Рішення

від 14.11.2024 по справі 682/680/24

СЛАВУТСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 682/680/24

Провадження № 2-др/682/10/24

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2024 року

Славутський міськрайонний суд

Хмельницької області у складі:

головуючого судді Мотонок Т.Я.,

за участю секретаря судового засідання Мелашенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Славута заяву представника позивача, адвоката Даниленко Євгенія Михайловича, про ухвалення додаткового рішення по справі № 682/680/24 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Даниленко Євгеній Михайлович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАРТА ДЕНТ» про захист прав споживача стоматологічних послуг шляхом відшкодування завданої майнової шкоди,

в с т а н о в и в:

Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 05.11.2024 позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «ВАРТА ДЕНТ» про захист прав споживача стоматологічних послуг шляхом відшкодування завданої майнової шкоди задоволено: стягнуто із ТОВ «ВАРТА ДЕНТ» на користь ОСОБА_1 59500 грн. в якості відшкодування завданої майнової шкоди, а також 30000 грн. витрат на правову допомогу та судовий збір у сумі 1211,20 грн.

05.11.2024 до суду надійшла заява представника позивача, адвоката Даниленко Є.М., про ухвалення додаткового рішення по даній справі з метою вирішення питання про відшкодування судових витрат на правничу допомогу. В обґрунтування заяви вказано, що у позовній заяві, серед іншого, було заявлено, що витрати Позивача на професійну правничу допомогу. Сума вже сплаченого Адвокатському об`єднанню гонорару на дату подачі позовної заяви становить 30000 грн, але з урахуванням кількості засідань, що можуть бути по справі (вартістю 4000 грн. кожне), орієнтовний розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу становить 70000 грн. 03.09.2024 року до Славутського міськрайонного суду Хмельницької області було подано заяву про компенсацію судових витрат та про приєднання додаткових документів, що підтверджують надання професійної правничої допомоги. Відповідно до цієї заяви станом на дату її подання розмір витрат Позивача на професійну правничу допомогу становив 46000 грн.. Однак після цього, 17.09.2024 та 05.11.2024 відбулось ще два засідання, за участь адвоката у кожному, з яких Позивач сплатив ще по 4000 грн. за кожне (загалом 8000 грн.). При цьому під час судових дебатів, що мали місце 05.11.2024, представником Позивача було заявлено, що документи, які підтверджують витрати на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі за участь у судових засіданнях, що мали місце 17.09.2024 та 05.11.2024 будуть надані впродовж 5 днів з дати проголошення рішення по справі.

За таких обставин представник позивача просив суд винести додаткове рішення про стягнення з ТОВ «ВАРТА ДЕНТ» на користь ОСОБА_1 8000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Розгляд справи за заявою про ухвалення додаткового рішення було призначено на 14.11.2024 о 12 год. 00 хв., однак учасники справи, будучи належним чином повідомлені про час та дату розгляду справи, до суду не з`явились.

У відповідності до ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося у зв`язку із відсутністю учасників справи, повідомлених належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи приходить до наступного висновку:

Згідно п. 3 ч. 1, ч.ч. 2, 3, 5 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Згідно ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В постанові Верховного Суду від 22 липня 2021 року у справі № 628/2292/18 зазначено, якщо винагорода адвоката за послуги згідно з договором про надання правової допомоги була визначена сторонами у твердій (фіксованій) сумі, то вона за весь час дії договору не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту. Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 (провадження № К/9901/27657/20).

Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (постанови Верховного суду у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява N 19336/04) зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (параграф 268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 р. у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Питання стосовно розподілу судових витрат вирішено в повному обсязі під час ухвалення рішення Славутського міськрайонного суду від 05.11.2024 по даній справі.

Так, 05.09.2024 представником позивача було подано заяву про стягнення понесених судових витрат, в якій заявлено вже сплачені судові витрати на професійну правничу допомогу на загальну суму 46000 грн., в тому числі: 30000 грн. за збір доказів, підготовку та подання позову, 12000 грн. за представництво в судових засіданнях (4000 грн. одне судове засідання, а саме 03.04.2024, 25.06.2024, 19.07.2024. Крім того, представник позивача зазначив, про наступне судове засідання 13.09.2024 року. Понесені витрати підтверджені квитанціями про оплату послуг від 03.04.2024, 25.06.2024, 19.07.2024 та актами про надання правової допомоги 03.04.2024, 25.06.2024, 19.07.2024 ( т.2 а.с. 35, 36, 37, 38, 39).

Також в судовому засіданні 05.11.2024 року представник позивача звертав увагу суду, що до заявлених раніше 46000 грн. додаються ще 8000 грн. (за два судові засідання 13.09.2024 року та 05.11.2024 року), які також підлягають до стягнення з відповідача. Зазначив, що докази на підтвердження оплати вказаних послуг будуть надані протягом п`яти днів. Отже, загальна сума витрат на правову допомогу становить 54000 грн.

Представником відповідача подано заяву про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якій вказано на необґрунтованість заявленої суми витрат позивача на правничу допомогу з огляду на складність справи, обсяг підготовлених адвокатом документів, їх значення для спору заявлена сума витрат не є співмірною із складністю справи та виконаними адвокатом роботами, у зв`язку із чим просив зменшити суму витрат до 5000 грн.

З врахуванням постанови Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, з урахуванням поведінки сторін при розгляді справи, заяви про зменшення витрат на правову допомогу, складності судової справи, доказів у справі, оцінивши співмірність витрат зі складністю цієї справи та ціною позову, тривалістю судових засідань та участі представника позивача в режимі відеоконференції з власних технічних засобів, обсяг послуг, які були надані адвокатом саме в суді в ході розгляду даної справи, відповідність їх за критерієм реальності, розумності їхнього розміру, судом розглянуто питанння щодо витрат на правову допомогу і прийнято рішення щодо зменшення загальної суми витрат на правову допомогу до 30000 грн.

За таких обставин додані представником позивача докази на підтвердження фактичної оплати позивачем вартості участі адвоката в судових засіданнях 13.09.2024 року та 05.11.2024 року (Акти про надання правової допомоги від 17.09.2024 та від 05.11.2024, а також платіжні інструкції від 19.09.2024 та від 05.11.2024) не впливають на позицію суду щодо співмірності вартості наданих адвокатом послуг із складністю даної справи з урахуванням усіх вищезазначених обставин.

Отже, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 137, 141, 270 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

В задоволенні заяви відмовити.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду через Славутський міськрайонний суд Хмельницької області.

Суддя Мотонок Т. Я.