Рішення

від 30.10.2024 по справі 486/90/24

ЮЖНОУКРАЇНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 486/90/24

Провадження № 2/486/361/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2024 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області

у складі: головуючого судді Савіна О.І.,

при секретарі Манзенко В.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнську Миколаївської області цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги з водо-теплопостачання та водовідведення,

ВСТАНОВИВ:

10.01.2024 року КП «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги з водо-теплопостачання та водовідведення.

В обґрунтування позову зазначає, що КП «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» (далі «ТВКГ») є підприємством комунальної форми власності, основним видом його діяльності згідно Статуту є задоволення потреб населення, підприємств, установ організацій в наданні послуг теплопостачання, водопостачання та водовідведення територіальної громади м.Южноукраїнська. 23.11.2009 року між КП «ТВКГ» (Виконавець) та ОСОБА_2 (Споживач), укладено договір №050-07/3523-1 «Про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення» (далі-Договір), у відповідності до якого Виконавець зобов`язується надавати Споживачеві послуги з водо-теплопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , а Споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором. Таким чином, між Виконавцем та Споживачем виникли відносини, що породжують цивільні права та обов`язки, оскільки КП «ТВКГ» надає комунальні послуги, а ОСОБА_2 , ними користується. Виконавець свої зобов`язання передбачені п.24 Договору виконав належним чином якісно та своєчасно, а Споживач, передбачені п.26 зобов`язання по оплаті за надані Виконавцем послуги в повному обсязі не виконує. 25.09.2023 року на адресу відповідача було направлено претензію про погашення заборгованості за комунальні послуги з вимогою погасити заборгованість або звернутися до КП ТВКГ для укладення договору реструктуризації. Однак, висновків відповідач не зробила, борг за комунальні послуги не сплатила та продовжує накопичувати. Станом на 01.01.2024 року утворилась заборгованість по оплаті за послуги з постачання теплової енергії водопостачання та водовідведення у розмірі 53117,56 грн, а саме: водопостачання та водовідведення у сумі 38778,38 грн та постачання теплової енергії в сумі 14339,18 грн. Це свідчить про неналежне виконання Споживачем зобов`язань, а тому порушує право позивача на одержання плати за надані послуги. Зазначає, що у відповідності до п.33 Договору, позовна давність договору - 7 років. Таким чином, КП «ТВКГ» просить суд врахувати цей факт, стягнути з відповідача на користь КП «ТВКГ» 53117,56 грн. боргу за послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2023 року включно та витрати зі сплати судового збору.

25.01.2024 року ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено судове засідання за правилами спрощеному позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомлення (викликом) учасників справи (а.с. 19).

06.03.2024 року відповідач ОСОБА_2 подала до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначила, що позовні вимоги позивача вважає необґрунтованими, неправомірними та такими, що не підлягають задоволенню наступних підстав: розрахунок суми заборгованості за спожиті комунальні послуги доданий позивачем до позовної заяви не відповідає дійсності та вказує, що згідно копій квитанцій, що збереглися у неї, а саме: за період часу жовтня 2022 року по грудень 2023 року фактичні показники лічильників, які зазначені у квитанції не відповідають суму відповідних нарахувань позивача. Так як, відповідно наданих позивачем письмових доказів, показники лічильники у лютому 2023 року є ідентичними показники лічильники у липні 2023 року. Також у неї виникає обґрунтоване і нарахування оплати за один календарний місяць у розмірі по 16000,00 грн, що є фактично неможливим. За грудень 2022 року обсяг споживання води та водовідведення згідно даних позивача встановив 213 куб м. Згідно розрахунків позивача за півтора року нею було використано обсяг води на суму 25000,00 грн. Протягом 2019-2023 року нарахування позивачем проводилося згідно розрахункових обсягів без підтвердження фактичного споживання, а коли за місцем її проживання проходив контролер позивача, то виявилося, що фактичні показники лічильники є меншими на 15-18 куб м, ніж зазначений у квитанціях. Проте, будь-якого перерахунку згідно фактичних обсягів споживання позивачем здійснення не було. Додає, що вона має статус особи з інвалідністю другої групи загального захворювання. Просить суд застосувати наслідки впливу позовної давності до позовних вимог позивача, а також відмовити у позові позивачу (а.с. 24-42).

11.03.2024 року позивач КП «ТВКГ» надав до суду відповідь на відзив, у якій просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Зазначає, що відповідач регулярно порушує вимоги чинного законодавства, не передає показники приладів обліку, відмовляється від проведення повірки лічильників, та з 2015 року жодного разу не сплатила за спожиті комунальні послуги (а.с. 43-45).

15.07.2024 року позивач подав до суду заяву про уточнення та зменшення позовних вимог, у якій зазначає, що бухгалтерією було СВзА КП «ТВКГ» проведено перерахунок наявної на момент подачі позовної заяви до ОСОБА_2 , заборгованості за спожиті комунальні послуги та складено новий розрахунок заборгованості додаткового додаються деталізовані звіти про нарахування за послуги з водопостачання та водовідведення і по нарахуванню за послуги з абонентського обслуговування. Просить суд стягнути ОСОБА_2 борг за послуги з постачання централізованого опалення, холодної та гарячої води та водовідведення в сумі 49541,03 грн за період з 01.01.2015 року по 31.12.2023 року включно, а також сплату судового збору в розмірі 3028,00 грн.

Ухвалою суду від 08.08.2024 року було залучено та призначено адвоката для здійснення захисту від відповідача до участі у даній справі.

13.08.2024 року Південний міжрегіональний центр з надання безоплатної правничої допомоги надіслав до суду лист за вих.№013/013-03-27/2758 від 12.08.2014 року, у якому рекомендовано відповідачу для призначення адвоката за рахунок держави звернутися до найближчого до виробничої допомоги з відповідним зверненням. Оскільки, остання не належить до кола осіб визначений частиною першою статті 14 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Додає, що протягом 9 років відповідач взагалі не сплачує комунальні послуги, кожного разу складалися відповідні акти.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не підтримала, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Додає, що з коригуванням суми незгодна, а також умисне завищення об`ємів водопостачання, позивач її не повідомив про проведення перевірки лічильників. У зв`язку з тим, що не повідомили про перевірку, уточнення показників повинні бути скореговані, є доповнення, в позовній заяві не розглядала уточнений розрахунок, його треба відхилити, додає до матеріалів справи клопотання. Стверджує, що не підписувала вищевказаний договір та її підсунули підписати договір. Вважає, договір нікчемним щодо несплати комунальних послуг.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснила, що вона працює контролером у КП «ТВКГ». Зазначає, що відповідач не передає показання лічильників, договори контролери не підписують, вручала тільки відповідачу повідомлення про перевірку лічильників.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в їх сукупності, приходить до наступного.

Відповідно дост. 2 ЦПК Українизавданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що між КП «ТВКГ» та ОСОБА_2 , укладено договір №050-07/3523-1 від 23.11.2009 року «Про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення», у якому КП «ТВКГ» зобов`язується надати ОСОБА_2 послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , а остання зобов`язується своєчасно оплатити надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим Договором (а.с. 5-6).

Згідно розрахунку суми КП «ТВКГ» утворилася заборгованість за спожиті комунальні послуги, який надався з уточненою заявою щодо зменшення позовних вимог, що за період з січня 2015 року по грудень 2023 року на ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 49541.03 грн., а саме: водопостачання в сумі 35201,85 грн. та постачання теплової енергії в сумі 14339,18 грн.

Відповідно до довідки Центру надання адміністративних послуг м.Южноукраїнськ від 27.12.2023 року №018-502-705, відповідач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 13).

25.09.2023 року за вих.№03/1154 КП «ТВКГ» на адресу відповідача направив претензію про погашення заборгованості за комунальні послуги з вимогою погасити заборгованість або звернутися до КП «ТВКГ» для укладення договору реструктуризації (а.с. 8).

Згідно акту КП «ТВКГ» №42337 від 13.07.2023 року, що контролер ОСОБА_4 здійснювала перевірку показань приладів обліку холодного та гарячого водопостачання абонента ОСОБА_2 за вищевказаною адресою (а.с. 7).

Як вбачається з відзиву на позовну заяву та доданими документами відповідача, а саме: остання має інвалідність 2-ї групи загального захворювання, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 від 05.04.2023 року (а.с. 41, 55). ОСОБА_2 також стверджує, що розрахунок суми заборгованості, який наданий позивачем не відповідає дійсності, що підтверджується копіями квитанції за грудень 2023 року, за листопад 2023 року, за вересень 2023 року, за серпень 2023 року, за липень 2023 року (а.с. 36, 37, 38, 39, 40, ). Вбачається, що за період часу жовтня 2022 року по грудень 2023 року фактичні показники лічильників, які зазначені у квитанції не відповідають суму відповідних нарахувань позивача. До того ж, відповідно наданих позивачем письмових доказів, показники лічильники у лютому 2023 року є ідентичними показники лічильники у липні 2023 року. Протягом 2019-2023 року нарахування позивачем проводилося згідно розрахункових обсягів без підтвердження фактичного споживання, а коли за місцем її проживання проходив контролер позивача, вбачається, що фактичні показники лічильники є меншими на 15-18 куб м, ніж зазначений у квитанціях.

Судом досліджено: повідомлення КП «ТВКГ» від 13.09.2023 року за вих.№641 щодо термінів повірок засобів обліку холодної та гарячої води, водовідведення, які зареєстровані за вищевказаною адресою, разом із актами №55808 та №55807 від 12.09.2024 року, фотокопії лічильника; розрахунок заборгованості за спожиті комунальні послуги на ОСОБА_2 , звіт по нарахуванню за послуги з водопостачання та водовідведення за рахунком №802726 на ОСОБА_2 , звіт по нарахуванню за послуги з абонентського обслуговування за рахунком № НОМЕР_2 на ОСОБА_2 ; письмові пояснення, заперечення і клопотання ОСОБА_2 разом із доданими документами.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог, та заперечень на позов, суд приймає до уваги те, що згідно із п.1 ч.1ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

За правилами частини четвертої статті319, статті322 ЦК Українивласник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей156,162 ЖК України, власник зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги щомісячно у встановлені строки.

Обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг визначені статтями20,21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»(в редакції, що діяла до 01 травня 2019 року) та ст. 7 чинногоЗакону України «Про житлово-комунальні послуги».

Обов`язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановленні договором або законом (пункт 1 частина третя статті 20 Закону), а обов`язком виконавця надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором (пункти 1, 3 частина друга статті 21 Закону).

Аналогічний обов`язок споживача щодо здійснення оплати житлово-комунальних послуг передбачений п. 5 ч. 2 ст. 7 чинногоЗакону України «Про житлово-комунальні послуги».

Згідно ізст. 67 Житлового кодексу України, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно п. 35 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України № 572 від 8 жовтня 1992 рокувласники, наймачі та орендарі жилих приміщень зобов`язані своєчасно вносити плату за обслуговування і ремонт будинку, плату за найм чи оренду квартири, комунальні та інші послуги.

Відповідно до вимогст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до споживачів житлово-комунальних послуг відносяться індивідуальний та колективний споживачі.

Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Згідно із ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, та закон покладає обов`язок доказування на сторони у справі.

В силу положеньст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків в зв`язку з вчиненням або не вчиненням нею процесуальних дій.

За змістомст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно дост. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач стверджує, що за відповідачем рахується заборгованість зі сплати наданих комунальних послуг у розмірі 49541.03 грн., а саме водопостачання в сумі 35201,85 грн та постачання теплової енергії в сумі 14339,18 грн. На підтвердження вказаних обставин стороною позивача надано суду розрахунок суми заборгованості за спожиті комунальні послуги на ОСОБА_2 за січень 2015 року по грудень 2023 року.

Водночас суд зазначає, що вказаний розрахунок не є первинним бухгалтерським документом, який б міг підтверджувати наявність заборгованості зі сплати комунальних послуг.

Крім того, суд зауважує, що зазначений розрахунок містить тільки загальну інформацію про вартість послуги, що надається КП «ТВКГ» відповідачу, без розмежування боргу по оплаті опалення місць загального користування загальною площею розподілу та безпосередньо житлового приміщення площею, а тому суд позбавлений можливості прийти до обґрунтованого висновку, що при визначенні розміру заборгованості були враховані показники всіх теплових лічильників.

Із наданих позивачем документів неможливо встановити факт наявності заборгованості та її розмір, не містяться відомості про обсяги постачання, які на думку позивача лишились не оплаченими.

Суд зауважує, що інші наведені позивачем доводи в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовують наведених висновків суду.

Як зазначає Європейський суд з прав людини в своїй усталеній практиці, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі наведеного, суд приходить висновку, що позивачем не доведено достатніми доказами наявність у відповідача заборгованості за комунальні послуги, зокрема, у визначеному позивачем розмірі.

Відповідно до частин 1-4статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідачем подано заяву про застосування спливу строків позовної давності до заявлених вимог.

Відповідно достатті 256 ЦК Українипозовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимогзакономвстановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина 2 статті 258ЦК Українипередбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина першастатті 261 ЦК України).

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина 5статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться устаттях 252-255 ЦК України.

У постановах Верховного Суду України від 19.03.2014 року у справі № 6-14цс14, від 29.10.2014 року № 6-169цс14, від 30.09.2015 року у справі № 6-154цс15 зроблено висновок про те, що за договором, що визначає щомісячні платежі перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а також початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно з частиною четвертоюстатті 267 ЦК Українисплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд зазначає, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини 5статті 267ЦК Українипозивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду було пропущено з поважних причин (п.п.6.43, 6.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 року по справі №911/3681/17).

Як зазначив Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях від 20.09.2011 року у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос проти Росії», та від 22.10.1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Отже, строк позовної давності за вимогою про стягнення заборгованості за послуги з постачання централізованого опалення, холодної та гарячої води та водовідведення в сумі 49541,03 грн за період з 01.01.2015 року по 31.12.2023 року включно, сплинув в силу приписів ЦПК України.

Разом з цим, в межах розгляду даної справи позивач не довів, а суд не встановив обставин, що вказували б на поважність причин пропуску позовної давності, що дає суду підстави для відмовити у задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за послуги з постачання централізованого опалення, холодної та гарячої води та водовідведення за період з 01.01.2015 року по 31.12.2023 року включно, що є підставою для відмови у задоволені позову в цій частині.

При обчислені строку позовної давності судом були враховані положеннястатті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до яких, плата за-комунальні послуги (послуги з теплопостачання) нараховується щомісячно, а отже перебіг позовної давності починається після не сплати (часткової оплати) чергового платежу.

Оскільки надані позивачем до суду розрахунок по заборгованості за спожиті комунальні послуги та наданні представником позивача пояснень у судовому засіданні, що протягом 9 років відповідач взагалі не сплачує комунальні послуги, кожного разу складалися відповідні акти, а також доводи ОСОБА_2 щодо неправильності наданих розрахунків, вчинених представником КП «ТВКГ» , а тому судом розрахунок по заборгованості не береться до уваги.

Враховуючи викладене, суд вважає, що в ході розгляду справи стороною позивача не доведені підстави для стягнення пред`явлених сум боргу за послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в примусовому порядку із відповідача, а відтак в задоволенні цих позовних вимог слід відмовити.

Оскільки в задоволенні позовних вимог, заявлених позивачем до відповідача в даному спорі відмовлено, підстави для застосування позовної давності, відсутні.

Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі ст.141ЦПК України і в зв`язку з відмовою в задоволенні позову судові витрати не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Комунального підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги з водо-теплопостачання та водовідведення, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.

У зв`язку з оголошенням в судовому засіданні вступної і резолютивної частини рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 08.11.2024 року.

Суддя Южноукраїнського

міського суду О.І. Савін