Ухвала

від 08.11.2024 по справі 522/14732/21

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

08.11.2024

Справа № 522/14732/21

Провадження № 1-кп/522/613/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.2024 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

при розгляді в режимі відеоконференції об`єднаних обвинувальних актів у кримінальних провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021160000001109 від 30.07.2021 року та №12021160000000182від 05.02.2021року відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. білгород-Дністровський, Одеської області, болгарина за національністю, громадянина України, одруженого, маючого неповнолітніх дітей ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , маючого вищу освіту, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця Одеської області, см. Котовськ (Подільськ), українця, громадянина України, маючого базову середню освіту, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимий,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянина України, з неповною вищою освітою, працюючого директором ТОВ «Кавітад», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_5 ,

обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28, ч.3 ст.358, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч.4 ст.358, ч.3 ст.27, ч.4 ст.190, ч.3 ст.27 ч. 3 ст.15, ч.4 ст.190, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України,

за участі учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

обвинувачених - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , суд -

встановив:

В провадженніПриморського районногосуду м.Одеси перебуваютьоб`єднанні обвинувальніакти укримінальних провадженнях№12021160000001109від 30.07.2021року №12021160000000182від05.02.2021рокузаобвинуваченням ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28, ч.3 ст.358, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч.4 ст.358, ч.3 ст.27, ч.4 ст.190, ч.3 ст.27 ч. 3 ст.15, ч.4 ст.190, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України.

В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 .

В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначив, що обвинуваченому необхідно продовжити запобіжний захід на 60 діб, так як ризики, передбачені ст. 177 КПК України встановлені раніше судом при обранні йому запобіжного заходу не відпали та продовжують існувати, в зв`язку з чим до обвинуваченого неможливо застосувати більш м`який запобіжний захід.

Заслухавши прокурора, який підтримав клопотання, обвинувачених та захисника, які заперечували проти задоволення клопотання прокурора, дослідивши клопотання, суд приходить до наступного висновку з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Статтею 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» гарантується право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Так,в провадженніПриморського районногосуду м.Одеси перебуваютьоб`єднанні обвинувальніакти укримінальних провадженнях№12021160000001109від 30.07.2021року №12021160000000182від05.02.2021рокузаобвинуваченням ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28, ч.3 ст.358, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч.4 ст.358, ч.3 ст.27, ч.4 ст.190, ч.3 ст.27 ч. 3 ст.15, ч.4 ст.190, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України.

Згідно п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК України судове провадження це кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення.

Приписами ст. 23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо та не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, суд у даному випадку позбавлений можливості досліджувати докази, які б на даному етапі судового розгляду справи по суті дають підстави суду робити висновки щодо наявності, або відсутності обґрунтованості обвинувачення.

Такі обставини досліджуються безпосередньо судом 1-ої інстанції під час судового провадження та з огляду на перевірені в порядку ст.ст. 89, 94 КПК України докази, які на момент застосування (в тому числі, продовження дії запобіжного заходу) дають підстави суду прийняти рішення відповідно до положень ст. 331 КПК України.

Тобто, суд, по суті, позбавлений можливості надати правову оцінку обґрунтованості пред`явленого особі обвинувачення, оскільки, окрім як дослідивши клопотання про обрання або продовження строку тримання під вартою (у разі його наявності), не має законних на те підстав для дослідження будь-яких доказів, що можуть бути підставою для продовження або застосування запобіжного заходу у судовому засіданні.

Окрім того, відповідно до п. 13 ч.1 ст. 3 КПК України, обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом, а тому питання обґрунтованості підозри на даній стадії не є предметом розгляду суду, в тому числі з огляду на те, що ОСОБА_5 вже пред`явлене обвинувачення, яке є твердженням про вчинення особою інкримінованого злочину, а не обґрунтованим припущенням, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, що мало місце коли останній перебував у процесуальному статусі підозрюваного.

За такихобставин судне переглядаєобґрунтованість обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень при розгляді клопотання про обрання чи продовженні строку запобіжного заходу.

Суд вважає,що необхіднопродовжити строкдії запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартоюдо обвинуваченого ОСОБА_5 , так як Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес, а тому суддя вважає, що на цей час існують правові підстави для застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою.

Прокурором було подане клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що ризики встановлені раніше судом при обранні йому запобіжного заходу не відпали та продовжують існувати, в зв`язку з чим до обвинуваченого неможливо застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Надаючи оцінку доводам клопотання щодо наявності існування ризиків, суд враховує наступне.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Враховуючи, що ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень,передбаченихч.3ст.27ч.3ст.28,ч.3ст.358,ч.3ст.27,ч.3ст.28,ч.4ст.358,ч.3ст.27,ч.4ст.190,ч.3ст.27ч.3ст.15,ч.4ст.190 ККУкраїни,за вчинення більш тяжкого з інкримінованих кримінальнихправопорушень,вразідоведеностійоговини,передбачене покаранняу виді позбавлення волістроком від 5 до 12 років, наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме ризик того, що обвинувачений, враховуючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі встановлення його вини, може вдатися спроб переховуватися від суду.

При цьому, суд враховує, що у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Також, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Крім того, зважаючи на те, що остаточне рішення по справі відносно обвинуваченого не прийнято, свідки та потерпілий підлягають безпосередньому допиту судом та суд має дослідити докази у справі, а тому в даному випадку існує ризик можливого незаконного впливу обвинуваченим ОСОБА_5 на свідків та потерплих, з метою зміни останніми показань.

За таких обставин, вважаю, що у клопотанні прокурора доведено про не зменшення ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України відносно ОСОБА_5 .

На даному етапі судового провадження лише запобіжний захід у виглядітриманняпід вартоюбуде необхідним для забезпечення належної процесуальноїповедінкиобвинуваченим ОСОБА_5 та зможе запобігти зазначеним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для продовження відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судом не встановлено.

Таким чином, вважаю, що ризики, які були заявлені у клопотанні прокурора, доведені під час розгляду клопотання та виправдовують тримання обвинуваченого ОСОБА_5 підвартою, обумовлені суспільною необхідністю, є обґрунтованими з огляду обмеження конституційних прав і свобод обвинуваченого.

На даному етапі судового провадження лише запобіжний захід у виді тримання під вартою буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченим та зможе запобігти зазначеним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Стороною захисту не надано доказів, які б свідчили про зменшення або зникнення встановлених ризиків, а також про наявність у обвинуваченого міцних соціальних зав`язків, які б у сукупності вказували на можливість обрання обвинуваченим більш м`якого запобіжного заходу.

При таких обставина, суд вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, а обвинуваченому ОСОБА_5 має бути продовжений строк тримання під вартою.

Крім того, відповідно до ч.ч. 3, 5 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Беручи до уваги обставини вчинення кримінальних правопорушень, їх специфіку, корисливий характер, розмір майнової шкоди, а також особу обвинуваченого ОСОБА_5 , вважаю, що застава у межах, передбачених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, не здатна забезпечити запобіганню встановленим ризикам та належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

З урахуванням наведеного, вважаю необхідним визначити заставу обвинуваченому ОСОБА_5 заставу у розмірі 10000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 24810000, оскільки такий розмір застави відповідає вимогам кримінального процесуального закону, є достатнім та таким, що здатен забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_5 покладених на нього обов`язків у даному кримінальному провадженні та не буде непомірним.

Керуючись ст. ст. 132, 176,177,178,181, 183, 194, 196,197, 331, 371-372, 376,395 КПК України, суд, -

ухвалив:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор», строком на 60 днів, тобто до 06.01.2025 року включно.

Визначити відносно ОСОБА_5 розмір застави як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, у розмірі 10000 (десять тисяч) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 24810000 (двадцять чотири мільйонів вісімсот десять тисяч) гривень, яку дозволити внести на депозитний рахунок, призначення платежу застава за ОСОБА_5 .

Обвинувачений ОСОБА_5 або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу. Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.

У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

1) прибувати за кожною вимогою до суду в розумні строки;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу прокурора або суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи.

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому наслідки невиконання вказаних обов`язків, а саме: у разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до суду, без поважних причин не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Зобов`язати філію Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Миколаївській області та Одеській областях надати належну медичну допомогу обвинуваченому ОСОБА_5 та повідомляти суд про стан його здоров`я і про надання йому медичної допомоги.

Ухвала може бути оскаржена. протягом п`яти днів з дня її оголошення через Приморський районний суд м. Одеси до Одеського апеляційного суду.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місць ув`язнення.

Суддя: