Рішення

від 01.11.2024 по справі 135/1297/23

ЛАДИЖИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 135/1297/23

Провадження № 2/135/20/24

РІШЕННЯ

іменем України

01.11.2024 м. Ладижин

Ладижинський міський суд Вінницької області в складі: головуючого судді Нікандрової С.О., секретар судових засідань Гончарова К.Ю., за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Патраманського І.О., відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача - адвоката Клименко І.Ф., представника третьої особи - ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування Ладижинської міської ради Вінницької області, про позбавлення батьківських прав, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування Ладижинської міської ради Вінницької області, про визначення способу участі батька у спілкування та вихованні, -

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача за первісним позовом та зустрічним позовом.

1. Виклад позиції позивача.

У вересні 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Патраманський І.О., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, які не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - орган опіки та піклування Ладижинської міської радиГайсинського району Вінницької області, про позбавлення батьківських прав. Позов обгрунтований тим, що сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З моменту народження дитини відповідач ОСОБА_2 ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє зацікавленості в її подальшій долі, не цікавиться успіхами дитини, станом її здоров`я, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, її навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема, не забезпечує необхідного медичного догляду, лікування, що негативно впливає на її фізичний розвиток, як складову виховання; не спілкується з дитиною, що не дає їй необхідного нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти. На даний час створилися умови, які шкодять інтересам дитини: дівчинка залишилася без батьківського догляду та турботи. Всі питання виховання та утримання дитини вирішуються позивачкою самостійно, без участі та підтримки з боку відповідача та держави. Зазначені факти як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини батьком, свідоме нехтування ним своїми обов`язками.

У зв`язку з викладеним, позивач просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

2. Виклад позиції відповідача.

2.1. Відзив на позов.

19.10.2023 від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Клименко І.Ф. надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення позову про позбавлення батьківських прав. Зазначені у позовній заяві обставини не відповідають дійсності, оскільки позивач не лише не сприяє тому, щоб дитина мала можливість вільно спілкуватись із своїм батьком, а навпаки створює перешкоди відповідачу у спілкуванні з дитиною. Зокрема, заблокувала номер телефону відповідача та уникає будь-якого спілкування з відповідачем, який намагається всіляко домовитись з нею про свою участь у спілкуванні та вихованні дитини. Оскільки дитина проживає разом із матір`ю, вона знаходиться під постійним впливом матері та не бажає спілкуватись з батьком через негативне відношення позивачки до відповідача. Тому нормальне спілкування відповідача ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_5 не складається.

З огляду на викладене, донька сторін залишається без батьківського догляду і турботи не через свідоме ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, а внаслідок позиції позивачки, яка замість сприяння встановленню нормальних відносин доньки з батьком, має на меті лише позбавити відповідача батьківських прав відносно доньки.

Позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження ухилення відповідача ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов`язків свідомо, відсутні докази застосування до відповідача заходів впливу у вигляді попередження з боку органів поліції, органів опіки та піклування.

Наявність заборгованості по аліментам на утримання дитини за період з 01.05.2023 по 31.08.2023 не є підставою для позбавлення батька дитини батьківських прав.

Крім того, відповідач заперечує проти позбавлення його батьківських прав, та погасив частину заборгованості по аліментам, що свідчить про його інтерес до дитини.

Враховуючи викладене, позивачем не надано доказів в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення батька батьківських прав, та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків відносно дитини, а також, що неналежне виконання ОСОБА_6 його батьківських обов`язків створює загрозу життю та здоров`ю дитини.

2.2. Зустрічна позовна заява.

19.10.2023 ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник - адвокат Клименко І.Ф., до суду подано зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 , третя особа, які не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - орган опіки та піклування Ладижинської міської радиГайсинського району Вінницької області, про визначення способу участі батька у спілкуванні та вихованні дитини.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_1 є батьками неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даним час сторони у справі проживають окремо, дитина проживає з матір`ю ОСОБА_1 та перебуває під впливом матері, яка не бажає, щоб батько спілкувався з донькою. Намагання позивача вирішити спір за згодою з відповідачем не призвели до позитивного результату, оскільки відповідач ОСОБА_1 вперто уникає спілкування з ним.

Разом з цим, позивач прагне постійно спілкуватися з дитиною, забезпечувати належне дозвілля та відпочинок, приймати участь у вихованні дитини. Тому з метою врегулювання питання участі батька у спілкуванні та вихованні доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач змушений звернутися до суду з позовом, у якому просить прийняти зустрічну позовну заяву до розгляду та об`єднати її в одне провадження з первісним позовом. Визначити батькові ОСОБА_2 способи та порядок участі у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом особистих побачень кожної першої та третьої суботи та неділі місяця, з 10 год. суботи до 15 год. неділі, без обмеження місця проведення зустрічі, з можливістю залишатись дитині на ніч за місцем проживання батька; проведення спільного відпочинку з дитиною, оздоровлення дитини в літній період року, один раз на рік, протягом 30 календарних днів, за попередньою домовленістю з матір`ю дитини ОСОБА_1 ; необмеженого спілкування з дитиною засобами телефонного, поштового, електронного та інших засобів зв`язку, що не передбачають безпосереднє фізичне спілкування між батьком та дитиною, у будь-якій день тижня без обмежень, з врахуванням режиму дня дитини. Зобов`язати відповідача ОСОБА_1 завчасно повідомляти позивача ОСОБА_2 про зміну місця проживання (перебування) дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та щодо зміни у визначеному порядку зустрічей з дитиною та їх причини.

Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 відзив на зустрічний позов із викладенням своїх заперечень до суду не надала.

ІІ. Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 09.10.2023 відкрито провадження у цивільній справі, справа призначена до розгляду в порядку загального позовного провадження (а.с.42-43).

Ухвалою суду від 20.10.2023 зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник - адвокат Клименко І.Ф., до ОСОБА_1 , третя особа, які не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - орган опіки та піклування Ладижинської міської радиГайсинського району Вінницької області, про визначення способу участі батька у спілкуванні та вихованні дитини прийнято до спільного розгляду та об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування Ладижинської міської ради Вінницької області, про позбавлення батьківських прав.

Ухвалою суду від 03.04.2024 закрито підготовче провадження, цивільну справу призначено до судового розгляду по суті (а.с.117-118).

ІІІ. Позиція сторін в ході судового розгляду справи.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Патраманський І.О. заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, наполягали на позбавленні відповідача батьківських прав щодо дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зустрічні вимоги ОСОБА_2 не визнали, просили відмовити у визначенні способу участі батька у спілкуванні та вихованні дитини.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Клименко І.Ф. в судовому засіданні підтримали зустрічний позов та просили встановити способи участі батька дитини ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та відмовити у позові ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області Гронь О.М. в судовому засіданні пояснила, що підтримує висновки органу опіки та піклування щодо позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також щодо встановлення способу участі батька ОСОБА_2 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ІV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Судом встановлено, що сторони у справі позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу та є батьками малолітньої дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Сімейні відносини між сторонами фактично припинені, сторони проживають окремо, дитина проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 та знаходиться на її утриманні.

Судовим наказом Ладижинського міського суду Вінницької області від 29.09.2020 у справі №135/1130/20 стягнуто аліменти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини всіх видів доходу, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 09.09.2020 і до досягнення дитиною повноліття (а.с.33).

З наданих Ладижинським відділом ДВС у Гайсинському районі Вінницькому області ЦМУ МЮ (м. Київ) розрахунків заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженню НОМЕР_3 вбачається, що станом на 17.10.2023 заборгованість ОСОБА_2 становила 46619,13 грн, станом на 16.02.2024 заборгованість ОСОБА_2 становила 56 751,13 грн (а.с.100-102).

З характеристики Ліцею №4 Ладижинської міської ради від 15.09.2023 (а.с.35) вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , учениця 6 класу, зарекомендувала себе як старання, працелюбна, уважна дитина. Має навчальні досягнення достатнього та високого рівня. Навчається в повну міру своїх сил. Має довільну зорову, слухову пам`ять, добре запам`ятовує учбовий матеріал. Виявляє логічне та творче мислення. Має здібності до вивчення предметів математичного напрямку. На уроках завжди активна, виконує домашнє завдання, допомагає товаришам. Має добрий загальний розвиток. Багато читає. Мати дівчинки ОСОБА_1 приділяє належну увагу вихованню дочки, бере активну участь у житті класу, постійно перебуває на зв`язку з класним керівником. Батько ОСОБА_2 вихованням дитини не займається. На прохання класного керівника не відгукується.

Із матеріалів справи та пояснень ОСОБА_1 встановлено, що коли дитині було приблизно 2 роки, вони з відповідачем припинили спільне проживання. Після припинення сімейних відносин між сторонами батько дитини ОСОБА_2 жодним чином не спілкувався з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не намагався цього зробити, у зв`язку з чим дитина зовсім не знає батька. Коли дитині було 8 років ОСОБА_1 вже зверталася із позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, проте позов було залишено без розгляду. Після того, відповідач ОСОБА_2 також не вчиняв жодних дій для того, щоб приймати участь у спілкуванні з дитиною та її вихованні. Після чергового звернення до суду ОСОБА_1 з позовом про позбавлення батьківських ОСОБА_2 прав відносно доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідач звернувся із зустрічним позовом про встановлення способів участі батька дитини у спілкуванні та вихованні дитини. В ході розгляду справи вона розмовляла з дитиною, але дитина не виявила бажання бачити батька і спілкуватися із ним.

З пояснень відповідача ОСОБА_2 встановлено, що після припинення спільного з ОСОБА_1 проживання, він не підтримував жодних стосунків з донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Причиною не виконання своїх батьківських обов`язків обґрунтовує тим, що позивач ОСОБА_1 використовуючи свій вплив на думку дитини, перешкоджає його спілкуванню з дитиною. Одночасно з цим, ОСОБА_2 у своїх поясненнях не надав відповіді з яких конкретно причин він тривалий час не брав участі у вихованні дитини. Також відповідач ОСОБА_2 пояснив, що до органів опіки та піклування або до суду для вирішення питання щодо його участі як батька у вихованні дитини не звертався.

У судовому засіданні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якій на час розгляду справи виповнилось 12 років, у присутності представника органу опіки та піклування без участі сторін у справі пояснила, що проживає з матір`ю ОСОБА_1 та зовсім не знає свого батька ОСОБА_2 , вперше побачила і дізналася про нього в суді. Вона не хоче бачити і спілкуватися із батьком, оскільки він є незнайомою людиною. Має байдуже ставлення до батька. Мати не впливає на її думку щодо батька. Батько жодного разу не намагався з нею заговорити або зустрітися. Вона не бажає зберігати родинний зв`язок із батьком і бажає, щоб її батька позбавили батьківських прав.

Також судом досліджено психологічний висновок лікаря-психолога ОСОБА_8 від 31.08.2024 складений на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно якого дитина легко і швидко іде на контакт, проявляє зацікавленість і охоче виконує завдання. Емоційні прояви чітко виражені і різноманітні. Розвиток відповідно до віку. З дитиною була проведена бесіда на тему емоційного стану на даний час. Була також проведена методика «живий будинок» де ОСОБА_5 в процесі роботи помістила маму на даху - для дитини це людина, яка жаліє, оберігає, створює відчуття безпеки. Батька не помістила взагалі. Використавши методику « Чарівна країна почуттів», можна зробити висновок, що на даний час емоційну діяльність дитини забарвлює в більшій мірі радість, а ментальну діяльність - задоволення та радість, область творчих переживань - цікавість. Комунікативні функції - радість та образа, почуття від яких хочеться позбутись - злість, страх, смуток та почуття провини. Була проведена методика «баранчик в пляшці»: дитина почуває себе добре в сім`ї, в якій проживає, всі вміння та навички, моделі поведінки бере від мами. Ситуація, що відбувалася, вплила на те, що дитина знаходиться в стані стресу з вираженою тривожністю.

Згідно характеристики ПП «БТУ-Центр» від 13.09.2023 (а.с.10) ОСОБА_1 працює в ПП «БТУ-Центр» укладальником-пакувальником з 02.09.2021 по даний час. Зарекомендувала себе кваліфікованим спеціалістом з достатніми знаннями і навиками, енергійна, відповідальна ті ініціативна, успішно справляється з своїми службовими обов`язками. Порушень трудової дисципліни не зафіксовано.

Згідно довідки про доходи ПП «БТУ-Центр» від 20.09.2023 (а.с.18), ОСОБА_1 працює в ПП «БТУ-Центр» укладальником-пакувальником, за період з січня по серпень 2023 має загальну суму доходу 46 844,12 грн.

Згідно довідок КП «Ладижинська міська лікарня» від 11.09.2023 (а.с.17, 19), ОСОБА_1 на диспансерному обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за медичною допомогою не зверталася.

Згідно довідки характеристики виконавчого комітету Ладижинської міської ради від 15.09.2023 (а.с.36), ОСОБА_1 за період проживання в місті Ладижині зарекомендувала себе з позитивної сторони. За характером врівноважена, ввічлива, тактовна. Компрометуючими матеріалами стосовно ОСОБА_1 виконавчий комітет Ладижинської міської ради не володіє.

Згідно довідок КП «Ладижинська міська лікарня» №1103, 1104 від 18.10.2023 (а.с.52), ОСОБА_2 на диспансерному обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за медичною допомогою не звертався.

Згідно довідки характеристики виконавчого комітету Ладижинської міської ради від 17.10.2023 (а.с.60), компрометуючими матеріалами стосовно ОСОБА_2 виконавчий комітет Ладижинської міської ради не володіє.

Станом на час розгляду справи ОСОБА_2 не працює, раніше працював в філії «Переробний комплекс» ТОВ «Вінницька птахофабрика», де позитивно характеризувався (а.с.59).

Згідно висновку органу опіки та піклування Ладижинської міської ради від 27.20.2023, який затверджений рішенням виконавчого комітету Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області №353 від 27.10.2024, орган опіки та піклування Ладижинської міської ради Вінницької області дійшов висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 76-77).

Згідно висновку органу опіки та піклування Ладижинської міської ради від 17.11.2023, який затверджений рішенням виконавчого комітету Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області №428 від 17.11.2024, орган опіки та піклування Ладижинської міської ради Вінницької області дійшов висновку про доцільність встановлення способу участі у вихованні ОСОБА_2 , встановивши годити та дні зустрічей з малолітньою донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в суботу з 10-00 годин до 13-00 годин перші три місяці в присутності матері, та необмеженого спілкування з дитиною засобами телефонного, поштового, електронного та інших засобів зв`язку, що не передбачають безпосереднє фізичне спілкування між батьком та дитиною, у будь-який день тижня без обмежень, з врахуванням режиму дня дитини (а.с. 81-82).

V. Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою - четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (§57, §58).

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У справі «Мамчур проти України» (заява №10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§100).

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Як роз`яснено у пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

У статті 12 Конвенції про права дитини встановлено, що держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини, при чому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. 3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою під час будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

Тлумачення частини другої статті 171 СК України свідчить, що нею передбачені випадки, коли думка дитини має бути вислухана обов`язково. До таких випадків належить: вирішення спору між батьками, іншими особами щодо її виховання (стаття 159 СК України); вирішення спору між батьками, іншими особами щодо її місця проживання (стаття 161 СК України); вирішення спору про позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України); вирішення спору про поновлення батьківських прав (стаття 169 СК України); вирішення спору щодо управління її майном (стаття 177 СК України).

Так, в судовому засіданні заслуховувалися пояснення позивача ОСОБА_1 та пояснення відповідача ОСОБА_2 , допитано в якості свідка малолітню дитину ОСОБА_4 з метою з`ясування її думки щодо вирішення питання про позбавлення батьківських прав та встановлення способу участі батька у спілкуванні та вихованні.

Як встановлено судом, та не оспорюється учасниками справи, сторони у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 припинили фактичні сімейні відносини коли дитина ОСОБА_4 перебувала у ранньому дитинстві (приблизно у віці два роки). Після того відповідач ОСОБА_2 проживав окремо, жодних стосунків із донькою не підтримував, і не виконував своїх батьківських обов`язків по її вихованню. За все життя дитини ОСОБА_4 до звернення до суду з позовом, близько 10 років, батько жодного разу не спілкувався з донькою.

При цьому, мотивом не виконання своїх батьківських обов`язків відповідач зазначив створення перешкод з боку матері дитини - позивача ОСОБА_1 , яка використовує свій вплив на думку дитини щодо батька.

Проте, з урахуванням твердження відповідача про те, що поведінка позивача була такою, що перешкоджала відповідачу ОСОБА_2 спілкуватися з донькою, відповідачем не надано чіткі відповіді з яких конкретно причин він не брав участі у вихованні дитини, самоусунувся від виконання батьківських обов`язків.

Крім того, відповідач не зазначив і не надав доказів на підтвердження таких фактів, а також не надав доказів того, що він як батько, який бажав брати участь у вихованні своєї доньки і виконувати інші батьківські обов`язки, звертався до позивача ОСОБА_1 , органів опіки та піклування і до суду із вимогами про усунення таких перешкод та вирішення спору щодо його участі як батька у вихованні своєї дитини.

Отже, заперечуючи проти задоволенні позову, ОСОБА_2 зазначив, що він бажає займатися вихованням своєї доньки ОСОБА_4 , виконувати свої батьківські обов`язки, проте будь-яких доказів того, що це бажання він втілював у життя, реалізовував його та приймав для цього визначені сімейним законодавством України дій , він не надав.

Сама по собі подача ОСОБА_2 позову про усунення перешкод в спілкуванні з донькою мала місце лише після звернення матері дитини ОСОБА_1 до суду з позовом про позбавлення його батьківських прав, що розцінюється судом як формальний захід, з метою створення уяви про його зацікавленість життям доньки.

Судом встановлено, що батько дитини ОСОБА_2 , який проживав окремо від дитини, зайняв пасивну позицію в участі у вихованні дитини, що у подальшому фактично призвело до настання негативних наслідків у виді втрати родинних зв`язків між батьком та дитиною, віддаленню дитини від батька, і налагодження цих зв`язків на сьогодні є значно ускладненим. Донька ОСОБА_4 з раннього дитинства виховувалася матір`ю без жодної участі батька, взагалі не знає та не пам`ятає батька, незважаючи на те, що проживає з ним у одному населеному пункті.

Отже, усі встановлені судами обставини справи дають ґрунтовні підстави для висновку, що відповідач, ОСОБА_2 являючись батьком малолітньої дитини ОСОБА_4 , починаючи з раннього віку дитини, проживав окремо від неї, не виконував своїх батьківських обов`язків з її виховання близько 10 років, не спілкувався із донькою, не звертався до компетентних органів чи суду з приводу здійснення перешкод у вихованні доньки, тобто фактично батько самоусунувся (ухилився) від виховання доньки, не піклувався про її фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, що позбавляють відповідача можливості підставно заперечувати проти задоволення позову.

Сам лише факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення батьківських прав не свідчить про інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку на краще, а позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу права спілкуватися з дитиною, бачитися з нею, звернутися до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

З урахуванням всіх встановлених обставин та зібраних по справі доказів, оцінених в сукупності, із застосуванням вищезазначених норм сімейного права, суд дійшов висновку, що зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, та що відповідач проти позбавлення батьківських прав відносно його малолітньої доньки, проте, не вчинив жодних дій для спілкування з донькою, його поведінка являється винною, оскільки встановлено свідоме й навмисне нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками по відношенню до доньки ОСОБА_4 протягом тривалого часу, що є підставою для задоволення заявлених вимог про позбавлення батьківських прав.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позбавлення батьківських прав відповідача відповідає якнайкращим інтересам дитини. ОСОБА_4 весь час проживала з матір`ю. Обставин звернення відповідача до компетентних органів чи суду з приводу здійснення перешкод у вихованні доньки не встановлено. Тобто фактично батько самоусунувся (ухилився) від виховання доньки, не піклувався про її фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя.

У цій справі наявні виключні обставини, за яких відповідач може бути позбавлений батьківських прав, що не суперечить Конвенції про права дитини, і в такому випадку судом на перше місце ставляться «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення.

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатися у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

За правилами статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і заходи національних органів, спрямовані перешкоджати цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції (пункт 49 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» та пункт 47 рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

Тобто вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у її право на повагу до свого сімейного життя, яке у свою чергу не є абсолютним.

В силу статті 9 Конституції України Конвенція є частиною національного законодавства і закріплює мінімальні гарантії в галузі права, які можуть бути розширені в національному законодавстві, яке в свою чергу в силу взятих на себе Україною зобов`язань не може суперечити положенням Конвенції (стаття 19 Закону України «Про міжнародні договори» від 29 червня 2004 року № 1906-IV, стаття 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року).

Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції, якщо воно здійснене «згідно із законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (пункт 50 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України»).

Одним з фундаментальних принципів демократичного суспільства є законність, на яку посилається преамбула до Конвенції. Законність передбачає, серед іншого, що втручання з боку виконавчої влади в права осіб повинне бути предметом ефективного контролю. Цей контроль звичайно здійснюється судовою владою (принаймні, як останньої інстанції), оскільки судовий контроль надає найкращі гарантії незалежності, неупередженості і належної процедури.

Позбавлення судом ОСОБА_2 батьківських прав здійснено згідно із законом - вищенаведеним пунктом 2 частини першої статті 164 СК України.

Таке втручання здійснено для захисту емоційного здоров`я та моралі малолітньої дитини, тобто відповідає цілям, зазначеним у пункті 2 статті 8 Конвенції.

Вирішуючи зустрічний позов ОСОБА_2 , суд приходить до наступного висновку.

Звертаючись до суду з зустрічним позовом ОСОБА_2 посилався на те, що малолітня дитина проживає з матір`ю ОСОБА_1 та перебуває під впливом матері, яка не бажає, щоб батько спілкувався з донькою. Намагання позивача вирішити спір за згодою з відповідачем не призвели до позитивного результату, оскільки відповідач ОСОБА_1 вперто уникає спілкування з ним.

Рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини закріплена ст.141 СК України. Тому, той з батьків, з ким вона проживає, не має права перешкоджати другому з батьків здійснювати свої батьківські права, якщо його спілкування з дитиною не завдає шкоди її фізичному та психічному здоров`ю, моральному розвитку.

Статті 158, 159 СК України визначають порядок вирішення спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї. Зокрема, за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.

Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Отже, підставою для подання позову про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною є перешкоджання тим з батьків, з ким проживає дитина, спілкуванню та вихованню дитини другим з батьків, який проживає окремо від неї; недодержання вимог рішення органу опіки та піклування.

За змістом ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачка створювала йому перешкоди у спілкуванні з дитиною, не дозволяла йому бачитися з дитиною.

Посилання ОСОБА_2 про те, що відповідачка чинить вплив на дитину у зв`язку з чим він не бажає бачитися з батьком не підтверджено належними засобами доказування та спростовано показами дитини.

При оцінці висновку органу опіки і піклування Ладижинської міської ради Вінницької області від 17.11.2023, який затверджений рішенням виконавчого комітету Ладижинської міської ради Вінницької області №428 від 17.11.2023, суд враховує, що цей висновок є недостатньо повним і обґрунтованим, не в повній мір відповідає обставинам справи та інтересам дитини, суперечить висновку органу опіки та піклування Ладижинської міської ради Вінницької області від 27.10.2023.

Крім того, згідно ст.166 СК України особа, яка позбавлена батьківських прав, втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язку щодо її виховання.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 відсутні.

VІ. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, враховуючи, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 задоволені в повному обсязі, розмір сплаченого нею судового збору при зверненні до суду підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 в повному обсязі в сумі 1073,60 грн.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову ОСОБА_2 сплачений ним при зверненні до суду із зустрічним позовом судовий збір в сумі 1073,60 грн покладається на позивача ОСОБА_2 .

Вирішуючи питання щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження понесених позивачкою ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу надано наступні документи: Договір про надання правничої допомоги №41-ц від 11.09.2023 між позивачкою ОСОБА_1 та адвокатом Патраманським І.О. (а.с.20-21); ордер на надання правничої (правової) допомоги від 27.09.2023 (а.с.3); свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Патраманського І.О. (а.с.30); розрахунок витрат на правничу допомогу від 18.09.2023 (а.с.29); акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 18.09.2023 до Договір про надання правничої допомоги №41-ц від 11.09.2023 (а.с.11), платіжна інструкція 0.0.3190711999.1 від 11.09.2023 про оплату за надання правничої допомоги за договором в сумі 5000 грн (а.с.23).

На підтвердження понесених відповідачем ОСОБА_2 судових витрат на правничу допомогу надано наступні документи: договір про надання правової (правничої) допомоги (послуг) в цивільній справі від 10.10.2023, укладений між ОСОБА_2 та адвокатом Клименко І.Ф. (а.с.61), ордер на надання правової (правничої) допомоги від 11.10.2023 (а.с.47); акт виконаних робіт щодо надання правничої допомоги Брижатому від 19.10.2023; квитанцію до прибуткового касового ордеру №18 від 10.10.2023 про оплату ОСОБА_2 за надання правничої допомоги 6000 грн. (а.с.62), квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки №13 від 19.10.2024 про сплату ОСОБА_2 правничої допомоги в сумі 3500 грн (т.1 а.с.11).

Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Вищенаведені документи судом можуть бути оцінені як належні та достатні у розумінні положень ст.ст.77-80 ЦПК України, оскільки підтверджують факт понесених (здійснених) позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу.

Проаналізувавши обсяг та склад робіт, виконаних адвокатом, складність справи, яка розглянута судом за правилами загального позовного провадження, тривалість судового розгляду, враховуючи співмірність розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу з обсягом виконаних адвокатом робіт, суд приходить до висновку, що понесені позивачем ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 гривень є обґрунтованими та на підставі п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2 .

Одночасно з цим, витрати відповідача (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу на загальну суму 9500 грн на підставі п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України покладаються на відповідача (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_2 .

Керуючись ст.ст. 258-259, 263-264, 268 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування Ладижинської міської ради Вінницької області, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування Ладижинської міської ради Вінницької області, про визначення способу участі батька у спілкування та вихованні - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) судові витрати на оплату судового збору в сумі 1073,60 грн, витрати за надання правничої допомоги в сумі 5000 грн, а всього - 6 073 (шість тисяч сімдесят три) гривні 60 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений 08.11.2024.

Суддя Ладижинського міського суду

Вінницької області С.О.Нікандрова