Ухвала

від 12.11.2024 по справі 346/3286/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 346/3286/23

Провадження № 11-кп/4808/241/24

Категорія ч. 4 ст.185 КК України

Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_3

суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

за участю секретарів судового засідання ОСОБА_6 ,

прокурора ОСОБА_7 ,

обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

захисників адвокатів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами захисника обвинуваченого ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_12 та заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_13 на вирок Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27 лютого 2024 року, яким

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Хмельницький, жителя та місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.28 - ч.4 ст.185 КК України,

ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та жителя АДРЕСА_2 ,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.28 - ч.4 ст.185 КК України,

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Біла Церква Київської області, місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 , жителя АДРЕСА_4

визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.28 - ч.4 ст.185, ч. 4 ст.185 КК України, -

в с т а н о в и л а :

За вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 28 - ч. 4 ст.185 КК України, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.

На підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_8 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Відповідно до п.2 ч.3 ст. 76 КК України додатково покладено на ОСОБА_8 обов`язок не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

ОСОБА_14 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 28 - ч. 4 ст.185 КК України, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ч.1 ст.71 КК України до покарання, призначеного судом ОСОБА_14 за даним вироком, частково приєднано не відбуте покарання у виді позбавлення волі, призначене вироком Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20.02.2023 року за ч.4 ст. 185 КК України, та остаточне покарання ОСОБА_14 визначено у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 1 (один) місяць.

Строк відбуття ОСОБА_14 визначеного остаточного покарання ухвалено рахувати з 13 червня 2023 року, тобто з дня його фактичного затримання.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишено засудженому ОСОБА_14 до набрання вироком законної сили.

ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 28 - ч.4 ст.185, ч. 4 ст.185 КК України, і призначено йому покарання:

- за ч.1 ст.28 - ч. 4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років;

- за ч. 4 ст.185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 2 (два) місяці.

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання ОСОБА_9 визначено у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 2 (два) місяці.

Строк відбуття ОСОБА_9 визначеного остаточного покарання ухвалено рахувати з дня набрання цим вироком законної сили.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів.

Судом першої інстанції встановлено, що обвинувачений ОСОБА_8 , ОСОБА_14 та ОСОБА_9 вчинили таємне викрадення чужого майна (крадіжку) групою осіб, вчиненому в умовах воєнного стану, вчиненому ОСОБА_9 та ОСОБА_14 повторно. Крім того, обвинувачений ОСОБА_9 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку) потерпілої ОСОБА_15 , вчиненому повторно, поєднаному з проникненням в інше сховище, вчиненому в умовах воєнного стану.

Кримінальні правопорушення вчинено за наступних обставин.

13.05.2023 року близько 09:28 год. обвинувачені ОСОБА_8 спільно з ОСОБА_14 та ОСОБА_9 , реалізовуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, умисно, повторно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, в умовах воєнного стану, знаючи про те, що відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Указу Президента України від 06.02.2023 року № 58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 07.02.2023 року № 2915-ІХ, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 19.02.2023 року строком на 90 діб, де переконавшись, що за їх діями ніхто зі сторонніх не спостерігає, перебуваючи в АДРЕСА_1 , навпроти відділення № 2 ТОВ «Нова Пошта», шляхом вільного доступу ОСОБА_9 , підняв із землі бувший у вжитку відбійний молоток марки «DWT» моделі «АН19-30» зеленого кольору вартістю 5 033 грн., залишений працівниками ТОВ «ХХІ СТОЛІТТЯ-ПЛЮС», який поклав на велосипед, на якому туди приїхав ОСОБА_8 . Після цього, останній із викраденим відбійним молотком покинув місце вчинення кримінального правопорушення, маючи можливість викраденим розпорядитись на власний розсуд. 13.05.2023 року з метою отримання грошових коштів за викрадений бувший у вжитку вищезазначений відбійний молоток ОСОБА_14 , за попередньою домовленістю з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , вказаний відбійний молоток заклав у ломбард в «ЕВ.РО. Фінанси ЛТД Компанія», що в м. Коломия, за що отримав грошові кошти.

Своїми протиправними діями ОСОБА_8 спільно з ОСОБА_14 та ОСОБА_9 спричинили ТзОВ «ХХІ СТОЛІТТЯ-ПЛЮС» майнову шкоду в сумі 5 033 грн.

Крім цього, обвинувачений ОСОБА_9 , будучи засудженим 08.11.2022 року вироком Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області за ч. 1 ст.190 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 200 годин, на шлях виправлення та перевиховання не став, під час непогашеної судимості, повторно вчинив злочин проти власності.

Так, в період з 20:00 год. 18 травня по 08:00 год. 19 травня 2023 року (точний час досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_9 , реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, умисно, повторно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, в умовах воєнного стану, знаючи, про те, що відповідно до Указів Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 58/2023 від 06.02.2023 року, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 19.02.2023 року строком на 90 діб, де переконавшись, що за його діями ніхто зі сторонніх не спостерігає, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_5 , проник до зачиненого автомобіля марки «ВАЗ 2104», номерний знак « НОМЕР_1 АТ», звідки викрав: одну пляшку вина «Азнаури Алазанська долина» ємкістю 1,5 літра, вартістю 147,30 грн.; дві пляшки горілки «Біла Зубрівка» ємкістю 0,5 літра, загальною вартістю 207,20 грн.; дві пляшки віскі «Willian Peel шотландський» ємкістю 0,5 літра, загальною вартістю 393,60 грн.; дві бувші у використанні комп`ютерні мишки марки «Асer» моделі «ОМW020» USB, загальною вартістю 256 грн.; бувший у використанні ноутбук марки «НР», вартістю 3 373 грн. та бувшу у використанні сумку для ноутбука марки «Grand-Х», вартістю 267 грн. Після цього, ОСОБА_9 із викраденим майном місце вчинення кримінального правопорушення покинув, викраденим розпорядився на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_15 майнову шкоду на загальну суму 4 644,10 грн.

Не погоджуючись з вироком суду, захисник обвинуваченого ОСОБА_9 адвокат ОСОБА_12 та заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_13 подали апеляційні скарги.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_9 адвокат ОСОБА_12 просить вирок Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27 лютого 2024 року скасувати в частині призначеного покарання ОСОБА_9 . Ухвалити в цій частині нове рішення, яким визнати ОСОБА_9 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.28 - ч.4 ст.185, ч. 4 ст.185 КК України, і призначити йому покарання: за ч.1 ст.28 - ч.4 ст.185 із застосуванням положень ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 1 рік 4 місяці; за ч.4 ст.185 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік 2 місяці. На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання ОСОБА_9 визначити у виді позбавлення волі на строк 1 рік 4 місяці. В іншій частині вирок залишити без змін.

В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що призначене його підзахисному покарання є занадто суворим та не відповідає напрямку гуманізації покарання, принципам індивідуалізації, справедливості та співмірності покарання, не співпадає із метою призначення покарання особі. Вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки всім обставинам провадження. які знайшли своє підтвердження в межах судового розгляду, не застосував висновки Верховного Суду та дійшов передчасного висновку щодо необхідності призначення занадто високої міри покарання.

Зокрема зазначає, що потерпіла у кримінальному провадженні жодних претензій відносно ОСОБА_9 не виражала, при призначенні покарання поклалася на розсуд суду, цивільний позов не заявляла, що свідчить про відсутність претензій з її сторони. Окрім того, прокурор в судовому засіданні просив призначити ОСОБА_9 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 2 місяці. При цьому зауважує, що ОСОБА_9 за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку в психіатричному кабінеті не перебуває. Разом з тим, суд, встановивши наявність двох обставин, які пом`якшують покарання: щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, відсутність обставин, які обтяжують покарання, прийшов до безпідставного висновку про необхідність призначення ОСОБА_9 покарання у вигляді позбавлення волі саме на строк 5 років 2 місяці.

Заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_13 просить вирок Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27 лютого 2024 року скасувати в частині призначеного покарання ОСОБА_8 з підстав істотного порушення кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного покарання особі обвинуваченого та тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень внаслідок м`якості. Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч.1 ст.28, ч.4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Разом з тим, до початку апеляційного розгляду заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_13 відмовився від апеляційної скарги на підставі ст. 403 КПК України, тому апеляційна скарга прокурора колегією суддів не розглядалась.

Під час апеляційного розгляду:

- обвинувачений ОСОБА_9 та його захисник ОСОБА_11 підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги адвоката ОСОБА_12 ;

- прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги адвоката ОСОБА_12 .

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_12 необхідно задовольнити частково з наступних підстав.

Враховуючи, що фактичні обставини провадження та кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_9 ніким з учасників судового провадження не оскаржуються, тому висновки суду першої інстанції щодо цих фактичних обставин та правильність кваліфікації дій обвинуваченого апеляційним судом не перевіряються.

В апеляційній скарзі захисник адвокат ОСОБА_12 вказує на незаконність вироку суду в частині призначеного обвинуваченому ОСОБА_9 покарання і вважає його несправедливим через суворість.

Відповідно до ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Відповідно до положень ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Постановою Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» визначено, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України суди повинні призначати покарання в межах, встановлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.

Призначаючи ОСОБА_9 покарання суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених обвинуваченим злочинів, особу винного, зокрема те, що він раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності; задовільно характеризується за місцем проживання; на обліку в психіатричному кабінеті не перебуває; перебуває на обліку в наркологічному кабінеті з 12.12.2018 року; його ставлення до вчиненого, позицію потерпілих про призначення покарання на розсуд суду, висловлену в письмових заявах, а також наявність обставин, які пом`якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Зокрема, до обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_9 , суд відніс його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.

З урахуванням всіх вказаних обставин в їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до висновку про призначення обвинуваченому ОСОБА_9 покарання у межах санкції, встановленої ч. 4 ст. 185КК України та на підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначив остаточне покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років 2 місяці.

Частиною 3 ст. 65 КК України передбачено, що підстави для призначення більш м`якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинене кримінальне правопорушення, визначаються статтею 69 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст.69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини статті Особливої частини КК України або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання , відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України суди повинні призначати покарання в межах, встановлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.

Призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого більш м`якого виду основного покарання, або не призначення обов`язкового додаткового покарання може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

У кожному такому випадку суд зобов`язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання, а в резолютивній - послатися на ч. 1 ст. 69 КК. При цьому необхідно враховувати не тільки мету й мотиви, якими керувалась особа при вчиненні злочину, а й її роль серед співучасників, поведінку під час та після вчинення злочинних дій тощо.

Покарання, призначене судом із застосуванням ст. 69 КК, не може бути нижчим від мінімальної межі відповідного виду покарання, встановленої у Загальній частині КК, тобто меншим,ніж один рік позбавлення чи обмеження волі, шість місяців виправних робіт, один місяць арешту тощо.

Колегія суддів приймає до уваги вказані норми закону і приходить до висновку, що в даному кримінальному провадженні наявні підстави для застосування положень ч. 1 ст. 69 КК України.

Під час апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_9 підтвердив, що повністю визнає свою вину у вчиненні злочинів та щиро розкаюється у вчиненому. Звертав увагу на те, що потерпілі не мають до нього матеріальних претензій та не наполягали на призначенні йому суворого покарання.

Колегія суддів також приймає до уваги, що 09.08.2024 набрав чинності Закон України №3886-IX від 18.07.2024 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», яким були внесені зміни до ст.51 КУпАП та посилена відповідальність за вчинення дрібного викрадення чужого майна. У зв`язку з тим, що було істотно змінено кримінальний закон щодо розміру вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність, колегія суддів враховує це як обставину, що пом`якшує покарання, оскільки розмір викраденого обвинуваченим майна наближений до мінімального розміру, з якого настає кримінальна відповідальність.

Колегія суддів вважає, що сукупність вищевказаних обставин, які визнані судом такими, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_9 та дані про особу обвинуваченого, свідчать про істотне зниження ступеню тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, та дають обґрунтовані правові підстави суду апеляційної інстанції призначити обвинуваченому ОСОБА_9 покарання за ч.1 ст.28, ч. 4 ст.185 КК України та за ч. 4 ст.185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України, а саме нижче від найнижчої межі, встановленої даною нормою закону.

В силу п. 2 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити вирок.

Згідно з ч. 1 ст. 408 КПК України суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі пом`якшення призначеного покарання, якщо визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, а також в інших випадках, якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого.

З огляду на викладене, апеляційна скарга захисника ОСОБА_12 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 підлягає частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_9 покарання.

Керуючись ст.ст. 376,404,405,407,408,418,419 КПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_12 задовольнити частково.

Вирок Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27 лютого 2024 року змінити в частині покарання, призначеного обвинуваченому ОСОБА_9 .

Призначити ОСОБА_9 покарання:

- за ч.1 ст.28, ч. 4 ст.185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді 2 (двох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі;

- за ч. 4 ст.185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_9 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

В решті вирок Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27 лютого 2024 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою,- в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_3

Судді: ОСОБА_4

ОСОБА_5