Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 11 лютого 2022 року в справі № 759/2394/22 накладено арешт на транспортний засіб «TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150», сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_9 , технічний паспорт НОМЕР_10 , ключі до вказаного автомобіля (а.с. 45-47, том 1).

27 липня 2022 року постановою прокурора відділу Київської обласної прокуратури про виділення матеріалів кримінального провадження виділено з кримінального провадження № 12021110000000015 від 14 січня 2021 року в окреме кримінальне провадження № 1202211000000264 від 27 липня 2022 року матеріали досудового розслідування щодо кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 289 Кримінального кодексу України за підозрою ОСОБА_9 (а.с. 41 на звороті - 42 том 1).

На даний час обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12022110000000264, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 липня 2022 року за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого частиною третьою статті 289 Кримінального кодексу України, перебуває на розгляді в суді.

Відповідно до частини першої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статей 317, 319 Цивільного кодексу України власнику належить право володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Згідно зі статтею 330 Цивільного кодексу України в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України майно не може бути витребуване у нього.

Статтею 387 Цивільного кодексу України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до частин першої, третьої статті 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) «де факто» - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «де юре » - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом.

Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 Цивільного кодексу України.

Частина перша статті 388 Цивільного кодексу України стосується випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач).

За змістом частини п`ятої статті 12 Цивільного кодексу України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника.

Виникнення права на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 Цивільного кодексу України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння.

Ця норма передбачає вичерпний перелік підстав, за наявності яких за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем, та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).

Указане тлумачення частини першої статті 388 Цивільного кодексу України є сталим у правовій доктрині та судовій практиці.

Правомірність володіння майном виникає на підставі певного юридичного факту, зокрема, укладення відповідного договору. Такий договір може укладатися як усно, так і письмово. Якщо власник майна передає іншій особі у володіння певне майно добровільно, проте без відповідного письмового оформлення договірних відносин (за винятком випадків, коли законом встановлена обов`язкова письмова форма такого правочину), то за загальним правилом вважається, що власник правомірно передав майно у володіння іншої особи.

Під неправомірним заволодінням потрібно розуміти заволодіння особою чужим майном усупереч волі його власника. Умовою, яка визначає відмінність між правомірним та неправомірним володінням особою майном, є наявність відповідної волі власника на передання володіння таким майном іншій особі.

За змістом пункту 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Відповідно, фактична передача транспортного засобу разом із реєстраційним документом на цей транспортний засіб є правомірним способом набуття володіння такою особою (фактичним володільцем) щодо набутого в такий спосіб автомобіля. Таке володіння вважатиметься правомірним навіть за відсутності будь-яких документів, виданих від імені власника (довіреності, договору тощо), допоки протилежне не буде встановлено.

У випадку, коли річ вибуває з володіння власника за його бажанням, власник сам несе ризик вибору контрагента, якому він вирішив довірити своє майно. Отже, у разі наявності волі власника щодо передання іншій особі транспортного засобу, доказом якої є наявність у володільця реєстраційного документа на цей транспортний засіб, відсутні підстави вважати, що така особа володіє транспортним засобом неправомірно.

Викладене вище дає підстави для висновку, що у випадку, якщо власник із власної волі передав (вручив) рухому річ іншій особі, що мало наслідком позбавлення можливості впливу на таку річ, таку ситуацію слід кваліфікувати як вибуття рухомої речі з володіння власника за його волею.

Не вважається вибуттям транспортного засобу з володіння власника (особи, якій він передав майно у користування) таким, що відбулося не з його волі в розумінні положень пункту 3 частини першої статті 388 Цивільного кодексу України у випадку передачі майна власником іншій особі в користування.

Якщо воля на передачу володіння мала місце і потім відповідна річ була відчужена (неважливо - особою, якій власник передав володіння, чи будь-якою іншою особою), то задоволення віндикаційного позову до добросовісного набувача цієї речі виключається. При цьому відсутні підстави стверджувати, що має йтися лише про таку втрату володіння річчю з волі власника, яка зумовлена наданням власником іншій особі права розпоряджатися цією річчю, адже змішування волі власника на передання речі у фактичне володіння іншої особи та мотивів такого передання є неприпустимим. Так само не має значення, чи була відповідна річ передана власником у володіння іншої особи на певному правовому титулі чи без установлення такого.

Цей підхід ґрунтується на давній максимі германського права «Hand muss Hand wahren» (нім.: «рука за руку відповідає»), що означає: лише речі, які буквально вийшли з рук власника проти його волі, можуть бути витребувані. Натомість речі, які були власником добровільно передані особі, яка їх відчужила (чи втратила з подальшим відчуженням іншою особою), не можуть бути витребувані в добросовісного набувача.

Власник речі (у цьому випадку автомобіля) повинен нести ризик обрання контрагента, який може своєю недобросовісною поведінкою позбавити його права на витребування своєї речі. У такому разі власник може захистити своє право шляхом звернення з позовом про відшкодування збитків до особи, якій він передав річ у користування і володіння, оскільки спірне майно вибуло з його власності з його волі, а тому правовий механізм, передбачений вимогами 388 Цивільного кодексу України, застосуванню до спірних правовідносин не підлягає.

Подібні висновки щодо неможливості витребування майна у добросовісного набувача із застосуванням правового механізму, передбаченого статтею 388 Цивільного кодексу України, у випадку добровільної передачі автомобіля у тимчасове користування, тобто за наявності відповідної волі власника на передання володіння таким майном іншій особі було висловлено Верховним Судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 02 червня 2021 року в справі № 761/44057/19 та у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 19 липня 2023 року в справі № 753/18555/19.

Із указаними правовими висновками погодилася і Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 11 грудня 2023 року в справі № 752/5281/20.

Якщо власник неналежним чином поставився до вибору особи, якій він передав річ, він позбавляється права вимагати повернення речей від добросовісного набувача, але йому надається можливість вимагати відшкодування збитків від особи, яка не повернула річ.

Власник майна має право звернутися з відповідним позовом до особи, якій добровільно передав транспортний засіб.

У випадку, коли річ вибуває з володіння власника за його бажанням, власник сам несе ризик вибору контрагента, якому він вирішив довірити своє майно.

До вказаних висновків прийшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 27 червня 2018 року в справі № 742/3315/16-ц, 02 червня 2021 року в справі № 761/44057/19.

Судом встановлено, що позивач добровільно на підставі усної домовленості передала ОСОБА_8 належний їй транспортний засіб - «TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150», ключі від автомобіля та технічний паспорт на транспортний засіб і останній користувався ним.

У подальшому спірний транспортний засіб було відчужено на підставі договору комісії та договорів купівлі-продажу, а останнім набувачем став ОСОБА_2 .

З огляду на встановлені судом у справі обставини добровільного передання позивачем належного їй автомобіля ОСОБА_8 разом із ключами та технічним паспортом на транспортний засіб, а також з урахуванням особливостей правового режиму транспортного засобу як рухомого майна, суд вважає, що спірний автомобіль вибув із володіння позивача з її волі, а тому не підлягає витребуванню у добросовісного набувача.

Щодо вимог позивача про визнання недійсними договорів комісії та купівлі-продажу, а також скасування державної реєстрації спірного автомобіля за відповідачами слід зазначити таке.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 14 листопада 2018 року в справі № 183/1617/16, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Подібний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року в справі № 201/12569/16-ц.

Отже, правова мета віндикаційного позову полягає у поверненні певного майна законному власнику у його фактичне володіння.

При цьому, норма частини першої статті 216 Цивільного кодексу України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке в подальшому відчужене набувачем третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статями 387 та 388 Цивільного кодексу України.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановаі Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам.

З огляду на наведене, вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 10-13, 81, 133, 141, 258, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтотрейд-групп», ОСОБА_6 , ОСОБА_2 про визнання правочинів недійсними, скасування державної реєстрації транспортного засобу, витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_5 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_18 .

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укравтотрейд-групп», місцезнаходження: вул. Городоцька, 179, м. Львів; ідентифікаційний код - 43209859.

Відповідач - ОСОБА_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_19 .

Відповідач - ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_20 .

Третя особа - Регіональний сервісний центр Головного сервісного центру МВС в м. Києві (Філія ГСЦ МВС), місцезнаходження: вул. Арсенальна, 9/11, м. Київ; ідентифікаційний код - 43611844.

Повний текст рішення складено 13.11.2024.

Суддя