Ухвала

від 14.11.2024 по справі 204/8943/24

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/8943/24

Провадження № 2/204/3614/24

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2024 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська, в особі судді Приваліхіної А.І., розглянувши заяву відповідача ОСОБА_1 про передачу цивільної справи № 204/8943/24 за підсудністю, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду є цивільна за позовом ОСББ «Шепарда-10» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по внескам та обов`язковим платежам співвласників.

В матеріалах справи міститься заява відповідача ОСОБА_1 про передачу цивільної справи № 204/8943/24 за підсудністю (том 2, а. с. 118-221 та на звороті).

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначає про те, що 08 квітня 2021 року він знятий з обліку за місцем проживання у кв. АДРЕСА_1 та зареєстрований за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується наданою ним копією його паспорту громадянина України. Тому, відповідно до вимог ст. 27 ЦПК України, прохав передати справу за територіальною підсудністю до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області.

Вивчивши заяву, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні даної заяви, з огляду на наступне.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 28 ЦПК України визначено, що позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати, які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

При цьому, приписами ст. 30 ЦПК України визначено перелік позовів, які розглядаються за правилами виключної підсудності.

Так, за змістом ч. 1 та 8 ст. 30 ЦПК України визначено, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій розглядаються судом, визначеним за правилами підсудності щодо розгляду спору, похідними від якого є такі вимоги.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в абзаці першому п. 41 та 42 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Правові висновки щодо застосування положень цивільного та господарського процесуального законодавства України про виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 (провадження № 12-73гс20).

З аналізу логічної послідовності змін до формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Так, Верховний Суд у своїй постанові від 19 січня 2022 року у справі № 404/3167/18 вказав на те, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Подібні правові висновки щодо застосування правила виключної підсудності спорів з приводу нерухомого майна викладено у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.

При цьому, Верховний Суд у своїй постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17 вказав на те, що позови про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна мають пред`являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності.

Згідно звимогами п.1ч.1ст.31ЦПК України, судпередає справуна розглядіншому суду,якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення (ч. 3 ст. 31 ЦПК України).

При цьому, ч. 4 ст. 31 ЦПК України визначено, що передача справи з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої цієї статті (у разі задоволення відводів/самовідводів чи з інших підстав неможливості утворити новий склад суду для розгляду справи), здійснюється на підставі розпорядження голови суду на розгляд суду, найбільш територіально наближеного до цього суду.

Статтею 32 ЦПК України визначено, що спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому ст. 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Крім того, вимогами ч. 11 ст. 33 ЦПК України визначено, що справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим же суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, що унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, спір стосується стягнення з відповідачів заборгованості по внескам та обов`язковим платежам співвласників щодо квартири АДРЕСА_1 , що відновиться до територіальної юрисдикції Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги те, що предметом позову є зобов`язання, які випливають з надання житлово-експлуатаційних послуг з утримання будинку та прибудинкової території, що знаходиться у АДРЕСА_3 , такі послуги надаються за місцем знаходження нерухомого майна, а оскільки майно знаходиться в Чечелівському районі міста Дніпра, що відновиться дотериторіальної юрисдикціїКрасногвардійського районногосуду м.Дніпропетровська, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для передачі вказаної справи за підсудністю.

На підставі викладеного та керуючись ст. 27, 31, 260, 353 ЦПК України, суддя -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 , про передачу цивільної справи № 204/8943/24 за підсудністю відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно відповідно до вимог ст. 261 ЦПК України та апеляційному оскарженню не підлягає.

Суддя А.І. Приваліхіна