Постанова

від 04.11.2024 по справі 914/2243/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2024 р. Справа №914/2243/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого суддіКравчук Н.М.

суддів Матущак О.І.

Скрипчук О.С.

розглянувши апеляційну скаргу Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону №15-794вих.24 від 01.10.2024 (вх. № ЗАГС 01-05/2754/24 від 02.10.2024)

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 18.09.2024 (суддя Гоменюк З.П.) про повернення позовної заяви позивачу

у справі № 914/2243/24

за позовом: Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, м. Львів

в інтересах держави в особі позивача: Міністерства оборони України, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-інвестиційна компанія Галицький будівельник (надалі ТзОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Галицький будівельник»), с.Бірки, Львівська область

про визнання недійсним пункту 3.1 договору підряду на виконання

робіт №106 від 09.07.2019 в частині включення в ціну робіт за договором суми податку на додану вартість та стягнення 6 813 429,94 грн. безпідставно отриманих коштів.

ВСТАНОВИВ:

13.09.2024 Заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-інвестиційна компанія Галицький будівельник про визнання недійсним пункту 3.1 договору підряду на виконання робіт №106 від 09.07.2019, укладеного між Західним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням та Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельно-інвестиційна компанія Галицький будівельник в частині включення в ціну робіт за договором суми податку на додану вартість та стягнення 6 813 429,94 грн. безпідставно отриманих коштів.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.09.2024 у справі №914/2243/24 позовну заяву Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі позивача Міністерства оборони України повернуто позивачу.

При прийнятті ухвали суд виходив з того, що у даній справі відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави, як і відсутні обставини, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання Міністерством оборони України, яке є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїми функціями щодо захисту майнових інтересів держави. Сама по собі обставина незвернення Міністерства оборони України із позовною заявою до ТзОВ Будівельно-інвестиційна компанія Галицький будівельник протягом певного періоду без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання відповідним органом своїх функцій із захисту інтересів держави. Суд зазначив, що у структурі Міністерства оборони України є окремий департамент юридичного забезпечення, що у свою чергу забезпечує орган можливістю самостійно звернутися до суду з позовом щодо визнання пункту договору недійсним та стягнення коштів за цим договором з метою відновлення порушених інтересів держави. Крім того, суд звернув увагу на те, що до матеріалів справи Заступником керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону - Гарасимчуком Андрієм Васильовичем не долучено належних документів (доручень, наказів, положень) згідно з якими останній уповноважений на підписання позовної заяви замість керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону. Відтак, суд дійшов висновку, що позовна заява підписана не уповноваженим на це представником.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, Заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Скаржник вважає оскаржувану ухвалу прийнятою з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права. Зокрема зазначає, що, зважаючи на фактичні обставини даної справи та зміст спірних правовідносин, органом, уповноваженим на виконання функцій держави у даному випадку є Міністерство оборони України. З метою встановлення підстав для представництва прокурором інтересів держави, 28.05.2024 прокуратурою регіону направлено на адресу Міністерства оборони України лист (запит) за №15-420ВИХ-24 з викладенням виявлених фактичних порушень та з проханням надати інформацію про вжиті самостійні заходи, спрямовані на захист інтересів держави щодо визнання недійсними окремих пунктів договору № 106 та повернення зайво сплачених коштів ПДВ. Зі змісту листа Головного управління військової юстиції Міністерства оборони України від 10.07.2024 за № 220/74/вих ЗПІ/65, наданого у відповідь на запит прокуратури регіону, вбачається, що Міністерством оборони України самостійно не вживались заходи щодо визнання недійсними окремих пунктів договору № 106 та повернення зайво сплачених коштів ПДВ, оскільки такому невідомо про факт укладення та виконання вищевказаного договору. При цьому, прокурор зауважує, що після припинення юридичної особи - Західне територіальне квартирно-експлуатаційне управління всі права та обов`язки Замовника за договором перейшли до Міністерства оборони України (наказ МОУ № 304 від 31.08.2020). Представниками Міністерства оборони України підписано додаткові угоди до договору № 9 від 06.07.2021, № 10 від 09.12.2021, № 11 від 09.07.2019, № 12 від 29.06.2022, відтак, Міністерству оборони України було відомо про факт укладення та виконання зазначеного договору. Про встановлення факту порушення інтересів держави прокуратурою поінформовано Міністерство оборони України 28.05.2024, лист про намір звернутись до суду з позовом скеровано 05.09.2024, а сам позов пред`явлено 12.09.2024. Таким чином, прокурором дотримано розумний строк та надано Міністерству оборони України достатньо часу на здійснення самостійного реагування, в межах компетенції, на виявлені порушення. Проте, оборонним відомством не вжито жодних заходів щодо захисту порушених інтересів держави, що в силу вимог ч.ч. 3, 4, 5 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для звернення прокурора до суду з відповідним позовом.

Щодо повноважень Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону Гарасимчука А.В. на підписання позовної заяви в інтересах держави, прокурор наголосив, що у відповідності до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про прокуратуру» право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Незважаючи на те, що суд першої інстанції встановив, що Гарасимчук А.В. обіймає посаду Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, дійшов помилкового висновку, що у такого відсутні повноваження на підписання позовної заяви, що прямо суперечить положенням ч. 1 ст. 24 Закону України «Про прокуратуру».

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 03.10.2024 відкрито апеляційне провадження у справі № 914/2243/24 та ухвалено здійснити перегляд ухвали Господарського суду Львівської області від 18.09.2024 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи згідно з частиною 2 статті 271, 255 Господарського процесуального кодексу України.

За вимогами частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Сторони у справі обізнані з порядком розгляду даної справи шляхом направлення ухвали суду від 03.10.2024 про відкриття апеляційного провадження до електронного кабінету зареєстрованого в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.

ТзОВ Будівельно-інвестиційна компанія Галицький будівельник у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, вважає апеляційну скаргу безпідставною, а ухвалу суду першої інстанції законною, прийнятою відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Зокрема, зазначає, що у даній справі відсутні обставини, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання Міністерством оборони України, яке є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїми функціями щодо захисту майнових інтересів держави. Сама по собі обставина не звернення Міністерства оборони України із позовною заявою до ТзОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Галицький будівельник» протягом певного періоду, а саме з моменту отримання повідомлення прокурора (лист №15-420ВИХ-24 від 28.05.2024), без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання відповідним органом своїх функцій із захисту інтересів держави. На переконання відповідача, у даних спірних правовідносинах Міністерство оборони України не є суб`єктом владних повноважень (не є органом, який уповноважений державою, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, з метою захисту інтересів держави, зобов`язаний вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов`язки суб`єктів спірних правовідносин, зобов`язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень). Відповідно, відсутні порушення або загроза порушення інтересів держави, контроль за порушенням яких покладений на Міністерство оборони України, відтак відсутні підстави звернення прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України. Крім того, на думку відповідача, Заступником керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону Гарасимчуком А.В. не долучено належних документів (доручень, наказів, положень), згідно з яким останній уповноважений на підписання позовної заяви замість керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону. Просить ухвалу Господарського суду Львівської області від 18.09.2024 у справі № 914/2243/24 залишити без змін, апеляційну скаргу Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону - без задоволення.

Міністерство оборони України не надало суду письмового відзиву на апеляційну скаргу.

При прийнятті постанови суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 162 ГПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Положеннями статті 1311 Конституції України на прокуратуру покладено виключний перелік функцій, однією з яких є представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За змістом пункту 1 частини 6 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" однією з форм такого представництва є звернення прокурора до суду із позовом.

Згідно з абзацами 1 і 2 частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

За приписами частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно з положеннями ч.ч. 3-5 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Нездійснення захисту» має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Водночас прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Таким чином, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

У такому випадку суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Прокурор своє звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України обґрунтовував тим, що Міністерство оборони України не здійснило належний захист порушених інтересів держави щодо визнання недійсним окремих пунктів договору №106 та повернення зайво сплачених коштів ПДВ.

З матеріалів справи вбачається, що з метою встановлення підстав для представництва прокурором інтересів держави 28.05.2024 прокуратурою регіону направлено на адресу Міністерства оборони України лист (запит) за № 15-420ВИХ-24 з викладенням виявлених фактичних порушень та з проханням надати інформацію про вжиті самостійні заходи, спрямовані на захист інтересів держави щодо визнання недійсними окремих пунктів договору № 106 та повернення зайво сплачених коштів ПДВ (а.с. 15-16).

Зі змісту листа-відповіді Головного управління військової юстиції Міністерства оборони України від 10.07.2024 за № 220/74/вих ЗПІ/65, наданого у відповідь на зазначений запит прокуратури регіону, вбачається, що Міністерством оборони України самостійно не вживались заходи щодо визнання недійсними окремих пунктів договору № 106 від 09.07.2019 та повернення зайво сплачених коштів ПДВ, оскільки такому невідомо про факт укладення та виконання вищевказаного договору, відсутня будь-яка документація щодо реалізації зазначеного вище договору (а.с. 17).

При цьому, прокурор зауважив, що після припинення юридичної особи (Західне територіальне квартирно-експлуатаційне) управління всі права та обов`язки Замовника за договором перейшли до Міністерства оборони України (наказ МОУ № 304 від 31.08.2020). Представниками Міністерства оборони України підписано додаткові угоди до договору № 9 від 06.07.2021, № 10 від 09.12.2021, № 11 від 09.07.2019, № 12 від 29.06.2022, відтак Міністерству оборони України було відомо про факт укладення та виконання зазначеного договору (а.с. 105-106, 121-122, 129, 132-133, 182-185).

Наведені обставини було визначено прокурором як бездіяльність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

При цьому колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що прокурором не подано належних та допустимих доказів нездійснення або здійснення неналежним чином позивачем своїх повноважень щодо захисту інтересів держави (як то доказів внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вироку суду щодо службових осіб; доказів накладення дисциплінарних стягнень на державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків), оскільки господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Окрім того, в оскаржуваній ухвалі суд не дослідив обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо повідомлення позивача, яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, та підлягає з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах.

05.09.2024 Спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Західного регіону в порядку вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» направлено на адресу позивача лист-повідомлення за № 15-717вих-24 про те, що з урахуванням відсутності своєчасного реагування на виявлені порушення вимог законодавства, прокуратурою регіону буде пред`явлено до суду відповідний позов в інтересах держави (а.с. 18).

Щодо повноважень заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону Гарасимчука А.В. на підписання позовної заяви в інтересах держави, колегія суддів враховує наступне.

Як зазначалось вище, приписи частин 3-5 ст.53 ГПК України та Закон України "Про прокуратуру" розрізняють випадки, коли прокуратура діє як самостійний учасник справи і коли прокуратура діє як представник інтересів держави або громадянина.

Так, прокурор може брати участь у розгляді судом господарських справ: 1) як представник органу прокуратури, яка має статус позивача, відповідача, третьої особи, відповідно до статті 11 Закону України "Про прокуратуру", 2) як представник держави - виконуючи конституційну функцію представництва інтересів держави в суді відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

У першому випадку в суді забезпечується представництво інтересів самої прокуратури через інститут самопредставництва або представництва.

У такому разі керівник обласної прокуратури представляє обласну прокуратуру у відносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями (пункт 1 частини 1 статті 11 Закону України "Про прокуратуру"). У разі відсутності керівника обласної прокуратури його повноваження здійснює перший заступник керівника обласної прокуратури, а в разі його відсутності - один із заступників керівника обласної прокуратури (частина 3 статті 11 цього Закону).

У другому випадку прокуратура діє як представник і тоді застосуванню підлягають правила статті 53 ГПК України та частини 3 статті 24 Закону України "Про прокуратуру".

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (частина 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Згідно з частиною 1 статті 24 Закону України "Про прокуратуру" право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Статус прокурора, що здійснює представництво інтересів держави в суді, не можна ототожнювати зі статусом представника в судовому процесі, оскільки відносини між представником і довірителем ґрунтуються на договорі доручення.

Із наведених правових норм вбачається, що прокурор у таких випадках виконує функцію представництва інтересів держави, яка одночасно є його конституційним обов`язком.

Слід зазначити, що відповідно до статті 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбачену цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до приписів статті 5 згаданого Закону функції прокуратури України здійснюються виключно прокурорами, перелік посад яких вказано у статті 15 цього Закону.

При цьому прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає в прокуратурі (ст. 15 Закону України «Про прокуратуру»).

Представництво прокурором інтересів держави в суді відрізняється від інших видів представництва рядом специфічних ознак: складом представників та колом суб`єктів, інтереси яких вони представляють, обсягом повноважень, формами їх реалізації.

Види представництва сторін в суді, які врегульовані нормами статей 56-61 ГПК України, передбачають обов`язковий порядок правових відносин між представником і особою, яку він представляє.

Натомість, повноваження прокурора при здійсненні представництва інтересів держави визначені ст. 53 ГПК України.

Здійснюючи представництво інтересів держави, прокурор не обмежений волею суб`єкта, від імені якого він представляє інтереси держави, і діє автономно, незалежно від нього.

Оскільки прокурор діє виключно від імені та в інтересах держави, то ні суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, ні прокурор, яким здійснено вступ у розгляд справи, не наділені правом надавати йому доручення на участь в судових засіданнях.

Разом з тим, процесуальне становище прокурора при здійсненні конституційної функції представництва в суді інтересів держави визначається його компетенцією. Прокурор є службовою особою державного органу - прокуратури - і діє без його спеціальних доручень, на підставі закону, оскільки виконує покладені на органи прокуратури завдання і функції щодо представництва в суді державних інтересів.

Згідно правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 17.03.2020 справа №704/1233/17, прокурор, здійснюючи функцію представництва, діє не від імені органу прокуратури як юридичної особи, а виключно від імені держави.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, та як видно з матеріалів справи, позовну заяву подано 13.09.2024 через систему «Електронний суд» заступником керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави та підписано заступником керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону Гарасимчуком Андрієм Васильовичем.

Із змісту позовної заяви чітко вбачається звернення прокурора до суду саме в інтересах держави, на підставі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», у відповідності до вимог ст. 24 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 53 ГПК України.

Водночас, суд першої інстанції, встановивши, що Гарасимчук А.В. обіймає посаду заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, дійшов помилкового висновку, що у такого відсутні повноваження на підписання позовної заяви, що прямо суперечить положенням ч. 1 ст. 24 Закону України «Про прокуратуру».

Підсумовуючи усе вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що позов подано на виконання прокурором функції щодо представництва інтересів держави в суді у порядку, передбаченому статтею 53 ГПК України у взаємозв`язку із положеннями статті 23 Закону України "Про прокуратуру", тому до спірних відносин належить застосовувати норму частини 1 статті 24 Закону України "Про прокуратуру", якою передбачено право заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону на подання позовної заяви.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає помилковим висновок місцевого господарського суду про наявність підстав для повернення позовної заяви з посиланням на ч. 5 ст. 174 ГПК України.

Відповідно до п.п. 3, 4 ч.1 ст.280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи наведене, зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали Господарського суду Львівської області від 18.09.2024 та направлення справи № 914/2243/24 до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Питання розподілу судових витрат буде вирішено судом першої інстанції після розгляду справи по суті.

Керуючись, ст. ст. 255, 269, 275, 280, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону задовольнити.

2.Ухвалу Господарського суду Львівської області від 18.09.2024 у справі №914/2243/24 скасувати.

3.Справу № 914/2243/24 направити для продовження розгляду до Господарського суду Львівської області.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст.ст. 287-288 ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий-суддяН.М. Кравчук

Судді О.І. Матущак

О.С. Скрипчук