Ухвала

від 13.11.2024 по справі 522/12598/22

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №522/12598/22

Провадження №2-ві/522/20/24

УХВАЛА

13 листопада 2024 року м. Одеса

Приморський районний суд міста Одеси у складі головуючої - судді Косіциної В.В., розглянувши заяву представника Державного закладу «Спеціалізований (Спеціальний) клінічний санаторій імені В.П. Чкалова» Міністерства охорони здоров`я України - Возніциної Ксенії Борисівни про відвід судді,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні судді Приморського районного суду м. Одеси - Федчишеної Т.Ю. перебуває цивільна справа за позовом заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси до Одеської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В. П. Чкалова» Міністерства охорони здоров`я України, про визнання незаконними та скасування рішень Одеської міської ради, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та договорів купівлі-продажу, скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, скасування рішень державних реєстраторів та знесення житлового будинку.

05 листопада 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника Державного закладу «Спеціалізований (Спеціальний) клінічний санаторій імені В.П. Чкалова» Міністерства охорони здоров`я України - Возніциної Ксенії Борисівни про відвід судді, у якій заявниця просила відвести від розгляду справи №52/12598/22 суддю Приморського районного суду м. Одеси - Федчишену Т.Ю.

Заява мотивована тим, що не зважаючи на законодавство України та надані заявницею документи на підтвердження повноважень представника, в тому числі електронна довіреність, 04.11.2024 року суддя Приморського районного суду м. Одеси - Федчишена Т.В. розглянувши заяву голови комісії з припинення Державного закладу «Спеціалізований (Спеціальний) клінічний санаторій імені В.П. Чкалова» Міністерства охорони здоров`я України - Возніциної Ксенії Борисівни про участь представника у судових засіданнях у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, в її задоволенні відмовила, тим самим обмежила процесуальні права закладу та доступ до правосуддя.

Ухвалою суду від 07 листопада 2024 року заявлений головою комісії з припинення Державного закладу «Спеціалізований (Спеціальний) клінічний санаторій імені В.П. Чкалова» Міністерства охорони здоров`я України - Возніциної Ксенії Борисівни відвід головуючій судді - Федчишеній Т.Ю. у справі №522/12598/22 визнано необґрунтованим.

Заяву голови комісії з припинення Державного закладу «Спеціалізований (Спеціальний) клінічний санаторій імені В.П. Чкалова» Міністерства охорони здоров`я України - Возніциної Ксенії Борисівни про відвід судді передано до канцелярії Приморського районного суду м. Одеси для визначення судді в порядку статті 33 ЦПК України для розгляду даної заяви.

За результатами автоматизованого розподілу заяви між суддями, вона передана на розгляд судді Косіциній В.В.

Суд дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

31 жовтня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява голови комісії з припинення Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В. П. Чкалова» Міністерства охорони здоров`я України - ОСОБА_7 про участь провідного юрисконсульта Рибіної О. Г. у судових засіданнях у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Ухвалою суду від 04 листопада 2024 року у задоволенні заяви голови комісії з припинення Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В. П. Чкалова» Міністерства охорони здоров`я України - Возніциної Ксенії Борисівни про участь представника у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - відмовлено.

Ухвала мотивована тим, що оскільки, повноваження Рибіної О. Г. як представника, а також її повноваження діяти від імені Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В. П. Чкалова» Міністерства охорони здоров`я України в порядку самопредставництва юридичної особи - не підтверджені, то підстави для задоволення заяви про участь представника у судових засіданнях в режимі відеоконференції - відсутні.

Згідно з частиною першою статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.

Частиною 1 статті 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Верховний Суд в ухвалі від 17 липня 2020 року у справі №826/11409/17 звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується насамперед на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді", а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд касаційної інстанції вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:

"об`єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

"суб`єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки, як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо).

Верховний Суд підкреслює, що не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Надаючи оцінку обґрунтованості заяви про відвід суддів, суд повинен брати до уваги те, що окрім переліку обставин, які є безумовними підставами для відводу судді, у процесуальному законі також зазначені й виняткові випадки, за яких заявлення відводу a priori не може бути підставою для застосування цього процесуального інституту.

Як зазначено в заяві представника Державного закладу «Спеціалізований (Спеціальний) клінічний санаторій імені В.П. Чкалова» Міністерства охорони здоров`я України - Возніциної Ксенії Борисівни про відвід судді, підставою для звернення до суду із цією заявою стало те, що не зважаючи на законодавство України та надані заявницею документи на підтвердження повноважень представника, в тому числі електронна довіреність, 04.11.2024 року суддя Приморського районного суду м. Одеси - Федчишена Т.В. розглянувши заяву голови комісії з припинення Державного закладу «Спеціалізований (Спеціальний) клінічний санаторій імені В.П. Чкалова» Міністерства охорони здоров`я України - Возніциної Ксенії Борисівни про участь представника у судових засіданнях у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, в її задоволенні відмовила, тим самим обмежила процесуальні права закладу та доступ до правосуддя.

Відповідно до ч.4 ст.36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, зокрема якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою (пункт 2 частини третьої статті 376 ЦПК України).

Тобто, наявність у осіб, які беруть участь у цивільному процесі, заперечень, сумнівів щодо правильності та відповідності процесуальних дій судді протягом розгляду справи не можуть бути підставою згідно із ст.ст.36 ЦПК України для відводу судді, всі ці заперечення можуть бути викладені цими особами в апеляційній скарзі, у разі незгоди з прийнятим судовим рішенням.

Європейський суд з прав людини вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Білуха проти України», N 33949/02, § 49-52, від 09 листопада 2006 року).

За таких обставин, наведені у заяві представника Державного закладу «Спеціалізований (Спеціальний) клінічний санаторій імені В.П. Чкалова» Міністерства охорони здоров`я України - Возніциної Ксенії Борисівни про відвід судді обставини, у зв`язку з наявністю яких вона просила відвести головуючу суддю по справі свідчать виключно про незгоду такої особи з ухвалою суду від 04.11.2024 року, що у значенні вказаних вище імперативних приписів частини 4 статті 36 ЦПК України, не може бути визнано обґрунтованою підставою для відводу, тому, суд доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про відвід судді.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 14,36,39,40 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника Державного закладу «Спеціалізований (Спеціальний) клінічний санаторій імені В.П. Чкалова» Міністерства охорони здоров`я України - Возніциної Ксенії Борисівни про відвід судді - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення, ухвалене за наслідками розгляду справи.

Суддя Косіцина В.В.