Постанова

від 05.11.2024 по справі 16/529

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2024 р. Справа№ 16/529

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Коробенка Г.П.

секретар судового засідання: Смаголь А.О.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 05.11.2024,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс»

на додаткову ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.07.2024

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» про покладення на Подільський ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) судових витрат на професійну правничу допомогу

у справі №16/529 (суддя О.М. Ярмак)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія «Ніко-Тайс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртелеком»

про стягнення заборгованості за договором оренди №44/2008 та виселення з орендованого нежитлового приміщення,-

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.02.2010 у справі №16/529 за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі філіалу «Теплові розподільчі мережі «Київенерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртелеком» позов задоволено повністю, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 58 766,59 грн основного боргу, 2 164,11 грн пені, 270,51 грн річних, 697,01 грн державного мита, 236,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Вирішено виселити Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртелеком» з нежитлових приміщень: у буд. 2/19 на вул. Симиренка у м. Києві, загальною площею 123,74 кв.м, розташованому на I поверсі, площею 60,67 кв.м. та на II поверсі, площею 63,07 кв.м. та передати зазначені приміщення за актом приймання-передачі Акціонерній енергопостачальній компанії «Київенерго» в особі філіалу 2Теплові розподільчі мережі Київенерго».

09.04.2010 на виконання рішення суду було видано відповідні накази.

16.08.2021 через відділ діловодства та документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» надійшла заява про заміну у виконавчому провадженні стягувача «К.Енерго» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2021 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» задоволено; замінено сторону (позивача) у справі №16/529 Акціонерне товариство «К.Енерго» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс»; замінено сторону (стягувача) у виконавчому провадженні з виконання наказів у справі №16/529, виданих Господарським судом міста Києва 09.04.2010 з Акціонерного товариства «К.Енерго» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс».

17.01.2022 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» надійшла заява про відновлення пропущеного процесуального строку для пред`явлення до виконання наказу Господарського суду від 09.04.2010 у справі №16/529 та видачу дубліката наказу у зв`язку з його втратою.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2022 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» про відновлення пропущеного процесуального строку для пред`явлення наказу суду від 09.04.2010 до виконання у справі №16/529 та видачу його дубліката задоволено, поновлено строк для пред`явлення наказу Господарського суду міста Києва від 09.04.2010 у справі № 16/529 до виконання, на 3 (три) роки, видано дублікат наказу Господарського суду міста Києва від 09.04.2010 у справі №16/529.

31.05.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» на дії державного виконавця Подільського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №69293379 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва у справі №16/529 від 09.04.2010.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2024 у справі №16/529 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» на дії державного виконавця Подільського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №69293379 щодо повернення виконавчого документа у справі №16/529 - задоволено, дії державного виконавця визнано неправомірними, постанову від 17.04.2024 ВП №69293379 про повернення виконавчого документа стягувачу - скасовано.

01.07.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (заявника, скаржника) до Господарського суду міста Києва надійшла заява про покладення на Подільський ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №16/529 у розмірі 10 000,00 грн.

Додатковою ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2024 у справі №16/529 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» про покладення на Подільський ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) судових витрат на професійну правничу допомогу у справі у справі №16/529 задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Київ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» 1 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

У решті суми вимог відмовлено.

Приймаючи додаткову ухвалу, суд дійшов висновку про зменшення заявлених ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» витрат на професійну правничу допомогу на 90%, пославшись на те, що витрати стягувача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 10 000,00 грн не є співмірними з ціною позову, складністю питань, у зв`язку з чим витрачання часу на надання послуг, зазначених у актах здачі-приймання виконаних робіт, не є виправданим. Судом при цьому враховано системність подання ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» таких заяв, що вказує на намагання збагатитись у такий спосіб за рахунок Держави (в Єдиному державному реєстрі судових рішень містяться ухвали та додаткові ухвали про стягнення з відділів ДВС на користь ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» у 2021 році правничої допомоги принаймні у 42 судових справах, а у 2020 році принаймні у 70 судових справах; при цьому в окремих справах витрати на професійну правничу допомогу з відділів ДВС стягувались по декілька разів. Суми, які підлягали до стягнення, коливаються від 1 980,00 грн до 10 000,00 грн та часто у декілька разів перевищують розмір боргу, щодо стягнення якого ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» зверталось до суду).

Не погодившись із прийнятою ухвалою, 25.07.2024 (про що свідчить штемпель Укрпошти на конверті) засобами поштового зв`язку Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.07.2024 у справі №16/529 скасувати в частині відмови в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» про покладення на Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Київ) судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000,00 грн; прийняти нове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» про покладення на відділ державної виконавчої служби судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити повністю; стягнути із Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Київ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» судові витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. Узагальнені доводи апеляційної скарги ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» зводяться до того, що висновки Господарського суду міста Києва, викладені в ухвалі від 23.07.2024 у справі №16/529 щодо розподілу та стягнення розміру судових витрат не відповідають не лише нормам чинного законодавства України, а й сталій судовій практиці у вирішенні аналогічного роду спорів.

В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» вказує на таке:

- втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом в частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення гонорару на підставі частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам, однак від Відділу ДВС не надходило обґрунтованого клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу та/або заперечення щодо стягнення розміру витрат;

- заявлений позивачем до відшкодування розмір судових витрат не є надмірним та завищеним, оскільки відповідає як принципам матеріального (договірного) права, так і процесуального права (оскільки висвітлює затрати по роботі адвоката в даній справі), а також повністю відповідає та не порушує правові позиції суду касаційної інстанції з даного питання;

- судом в оскаржуваній ухвалі зазначено про нібито повторюваність та періодичність оскарження дій державного виконавця Подільського ВДВС у місті Києві у ВП №69293379. Проте, судом не було враховано, яким чином використання скаржником власного права на захист власних прав та інтересів під час оскарження бездіяльності органу ДВС щодо примусового виконання різного роду інших виконавчих документів при різних виконавчих провадженнях із урахуванням різного роду інших особливостей майнового стану різних при цьому боржників вплинуло та впливає на оскарження саме дій державного виконавця Подільського ВДВС у м. Києві у ВП №69293379. Щодо повторюваності, то в межах даної справи не мало місця подання ТОВ «Компанією «Ніко-Тайс» скарг на різного роду в період 2020-2021 років неправомірні дії/бездіяльність державного виконавця Подільського ВДВС у м. Києві у ВП №69293379;

- щодо нібито тотожності судового оскарження, то такі посилання суду першої інстанції є безпідставними, оскільки судом не надано належної оцінки предметам судового оскарження впродовж 2020-2021 року та щодо інших судових справ, адже предметами оскарження в призмі питання щодо бездіяльності були бездіяльність щодо невідкриття виконавчого провадження, передчасного його закінчення, безпідставного повернення виконавчого документу на підставі статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», не відновлення виконавчого провадження з урахуванням статті 41 Закону України «Про виконавче провадження», порушення порядку та строків здійснення заходів примусового виконання визначених пунктом 8 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження», відсутності будь-якого та/або жодного реагування на численні клопотання скаржника в призмі здійснення примусового виконання при підтвердженій та наданій заявником доказовій базі майнового стану відповідного боржника, оскарження бездіяльності органу ДВС, котра призвела до втрати, знищення та безперешкодного відчуження майна відповідними боржниками, тощо;

- неприйнятними є висновки суду щодо надмірності та завищеності витрат, оскільки особа-адвокат, котра має значний досвід, правову кваліфікацію у сфері права, постійно підвищує свій рівень знань, приймає участь у різного роду онлайн семінарах та лекціях, весь свій вільний час приділяє обраному виду діяльності, не може отримувати відповідну та гідну оплату праці за якісно результативну виконану роботу (надані послуги) та має отримувати або на рівні, або навіть і менше (з огляду на запропоновану судом розмір оплати праці) ніж студент-правник або особа-адвокат, котра лише приступила до зайняття адвокатською діяльність та наразі не має досвіду та правової кваліфікації у сфері права;

- необхідною умовою для вирішення питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи, які були надані позивачем суду;

- процесуальна позиція місцевого господарського суду свідчить про порушення принципів добросовісності, справедливості та заборони суперечливої поведінки («venire contra factum proprium»);

- в оскаржуваній ухвалі суд безпідставно вдався до застосування «правового пуризму», надмірної процесуальної формальності, не здійснивши дотримання приписів статей 74-77, 86, 129, 232, 233, 238, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України;

- судом першої інстанції не враховано актуальної судової практики щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» на додаткову ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.07.2024 у справі №16/529 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Шаптала Є.Ю., судді: Тищенко О.В., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2024 у складі головуючого судді: Шаптали Є.Ю., суддів: Тищенко О.В., Гончарова С.А. витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №16/529; відкладено вирішення питань пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою першою розділу четвертого Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Ніко-Тайс» на додаткову ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.07.2024 по справі №16/529 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 10.09.2024 суддю Північного апеляційного господарського суду Шапталу Є.Ю. звільнено у відставку, у зв`язку з чим розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-07/525/24 від 24.09.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2024 справу №16/529 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Коробенко Г.П., Тищенко А.І.

25.09.2024 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від Подільського ВДВС надійшов відзив на апеляційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а оскаржену ухвалу суду без змін.

У відзиві Подільський ВДВС наголосив на тому, що стягнення адвокатських витрат у заявленому розмірі не відповідатиме критеріям розумності, необхідності, співмірності, справедливості і становитиме надмірний тягар для Держави.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №16/529 (повторно); відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

07.10.2024 матеріали справи №16/529 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» на додаткову ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.07.2024 у справі №16/529 залишено без руху; роз`яснено Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс», що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути вказані недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази реєстрації електронного кабінету адвоката Грищенка О.М. в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі відповідно до частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України.

11.10.2024 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено Відповідь №4343675 про наявність зареєстрованого Електронного кабінету у Грищенко О.М.

Крім того, до апеляційної скарги апелянтом додано клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» на додаткову ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.07.2024 у справі №16/529, призначено до розгляду апеляційну скаргу в режимі відеоконференції на 05.11.2024.

У судове засідання 05.11.2024 з`явився представник позивача (стягувача).

Представники боржника та Відділу ДВС у судове засідання не з`явились.

Подільський ВДВС просив у відзиві на апеляційну скаргу її розгляд здійснювати за відсутності його представника.

Представник боржника про причини неявки суд не повідомив, письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не подав, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином, про що у матеріалах справи міститься поштове повернення із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», яке у розумінні частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України свідчить про вчинення судом усіх дій задля належного повідомлення боржника про дату слухання апеляційної скарги.

Представник стягувача у судовому засіданні 05.11.2024 підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, стягнути із Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Київ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» судові витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті додаткової ухвали, дійшов висновку, що апеляційна скарга стягувача підлягає частковому задоволенню, а оскаржена додаткова ухвала місцевого господарського суду підлягає зміні з прийняттям рішення про часткове задоволення заяви ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» про покладення на Подільський ВДВС у м. Києві витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн з наступних підстав.

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 343 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до частин 1-3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

У поданій скарзі на дії Подільського ВДВС ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» зазначила про розподіл витрат, пов`язаних із розглядом скарги, а саме щодо понесення адвокатських витрат з поданням підтверджуючих документів у строки, встановлені частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. При цьому стягувач у заяві вказав, що сторони керуються тим, що вартість однієї години роботи виконавця складає від 1 400,00 грн до 1 600,00 грн, вартість участі у судовому засіданні складає від 2 000,00 грн до 2 500,00 грн, а також розмір додаткової оплати (гонорару) за прийняття позитивного для скаржника рішення (повне або часткове задоволення скарги), котрий не перевищуватиме двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

25.06.2024 за результатами розгляду скарги судом першої інстанції постановлено ухвалу, а отже останнім днем для подання доказів, що підтверджують розмір судових витрат, було 01.07.2024 (враховуючи, що 30.06.2024 неділя - вихідний день).

01.07.2024 через відділ документального забезпечення до суду першої інстанції від ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» надійшла заява про розподіл витрат на правничу допомогу разом із доказами, які підтверджують розмір судових витрат, в якій позивач просив стягнути з Подільського ВДВС 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

За змістом наведених законодавчих приписів необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

На підтвердження вимоги про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн до заяви про покладення на Подільський ВДВС судових витрат на професійну правничу допомогу були додано копії: договору №27-11-2023/8 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 27.11.2023, акта прийому-передачі документів від 27.11.2023, акта здачі-приймання виконавчих робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 28.06.2024, довідки про взяття на облік платника податків, повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску, а разом зі скаргою подано копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 29.10.2009 на ім`я адвоката Грищенка Олександра Миколайовича, а також оригінал довіреності від 31.08.2023 на ім`я зазначеного представника.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

За приписами частини 3 статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Як вбачається з матеріалів справи, правова допомога надавалася стягувачу (далі за текстом договору - замовник) на підставі договору №27-11-2023/8 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 27.11.2023, укладеного з адвокатом Грищенко О.М. (далі за текстом договору - виконавець), який діє на підставі свідоцтва №3888 про право на заняття адвокатською діяльністю, виданого на підставі рішення №35-8-36 Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 29.10.2009.

Відповідно до пункту 1.1. Договору визначено, що виконавець зобов`язується надати замовнику правову допомогу щодо аналізу правовідносин між замовником, ТОВ «Укртелеком» та Подільським ВДВС у м. Києві, які виникли у виконавчому провадженні №69293379 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі №16/529 від 09.04.2010, надання консультацій з приводу можливого, законодавчо доцільного та обґрунтованого вжиття заходів Подільським ВДВС, направлених на примусове виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі №16/529 від 09.04.2010 та стягнення із боржника безспірного розміру грошових коштів, консультації з питань практичного застосування норм виконавчого, виконавчо-процесуального та господарсько-процесуального законодавства із врахуванням останніх змін та доповнень, що стосуються зазначених правовідносин та підстав їх виникнення, підготовки, написання та подання від імені замовника до Подільського ВДВС різного роду клопотань та/або заяв із врахуванням Закону України «Про виконавче провадження», підготовки, написання та подання до господарського суду відповідної скарги на дії та/або бездіяльність державного виконавця Подільського ВДВС у виконавчому провадженні №69293379 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі №16/529 від 09.04.2010 при наявності підстав для такого заходу, представництві інтересів замовника у суді під час розгляду судової справи за поданою скаргою, здійснення інших процесуальних заходів направлених на виконання умов та обов`язків виконавця за даним договором.

У пункті 1.2. Договору сторони визначили, що правова допомога за цим договором вважається наданою та виконаною з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акту здачі-приймання виконаних робіт щодо надання правової допомоги.

Умовами пункту 3.1. Договору сторони погодили, що вартість виконання передбачених цим договором комплексу правових послуг та робіт визначається в актах здачі-приймання робіт (наданих послуг) щодо надання адвокатських послуг, виходячи із того, що вартість однієї години роботи виконавця складає 1 400,00 грн (включаючи всі витрати (поштові, комісійні, банківські, транспортні тощо) по підготовці матеріалів у відповідності до пункту 1.1. договору). При цьому сторонами враховано як середній розмір вартості аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт в регіонах України, так і рекомендовані ставки аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт, котрі пропонуються Радами Адвокатів відповідного регіону. Окремо сторони дійшли згоди, що вартість послуг та роботи Виконавця, зокрема, та на обмежуючись, становить:

- ознайомлення з матеріалами справи, отриманими у суді відповідної судової інстанції - 1 500,00 грн;

- судові засідання - 2 000,00 грн за одне судове засідання (у випадку затримки часу початку призначеного слухання, тривалості очікування на початок призначеного до слухання судового засідання, як наслідок витрати часу більше ніж година від дати призначеного початку судового засідання, відповідна участь у судовому засіданні становитиме 2 500,00 грн);

- побудова правової позиції, аналіз судової практики, вивчення первинної документації, складання процесуальних документів, надсилання їх та документів до них сторонам та до суду;

- інші види правової допомоги у межах судового розгляду справи - із розрахунку 1400,00 грн/год;

- витрати (квитки, добові тощо) - згідно підтверджуючих документів.

У пункті 3.8. Договору сторони погодили та визначили розмір гонорару виконавця у випадку прийняття позитивного рішення на користь замовника (задоволення повністю та/або частково вимог замовника, у відповідності до пункту 1.1, 2.1 договору) визначається на рівні до двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На виконання умов вищевказаного договору між сторонами був підписаний Акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 28.06.2024, відповідно до якого за період із 27.11.2023 по 25.06.2024 виконавець передав, а замовник прийняв наступні виконані роботи та надані послуги з організації, процесуально-правового супроводу, належного процесуального проведення робіт/послуг щодо розроблення, підготовки тексту скарги та наповнення її правовим змістом, належним обґрунтуванням правомірності доводів/посилань скарги вих. №29-1/05 від 29.05.2024 ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» на дії державного виконавця Подільського ВДВС у м. Києві у виконавчому провадженні №69293379 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі №16/529 від 09.04.2010. Підготовка щодо подання до Господарського суду міста Києва скарги вих. №29-1/05 від 29.05.2024 ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» на дії державного виконавця Подільського ВДВС у м. Києві у виконавчому провадженні №69293379 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі №16/529 від 09.04.2010 (5 годин).

Додаткова оплата (гонорар «успіху») адвоката на підставі пункту 3.8. договору №27-11-2023/8 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 27.11.2023 у зв`язку із прийняттям позитивного для замовника судового рішення у справі №16/529 за скаргою вих. №29-1/05 від 29.05.2024 ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» на дії державного виконавця Подільського ВДВС у м. Києві у виконавчому провадженні №69293379 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі №16/529 від 09.04.2010 - 3 000,00 грн.

Загальна вартість вказаних послуг склала 10 000,00 грн (1 400,00 грн х 5 годин) + 3 000,00 грн) (пункт 2 акту).

У пункті 4 акту сторони засвідчили відсутність претензій щодо виконання договору №27-11-2023/8 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 27.11.2023.

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18, а також у додатковій постанові Верховного Суду від 04.03.2020 у справі №914/633/18, які в силу частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

У своїй апеляційній скарзі позивач посилається на неврахування судом першої інстанції висновків та правових позицій, викладених у низці постанов Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №910/21516/17, від 24.07.2018 у справі №918/560/16, від 06.03.2019 у справі №910/15357/17, від 03.05.2019 у справі №910/10911/18, від 20.11.2020 у справі №910/4783/19, від 25.06.2019 у справі №904/66/18, від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 19.08.2020 у справі №910/4858/19, від 22.10.2020 у справі №910/9187/19, від 13.01.2021 у справі №922/267/20, від 06.04.2020 у справі №910/4783/19, від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 06.12.2019 у справі №910/353/19.

Доводи апелянта обґрунтовані, зокрема, тим, що саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, покладено обов`язок доведення неспівмірності таких витрат, що передбачено частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Стягувач наголошує на тому, що в матеріалах справи відсутнє обґрунтоване клопотання Подільського ВДВС у м. Києві про зменшення витрат на правову допомогу.

Так, дійсно, Подільським ВДВС у м. Києві відповідне клопотання до суду першої інстанції не подавалося.

Однак, проаналізувавши вищезазначені постанови суду касаційної інстанції, колегія суддів зазначає, що висновки, викладені у них, не суперечать висновкам, зробленим судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної додаткової ухвали.

У даному контексті колегія суддів зазначає таке.

У частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України закріплено загальне правило розподілу судових витрат.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

У пунктах 119, 120 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 №922/1964/21 зроблено наступний висновок: «під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7 та 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи».

Висновки, аналогічні відображеним вище, також викладені в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Таким чином, домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», рішення у справі «Баришевський проти України», рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України», рішення у справі «Двойних проти України», рішення у справі «Меріт проти України»).

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норми права викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 16.11.2022 у справі №910/1964/21.

Таким чином, незважаючи на відсутність клопотання Подільського ВДВС у м. Києві про зменшення розміру витрат на правничу допомогу та/або заперечення щодо стягнення розміру витрат, суд першої інстанції мав право не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Також, у пункті 3.8. Договору сторони погодили та визначили розмір гонорару виконавця у випадку прийняття позитивного рішення на користь замовника (задоволення повністю та/або частково вимог замовника, у відповідності до пункту 1.1, 2.1 договору) визначається на рівні до двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з актом здачі-приймання виконаних робіт від 28.06.2024 додаткова оплата (гонорар «успіху») адвоката у зв`язку із прийняттям позитивного для замовника судового рішення у справі №16/529 за скаргою вих. №29-1/05 від 29.05.2024 складає 3 000,00 грн.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України» суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява №35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6672,90 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§70-72).

Таким чином, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У даному випадку, виходячи з того, що юридична кваліфікація правовідносин у даній справі не є складною, враховуючи, що практика стягнення ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» з відділів ДВС витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з задоволенням скарг на бездіяльність державних виконавців є системною, на користь чого свідчить те, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень, суди перших інстанцій постановили ухвали та додаткові ухвали про стягнення з відділів ДВС на користь ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» у 2021 році принаймні у 42 судових справах, а у 2020 році принаймні у 70 судових справах; при цьому в окремих справах витрати на професійну правничу допомогу з відділів ДВС стягувались по декілька разів, такі вимоги як стягнення «гонорару успіху» у розмірі 3 000,00 грн у зв`язку із прийняттям позитивного для позивача судового рішення з розгляду скарги у даній справі, не відповідають критерію розумності, так як не мають характеру необхідних, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника стягувача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату, у зв`язку з чим є надмірними.

Зі змісту Акту здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 28.06.2024 вбачається, що 5 годин виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) включали в себе:

- аналіз господарського-процесуального законодавства, виконавчого та виконавчо-процесуального законодавства із врахуванням останніх змін та доповнень щодо аналізу правовідносин між позивачем, відповідачем та Подільським ВДВС у м. Києві, які виникли у виконавчому провадженні №69293379 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі №16/529 від 09.04.2010 та зумовлені здійснення відповідного оскарження бездіяльності органу примусового виконання рішень у зв`язку із порушенням норм та положень Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2832/5) (далі - Інструкція), тощо, які визначають та встановлюють порядок та строки вжиття заходів примусового виконання виконавчого документу;

- здійснення аналізу та дослідження матеріалів (документів), що стосуються дій та/або бездіяльності державного виконавця Подільського ВДВС у м. Києві у виконавчому провадженні №69293379 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі №16/529 від 09.04.2010, необхідності вжиття дій на виконання та дотримання приписів/положень, визначених Законом України «Про виконавче провадження», Інструкцією, їх розміщення в АСВП;

- здійснення пошуку, ознайомлення, аналізу та дослідження майнового стану відповідача, наявністю в останнього різного роду майнових активів, можливості виконання виконавчого документу за рахунок виявленого майна (активів, тощо), використовуючи при цьому офіційні та/або достовірні бази даних, вебресурси та/або Інтернет посилання, тощо;

- здійснення пошуку, ознайомлення, аналізу та дослідження можливої зміни та/або залишення без змін судової практики (правової позиції) різними судовими інстанціями, що стосуються дій та/або бездіяльності державного виконавця Подільського ВДВС у м. Києві у виконавчому провадженні №69293379 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі №16/529 від 09.04.2010 та знайшли своє відображення у поданій скарзі вих. №29-1/05 від 29.05.2024;

- із урахуванням приписів та норм ГПК України, зокрема пункту 2 частини 2 статті 170 ГПК України, проведення робіт щодо направлення на адреси всіх учасників спору скарги.

Колегія суддів, проаналізувавши зміст акту, зазначає, що деякі перелічені в ньому послуги є тотожними, дублюють та охоплюють одна одну, що призводить до необґрунтованого завищення обсягів фактично наданих послуг та їх вартості, що в підсумку свідчить про штучний та надмірний характер правової допомоги.

Крім того, з тексту скарги не вбачається, у чому полягали зміни в законодавстві щодо спірних правовідносин та як проведений адвокатом аналіз судової практики вплинув на результат вирішення справи та захист інтересів стягувача.

При цьому, суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом про те, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника, у тому числі з органу примусового виконання рішення, не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності, з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовленої та поданої до суду стягувачем скарги та матеріалів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, колегія суддів вважає, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на правову допомогу ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» (7 000,00 грн) не відповідає принципам розумності в даних правовідносинах, не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спірних правовідносин, а тому не можуть бути також покладені на Подільський ВДВС усі витрати на правову допомогу, заявлені до розподілу ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» в сумі 7 000,00 грн (послуги з розрахунку 1 400,00 грн х 5 годин роботи).

Місцевий господарський суд, приймаючи оскаржувану додаткову ухвалу, дійшов висновку про зменшення у цілому заявлених ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» витрат на професійну правничу допомогу на 90% - до 1 000,00 грн.

Колегія суддів, попри встановлені вище обставини невідповідності заявлених витрат на професійну правничу допомогу вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету розгляду, вважає, що зменшення їх розміру судом першої інстанції аж на 90% є надмірним та не враховує інтереси обох сторін (стягувача та Подільського ВДВС).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На переконання колегії суддів, враховуючи перелічені критерії розподілу витрат на правничу допомогу, вартість послуг правничої допомоги, яка підлягає відшкодуванню позивачу (стягувачу) за рахунок Подільського ВДВС у м. Києві, підлягає зменшенню на 50% - до 5 000,00 грн і такий розмір буде відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

За наведених обставин заява ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» про розподіл витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню на суму 5 000,00 грн.

В іншій частині у задоволенні заяви про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 5 000,00 грн суд відмовляє.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, доводи апеляційної скарги ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» є частково обґрунтованими.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині, змінити рішення.

Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неправильне застосування норм процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає додаткову ухвалу суду у даній справі такою, що підлягає зміні, а заява про ухвалення додаткового рішення частковому задоволенню на суму 5 000,00 грн.

Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 273, 275, 280, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» на додаткову ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.07.2024 у справі №16/529 задовольнити частково.

Додаткову ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.07.2024 у справі №16/529 змінити.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» про покладення на Подільський ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №16/529 задовольнити частково.

Стягнути з Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Київ) (04208, м. Київ, пр-т Гонгадзе, 5-Б, код ЄДРПОУ 34482497) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, пр-т Ак. Глушкова, 40, оф. 315, код ЄДРПОУ 38039872) 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп. витрат на правничу допомогу.

В іншій частині у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» відмовити.

Видати наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва згідно вимог процесуального законодавства.

Матеріали справи №16/529 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 13.11.2024.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

Г.П. Коробенко