Рішення

від 28.10.2024 по справі 234/11576/21

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 234/11576/21

Провадження № 2/202/1513/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2024 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Мариніна О.В.,

за участю секретарясудового засідання - Жупій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення переплати по аліментам на утримання дітей, третя особа Краматорський міський відділ ДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків),

В С Т А Н О В И В:

У 2021 році позивач звернувся до Краматорського міського суду Донецької області із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення переплати по аліментам на утримання дітей, яку в подальшому уточнив, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що від шлюбу із відповідачкою вони мають дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно рішення Краматорського міського суду Донецької області від 06 серпня 2012 року по справі № 2/528/2424/2012 зменшено розмір аліментів, що стягнуті з ОСОБА_1 на користь відповідачки на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму і для дитини відповідного віку, починаючи з дати набрання рішенням законної сили і до досягнення повноліття старшої дитини доньки, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також у рішенні суду зазначено : « Роз?яснити що, якщо після досягнення повноліття старшою дитиною ніхто з батьків не звернеться до суду з позовом про визначення розміру аліментів на іншу дитину, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.» 17 травня 2018 року донька ОСОБА_5 стала повнолітньою, після чого розмір аліментів повинен був бути зменшений до розміру за вирахуванням тієї частки, що повинна була стягуватися на ОСОБА_5 , тобто до 1/8 частки всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. В період з травня 2018 по червень 2020 року позивач не працював, тому розмір аліментів, визначався державним виконавцем на підставі даних Державної служби статистики України про розмір середньої заробітної плати по Донецькій області. З розрахунку заборгованості по аліментам ОСОБА_1 , що виданий головним державним виконавцем, з червня 2018 року вбачається, що сума яку фактично сплачував позивач вдвічі більша за необхідну суму аліментів. Таким чином, державним виконавцем вчасно не було проведено перерахунок розміру аліментів з 18.05.2018 року в результаті чого виникла переплата, яка на 30.11.2020 грн. скалала 28129,49 грн., які позивач просить стягнути з відповідачки відповідно ст.. 1212 ЦК України, як майно, набуте без достатньої правової підстави.

Після прийняття справи до провадження новим складом суду, позивачка надала суду відзив, який прийнято судом, а також додаткові пояснення згідно яких зазначила, що починаючи з 2005 р. після звільнення з НКМЗ ОСОБА_1 добровільно, особисто, самостійно і на свій розсуд перераховував через Укрпошту грошові перекази, в тих розмірах, в яких вважав за потрібним, оскільки працював неофіційно. Вважає, що переплати по виплаті аліментів та додаткових витрат немає, ОСОБА_1 мав та має постійні борги по виплаті аліментів на своїх дітей та пені в частині виплати аліментів на дітей, які продовжують навчання.

Представник відповідача подав відповідь на відзив, в якому зазначив, що після припинення сімейних відносин між сторонами, відповідачка неодноразово зверталась до суду з позовами до позивача про стягнення аліментів, додаткових витрат, пені по аліментам на їх дітей, тому аліменти на утримання дітей увесь час сплачувались позивачем в примусовому порядку відповідно до судових рішень. Вказані рішення суду були виконані відповідачем в повному обсязі, жодної заборгованості зі сплати аліментів у відповідача не має. Навпаки зі сплати аліментів на утримання молодшого сина ОСОБА_6 утворилась переплата в розмірі 28130,29 грн., яка стала предметом даного позову. Таким чином, після досягнення ІНФОРМАЦІЯ_3 старшою дитино сторін, ОСОБА_3 , повноліття, позивач сплачував грошові кошти на користь відповідачки за трьома виконавчими листами, а саме - пеню по аліментам відповідно до рішення Краматорського міського суду від 17.06.2015 року № 2/234/2311/15, - аліменти на утримання сина ОСОБА_6 відповідно до рішення Краматорського міського суду від 06.08.2012 року № 2/528/2424/12, - додаткові витрати на дітей, відповідно до рішення Краматорського міського суду Донецької області від 03.02.2012 року № 2-528/260/2012. Позивач в період з травня 2018 року по червень 2020 року не працював, саме тому йому доводилось сплачувати аліменти, пеню та додаткові витрати на дітей особисто поштовими переводами через відділення Укрпошти. Розмір всіх цих виплат, через те, що позивач не працював, йому підраховував та повідомляв державний виконавець. Відповідні фіскальні чеки про оплату позивач надавав державному виконавцеві для приєднання до матеріалів виконавчого провадження. Вказане підтверджується наданими на запит адвоката матеріалами виконавчого провадження. Таким чином саме державним виконавцем не було вчасно проведено перерахунок розміру аліментів з 18.05.2018 року з урахуванням зменшення їх розміру, в результаті чого і виникла переплата по аліментам у розмірі 28129,49 грн., яку було підраховано державним виконавцем відповідно до розрахунку заборгованості по аліментам станом на 30.11.2020 року, який став підставою даного звернення до суду.

У судове засідання позивач та його представник не прибули, представником позивача адвокатом Гур`євою Л.М. подано заяву про розгляд справи без її участі.

Відповідачка у судове засідання не з`явилась, клопотання про здійснення розгляду справи в режимі відео конференція, яка не відбулася з технічних причин.

Третя особа Краматорський міський відділ ДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у судове засідання свого представника не направило.

Зважаючи, що сторонами подано письмові заяви по суті справи та вони прийняті судом, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Судом встановлено, що до 24.05.2005 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі від якого мають двох спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно рішення Краматорського міського суду Донецької області від 06 серпня 2012 року по справі N? 2/528/2424/2012 зменшено розмір аліментів, що стягнуті з ОСОБА_1 на користь відповідачки на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30%прожиткового мінімуму і для дитини відповідного віку, починаючи з дати набрання рішенням законної сили і до досягнення повноліття старшої дитини - доньки, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 старша дитина ОСОБА_7 стала повнолітньою.

Відповідно ч. 3 ст. 183 ЦПК України якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

В період, з травня 2018 по червень 2020 року ОСОБА_1 офіційно не працював та здійснював виплату аліментів самостійно.

Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментам ОСОБА_1 по виконавчому листу № 2/234/2311 Краматорського міського суду від 17.06.2015 переплата зі сплати аліментів становить 28129,49 грн. ( а.с. 20).

Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментам ОСОБА_1 по виконавчому листу № 2-528/260/2012 Краматорського міського суду від 03.02.2012 переплата зі сплати аліментів становить 472,00 грн. (а.с. 21).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ч. 3 ст. 12 ЦПК України).

Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частин 1, 5, 6статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З аналізу наведених норм процесуального та матеріального права можна дійти висновку, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі Конвенція про права дитини), держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного Кодексу України (ст. 179 СК України).

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Тобто зобов`язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.

Відсутність правової підстави це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Суд вважає, що у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.

Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 № 753/15556/15.

Так, судом встановлено, що визначення розміру та перерахування грошових коштів, призначення яких аліменти на утримання дітей, здійснювались позивачем самостійно та добровільно.

Позивачем не доведено, що наявна рахункова помилка та недобросовісність з боку ОСОБА_8 .

Посилання на те, що суму аліментів позивачу визначав сам виконавець позивачем не доведено належними та допустимими доказами, оскільки згідно наданих самим позивачем розрахунків заборгованості сума аліментів до сплати, визначена виконавцем зазначена у графі 3, в той час як позивач фактично сплачував інші суми, що зазначені у графаі 4.

Отже, з`ясувавши обставини справи, дослідивши наявні докази, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки передбачені цивільним законодавством підстави для повернення грошових коштів (сплачених позивачем аліментних платежів), на підставі вимог статті 1212 ЦК України відсутні і в силу вимог статті 1215 ЦК України ці кошти поверненню позивачу не підлягають.

Крім того, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

З огляду на зазначене до участі у справі як співвідповідачів позивачеві слід було залучити доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які станом на дату звернення у 28.08.2021 році позивача до суду вже були повнолітні та які є набувачами та власниками коштів.

Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи. Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина перша статті 48 ЦПК України).

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

За змістом норм цивільного процесуального права з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі.

При цьому суд під час розгляду справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів і повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову. Частиною четвертою статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено правовий висновок, що визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Суд не має права вирішувати питання про права та обов`язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права.

Позивач у цій справі клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача не заявляв, а з власної ініціативи суд не наділений такими повноваженнями, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Відповідно ст. 141 ЦПК України судові витрати, залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення переплати по аліментам на утримання дітей, третя особа Краматорський міський відділ ДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) відмовити повністю.

Відповідно ст. 141 ЦПК України судові витрати, залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасникам справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 12 листопада 2024 року.

Суддя О. В. Маринін