Постанова

від 13.11.2024 по справі 191/3395/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8920/24 Справа № 191/3395/24 Суддя у 1-й інстанції - Порошина О. О. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Космачевської Т.В.,

суддів: Максюти Ж.І., Халаджи О.В.,

за участю секретаря судового засідання Паромової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Братцева Надія Сергіївна, на ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 липня 2024 року в цивільній справі номер 191/3395/24 за заявою ОСОБА_1 , що діє в інтересах неповнолітньої дитини, ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту перебування на утриманні,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2024 року до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області звернулась ОСОБА_1 , що діє в інтересах неповнолітньої дитини, ОСОБА_2 , з заявою про встановлення факту перебування на утриманні, заінтересовані особи: Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просила встановити факт перебування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утриманні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , у період з 01.09.2021 року по дату його загибелі.

Заява обґрунтована тим, що з 01.09.2021 року ОСОБА_1 почала мешкати однією сім`єю з ОСОБА_3 , разом з ними проживав син заявниці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 19.02.2022 року заявник з ОСОБА_3 зареєстрували шлюб. ОСОБА_2 був членом сім`ї ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Чоловік заявниці загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 при виконанні бойового завдання. Заявник зазначає, що у зв`язку з поверненням Міністерством оборони поданих ОСОБА_1 документів для призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, остання в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 звертається до суду задля встановлення факту, що має юридичне значення.

Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 липня 2024 року у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , що діє в інтересах неповнолітньої дитини, ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту перебування на утриманні відмовлено.

Із вказаним судовим рішенням не погодилась заявник ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Братцева Н.С., подала апеляційну скаргу, просила апеляційний суд скасувати ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19.07.2024 року справі №191/3395/24 та направити справу до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області для продовження розгляду по суті.

Доводами апеляційноїскарги наведено,що оскаржуванаухвала судує незаконнота необґрунтованою,прийнята судомпершої інстанціїпри неправильномузастосуванні нормматеріального права,порушенні нормпроцесуального права.

Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян та не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.

Юридичний факт, який просить встановити ОСОБА_1 , а саме перебування неповнолітньої дитини на утриманні військовослужбовця, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами Цивільного процесуального кодексу України. Зазначене узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 14.02.2024 року у справі № 120/6486/23.

Від інших учасників справи відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Учасники справи в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с. 39).

Заінтересована особа Міністерство оборони України подала до апеляційного суду додаткові пояснення та заяву про розгляд справи за відсутністю його представника (а.с. 42-49).

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю осіб, які не з`явилися.

Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови у відкритті провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що у липні 2024 року до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області звернулась ОСОБА_1 , що діє в інтересах неповнолітньої дитини, ОСОБА_2 , з заявою про встановлення факту перебування на утриманні, заінтересовані особи: Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просила встановити факт перебування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утриманні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , у період з 01.09.2021 року по дату його загибелі (а.с. 2-5).

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що заява не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, а також з того, що з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право.

Апеляційний суд не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Згідно із частиною другою статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Частиною першою статті 316 ЦПК України визначено, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий.

Не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов`язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку, передбаченому законом.

Аналогічний висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постановах: від 08 листопада 2019 року у справі №161/853/19, провадження №14-481цс19; від 18 грудня 2019 року у справі №370/2598/16, провадження №14-573цс19.

У разі оскарження до суду відмови відповідного органу в установленні юридичного факту, який підлягає встановленню у позасудовому порядку, такий спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства і суди насамперед перевіряють, чи відповідає оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, а відповідач в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень відповідно до частини другої статті 77 КАС України повинен довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності.

Згідно з положеннями частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, зверненню до адміністративного суду з позовом передує звернення особи до суб`єкта владних повноважень, за наслідками розгляду якого особа набуває права оскаржити до суду адміністративної юрисдикції рішення, дії або бездіяльність такого суб`єкта владних повноважень, що відповідає меті та завданням адміністративного судочинства, визначеним статтею 2 КАС України.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено перелік судових рішень, які уповноважений прийняти адміністративний суд у разі задоволення позову. Встановлення факту, що має юридичне значення, серед цього переліку відсутнє.

Тобто, у разі вирішення справи в порядку адміністративного судочинства, встановлення факту, що має юридичне значення, має бути визначено судом у резолютивній частині судового рішення, що не передбачено КАС України.

У той же час перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.

Статтею 19 ЦПК України визначені справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів. У частині першій цієї статті встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. У частині сьомій вказаної статті регламентовано, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Тлумачення наведених норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.

Отже, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року судом встановленим законом, який розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, є суд цивільної юрисдикції на підставі статті 19 ЦПК України та пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України.

Зазначений правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду за наслідками розгляду 18 січня 2024 року справи № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі №287/167/18-ц(провадження № 14-505цс19), та у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі №290/289/22-ц (провадження № 61-13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 , що діє в інтересах неповнолітньої дитини, ОСОБА_2 , звернулась до суду для встановлення факту перебування останнього на утриманні військовослужбовця ОСОБА_3 з метою реалізації права неповнолітньої дитини на отримання одноразової грошової допомоги, яка передбачена Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

При цьому, між ОСОБА_1 , Міністерством оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_1 не може бути спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки останні не є суб`єктами отримання такої соціальної допомоги.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що з заяви вбачається спір про право і цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та повинен розглядатися адміністративним судом, оскільки юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.

Доводи, приведені в апеляційній скарзі, заслуговують на увагу, а тому ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню відповідно до ст. 379 ЦПК України і направленню справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 367, 374, 379, 382 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Братцева Надія Сергіївна, задовольнити.

Ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 липня 2024 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: