Постанова

від 04.11.2024 по справі 926/3764/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2024 р. Справа№ 926/3764/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яценко О.В.

суддів: Сибіги О.М.

Хрипуна О.О.

секретаря судового засідання Антонюк А.С.,

за участю представників учасників справи відповідно до протоколу судового засідання від 04.11.2024

розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажсервіс I» адвоката Максименко Я.О. про ухвалення додаткового судового рішення

за результатами розгляду апеляційної скарги Міністерства оборони України

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2024 (повний текст складений 03.04.2024)

у справі № 926/3764/23 (суддя Гулевець О.В.)

за позовом Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажсервіс I»

про стягнення 7 917 487 грн 15 коп.

ВСТАНОВИВ:

1. Міністерство оборони України звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДМОНТАЖСЕРВІС І" про стягнення коштів в сумі 7917437,15 грн за неналежне виконання відповідачем умов укладеного сторонами державного контракту від 27.10.2021 № 362/7/21/176 на виконання робіт за державним оборонним замовленням, з яких: штрафні санкції в сумі 5515068,49 грн, інфляційні втрати в сумі 1914199,48 грн та 3 % річних в сумі 488219,18 грн.

2. Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на виконання умов державного контракту від 27.10.2021 № 362/7/21/176, згідно Рішення Заступника Міністра оборони України від 24.12.2021 №20146/з позивач надав відповідачу попередню оплату у сумі 22 000 000,00 грн на строк, який визначений Порядком державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1764, до 30.06.2022.

3. Рішенням Заступника Міністра оборони України від 10.10.2022 №20146/з/1 термін погашення відповідачем попередньої оплати перенесено до 30.09.2022.

4. Однак, всупереч умовам державного контракту від 27.10.2021 № 362/7/21/176, відповідач відзвітувався за використання коштів наданих в якості попередньої оплати лише 29.06.2023, тобто з порушенням, встановленого Міністерством оборони України, строку.

5. У зв`язку із простроченням відповідачем своїх зобов`язань за контрактом в частині повернення попередньої оплати, позивачем нараховані штрафні санкції у сумі 5 515 068,49 грн, інфляційні втрати у сумі 1 914 199,48 грн, 3% річних у сумі 488 219,18 грн.

6. Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 11.09.2023 у справі № 926/3764/23 позовну заяву № 362/8/3248 від 18.08.2023 Міністерства оборони України разом з доданими до позовної заяви матеріалами передано за підсудністю на розгляд до Господарського суду м. Києва.

7. Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.03.2024 у справі №926/3764/23 у позові Міністерства оборони України відмовлено повністю.

8. Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 26.03.2024 у справі №926/3764/23, Міністерство оборони України звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2024 у справі №926/3764/23, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

9. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишено без задоволення; рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2024 у справі №926/3764/23 залишено без змін; судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладено на скаржника.

10. 15.10.2024 через систему "Електроний суд" від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажсервіс I» адвоката Максименко Я.О. надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 926/3764/23.

11. Згідно Протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 15.10.2024 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажсервіс I» адвоката Максименко Я.О. про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 926/3764/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: Яценко О.В. (головуючий суддя), Хрипун О.О., Сибіга О.М.

12. У зв`язку з перебуванням судді Сибіги О.М., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці з 14.10.2024 по 18.10.2024 включно, і у зв`язку з перебуванням судді Хрипуна О.О., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці 21.10.2024, вирішення питання щодо призначення до розгляду заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажсервіс I» адвоката Максименко Я.О. про ухвалення додаткового судового рішення здійснено після виходу суддів Сибіги О.М., Хрипуна О.О. із відпустки.

13. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024(колегія суддів у складі: Яценко О.В. - головуючого, Сибіги О.М., Хрипуна О.О.) призначено до розгляду заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажсервіс I» адвоката Максименко Я.О. про ухвалення додаткового судового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2024 у справі № 926/3764/23 у судовому засіданні на 04.11.2024.

14. 28.10.2024 представник відповідача звернувся до суду з заявою про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

15. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 (колегія суддів у складі: Яценко О.В. - головуючого, Сибіги О.М., Хрипуна О.О.) задоволено заяву представника відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

16. Представник відповідача 04.11.2024 був присутній в судовому засіданні в режимі відеоконференції, надав пояснення щодо заяви про ухвалення додаткового рішення у справі № 926/3764/23, просив суд задовольнити заяву про ухвалення додаткового рішення у справі № 926/3764/23 та стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 110 844,82 грн.

17. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

18. Згідно ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви.

19. Частиною 4 ст. 244 ГПК України передбачено, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

20. 04.11.2024 в судове засідання позивач явку свого уповноваженого представника не забезпечив, про поважність причин нез`явлення в судове засідання суд не повідомляв, хоча про дату, час та місце розгляду заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажсервіс I» адвоката Максименко Я.О. про ухвалення додаткового судового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2024 у справі № 926/3764/23 був повідомлений належним чином, шляхом доставлення копій ухвали апеляційного суду до його електронного кабінету, що підтверджується відповідною довідкою.

21. Згідно з частиною 12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

22. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

23. Також колегія суддів зазначає, що учасники справи не були позбавлені права та можливості знайомитись з відповідною ухвалою у Єдиному державному реєстрі судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua/) з огляду на приписи частини 1 статті 9 ГПК України, частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", відповідно до яких доступ до судових рішень є відкритим, а повний текст судових рішень підлягає оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

24. В даному контексті слід враховувати також правову позицію Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

25. Крім того, враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

26. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

27. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі, а тому колегія суддів ухвалила здійснити розгляд заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажсервіс I» адвоката Максименко Я.О. про ухвалення додаткового судового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2024 у справі № 926/3764/23 без участі осіб, які не з`явилися.

28. Розглянувши подану заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажсервіс I» адвоката Максименко Я.О. про ухвалення додаткового судового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2024 у справі № 926/3764/23, колегія суддів прийшла до висновку про її часткове задоволення, у зв`язку з наступним:

29. Представником відповідача до матеріалів справи було долучено:

30. - договір б/н про надання юридичних послуг(адвокатської допомоги) від 05.02.2019;

31. - додаток № 1 від 01.10.2023 до договору б/н про надання юридичних послуг(адвокатської допомоги) від 05.02.2019;

32. - акт № 2 приймання-передачі наданих послуг до договору б/н про надання юридичних послуг(адвокатської допомоги) від 05.02.2019;

33. - ордер на надання правничої(правової) допомоги серії АІ № 1570639 від 18.03.2024.

34. Відповідно до положень статті 14 ПК України адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність. У свою чергу, Закон №5076-VI не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату. Закон №265/95-ВР, Положення №13 та Положення №148 не визначають порядок здійснення розрахунків адвокатом зі своїм клієнтом за готівку, оскільки не поширюються на осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність.

35. Тобто, аналіз спеціального законодавства, щодо діяльності адвоката, дає право зробити висновок, про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа.

36. Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, суд доходить висновку, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.

37. Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 16.04.2020 по справі №727/4597/19.

38. За змістом ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

39. Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

40. Отже, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин, помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

41. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

42. Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

43. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

44. Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

45. Представник відповідача в заяві від 26 вересня 2024 року (заява про вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення у справі №926/3764/23) в порядку ч. 1 ст. 221 ГПК України просив суд вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог, оскільки на той момент у відповідача була відсутня об`єктивна можливість подати до суду докази, підтверджуючі понесення ним витрат на правничу допомогу.

46. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

47. Зміст цієї норми може тлумачитися розширено, зокрема як те, що детальний опис робіт (наданих послуг) може міститися як в окремо оформленому документі, поданому стороною до суду, так і в інших наданих стороною доказах. Подання стороною доказів, що містять у собі детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, є таким, що відповідає положенням частин другої та третьої статті 126 та частини восьмої ст. 129 ГПК України, за змістом яких сторони мають подати суду докази в підтвердження факту понесення судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру.

48. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 19.11.2021 у справі №910/4317/21.

49. Водночас, за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

50. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», п.п. 79 і 112).

51. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

52. Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

53. У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПКУкраїни).

54. Водночас, колегія суддів наголошує, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

55. При цьому, в судовому рішенні суд повинен навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

56. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19.

57. Зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, не є обов`язковими для суду. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20).

58. Дослідивши надані позивачем на підтвердження витрат докази, колегія суддів встановила наступне.

59. Згідно п 1.1. договору б/н про надання юридичних послуг(адвокатської допомоги) від 05.02.2019 Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання з надання юридичних послуг (адвокатської допомоги), що передбачає:

- надання усних та письмових консультацій, складання висновків і довідок з правових питань широкого кола галузей права;

- інформування на запит Клієнта про зміни в законодавстві, аналіз змін, які стосуються діяльності Клієнта;

- узагальнення та аналіз судових та інших справ, учасником яких є Клієнт, результатів розгляду претензій;

- складання та аналіз договорів та інших документів, організація контролю за виконанням договорів;

- перевірка документів Клієнта на відповідність вимогам законодавства, надання допомоги при підготовці та правильному оформленні таких документів;

- участь в розгляді питань щодо заборгованості Клієнта та прав вимоги до боржників, здійснення заходів по ліквідації заборгованості та виконанню зобов`язань боржниками;

- представництво інтересів Клієнта перед будь-якими фізичними та юридичними особами, у будь-яких установах, організаціях, підприємствах України незалежно від форм власності та галузевої належності, в тому числі в органах державної фіскальної служби, в органах нотаріату, органах місцевого самоврядування тощо;

- представництво інтересів Клієнта та ведення справ від імені Клієнта у всіх судових органах усіх інстанцій судової системи України, з усіма правами, які надані позивачу, відповідачу, третій особі;

- представництво інтересів Клієнта у правоохоронних органах, зокрема органах внутрішніх справ, служби безпеки, органах прокуратури, антикорупційних органах, тощо, у кримінальних провадженнях, де він є свідком, або потерпілим, а також по підозрі та обвинуваченню Клієнта у скоєні злочину, передбаченому Кримінальним Кодексом України, з усіма правами захисника у кримінальному провадженні;

- представництво інтересів Клієнта у випадках, передбачених законодавством про адміністративні правопорушення України;

- підготовку та подачу відповідної документації до органів виконавчого провадження; інші юридичні послуги, які будуть погоджені Сторонами.

60. Відповідно до п. 1.2. договору б/н про надання юридичних послуг(адвокатської допомоги) від 05.02.2019 при наданні послуг, вказаних в п, 1.1. Договору про надання юридичних послуг (адвокатської допомоги) Адвокатське об`єднання, її партнери, адвокати та співробітники керуються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», чинним законодавством та умовами цього Договору.

61. Згідно п. 1.3. договору б/н про надання юридичних послуг(адвокатської допомоги) від 05.02.2019 послуги надаються українською, російською або англійською мовами, в робочий час. Під робочим часом у цьому випадку розуміється, час: з 9-00 годин до 18-00 годин у робочі дні, визначені згідно чинного трудового законодавства України. У разі надання юридичних послуг (адвокатської допомоги), на вимогу Клієнта в неробочий час, надання таких послуг/допомоги та їх оплата узгоджуються Сторонами Договору окремо.

62. Пунктом 1.4. договору б/н про надання юридичних послуг(адвокатської допомоги) від 05.02.2019 передбачено, що надання юридичних послуг (адвокатської допомоги) Клієнту за цим Договором покладається на партнерів, адвокатів, співробітників Адвокатського об`єднання або інших осіб, з якими Адвокатське об`єднання укладає окремий договір (далі - виконавці доручення Клієнта або виконавці). У випадку покладання частини своїх зобов`язань на іншу особу за договором, Адвокатське об`єднання залишається відповідальним у повному обсязі перед Клієнтом за порушення умов даного Договору.

63. Загальна вартість наданих адвокатських послуг згідно п. 2.3. додатку № 1 від 01.10.2023 до договору б/н про надання юридичних послуг(адвокатської допомоги) від 05.02.2019 та акту № 2 приймання-передачі наданих послуг до договору б/н про надання юридичних послуг(адвокатської допомоги) від 05.02.2019 становить 110 844,82 грн у суді апеляційної інстанції.

64. Згідно акту № 2 приймання-передачі наданих послуг до договору б/н про надання юридичних послуг(адвокатської допомоги) від 05.02.2019, адвокат надав клієнту наступні послуги:

- Вивчення та аналіз апеляційної скарги з додатками - 2 години;

- Аналіз законодавства та практики національних судів в подібних правовідносинах, в тому числі практики ВС України. Погодження позиції з Клієнтом - 3 години;

- Підготовка повноважень адвоката - 0,5 години;

- Підготовка та подача відзиву на апеляційну скаргу в суд та Позивачу - 15 годин;

- Підготовка до засідання 26.09.2024 - 2 години;

- Судодень - 26.09.2024 (в тому числі дорога туди і назад) - 3 години;

- Підготовка та подача заяви про участь у режимі відеоконференції - 1 година;

- Підготовка та подача заяви про вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення у справі - 1 година;

- Підготовка до засідання 10.10.2024 - 0,5 години;

- Судодень - 10.10.2024 (в тому числі дорога туди і назад) - 2 години;

65. Отже, згідно з поданими позивачем документами, під час розгляду справи апеляційним господарським судом позивачу були надані послуги правничої допомоги на загальну суму 110 844,82 грн.

66. Дослідивши заяву відповідача про ухвалення додаткового судового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції, надані заявником докази, застосовуючи критерії розумності розміру заявлених товариством до відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, їх необхідності та співмірності зі складністю справи і виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, враховуючи всі аспекти та характер спірних правовідносин у справі та виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо принципів диспозитивності, змагальності сторін, рівності усіх учасників, суд апеляційної інстанції враховує те, що підготовка відповідача до апеляційного розгляду скарги позивача не вимагала додаткового вивчення юридичної природи спірних правовідносин чи виконання значного обсягу юридичної і технічної роботи, доказів протилежного не надано та з матеріалів справи не вбачається; розгляд апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції відбувся в два засідання, на яких представник відповідача був присутній в режимі відеоконференції, також не може свідчити про її складність, як того вимагає частина четверта статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

67. Колегія суддів зазначає, що підготовка та подача відзиву на апеляційну скаргу в суд та позивачу протягом 15 годин - не є обґрунтованим часом для виконання такої роботи. З огляду на відзив відповідача, його об`єм становить 7 сторінок з подвійним, а місцями і потрійним відступом між абзацами, з додатків тільки ордер, роздруківка про тримання ухвали про відкриття, квитанції. Відтак така тривала витрата часу на написання відзиву на апеляційну скаргу є безпідставною.

68. Також, аналіз законодавства та практики національних судів в подібних правовідносинах, в тому числі практики ВС України це питання до професійної підготовки адвоката. Підвищення свого рівня знань чи приділення свого вільного часу обраному виду діяльності є особистими потребами адвоката як професіонала і не може здійснюватись за рахунок інших осіб, в даному випадку за рахунок Міністерства оборони України.

69. Підготовка до засідання 26.09.2024 - 2 години також не є обґрунтованими витратами часу, оскільки відповідачем крім відзиву на апеляційну скаргу не було подано більше жодних доказів чи пояснень.

70. Судодень - 26.09.2024 (в тому числі дорога туди і назад) - 3 години:

71. 26.09.2024 через систему «Електронний суд» представник відповідача звернувся до суду з заявою про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

72. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2024 (колегія суддів у складі: Яценко О.В. - головуючого, Хрипуна О.О., Сибіги О.М.) задоволено заяву представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

73. Через загрозу безпеці учасників справи, у зв`язку із оголошенням повітряної тривоги з 09:59 до 10:34, 10:48 до 11:17, 11:36 до 12:10 (повідомлення Telegram каналу, що інформує про повітряну тривогу Тривога Київ/Київська область) розгляд апеляційної скарги Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2024 у справі № 926/3764/23 26.09.2024 не відбувся.

74. Відтак, витрата 3 години часу на участь у судовому засіданні 26.09.2024 - є необґрунтованою.

75. Судодень - 10.10.2024 (в тому числі дорога туди і назад) - 2 години:

76. Згідно протоколу судового засідання від 10.10.2024 представник відповідача 10.10.2024 був присутній в судовому засіданні в режимі відеоконференції, засідання тривало 16 хвилин, тому представник відповідача не міг витратити 2 години часу на участь в даному судовому засіданні.

77. Наведене свідчить, що такі витрати на правову допомогу не відповідають критеріям необхідності та розумності, а також не всі такі витрати є обґрунтованими, що підтверджується предметом спору та суттю поданих скаржником доказів.

78. Як уже зазначалося, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на послуги адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

79. Подані стороною документи на підтвердження факту понесення нею витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування їх в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути не лише доведений, документально обґрунтований, а й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

80. Відповідні докази згідно ст. 86 ГПК України суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

81. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зазначила про те, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений також у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

82. Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

83. Тобто, "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку викладеному у вищевказаній постанові.

84. При цьому, в постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

85. При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

86. Згідно з статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, установлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження в справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями тощо.

87. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України.

88. Разом із тим, у частині 5 статті 129 цього Кодексу визначені критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалене рішення (постанова Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, п.6.1.).

89. Зокрема, під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує:

90. - чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

91. - чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмету спору, з урахуванням ціни позову, значенням справи для сторін, у тому числі чи міг її результат вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

92. - поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

93. - дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

94. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалене рішення, в відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

95. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалене рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

96. Тобто, під час вирішення питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами 5 - 7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку, суд, керуючись зазначеними нормами, відмовляє стороні, на користь якої ухвалене рішення, в відшкодуванні понесених нею на правову допомогу витрат повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалене рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору.

97. У зв`язку з наведеним, суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

98. У пункті 52 постанови від 24.01.2022 у справі №911/2737/17 Верховний Суд вказав, що визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

99. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

100. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви").

101. Тобто процесуальним законодавством передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

102. Також при вирішенні питання витрат на правову допомогу Суд має враховувати: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).

103. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

104. Також суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. (Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №925/1545/20).

105. У справі № 905/1795/18 Верховний Суд, скасовуючи додаткову постанову апеляційного господарського суду в частині часткового задоволення заяви про відшкодування судових витрат, та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення заяви про відшкодування судових витрат, виходив з того, що: - апеляційний суд за наявності заперечень іншої сторони щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу дійшов помилкового висновку, що розумним розміром витрат на послуги адвоката у даному випадку є сума 97 128,00 грн, адже зазначена сума витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням часу здійснення представництва у суді (участь у 2 судових засіданнях, з них - 1 у режимі відеоконференції та подання відзиву на апеляційну скаргу, який за своїм змістом подібний відзиву поданому під час розгляду справи в суді першої інстанції тощо); - оцінка дій, що полягали у вивченні апеляційної скарги, юридичному аналізі підстав скасування рішення суду першої інстанції, підготовці до судового засідання, відзиву на апеляційну скаргу, клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, заяви про розподіл судовий витрат не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову у розумінні приписів частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України з огляду на вимоги, які ставляться до адвоката, а саме, наявності у такої особи повної вищої юридичної освіти, стажу роботи в галузі права, у зв`язку з чим такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи.

106. У справі № 910/7520/20 Верховний Суд, скасовуючи постанову апеляційного господарського суду та залишаючи в силі ухвалу суду першої інстанції, виходив з того, що: - дослідивши заяву ТОВ «Магрест» про ухвалення додаткового судового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції, надані заявником докази, застосовуючи зазначені вище критерії розумності розміру заявлених товариством до відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, їх необхідності та співмірності зі складністю справи і виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, враховуючи всі аспекти та характер спірних правовідносин у справі та виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо принципів диспозитивності, змагальності сторін, рівності усіх учасників, Верховний Суд враховує те, що підготовка заявника до звернення зі скаргою на дії державного виконавця не вимагала додаткового вивчення юридичної природи спірних правовідносин чи виконання значного обсягу юридичної і технічної роботи, доказів протилежного не надано та з матеріалів справи не вбачається; розгляд скарги на дії державного виконавця в суді першої інстанції в два засідання, на яких не був присутній представник скаржника, також не може свідчити про її складність, як того вимагає частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України; - як вбачається з досліджених судом першої інстанцій матеріалів справи, вартість виконаних представником заявника робіт є завищеною, не відповідає критеріям обґрунтованості та розумності їх розміру у розумінні приписів частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, не є співмірною зі складністю справи, а відтак відповідні витрати підлягають перерозподілу з урахуванням вимог вищезазначеної норми; - крім того, суд першої інстанції врахував чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та керуючись статтями 126, 129 Господарського процесуального кодексу України дійшов правильного висновку про часткове їх задоволення. При цьому, суд касаційної інстанції зауважує, що суд першої інстанції неправильно вказав про необхідність зменшення витрат, оскільки відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України суд може лише відмовити повністю або частково у стягненні витрат на правничу допомогу; - з огляду на те, що суд першої інстанції керувався правильними нормами і висновок про необхідність зменшення, а не часткову відмову не призвів до ухвалення неправильного рішення, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції; - враховуючи наведене, оцінивши подані заявником докази на підтвердження понесених ним витрат, виходячи з вищенаведених критеріїв та обставин цієї справи, Верховний Суд погоджується з доцільністю часткового задоволення заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

107. У рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

108. Врахувавши принцип співмірності, колегія суддів зазначає, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності. Суд констатує, що витрати на підготовку заяв по суті справи (відзивів, відповідей на відзиви, заперечень), як правило, підлягають відшкодуванню, оскільки вони відповідають критерію необхідності (їх надання вимагається згідно з процесуальним законом). У той же час, витрати на аналіз законодавства, судової практики, підготовку додаткових пояснень чи інших процесуальних документів, які не є заявами по суті справи, і вчинення (виконання) яких не вимагається, згідно з процесуальним законом, не є обов`язковими для відшкодування у кожному без винятку випадку, проте можуть бути відшкодовані, якщо ця робота вплинула на розгляд справи.

109. Дослідивши подані позивачем під час апеляційного перегляду справи документи, суд вважає, що вказані витрати на суму 110 844,82 грн є неспівмірними із предметом позову та складністю справи на стадії апеляційного провадження, витраченим адвокатом часом на надання таких послуг та складністю виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), не відповідають критерію обґрунтованості, реальності таких витрат, розумності їх розміру, з огляду на обсяг справи, який не потребував багато часу.

110. Враховуючи викладене та беручи до уваги заперечення відповідача, час на підготовку матеріалів до судового слухання, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, судова колегія дійшла висновку про часткове задоволення заяви представника позивача та стягнення з позивача вартість витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 11 000,00 грн, оскільки такий розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

111. Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажсервіс I» адвоката Максименко Я.О. про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 926/3764/23 щодо стягнення понесених судових витрат, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу у справі № 926/3764/23 в суді апеляційної інстанції підлягає задоволенню частково - у розмірі 15 000,00 грн.

112. Керуючись ст.ст. 123, 124, 126, 129, 130, 264, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажсервіс I» про ухвалення додаткової постанови задовольнити частково.

2. Стягнути з Міністерства оборони України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажсервіс I» 11 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з апеляційним розглядом справи №926/3764/23.

3. Видачу наказу із зазначенням реквізитів сторін доручити Господарському суду міста Києва.

4. В задоволенні решти витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з апеляційним розглядом справи №926/3764/23 - відмовити.

Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст додаткової постанови складено 07.11.2024.

Головуючий суддя О.В. Яценко

Судді О.М. Сибіга

О.О. Хрипун