Рішення

від 14.11.2024 по справі 453/533/24

СКОЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 453/533/24

№ провадження 2/453/323/24

Р ІШ ЕН НЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2024 року Сколівський районний суд Львівської області

в складі: головуючого судді Брони А.Л.

секретаря судового засідання Бендеш А.І.,

з участю представника позивача ОСОБА_1 адвоката Дмитрович Н.В.,

та представника відповідача Сколівської міської ради Стрийського району

Львівської області Піщальник В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сколе в порядку позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сколівської міської ради Стрийського району Львівської області про визнання права власності на земельну ділянку,-

в с т а н о в и в :

28.03.2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Сколівського районного суду Львівської області з позовною заявою до Сколівської міської ради Стрийського району Львівської області, в якій просить визнати за ним ОСОБА_1 , право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 4624555300:01:002, загальною площею 0,0475 га для обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 02.04.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Сколівської міської ради Стрийського району Львівської області про визнання права власності на земельну ділянку було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків протягом десяти календарних днів з дня отримання позивачем ухвали.

19.04.2024 року недоліки позовної заяви, викладені в мотивувальній частині ухвали Сколівського районного суду Львівської області від 02.04.2024 року, позивачем були усунуті.

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 23.04.2024 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі з визначенням дати підготовчого засідання.

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 12.09.2024 року було закрито підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд.

Вимоги позовної заяви мотивовані тим, що 03.05.2007 року між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 .

Згідно рішення Верхньосиньовидненської селищної ради №83 від 23.08.1985 та наказу радгоспу «Сколівський» №205 від 05.09.1985 за гр. ОСОБА_2 була закріплена земельна ділянка площею 0,0475 га.

У 2023 році, на замовлення позивача, ФОП ОСОБА_3 була виготовлена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), та присвоєно вказаній земельній ділянці кадастровий номер 4624555300:01:002. Згідно акту встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки, суміжні власники (користувачі) земельних ділянок, а саме ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 не погодили такі межі, що не надає можливості позивачу належним чином оформити земельну документацію на спірну земельну ділянку.

26.04.2023 року депутатською комісією з питань регулювання земельних відносин, будівництва, адміністративного устрою населених пунктів, планування територій та архітектури, екології, природних ресурсів Сколівської міської ради було проведено обстеження спірної земельної ділянки, в результаті чого встановлено, що загальна площа такої становить 0,0475 га, в тому числі 0,0109 га загальний проїзд, 0,0016 га прибудинкова територія багатоквартирного житлового будинку. Площа земельної ділянки, яка закріплена за гр. ОСОБА_1 , становить 0,0350 га, в тому числі під житловим будинком 0,0126 га. Крім цього, комісією було вирішено, що акт встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки неможливо підписати у зв`язку з тим, що у загальну площу 0,0475 га входить загальний проїзд та прибудинкова територія багатоквартирного будинку. Такий висновок комісії, на думку позивача, не відповідає дійсним обставинам справи, є надуманим та перешкоджає набуттю ним права власності на земельну ділянку.

Позивач зазначає, що 02 липня 2018 року Сколівським районним судом Львівської області було ухвалено рішення у справі № 453/962/16-а за позовом ОСОБА_1 до Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області про визнання недійсним та скасування рішення селищної ради № 46 від 05.02.2016 року, яким встановлено, що у фактичному користуванні ОСОБА_1 перебуває земельна ділянка для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та гаражу по АДРЕСА_1 , площею 0,0475 га.

08 червня 2017 року апеляційним судом Львівської області ухвалено рішення у справі №453/423/16-ц за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8 , з участю третьої особи Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області про усунення перешкод у користуванні будинковолодінням та заїздом загального користування, в якому в мотивувальній частині зазначено, що спірна земельна ділянка не зазначена на генплані селища як заїзд спільного користування, а до будинковолодіння та квартири позивача наявний інший заїзд.

Виходячи з наведеного, на думку позивача, є очевидним факт того, що у його користуванні перебуває земельна ділянка площею 0,0475 га, яка використовується для обслуговування належного йому на праві власності житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а відтак, з метою захисту своїх цивільних прав, просить задовольнити його позовні вимоги.

09.05.2024 року на адресу суду надійшов відзив голови Сколівської міської ради Стрийського району Львівської області Романишина М.С. на позовну заяву позивача ОСОБА_1 , в якому зазначає наступне.

Згідно статті 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалів топографо-геодезичних робіт. Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, землекористувача.

Згідно ст. 118 Земельного кодексу України громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

До клопотання додається розроблена відповідно до Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що замовляється громадянином без надання дозволу на її розроблення.

У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) приймає рішення про її затвердження та передачу земельної ділянки у власність або вмотивоване рішення про відмову.

У позовній заяві позивач ОСОБА_1 просить визнати за ним право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4624555300:01:002 загальною площею 0,0475 га для обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (Сколівської міської територіальної громади).

Земельним кодексом України визначено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (ст. 79 Земельного кодексу України).

Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (ст. 791 Земельного кодексу України). Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (ч.4 ст. 791 Земельного кодексу України).

Кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування ( ст. 1 Закону України «Про державний земельний кадастр»).

Відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» (далі Порядок) кадастровий номер земельної ділянки складається з таких структурних елементів: НКЗ : НКК : НЗД, де НКЗ - номер кадастрової зони, який визначається згідно з пунктом 34 Порядку; НКК - номер кадастрового кварталу, який визначається згідно з пунктом 34 Порядку; НЗД - чотиризначний номер земельної ділянки в межах кадастрового кварталу (максимальна кількість земельних ділянок у межах кадастрового кварталу становить 9999). Структурні елементи кадастрового номера земельної ділянки відокремлюються один від одного двокрапкою. Структурні елементи кадастрового номера земельної ділянки визначаються на підставі:індексної кадастрової карти (плану); даних, що містяться у Державному земельному кадастрі; відомостей про координати поворотних точок меж земельної ділянки, зазначених у документації із землеустрою та відповідному електронному документі.

Відповідно до п.107 Порядку Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49- 54 цього Порядку.

Тобто, у позовній заяві та позовних вимогах позивач вказує кадастровий номер ділянки, однак він не є присвоєним у розумінні Земельного кодексу України, Закону України «Про державний земельний кадастр», Постанови Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру». Відомості про спірну ділянку із Державного земельного кадастру отримати неможливо, через відсутність чотирьох останніх цифр кадастрового номеру.

Спосіб закріплення спільних меж між земельними ділянками визначається за згодою власників таких земельних ділянок. Витрати на встановлення спільних меж несуть власники земельних ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановлено угодою між ними (ч.1 ст. 103 Земельного кодексу України).

Земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах території територіальних громад щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, обмежень у використанні земель та земельних сервітутів, додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах (ч.ч.1,3 ст. 158 Земельного кодексу України).

Що стосується заїзду на спірній ділянці, то відповідач зазначає, що депутатською комісією з питань регулювання земельних відносин, будівництва, адміністративного устрою населених пунктів, планування територій та архітектури, екології, природних ресурсів під час обстеження земельної ділянки було встановлено, що у площу земельної ділянки 0,0475 га входить загальний заїзд та прибудинкова територія багатоквартирного житлового будинку, про що складено відповідний акт від 26.04.2023 року. На копії державного акту серії ЛВ 1061 від 02.02.1998 року зазначено спільний заїзд. Окрім державного акту, підтвердженням наявності спільного заїзду є викопіювання з генерального плану смт. Верхнє Синьовидне (схема планувальних обмежень), де у виділеній зоні чітко вбачається спільний проїзд. Спільний заїзд також відображений і у будівельному паспорті земельної ділянки у смт. Верхнє Синьовидне - ОСОБА_9 .

Зазначене вище, на думку відповідача, вказує, що неможливість погодження меж є вмотивованою.

Окрім цього відповідач зазначає, що позивач у позовних вимогах просить визнати за ним право власності на зазначену вище земельну ділянку, однак дана позовна вимога є необґрунтованою та такою, що суперечить чинному законодавству, оскільки відомості про таку земельну ділянку не внесено у Державний земельний кадастр, а відповідно земельна ділянка не є об`єктом цивільних прав. Як вбачається із акту обстеження земельної ділянки депутатською комісією з питань регулювання земельних відносин, будівництва, адміністративного устрою населених пунктів, планування територій та архітектури, екології, природних ресурсів від 26.04.2023 року, акт встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки неможливо підписати, так як порядок приватизації земельних ділянок громадянами є чітко визначеним Земельним кодексом України. Враховуючи вищенаведене, Сколівська міська рада вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

24.05.2024 року на адресу суду надійшли письмові пояснення позивача ОСОБА_1 , в яких зазначає наступне.

08 червня 2017 року апеляційним судом Львівської області було ухвалено рішення у справі №453/423/16-ц за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8 , з участю третьої особи Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області про усунення перешкод у користуванні будинковолодінням та заїздом загального користування, в якому в мотивувальній частині зазначено, що спірна земельна ділянка не значиться в генплані селища, як заїзд спільного користування до будинковолодіння та квартири позивача наявний інший заїзд.

Рішення апеляційного суду Львівської області, ухвалене у справі №453/423/16-ц, було предметом перегляду касаційного суду, за результатами якого було залишено в силі.

Позивач зазначає, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України). Також, вказаним рішенням встановлено відсутність заїзду до будинку гр. Сироїжко через спірну земельну ділянку, встановлено наявність іншого заїзду.

Щодо непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками, то позивач зазначає про те, що Верховний Суд у постанові від 10.04.2023 року у справі №352/2403/17 зазначив, що погодження меж полягає в тому, щоб суміжному землевласнику або землекористувачу було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, уповноважений орган повинен виходити не із факту відмови від підписання акту, а з мотивів такої відмови. Підписання акту погодження меж самостійного значення не має, таке не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може бути підставою для відмови уповноваженим органом у затвердженні технічної документації, за умови правомірності дій кожного із землекористувачів.

Відповідно до викопіювання з генерального плану смт. Верхнє Синьовидне, який розроблений проектним інститутом «Містопроект» в м. Львів в 1993 році, який на даний час є чинним містобудівним документом, згідно п.8 ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», жодного спільного проїзду через подвір`я позивача не має. Між будинковолодінням по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 , відповідно до генерального плану смт. Верхнє Синьовидне, проїзд до будинковолодіння гр. ОСОБА_7 не передбачений. При розгляді документацій із землеустрою щодо земельної ділянки гр. ОСОБА_7 ( АДРЕСА_3 ) встановлено, що у документаціях землеустрою та державних актах на право приватної власності на землю, виданим гр. ОСОБА_7 та попередньому власнику земельної ділянки гр. ОСОБА_10 , з невідомих причин не зазначено про вказаний існуючий проїзд, що передбачений генеральним планом, а зазначено (згідно описів меж), що це землі гр. ОСОБА_11 . Таким чином вбачається, що існуючий проїзд землі загального користування передано у власність гр. ОСОБА_11 , що є порушенням ст. 83 Земельного кодексу України (в редакції на момент передачі земельної ділянки гр. ОСОБА_7 ), та ст. 4 Земельного кодексу України (в редакції на момент прийняття рішення №158 від 02.02.1998 про передачу земельної ділянки гр. ОСОБА_10 ), або зазначаються неправдиві відомості про те, що в даному місці відсутні землі загального користування проїзд.

Зазначено, що при розгляді викопіювань із генерального плану смт. В. Синьовидне документацій із землеустрою та державних актів на право приватної власності на землю виданих ОСОБА_7 (серія ЯМ №418,1452 від березня 2012 року) та попередньому власнику земельної ділянки паралельної до АДРЕСА_1 , а саме ділянка гр. ОСОБА_7 межує із землями загального користування від точки «Д» до точки «Е». Факт наявності вулиці (проїзду) з протилежної сторони земельної ділянки позивача підтверджується державним актом на право приватної власності серії ЛВ №1061, виданого на попереднього власника земельної ділянки гр. ОСОБА_10 (від точки «Б» до точки «В», згідно опису меж, зазначеному в державному акті). Таким чином, крім спірного проїзду через ділянку площею 0,0475 га, земельна ділянка гр. ОСОБА_7 межує ще в двох інших місцях із землями загального користування (проїздами).

З врахуванням наведених вище фактів позивач вважає, що відповідач безпідставно відмовляє йому у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд площею 0,0475 га, яка з 1985 року, згідно рішення Верхньосиньовидненської селищної ради №83 від 23.08.1985 року та наказу радгоспу «Сколівський» №205 від 05.09.1985 року, закріплена за житловим будинком по АДРЕСА_4 , на який позивачем було набуто право власності на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 03.05.2007 року.

29.05.2024 року на адресу суду надійшли додаткові пояснення голови Сколівської міської ради Стрийського району Львівської області Романишина М.С., в яких зазначено наступне.

Згідно п. 34 ч. 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин. Пунктом б, й, к частини 1 Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ст. 122 Земельного кодексу України).

Згідно ст. 118 Земельного кодексу України громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

До клопотання додається розроблена відповідно до Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що замовляється громадянином без надання дозволу на її розроблення.

У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) приймає рішення про її затвердження та передачу земельної ділянки у власність або вмотивоване рішення про відмову.

Відповідач зазначає, що позивач у своїх поясненнях вказує, що Сколівська міська рада безпідставно відмовляє йому у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Однак Земельним кодексом України встановлено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. Але, враховуючи те, що на спірній земельній ділянці є нерухоме майно, яке перебуває у власності позивача, відповідно передача у приватну власність такої ділянки здійснюється відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України.

Відповідач зазначає, що з відповідним клопотанням про затвердження технічної документації із землеустрою (з доданою розробленою відповідно до Закону України "Про землеустрій" технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що замовляється громадянином без надання дозволу на її розроблення), до Сколівської міської ради позивач не звертався. Орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) приймає рішення про її затвердження та передачу земельної ділянки у власність або вмотивоване рішення про відмову. Жодного рішення про відмову позивачу у затвердженні технічної документації на спірну ділянку Сколівською міською радою не приймалося, тому аргументи позивача, викладені у поясненні від 23.05.2024 року, є необґрунтованими та підлягають відхиленню.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Дмитрович Н.В. позовні вимоги підтримала та просила такі задовольнити в повному обсязі, з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідач Сколівської міської ради Стрийського району Львівської області Піщальник В.І., щодо позовних вимог ОСОБА_1 заперечувала, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши думку учасників, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень ч.1 ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положень ст.76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи із наведених вище процесуальних норм суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що у провадженні Сколівського районного суду Львівської області перебувала справа №453/423/16-ц за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської про визнання недійсним та скасування рішення селищної ради.

Згідно рішення Сколівського районного суду Львівської області від 02.07.2018 року, ухваленого у вищезазначеній справі, судом було встановлено наступне.

23.08.1985 року рішенням виконкому Верхньосиньовидненської селищної ради народних депутатів № 83 було закріплено земельну ділянку в кількості 0,04 га по АДРЕСА_4 на якій побудовано житловий будинок, за гр. ОСОБА_2 .

В подальшому, 05 вересня 1985 року, наказом радгоспу «Сколівський» за № 205, було закріплено земельну ділянку в розмірі 0,04 га землі за ОСОБА_2 по АДРЕСА_4 .

Рішенням №45 від 14.09.1995 року Верхньосиньовидненської селищної ради народних депутатів було передано безкоштовно у приватну власність земельні ділянки, розташовані в межах селища жителям, які ними користуються, зокрема, згідно списку, ОСОБА_12 було передано 0,03 га.

Після смерті ОСОБА_2 його дружині ОСОБА_13 , як спадкоємиці після смерті чоловіка, 15.03.2007 року було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок, розташований у АДРЕСА_1 .

03 травня 2007 року між ОСОБА_13 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку загальною площею 197,7 кв.м., зазначеного в плані під літерою А-1, з господарськими будівлями і спорудами: сарай Б, огорожа №1, огорожа №2, розташованого в АДРЕСА_1 .

Із зазнченого вбачається, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 .

Право власності на зазначений будинок було зареєстровано за ОСОБА_1 23.05.2007 року Комунальним підприємством Львівської обласної ради «Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, сформованим 23.05.2007 року Комунальним підприємством Львівської обласної ради «Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» за №14657006.

На замовлення позивача у 2023 році ФОП ОСОБА_3 було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж спірної земельної ділянки в натурі (на місцевості), в якій містяться викопіювання з кадастрової карти, план зон обмежень на земельну ділянку, кадастровий план земельної ділянки, відомість про встановлені межові знаки.

Як встановлено судом, при виготовленні технічної документації із землеустрою депутатською комісією з питань регулювання земельних відносин будівництва, адміністративного устрою населених пунктів, планування територій та архітектури, екології, природних ресурсів, на підставі зяви ОСОБА_1 , в присутності суміжного землекористувача ОСОБА_14 , сусідів ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та адвокатів ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , було здійснено обстеження спірної земельної ділянки та в подальшому складено відповідний акт.

Згідно акту загальна площа спірної земельної ділянки становить 0,0475 га, в тому числі площа 0,0109 га - загальний проїзд, 0.0016 га прибудинкова територія багатоквартирного житлового будинку. Площа належної позивачу земельної ділянки становить 0,0350 га, в тому числі під житловим будинком 0,0126 га. Крім цього, комісією було вирішено, що акт встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки неможливо підписати у зв`язку з тим, що у загальну площу спірної земельної ділянки входить загальний проїзд та прибудинкова територія багатоквартирного житлового будинку.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України (далі ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з ч. 5 ст. 50 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

За приписами ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно із п.34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради. Тобто, способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади з регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесією.

Відповідно до ч.1 ст. 118 ЗК України, громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122цього Кодексу.

До клопотання додається розроблена відповідно доЗакону України"Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що замовляється громадянином без надання дозволу на її розроблення.

Відповідно до ч.2 ст. 118ЗК України, у випадку, визначеному частиною першою цієї статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) приймає рішення про її затвердження та передачу земельної ділянки у власність або вмотивоване рішення про відмову.

Згідно із частиною третьою статті 152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Частинами 1-3 статті 158 ЗК України встановлено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом (частина п`ята статті 158 ЗК України).

З врахуванням того, що позивачу на праві приватної власності належить житловий будинок, який розташований на спірній земельній ділянці, передача такої земельної ділянки у приватну власність повинна здійснювтися відповідно до норм ст. 118 Земельного кодексу України. Тобто, в даному випадку позивач, будучи заінтересованим у приватизації земельної ділянки на якій розташовані жилий будинок, що перебуває у його власності, в першу чергу зобов`язаний звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, із відповідним клопотанням, до якого додається технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Разом з цим, позивачем не надано суду доказів на підтвердження факту звернення з клопотанням до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122цього Кодексу прозатвердження технічноїдокументації ізземлеустрою щодовстановлення (відновлення)меж земельної ділянкив натурі(намісцевості), як і не надано доказів про прийняття органом місцевого самоврядування відповідного рішення, а тому суд позбавлений можливості встановити наявність порушеного права позивача.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

За змістом ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, наданих сторонами, суд приходить до висновку, що позивач не довів наявність у нього порушеного права або інтересу, а відтак, у задоволенні позову необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 81, 89, 90, 95, 258-259, 264-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 118, 122, 158 Земельного кодексу України, суд-

у х в а л и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Сколівської міської ради Стрийського району Львівської області про визнання права власності на земельну ділянку відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скаргана рішеннясуду подаєтьсяпротягом тридцятиднів здня йогопроголошення.Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Сколівська міська рада Стрийського району Львівської області, місцезнаходження: Львівська область, Стрийський район, м. Сколе, м-н. Незалежності, 1, код ЄДРПОУ 04056262.

Повний текст рішення складено 14.11.2024.

Суддя