Рішення

від 04.11.2024 по справі 205/9865/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

04.11.2024 Єдиний унікальний номер 205/9865/23

Провадження № 2/205/225/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2024 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді - Терещенко Т.П.,

за участю секретаря судового засідання - Мадьонової Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Правобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплачених коштів тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме,

В С Т А Н О В И В:

Правобережне УСЗН ДМР звернулось до суду з вищевказаною позовною заявою, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач з 2019 року перебуває на обліку в органах соціального захисту населення як отримувач тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме. 13 липня 2020 року відповідач черговий раз надала до Правобережного УСЗН ДМР заяву про призначення тимчасової державної допомоги. На підставі поданої відповідачем заяви та доданих до неї документів, відповідачу була призначена тимчасова державна допомога з 01 липня 2020 року по 30 листопада 2020 року у розмірі 869,96 грн. щомісячно, з 01 грудня 2020 року по 31 грудня 2020 року у розмірі 939,46 грн. Постановою КМУ №211 від 11 березня 2020 року встановлено карантин на усій території України, а постановою КМУ №264 від 08 квітня 2020 року встановлено, що на період карантину строк виплати державної соціальної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, продовжується на період карантину та на один місяць після дати його відміни і тимчасова державна допомога виплачується за повний місяць без звернення особи до органів соціального захисту населення. Як наслідок, призначення тимчасової державної допомоги відповідачу після закінчення шестимісячного строку її виплати було здійснено у розмірі 939,46 грн. щомісячно з 01 січня 2021 року по 31 липня 2021 року. 23 лютого 2021 року відповідач надала заяву про призначення тимчасової державної допомоги, декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулись за призначенням тимчасової державної допомоги (з урахуванням доходів з 01 липня 2020 року по 31 грудня 2020 року) та довідку від 08 лютого 2021 року видану Солонянським районним ВДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), яка підтверджує факт несплати аліментів ОСОБА_2 за період з 01 липня 2020 року по 31 грудня 2020 року. Управлінням було визначено обсяг надміру виплачених коштів за період 01 січня 2021 року по 30 квітня 2021 року в розмірі 3 574,08 грн. Надміру виплачені кошти тимчасової державної допомоги частково повернуто в розмірі 82,71 грн. за рішенням органу соціального захисту населення за рахунок наступних виплат тимчасової державної допомоги у розмірі, що не перевищує 20 відсотків щомісячної суми призначеної допомоги. 01 грудня 2021 року відповідач надала до Управління заяву про призначення тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулись за призначенням тимчасової державної допомоги (з урахуванням доходів з 01 січня 2021 року по 30 червня 2021 року) та довідку від 11 листопада 2021 року видану Солонянським ВДВС у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), яка підтверджує факт несплати аліментів ОСОБА_2 за період з 01 січня 2021 року по 31 жовтня 2021 року. 01 грудня 2021 року відповідач надала до Управління заяву про припинення з 01 січня 2022 року виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме. Управлінням було визначено обсяг надміру виплачених коштів за період 01 липня 2021 року по 31 січня 2022 року в розмірі 107,08 грн. Відповідачу було надіслано повідомлення від 19 січня 2022 року про припинення надання і повернення надміру виплачених коштів у розмірі 3 598,45 грн., та повторно надіслано повідомлення про припинення надання і повернення надміру виплачених коштів 15 червня 2022 року і 03 лютого 2023 року. На підставі викладеного представник позивача звернулася до суду з цим позовом, в якому просила стягнути з відповідача на користь позивача надміру виплачені кошти тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, в розмірі 3 598,45 грн., а також сплачений судовий збір у розмірі 2 684 грн.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 жовтня 2023 року зроблено запит до Державної міграційної служби України щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача.

15 січня 2024 року ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська повторно зроблено запит до Державної міграційної служби України щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача у зв`язку з неотриманням відповіді.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 січня 2024 року вищевказану позовну заяву було залишено без руху з наданням часу для усунення недоліків, які було усунуто представником позивача 02 лютого 2024 року та передано судді канцелярією суду 05 лютого 2024 року.

05 лютого 2024 року ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Від представника відповідача ОСОБА_3 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування зазначив, що позивач сплачував допомогу відповідачу у визначеному саме позивачем розмірі, а також позивачем не зазначено чому відповідач втратила право на отримання допомоги у період з 01 січня 2021 року по 30 квітня 2021 року. Позивачем не доведено факту перерахування відповідачу призначеної допомоги. Також заперечує щодо отримання відповідачем листів від позивача датованих 19 січня 2022 року, 15 червня 2022 року, 03 лютого 2023 року.

Від представника позивача ОСОБА_4 до суду надійшла заява з проханням задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача ОСОБА_3 сформував в системі «Електронний суд» заяви в яких просив розглянути справу за його відсутності та залишити без розгляду клопотання про витребування доказів від 30 квітня 2024 року.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні від 23 липня 2024 року, оцінивши надані докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов таких висновків.

Положеннями ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 13 липня 2020 року ОСОБА_5 звернулась до ОСОБА_6 з заявою про призначення тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, а також надала декларацію про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги від 13 липня 2020 року (а. с. 75-81).

Як вбачається з відповіді ДМС України №6.2-577/6-24 від 18 січня 2024 року відповідач змінила прізвище з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 » (а. с. 58).

Рішенням Правобережного УСЗН ДМР від 16 вересня 2020 року ОСОБА_1 призначено тимчасову державну допомогу дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання (перебування) їх невідоме на дитину - ОСОБА_9 : з 01 липня 2020 року по 31 грудня 2020 року у розмірі 869,96 грн. щомісячно (а. с. 95).

Крім того, Правобережним УСЗН ДМР розпорядженням на перерахунок тимчасової допомоги дітям ОСОБА_1 встановлено допомогу з 01 грудня 2020 року по 31 грудня 2020 року в розмірі 939,46 грн. (а. с. 96).

Матеріалами справи підтверджено, що 23 лютого 2021 року відповідач повторно звернулась до ОСОБА_6 з заявою про призначення тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, а також надала декларацію про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги від 02 березня 2021 року (а. с. 82-86).

Також в матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 про призначення тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме від 01 грудня 2021 року разом із декларацією про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги та заявою про припинення їй виплати допомоги з 01 січня 2022 року (а. с. 87-94).

Підпунктами 1 пункту 1 постанови КМУ від 08 квітня 2020 року №264 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги» на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVІD-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, передбачено, що строк виплати, зокрема, тимчасової державної соціальної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце їх проживання невідоме, яку було призначено раніше, продовжується на період карантину та на один місяць після дати його відміни і державна соціальна допомога виплачується за повний місяць без звернення особи до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (орган соціального захисту населення).

Враховуючи вищезазначене, ОСОБА_1 було автоматично продовжено виплату тимчасової допомоги з 01 січня 2021 року по 28 лютого 2021 року на підставі розпорядження на продовження строку виплати тимчасової допомоги від 15 грудня 2020 року в розмірі 939,46 грн. щомісячно, та з 01 березня 2021 року по 30 квітня 2021 року на підставі розпорядження на продовження строку виплати тимчасової допомоги від 22 лютого 2021 року в розмірі 939,46 грн. щомісячно (а. с. 97).

Крім того, на підставі розпоряджень на продовження строку виплати тимчасової допомоги ОСОБА_1 було продовжено виплату тимчасової допомоги з 01 липня 2021 року по 31 липня 2021 року, з 01 серпня 2021 року по 30 вересня 2021 року, з 01 жовтня 2021 року по 31 жовтня 2021 року та з 01 листопада 2021 року по 31 січня 2022 року в розмірі 45,94 грн. щомісячно (а. с. 99-100).

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем зроблено розрахунок надміру виплачених коштів ОСОБА_1 , а саме тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, за період з 01 січня 2021 року по 30 квітня 2021 року в розмірі 3 574,08 грн. та за період з 01 липня 2021 року по 31 січня 2022 року в розмірі 107,08 грн. (а. с. 98, 101).

В матеріалах справи також наявні повідомлення ОСОБА_1 від 19 січня 2022 року, №276 від 15 червня 2022 року і №108 від 03 березня 2023 року про припинення надання та повернення надміру виплачених коштів державної соціальної допомоги на загальну суму 3 598,45 грн. (а. с. 102-104).

Частинами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» громадяни України, в сім`ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Згідно із ст. 3 ЗУ «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» сім`ям з дітьми, зокрема, призначається такий вид державної допомоги, як допомога на дітей одиноким матерям.

Статтями 18-1, 18-2 ЗУ «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» передбачено, що право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами іноземної держави, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку (рішенні про усиновлення дитини), відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини. Допомога на дітей одиноким матерям призначається за наявності витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану, або довідки про народження, виданої виконавчим органом сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) ради, із зазначенням підстави внесення відомостей про батька дитини до актового запису про народження дитини відповідно до абзацу першого частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, або документа про народження, виданого компетентним органом іноземної держави, в якому відсутні відомості про батька, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку. Допомога на дітей одиноким матерям призначається незалежно від одержання на дітей інших видів допомоги, передбачених цим Законом.

Пунктом 34 «Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1751, передбачено, що допомога на дітей одиноким матерям, одиноким усиновлювачам, матерям (батькам) у разі смерті одного з батьків, які мають дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років), надається у розмірі, що дорівнює різниці між 100 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців. Середньомісячний сукупний дохід сім`ї визначається згідно з Методикою обчислення сукупного доходу сім`ї для всіх видів соціальної допомоги на підставі довідки про доходи і декларації про доходи та майновий стан осіб, що звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги.

Відповідно до п. 49 «Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми» особи, яким виплачується державна допомога сім`ям з дітьми, зобов`язані повідомляти органи, що призначають і виплачують зазначену допомогу, про зміну всіх обставин, які впливають на виплату державної допомоги (зміни у складі сім`ї, перевищення середньомісячного сукупного доходу сім`ї тощо). Суми державної допомоги сім`ям з дітьми, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку громадян (у результаті подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі сім`ї, приховування обставин, які впливають на призначення і виплату державної допомоги тощо), стягуються згідно із законом.

Згідно з п. 6 «Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям» затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року №250, для призначення соціальної допомоги уповноважений представник сім`ї подає органу соціального захисту населення, зокрема, декларацію про доходи та майно (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім`ї), а також довідку про наявність та розмір земельної частки (паю).

Пунктом 28 «Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям» передбачено, що якщо сім`єю приховано або навмисно подано недостовірні дані про її доходи та майновий стан, що вплинуло на встановлення права на призначення соціальної допомоги та визначення її розміру, внаслідок чого були надміру виплачені кошти, органи соціального захисту населення: визначають обсяг надміру виплачених коштів та встановлюють строки їх повернення залежно від матеріального стану сім`ї; повідомляють уповноваженого представника малозабезпеченої сім`ї про обсяг надміру виплачених коштів та строки їх повернення; у разі неповернення надміру виплачених коштів добровільно в установлені строки вирішують питання про їх стягнення у судовому порядку.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Частиною 1 статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Разом з тим, ст. 1215 ЦК України встановлює випадки, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Так, не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Отже, законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі №6-91цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі №545/163/17.

При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Наведене також узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №753/15556/15-ц, постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 607/4570/17-ц.

Звертаючись до суду із позовом, стороною позивача не надано належного обґрунтування підстав визначення обсягу надміру виплачених коштів державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям в розмірі 3 598,49 грн., який заявлено до стягнення з відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Практикою Європейського суду з прав людини визначено, що ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи. У справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні ор-гани повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнішний спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року, «Онер`їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» від 08 квітня 2008 року, «Москаль проти Польщі» від 15 вересня 2009 року).

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії» від 20 травня 2010 року і «Тошкуце та інші проти Румунії» від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року та «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року). Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Беручи до уваги встановлені під час розгляду справи обставини, суд вважає, що позивач не довів наявність правових підстав, які передбачені ст. 1215 ЦК України, для стягнення з відповідача суми надміру перерахованих коштів у вигляді тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, зокрема не надано суду будь-яких доказів, які б відповідали вищевказаним критеріям щодо їх достатності, належності та допустимості, що підтверджували б наявні ознаки (обставини) навмисного подання саме відповідачем недостовірних відомостей чи приховання відомостей, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на державну соціальну допомогу та на визначення її розміру.

Тобто, доказів недобросовісності та вчинення протиправних дій з боку відповідача при отриманні коштів тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме позивачем також не надано.

У зазначеній справі встановлено відсутність двох обов`язкових складових, за яких відповідно до ст.1215 ЦК України можливе повернення безпідставно набутого майна, а саме: наявність рахункової помилки зі сторони позивача і недобросовісність щодо отримання державної допомоги з боку відповідача.

Отже, позивачем не надано суду належних та достатніх доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, а згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, вищевикладені норми матеріального та процесуального права, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, беручи до уваги недоведеність позивачем обставин, викладених у позовній заяві, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно із п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 1212, 1215 ЦК України, ст. ст. 2-5, 7, 10-13, 76-82, 89, 95, 141, 247, 258, 259, 263-265, 272, 280 282, 352 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Правобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплачених коштів тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме - відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Сторони:

Позивач: Правобережне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради, код ЄДРПОУ 42788513, місцезнаходження: 49068, м. Дніпро, вул. Трудова, буд. 1-А.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: Т.П. Терещенко