Ухвала

від 13.11.2024 по справі 610/739/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 610/739/24 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження апел.суду №11-кп/818/1924/24 Доповідач: ОСОБА_2

Категорія: ч.1 ст. 190.ч. 2 ст.190, ч.1 ст.289,

ч. 2 ст. 289 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

обвинуваченого - ОСОБА_7 ,

захисника - ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Харкова апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_8 та прокурора Балаклійського відділу Ізюмської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_10 на вирок Зміївського районного суду Харківської області від 08 липня 2024 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 190, частиною 2 статті 190, частиною 1 статті 289, частиною 2 статті 289 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12024221080000007 від 03.01.2024, -

в с т а н о в и л а :

Вироком Зміївського районного суду Харківської області від 08 липня 2024 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Андріївка Балаклійського району Харківської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , який раніше судимим не був,

визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 190, частиною 2 статті 190, частиною 1 статті 289, частиною 2 статті 289 КК України, з призначенням йому покарання:

- за частиною 1 статті 289 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки;

- за частиною 2 статті 289 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років, з конфіскацією усього належного йому майна;

- за частиною 1 статті 190 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки;

- за частиною 2 статті 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

Відповідно до частини 1 статті 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено остаточне покарання ОСОБА_7 у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років, з конфіскацією усього належного йому майна.

До набрання вироком законної сили застосовано у відношенні ОСОБА_7 запобіжний захід - тримання під вартою в ДУ "Харківський слідчий ізолятор", взято його під варту із зали суду та з цього часу, а саме 08.07.2024, відраховано строк відбуття покарання.

Згідно вироку, ОСОБА_7 визнаний винним у тому, що на початку липня 2023 року, в АДРЕСА_2 , ОСОБА_7 перебував поблизу гаражу, де по усній домовленості отримав від ОСОБА_11 для проведення ремонту транспортний засіб Daewoo Sens, сірого кольору, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 87 030 грн 00 коп.

На початку жовтня 2023 року, у ОСОБА_7 виник умисел на незаконне заволодіння зазначеним транспортним засобом.

Того ж часу, реалізуючи зазначений умисел, ОСОБА_7 , діючи умисно, всупереч волі власника транспортного засобу, з корисливих мотивів, з метою використання транспортного засобу для власних потреб, шляхом обману, повідомив ОСОБА_11 про неробочий стан його транспортного засобу, та без його згоди, з території гаражу за вище вказаною адресою, перегнав транспортний засіб Daewoo Sens, сірого кольору, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 87 030 грн 00 коп., на подвір`я домоволодіння АДРЕСА_2 , та передав його в якості застави ОСОБА_12 за отримані від нього кошти у розмірі 12 000 грн 00 коп., чим спричинив потерпілому ОСОБА_11 матеріальну шкоду у розмірі 87 030 грн 00 коп.

Зазначеними діями ОСОБА_7 вчинив незаконне заволодіння транспортним засобом.

16 листопада 2023 року в АДРЕСА_2 , ОСОБА_7 перебував поблизу гаражу, де по усній домовленості отримав від військовослужбовця ОСОБА_13 для проведення ремонту транспортний засіб Opel Frontera, 1999 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартістю 219 730 грн 00 коп., який на підставі тимчасового реєстраційного талону НОМЕР_3 належить БО БФ "Відважність Нації", та 19.07.2023 був переданий військовим Збройних Сил України для виконання завдань, пов`язаних з підвищенням обороноздатності України.

15 грудня 2023 року, у ОСОБА_7 виник умисел на незаконне заволодіння зазначеним транспортним засобом.

Того ж числа, реалізуючи зазначений умисел, ОСОБА_7 , діючи умисно, повторно, всупереч волі власника транспортного засобу та його користувача, з корисливих мотивів, з метою використання транспортного засобу для власних потреб, шляхом обману, повідомив ОСОБА_13 про неробочий стан його транспортного засобу, та без його згоди, з території гаражу за вище вказаною адресою, перегнав транспортний засіб Opel Frontera, 1999 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартістю 219 730 грн 00 коп., на подвір`я домоволодіння АДРЕСА_2 , та передав його в якості застави ОСОБА_12 за отримані від нього кошти у розмірі 14 000 грн 00 коп., чим спричинив потерпілому БО БФ "Відважність Нації" матеріальну шкоду у розмірі 219 730 грн 00 коп.

Зазначеними діями ОСОБА_7 вчинив повторне незаконне заволодіння транспортним засобом.

19 листопада 2023 року близько 13:00 години, у ОСОБА_7 виник умисел на заволодіння майном шляхом зловживання довірою.

Того ж числа та часу, реалізуючи зазначений умисел, ОСОБА_7 усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, та бажаючи настання його наслідків, зловживаючи довірою ОСОБА_14 , під час спілкування з останньою у мобільному застосунку "Viber", під приводом необхідності придбання автомобільних запчастин для ремонту автомобіля Opel Frontera, 1999 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який раніше передав військовослужбовець ОСОБА_13 для проведення його ремонту, повідомив про необхідність їх придбання, враховуючи, що він дійсно не мав наміру придбавати автомобільні запчастини. В подальшому, ОСОБА_7 отримав грошовий переказ у розмірі 14 200 грн 00 коп. від ОСОБА_14 з рахунку НОМЕР_4 , який відкритий в АТ "УНІВЕРСАЛБАНК", на свою банківську картку № НОМЕР_5 , яка відкрита в АТ КБ "Приватбанк", але не здійснив придбання автомобільних запчастин та обіцяний ремонт транспортного засобу, чим спричинив потерпілій ОСОБА_14 матеріальну шкоду в розмірі 14 200 грн 00 коп.

Зазначеними діями ОСОБА_7 вчинив заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою.

22 листопада 2023 року близько 12:00 години, у ОСОБА_7 виник повторний умисел на заволодіння майном шляхом зловживання довірою.

Того ж числа та часу, реалізуючи зазначений умисел, ОСОБА_7 усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, та бажаючи настання його наслідків, зловживаючи довірою ОСОБА_14 , під час спілкування з останньою у мобільному застосунку "Viber", під приводом необхідності придбання автомобільних запчастин для ремонту автомобіля Opel Frontera, 1999 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який раніше передав військовослужбовець ОСОБА_13 для проведення його ремонту, повідомив про необхідність їх придбання, враховуючи, що він дійсно не мав наміру придбавати автомобільні запчастини. В подальшому, ОСОБА_7 отримав грошовий переказ у розмірі 3 500 грн 00 коп. від ОСОБА_14 з рахунку НОМЕР_4 , який відкритий в АТ "УНІВЕРСАЛБАНК", на свою банківську картку № НОМЕР_5 , яка відкрита в АТ КБ "Приватбанк", але не здійснив придбання автомобільних запчастин та обіцяний ремонт транспортного засобу, чим спричинив потерпілій ОСОБА_14 матеріальну шкоду в розмірі 3 500 грн 00 коп.

Зазначеними діями ОСОБА_7 вчинив повторне заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою.

27 листопада 2023 року близько 17:00 години, у ОСОБА_7 виник повторний умисел на заволодіння майном шляхом зловживання довірою.

Того ж числа та часу, реалізуючи зазначений умисел, ОСОБА_7 усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, та бажаючи настання його наслідків, зловживаючи довірою ОСОБА_14 , під час спілкування з останньою у мобільному застосунку "Viber", під приводом необхідності ремонту автомобіля Opel Frontera, 1999 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який раніше передав військовослужбовець ОСОБА_13 , повідомив про необхідність коштів за проведений ремонт, враховуючи, що він дійсно не мав наміру ремонтувати транспортний засіб. В подальшому, ОСОБА_7 отримав грошовий переказ у розмірі 1 400 грн 00 коп. від ОСОБА_14 з рахунку НОМЕР_6 , який відкритий в АТ "Приватбанк", на свою банківську картку № НОМЕР_5 , яка відкрита в АТ КБ "Приватбанк", але не здійснив обіцяний ремонт транспортного засобу, чим спричинив потерпілій ОСОБА_14 матеріальну шкоду в розмірі 1 400 грн 00 коп.

Зазначеними діями ОСОБА_7 вчинив повторне заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою.

07 грудня 2023 року близько 12:00 години, у ОСОБА_7 виник повторний умисел на заволодіння майном шляхом зловживання довірою.

Того ж числа та часу, реалізуючи зазначений умисел, ОСОБА_7 усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, та бажаючи настання його наслідків, зловживаючи довірою ОСОБА_14 , під час спілкування з останньою у мобільному застосунку "Viber", під приводом необхідності придбання автомобільних запчастин для ремонту автомобіля Opel Frontera, 1999 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який раніше передав військовослужбовець ОСОБА_13 для проведення його ремонту, повідомив про необхідність їх придбання, враховуючи, що він дійсно не мав наміру придбавати автомобільні запчастини. В подальшому, ОСОБА_7 отримав грошовий переказ у розмірі 14 900 грн 00 коп. від ОСОБА_14 з рахунку НОМЕР_4 , який відкритий в АТ "УНІВЕРСАЛБАНК", на свою банківську картку № НОМЕР_5 , яка відкрита в АТ КБ "Приватбанк", але не здійснив придбання автомобільних запчастин та обіцяний ремонт транспортного засобу, чим спричинив потерпілій ОСОБА_14 матеріальну шкоду в розмірі 14 900 грн 00 коп.

Зазначеними діями ОСОБА_7 вчинив повторне заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою.

Не погодившись з зазначеним вироком, захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 та прокурор Балаклійського відділу Ізюмської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_10 подали апеляційні скарги.

Захисник у поданій апеляційній скарзі просить вирок Зміївського районного суду Харківської області від 08.07.2024 змінити в частині призначеного покарання та застосувати положення статей 75, 76 КК України та звільнити його від відбування покарання з випробуванням.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник вказує, що суд першої інстанції допустив однобічність та неповноту судового розгляду, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого.

Захисник зазначає, що ОСОБА_7 раніше до кримінальної відповідальності не притягався, не перебуває на спеціалізованих обліках, повністю визнав вину, щиро розкаявся, сприяв слідству під час досудового розслідування, та намагався відшкодувати заподіяну шкоду, у зв`язку з чим, потерпілі не мають до нього претензій, ні матеріального, ні морального характеру.

Прокурор у поданій апеляційній скарзі, яка в подальшому ним була змінена, просить оскаржуваний вирок скасувати частково, а саме в частині засудження ОСОБА_7 за епізодом вчинення шахрайських дій стосовно потерпілої ОСОБА_14 та спричинення їй майнової шкоди на суму 1400 грн. і у відповідній частині кримінальне провадження, за вказаним епізодом, закрити, на підставі пункту 4-1 частини 1 статті 284 КПК України, у зв`язку із втратою чинності закону, яким встановлювалась кримінальна протиправність діяння.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор вказує на те, що Верховною Радою України 18.07.2024 прийнято Закон № 3886-IХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», який набрав чинності 09.08.2024.

Цим Законом внесено зміни до статті 51 КУпАП, згідно з якими викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати вважається дрібним, якщо його вартість на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на 2023 рік становить 2684 гривень. ОСОБА_7 27.11.2023 вчинив шахрайські дії, спричинивши потерпілій ОСОБА_14 шкоду на суму 1400 грн., тобто дана сума не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, таким чином, кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 в частині вчинення ним 27.11.2023 шахрайських дій стосовно потерпілої ОСОБА_14 підлягає закриттю на підставі пункту 4-1 частини 1 статті 284 КПК України.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення захисника та обвинуваченого, які підтримали подану апеляційну скаргу, не заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора в частині закриття кримінального провадження на підставі пункту 4-1 частини 1 статті 284 КПК України за епізодом вчинення ОСОБА_7 27.11.2023 шахрайських дій стосовно потерпілої ОСОБА_14 ; прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу в редакції змінених доводів, просив її задовольнити, заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, дослідивши матеріали судового провадження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення, а апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Дії обвинуваченого кваліфіковано правильно, висновки суду відносно фактичних обставин справи, які в суді першої інстанції не заперечувались і відносно яких, відповідно до вимог частини 3 статті 349 КПК України докази не досліджувались, колегія суддів на підставі частини 2 статті 394, частини 1 статті 404 КПК України, не перевіряє.

Згідно вимог статті 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

09 серпня 2024 року набув чинності Закон України 18 липня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від (далі - Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до статті 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).

Положеннями частини 1 статті 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Частиною 2 статті 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною 1 статті 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З огляду на зазначене аналіз указаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений статті 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.

Згідно з частиною 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пунктом 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.

Зі змісту оскаржуваного вироку вбачається, що кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 190 КК України, ОСОБА_7 вчинив 27.11.2023, та його діями потерпілій ОСОБА_14 заподіяно матеріальну шкоду у розмірі 1400 грн.

Станом на 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2 684 грн, а 50 відсотків від його розміру становили 1 342 грн.

Таким чином, з огляду на зміст положень Податкового кодексу України та Закону № 3886-IX, на момент вчинення ОСОБА_7 злочину, передбаченого частиною 2 статті 190 КК України (за епізодом повторного заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою потерпілої ОСОБА_14 від 27.11.2023) розмір завданої шкоди, з якого настає кримінальна відповідальність за статтею 190 КК України, становив 2 684 грн (1342*2 = 2 684).

Як вбачається з вироку суду діями ОСОБА_7 було заподіяно матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_14 у розмірі 1400 грн.

Положеннями частиною 1 статті 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (частина 6 статті 3 КК України).

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Зазначені норми Основного Закону України також знайшли своє відображення і в частині 1 статті 5 КК України, згідно з якою закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Враховуючи те, що ОСОБА_7 27.11.2023 вчинив епізод повторного заволодіння чужим майном щодо потерпілої ОСОБА_14 шляхом зловживання її довірою на суму 1400 грн., тобто ця сума є меншою за розмір, з якого відповідно до Закону № 3886-IX та положень Податкового кодексу України настає кримінальна відповідальність, а саме 2 684 грн., суд апеляційної інстанції, враховуючи передбачені статтею 58 Конституції України, статтею 5 КК України принцип зворотної дії закону в часі та з урахуванням вищенаведеного, вчинене ОСОБА_7 кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 190 КК України (щодо потерпілої ОСОБА_14 ) не підпадає під кримінально каране діяння, передбачені Особливою частиною КК України.

Внесені законодавцем зміни про кримінальну відповідальність призвели до часткової декриміналізації діяння, і дія Закону має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.

Пунктом 4-1 частини 1 статті 284 КПК України визначено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Враховуючи, що відповідно до положень Закону України № 3886-ІХ сума, з якої настає кримінальна відповідальність за злочини щодо права власності - збільшилася, суд апеляційної інстанції вважає, що у даному випадку наявні правові підстави для закриття кримінального провадження в частині вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 190 КК України, яке останній вчинив 27.11.2023 та його діями потерпілій ОСОБА_14 заподіяно матеріальну шкоду у розмірі 1400 грн., відповідно до пункту 4-1 частини 1 статті 284 КПК України, а вирок Зміївського районного суду Харківської області від 08.07.2024 підлягає скасуванню у відповідній частині.

Що стосується доводів апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 про суворість призначеного ОСОБА_7 покарання, та не врахування судом першої інстанції пом`якшуючих його вину обставин, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.

Як вбачається з вироку, суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_7 вид та розмір покарання, врахував, ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які, відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України є кримінальним проступком, нетяжкими та тяжким злочинами, дані про особу обвинуваченого, який раніше не був судимий, під наглядом у психіатричному і наркологічному кабінетах не перебував, за місцем проживання характеризується, як особа, що не зловживає алкогольними напоями, з сусідами підтримує дружні стосунки.

Обставинами, які пом`якшують обвинуваченому покарання, суд першої інстанції визнав - щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення шляхом надання показань про його обставини, часткове відшкодування шкоди шляхом перерахування коштів у розмірі 9 000 грн потерпілій ОСОБА_14 , яка подала до суду відповідну заяву, та заяву потерпілого ОСОБА_11 про відсутність претензій матеріального чи морального характеру до обвинуваченого.

Обставиною, яка обтяжує обвинуваченому покарання, відповідно до пункту 11 частини 1 статті 67 КК України, суд першої інстанції визнав - вчинення злочину з використанням воєнного стану.

У зв`язку з наведеним, суд першої інстанції з урахуванням усіх обставин справи, ступеня тяжкості вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень, його особи, дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого лише в умовах ізоляції від суспільства, та призначив остаточне покарання відповідно до положень частини 1 статті 70 КК України.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції щодо необхідності призначення обвинуваченому ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі з його реальним відбуванням, оскільки призначення іншого більш м`якого виду покарання, не буде достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

На думку колегії суддів, захисником не наведено в поданій апеляційній скарзі обставин, які б істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_7 злочинів, які могли б свідчити про явну суворість призначеного покарання судом першої інстанції.

У зв`язку із наведеним, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 та зміни вироку Зміївського районного суду Харківської області від 08.05.2024.

Керуючись статтями 284, 404, 405, 407, 419 КПК України, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу прокурора - задовольнити.

Вирок Зміївського районного суду Харківської області від 08 липня 2024 року - змінити

В частині засудження ОСОБА_7 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 190 КК України, за епізодом від 27 листопада 2023 року щодо потерпілої ОСОБА_14 вирок суду - скасувати і в цій частині кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 за цим епізодом закрити на підставі пункту 4-1 частини 1 статті 284 КПК, у зв`язку із втратою чинності законом, яким встановлюється кримінальна протиправність діяння.

В решті вирок суду залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, що перебуває під вартою - в той самий строк, з моменту отримання копії судового рішення.

Головуючий:

Судді: