ОКРЕМА ДУМКА
05 листопада 2024 року
м. Київ
судді Верховного Суду у Касаційному кримінальному суду ОСОБА_1
у провадженні № 51-4588км23 (справа № 466/4414/15-к)
05 листопада 2024 року колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду, розглянувши касаційні скарги засудженого ОСОБА_2 та його захисників ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 30 вересня 2022 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 16 травня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015140090000525, стосовно ОСОБА_2 , засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 289, ч. 4 ст.187, ч. 2 ст. 189 Кримінального кодексу України (далі - КК України), більшістю голосів частковозадовольнила касаційні скарги, скасувала ухвалу Львівського апеляційного суду від 16 травня 2023 року стосовно ОСОБА_2 та призначила новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
При постановленні цього рішення я голосувала проти та викладаю окрему думку з огляду на таке.
Твердження в касаційних скаргах про невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 419 КПК України є безпідставними. Суд апеляційної інстанції ретельно проаналізував та спростував в ухвалі доводи апеляційних скарг, у тому числі щодо допущення судом першої інстанції порушень вимог кримінального процесуального закону, навівши докладні мотиви прийнятого рішення і підстави, на яких апеляційні скарги визнано необґрунтованими.
При вирішенні питання, чи слід вважати участь обвинуваченого ОСОБА_2 у судовому засіданні апеляційного суду в режимі відеоконференції за допомогою месенджера «Whatsapp» таким порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило або могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, - повно та всебічно з`ясувати обставини кримінального провадження, встановити істину, забезпечити права і законні інтереси учасників провадження, - необхідно виходити зі всіх відомих конкретних обставин кримінального провадження в їх сукупності.
Так, за вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 30 вересня 2022 року ОСОБА_2 засуджено за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 289, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 189 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією майна.Відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону № 838-VIII) ОСОБА_2 зараховано у строк покарання строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, внаслідок чого ОСОБА_2 вважається таким, що повністю відбув основне покарання у виді позбавлення волі.
Цивільні позови потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 у рахунок відшкодування моральної шкоди потерпілим кошти на загальну суму 225 000 грн, з ОСОБА_8 - 165 000 грн, з ОСОБА_9 - 60 000 грн. Також стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_8 в рівних частинах 851 166,99 грн на користь ОСОБА_5 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди. Заподіяну шкоду на цей час не відшкодовано.
На вказаний вирок було подано апеляційні скарги захисників ОСОБА_4 і ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_2 та прокурора. Останній ставив у скарзі питання про погіршення становища ОСОБА_2 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , внаслідок чого участь обвинувачених в апеляційному розгляді є обов`язковою.
Обвинувачений ОСОБА_2 висловив бажання брати участь в апеляційному розгляді особисто, однак заявив, що перебуває на бойовому завданні на сході України, у зв`язку з чим звернувся до апеляційного суду з клопотанням про зупинення судового провадження в порядку ч. 1 ст. 335 КПК України до його звільнення з військової служби
Проте апеляційний суд відмовив у задоволенні клопотання мотивованою ухвалою, в якій обґрунтовано вказав, що за наданими стороною захисту документами ОСОБА_2 не був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а є рядовим патрульної служби, а тому положення вказаної норми закону до нього не застосовуються.
Апеляційний розгляд двічі відкладався з підстав неявки обвинуваченого ОСОБА_2 .
Скористатися своїм правом брати участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції з будь-якого суду України ОСОБА_2 бажання не виявив.
З матеріалів провадження вбачається, що апеляційний суд допустив як виняток участь обвинуваченого ОСОБА_2 у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, за допомогою месенджера «whatsapp», про що не заперечували інші учасники судового провадження. При цьому ініціатива проведення саме такого формату відеоконференції виходила не від суду, а від сторони захисту, зокрема захисника ОСОБА_4 , який набрав телефонний номерОСОБА_2 через месенджер «whatsapp» та підтвердив особу засудженого. Обвинувачений ОСОБА_2 повідомив свою думку щодо апеляційних скарг, а також висловив свої доводи, брав участь в судових дебатах, що підтверджується журналом та технічними записами судового засідання.
Захист обвинуваченого ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційного суду здійснював захисник ОСОБА_4 .
Сторона захисту в касаційних скаргах не зазначила, яким чином, з урахуванням вищевказаного, проведенням апеляційного розглядускарг за участю обвинуваченого ОСОБА_2 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою месенджера «Whatsapp», порушено право обвинуваченого ОСОБА_2 на захист та доступ до правосуддя, про що йдеться в касаційних скаргах.
Вважаю, що апеляційним судом не допущено істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило або могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Тому, беручи до уваги ще й тривалий (близько 9 років) розгляд провадження судами попередніх інстанцій, невідшкодування засудженими у добровільному порядку заподіяної шкоди, висновок колегії суддів про необхідність скасування ухвали Львівського апеляційного суду від 16 травня 2023 рокустосовно ОСОБА_2 та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого, у тому числі, буде розглядатися апеляційна скарга прокурора про погіршення становища обвинувачених, є помилковим і приведе до невиправданої тяганини та порушення розумних строків розгляду кримінального провадження.
Оскаржувану ухвалу слід було залишити без зміни.
Суддя-доповідачка ОСОБА_1
Суд | Касаційний кримінальний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 05.11.2024 |
Оприлюднено | 15.11.2024 |
Номер документу | 122989192 |
Судочинство | Кримінальне |
Кримінальне
Касаційний кримінальний суд Верховного Суду
Стефанів Надія Степанівна
Кримінальне
Касаційний кримінальний суд Верховного Суду
Стефанів Надія Степанівна
Кримінальне
Касаційний кримінальний суд Верховного Суду
Лобойко Леонід Миколайович
Кримінальне
Касаційний кримінальний суд Верховного Суду
Лобойко Леонід Миколайович
Кримінальне
Касаційний кримінальний суд Верховного Суду
Голубицький Станіслав Савелійович
Кримінальне
Касаційний кримінальний суд Верховного Суду
Голубицький Станіслав Савелійович
Кримінальне
Касаційний кримінальний суд Верховного Суду
Голубицький Станіслав Савелійович
Кримінальне
Касаційний кримінальний суд Верховного Суду
Голубицький Станіслав Савелійович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні