Постанова

від 13.11.2024 по справі 487/3080/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

13.11.24

22-ц/812/1560/24

Справа номер 487/3080/24 Головуючий суду першої інстанції - Афоніна С. М.

Провадження номер 22-ц/812/1560/24 Доповідач суду апеляційної інстанції - Локтіонова О. В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2024 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого - Локтіонової О. В.,

суддів - Крамаренко Т. В., Ямкової О. О.,

із секретарем судового засідання - Колосовою О. М.,

без участі учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради «Пологовий будинок №3» на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 серпня 2024 року, ухвалене за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради «Пологовий будинок №3» про визнання незаконним наказу та поновлення на роботі,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

В квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом до Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради «Пологовий будинок №3» (далі - КП ММР «Пологовий будинок №3»), який в подальшому уточнювала та обґрунтовувала наступним.

Позивач зазначала, що працювала лікарем акушером-гінекологом КНП ММР «Пологовий будинок №3».

29 грудня 2023 року вона отримала попередження про скорочення штату працівників, у якому зазначалося, що у КНП ММР «Пологовий будинок №3» відбувається процес поліпшення раціоналізації використання бюджетних коштів, економії фонду заробітної плати та оптимізації робочого процесу, в межах якого 26 грудня 2023 року прийнято наказ №165 «Про скорочення штату працівників», за яким ОСОБА_1 підлягає звільненню на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України.

ОСОБА_1 вказувала, що 05 березня 2024 року засобами поштового зв`язку нею отримано повідомлення №05-169, датоване 29 лютого 2024 року про звільнення на підставі п.1 ст.40 КЗпП України з 29 лютого 2024 року. Також цього ж дня, позивач отримала копію наказу №49-к від 21 лютого 2024 року про її звільнення у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Позивач наголошувала на незаконності її звільнення з займаної посади, посилаючись на відсутність обґрунтованості необхідності скорочення штату працівників, а також відсутності погодження цього із Миколаївською міською радою, яка є засновником підприємства.

Також ОСОБА_1 зазначала, що КНП ММР «Пологовий будинок №3» безпідставно не надано їй перевагу у залишенні на роботі під час скорочення штату, враховуючи її кваліфікацію та стаж роботи, а також не запропоновано зайняти іншу посаду, яку займає працівник із нижчою кваліфікацією.

На думку позивача, однією з причин її звільнення було досягнення нею пенсійного віку, що має ознаки дискримінації.

Посилаючись на зазначене, ОСОБА_1 просила визнати протиправним наказ №49-к від 21.02.2024 року про її звільнення та зобов`язати відповідача скасувати його, а також поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді лікаря акушера-гінеколога КНП ММР «Пологовий будинок №3».

Позиція відповідача у суді першої інстанції

КНП ММР «Пологовий будинок №3» проти задоволення позову заперечувало посилаючись на законність своїх дій зі скорочення штату працівників та їх відповідність нормам трудового законодавства.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 серпня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним та скасовано наказ №49-к від 21 лютого 2024 року про звільнення ОСОБА_1 , виданий директором КНП ММР «Пологовий будинок №3» ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 поновлено на роботі у КНП ММР «Пологовий будинок №3» на посаді лікаря акушера-гінеколога акушерського відділення з 01.03.2024.

З КНП ММР «Пологовий будинок №3» на користь ОСОБА_1 стягнуто судовий збір у сумі 1211,20 грн.

З КНП ММР «Пологовий будинок №3» на користь держави стягнуто судовий збір у сумі 1211,20 грн.

Рішення в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не надав доказів пропонування ОСОБА_1 всіх наявних на підприємстві вакансій, у тому числі, які з`явилися з часу її попередження й до моменту звільнення, що свідчить про порушення роботодавцем процедур, передбачених положеннями ст. 40 та 49-2 КЗпП України.

З огляду на зазначене суд вважав оскаржуваний наказ незаконним та таким, що підлягає скасуванню з подальшим поновленням позивача на роботі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись з рішенням суду, КНП ММР «Пологовий будинок №3» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи свою скаргу, відповідач зазначав, що суд задовольнив позов, вказуючи на те, що у порушення вимог ч. 2 ст. 40 та ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України ОСОБА_1 не була працевлаштована на вакантні посади.

Разом з тим, посади, які були вакантні у КНП ММР «Пологовий будинок №3», передбачали необхідність проведення особами, які їх займають, складних ургентних та планових операцій. Відсутність у лікаря необхідної кваліфікації може призвести до тяжких наслідків для пацієнта. Тому при скороченні працівників роботодавець враховував кваліфікацію лікаря.

Доводи інших учасників справи

ОСОБА_1 подано відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено, що рішення суду є законним та обґрунтованим.

Також апелянт зазначала, що апеляційну скаргу від імені КНП ММР «Пологовий будинок №3» подано особою, яка не підтвердила своїх повноважень на представництво відповідача, а тому апеляційне провадження у справі відповідно до ст.362 ЦПК України має бути закрите.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

З 01 серпня 1987 року ОСОБА_1 розпочала свою трудову діяльність у пологовому будинку № НОМЕР_1 з посади лікаря-інтерна з акушерства та гінекології, а з 01 січня 2010 року обіймала посаду лікаря акушер-гінеколога в першому акушерському відділенні (а.с.118).

Згідно з Статутом від 06.06.2019 р. КНП ММР «Пологовий будинок №3» є закладом охорони здоров`я - комунальним унітарним некомерційним підприємством, що надає послуги вторинної/спеціалізованої медичної допомоги населенню в порядку та на умовах, встановлених законодавством України та цим Статутом. Засновником та власником підприємства є територіальна громада міста Миколаєва, від імені якої виступає Миколаївська міська рада. Координацію діяльності підприємства в межах наданих засновником повноважень здійснює Управління охорони здоров`я Миколаївської міської ради (далі - Уповноважений орган). Підприємство є юридичною особою публічного права. Підприємство самостійно визначає напрямки використання грошових коштів. Директор підприємства самостійно вирішує питання діяльності підприємства за винятком тих, що віднесені законодавством та Статутом до компетенції засновника. Директор підприємства приймає рішення про прийняття на роботу, звільнення з роботи працівників, а також інші передбачені законодавством про працю рішення у сфері трудових відносин, укладає трудові договори з працівниками. Структура підприємства, порядок внутрішньої організації та сфери діяльності структурних підрозділів затверджується директором підприємства за погодженням з Уповноваженим органом. Штатну чисельність підприємства директор визначає, враховуючи необхідність створення відповідних умов для забезпечення належної доступності та якості медичної допомоги, за погодженням з Уповноваженим органом.

01 грудня 2023 року директор КНП ММР «Пологовий будинок №3» надіслав голові профспілкового комітету КНП ММР «Пологовий будинок №3» повідомлення про скорочення 6 штатних одиниць у зв`язку з необхідністю економії фонду заробітної плати: лікар акушер-гінеколог (Акушерське відділення) - 2 шт. од.; лікар акушер-гінеколог (Жіноча консультація №3) - 3 шт. од.; робітник з комплексного обслуговування й ремонту будинків (Господарчо-обслуговуючий підрозділ) - 1 шт. од. (а.с.121).

Відповідно до техніко-економічного обґрунтування КНП ММР «Пологовий будинок №3» на підприємстві необхідно скорочення 1,75 шт.од лікарів у жіночій консультації та 3 шт.од лікарів у акушерському відділені (а.с.82-84).

Згідно з штатним розписом станом на 15 грудня 2023 року у КНП ММР «Пологовий будинок №3» у акушерському відділені рахується 1 шт. од. лікаря акушер-гінеколога (зав.відділенням) та 11 шт.од. лікаря акушер-гінеколога, у жіночій консультації №3: 1 шт. од. лікаря акушер-гінеколога (зав.відділенням) та 9 шт.од. лікаря акушер-гінеколога, а вже станом на 01 березня 2024 року у акушерському відділенні передбачено 1 шт. од. лікаря акушер-гінеколога (зав.відділенням) та 8 шт.од. лікаря акушер-гінеколога, у жіночій консультації №3: 1 шт. од. лікаря акушер-гінеколога (зав.відділенням) та 6 шт.од. лікаря акушер-гінеколога.

З аналізу продуктивності праці, складеному завідувачем акушерського відділення ОСОБА_3 , троє лікарів, серед яких й ОСОБА_1 , мають найгірші показники продуктивності праці. Серед іншого, ОСОБА_1 не володіє всіма хірургічними навичками, що унеможливлює якісне самостійне надання допомоги (а.с.84 зворот - 85).

26 грудня 2023 року під час засідання комісії зі скорочення штату завідувач відділення ОСОБА_3 рекомендував на скорочення ОСОБА_1 обґрунтовуючи це тим, що вона обмежено володіє хірургічними навичками, що унеможливлює повне закриття змін оптимізованою кількістю штату (а.с.87-88).

26 грудня 2023 року наказом директора КНП ММР «Пологовий будинок №3» №165 скорочено 6 штатних одиниць: лікаря акушер-гінеколога (Акушерське відділення) - 2 одиниці; лікаря акушер-гінеколога (Жіноча консультації №3) - 3 одиниці, робітника з комплексного обслуговування й ремонту будинків (Господарчо-обслуговуючий підрозділ) - 1 одиниця (а.с.12).

28 грудня 2023 року складено попередження ОСОБА_1 про її звільнення з посади 29 лютого 2024 року у зв`язку з скороченням штату працівників на підставі наказу директора №165 від 26 грудня 2023 року. Також ОСОБА_1 повідомлено про відсутність на підприємстві вакантних посад, які б могли бути їй запропоновані для подальшого працевлаштування (а.с.11).

Відповідно до акту, складеного працівниками КНП ММР «Пологовий будинок №3» 29 грудня 2023 року, ОСОБА_1 отримала примірник попередження про звільнення, однак, відмовилася від підпису на попередженні (а.с.117).

Листом від 08 лютого 2024 року КНП ММР «Пологовий будинок №3», відповідаючи на звернення ОСОБА_1 , проінформувало її про те, які посади на підприємстві обіймаються за сумісництвом. Серед них вказані посади лікаря гінеколога дитячого та підліткового віку - 0,5 ставки, лікаря акушер-гінеколога - 0,5 ставки, лікаря акушер-гінеколога - 0,25 ставки, сестер медичних (а.с.27-28).

21 лютого 2024 року наказом директора КНП ММР «Пологовий будинок №3» №49-к ОСОБА_1 звільнено з посади лікаря акушера-гінеколога акушерського відділення з 29 лютого 2024 року у зв`язку з скороченням чисельності та штату працівників згідно з п.1 ст.40 КЗпП України.

Згідно з рекомендованим повідомленням Укрпошти ОСОБА_1 отримала наказ про звільнення 05 березня 2024 року.

Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до вимог статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзив, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з зазначеної підстави може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Нормами статті 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 р. №2136-ІХ передбачено, що у період воєнного стану норми статті 43 КЗпП України не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/202 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб. Надалі строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває до цього часу.

Частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України визначено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, повідомляє державну службу зайнятості про заплановане вивільнення працівників. Повідомлення має містити інформацію про заплановане масове вивільнення працівників, визначену частиною другою статті 49-4 цього Кодексу, та проведення консультацій з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником). Повідомлення обов`язково подається виборному органу первинної профспілкової організації (профспілковому представнику). У разі наявності кількох первинних профспілкових організацій повідомлення надсилається спільному представницькому органу, утвореному ними на засадах пропорційного представництва, а за відсутності такого органу - виборному органу первинної профспілкової організації (профспілковому представнику), що об`єднує більшість працівників цього підприємства (установи, організації).

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 квітня 2021 року у справі № 444/2600/19, провадження № 61-13999св20, від 22 липня 2021 року у справі № 456/57/20, провадження № 61-6288св21, від 23 липня 2021 року у справі № 766/12805/19, провадження № 61-7098св21, від 27 серпня 2021 року у справі № 712/10548/19, провадження № 61-10299св21, від 09 грудня 2021 року у справі № 646/2661/20, провадження № 61-7496св21, та інших.

Згідно з правовими висновками, висловленими Верховним Судом у постановах від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц (провадження № 61-312св17), від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц (провадження № 61-1214св18), суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить виключно власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення.

Отже, суд при розгляді спору про поновлення працівника на роботі зобов`язаний, зокрема перевірити наявність підстав для звільнення (чи мало місце скорочення або чисельності працівників), але він не наділений повноваженнями обговорювати питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не надав доказів пропонування ОСОБА_1 всіх наявних на підприємстві вакансій, у тому числі, які з`явилися з часу її попередження й до моменту звільнення, що свідчить про порушення роботодавцем процедур, передбачених положеннями ст.40 та 49-2 КЗпП України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки дослідженні докази свідчать, що відповідач не запропонував позивачу усі вакантні посади на підприємстві з урахуванням її освіти, кваліфікації та досвіду роботи, які були у нього з моменту попередження її про звільнення і до моменту її звільнення. Наявність таких вакансій підтверджується змістом листа відповідача на ім`я позивача про наявність посад, у тому числі лікарів акушер-гінекологів, які обіймаються працівниками за сумісництвом.

Посилання відповідача у апеляційній скарзі на те, що відповідач не могла за своєю кваліфікацією зайняти вакантні посади, не підтверджено належними доказами. Відповідач повинен був надати позивачу перелік вакантних посад з зазначенням кваліфікаційних вимог. Після цього позивач мала право обрати посаду, на яку вона могла б бути переведена, а відповідач у свою чергу перевірити наявність у неї освіти, кваліфікації та досвіду роботи обіймати таку посаду. Вказаного відповідачем дотримано не було.

За такого, колегія суддів вважає висновок суду законним та обґрунтованим.

Щодо доводів ОСОБА_1 про необхідність закриття апеляційного провадження за п.2 ч.1 ст.362 ЦПК України, то колегія суддів вважає їх безпідставними.

Згідно з вимогами вказаної норми суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.

Відповідно до частини 1 статті 58 та частини 1 статті 60 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, яким у суді може бути адвокат або законний представник.

Положення частини 2 статті 60 ЦПК України передбачають виняток з цього правила, відповідно до якого під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи), представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.

Враховуючи, що зазначений спір виник з трудових відносин, то представником КНП ММР «Пологовий будинок №3» на підставі наданої юридичною особою довіреності може виступати особа, яка досягла вісімнадцяти років та має цивільну процесуальну дієздатність.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням зазначеного колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга КНП ММР «Пологовий будинок №3» підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради «Пологовий будинок №3» залишити без задоволення, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 серпня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий О. В. Локтіонова

Судді Т. В. Крамаренко

О. О. Ямкова

Повний текст постанови складено 13 листопада 2024 року.