Рішення

від 11.11.2024 по справі 752/18916/23

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №752/18916/23

Провадження №2/752/1767/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2024 року м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Кордюкової Ж.І.,

за участю секретаря Дураєвої А.О.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Київської міської ради, Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа Житлово-будівельний кооператив "Молоджіний - 16" про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Тютюнік Олександр Олександрович в інтересах ОСОБА_2 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовною заявою до Київської міської ради Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа Житлово-будівельний кооператив "Молоджіний - 16" про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що 27.02.1954 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено шлюб, прізвище дружини після реєстрації шлюбу ОСОБА_5 .

ОСОБА_3 та ОСОБА_6 є дідом та бабою позивача.

18.04.1989 виконавчим комітетом Київської міської ради було видано ОСОБА_3 ордер на житлове приміщення у будинку житлово-будівельного кооперативу «Молодіжний-16», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, внаслідок чого спадкоємцем майнових прав померлого стала його дружина ОСОБА_6 , тобто баба позивача.

11.08.2011 ОСОБА_6 склала заповіт, відповідно до якого заповіла все майно, у тому числі квартиру АДРЕСА_2 , ОСОБА_7 , тобто матері позивача.

Станом на дату подання позовної заяви відсутня державна реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Визнання права власності за позивачем на кооперативну квартиру в порядку спадкування за законом після смерті її матері, дозволить їй отримати свідоцтво про право на спадщину та вільно розпоряджатися нерухомим майном.

Просив визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

18.09.2023 постановлено ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

18.12.2023 постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

20.06.2024 постановлено ухвали про відмову в задоволенні клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, про витребування доказів та про залучення до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на боці позивача, Житлово-будівельний кооператив "Молодіжний - 16".

16.09.2024 постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження.

11.01.2024 представником Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації подано відзив на позовну заяву, в якому заперечували проти задоволення позовних вимог, оскільки позов подано до неналежного відповідача. Просили розглядати справу без їх участі.

29.01.2024 представник Київської міської ради надав відзив на позовну заяву, в якому просили ухвалити рішення, згідно норм чинного законодавства та розглядати справу за відсутності представника Київської міської ради.

08.11.2024 Друга фастівська державна нотаріальна контора надала до суду копію спадкової справи №172/2018.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Інші учасники справи до суду не з`явилися.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

ІНФОРМАЦІЯ_7 народився ОСОБА_3 .

27.02.1954 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб, прізвище дружини після реєстрації шлюбу ОСОБА_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_7 , батьками записані ОСОБА_3 та ОСОБА_6 .

28.05.1977 ОСОБА_9 та ОСОБА_7 зареєстрували шлюб, прізвище дружини після реєстрації шлюбу ОСОБА_10 . Шлюб розірваний 03.11.1983.

ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_11 , батьками записані ОСОБА_9 та ОСОБА_7 .

ІНФОРМАЦІЯ_8 народилася ОСОБА_2 , батьками записані ОСОБА_9 та ОСОБА_7 .

18.04.1989 виконавчим комітетом Київської міської ради народних депутатів видано ОСОБА_3 ордер на житлове приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в будинку житлово-будівельного кооперативу НОМЕР_2 серія Ж для родини з двох осіб.

ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ОСОБА_13 , батьками записані ОСОБА_14 та ОСОБА_7 .

25.04.1997 ОСОБА_14 та ОСОБА_7 зареєстрували шлюб, прізвище дружини після реєстрації шлюбу ОСОБА_7 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3

19.09.2001 протоколом Загальних зборів членів ЖБК «Молодіжний-16» № 23 переведено пай та особовий рахунок ОСОБА_3 на його дружину ОСОБА_6 .

11.08.2011 ОСОБА_6 склала заповіт, відповідно до якого заповіла все своє майно, у тому числі квартиру під АДРЕСА_2 ОСОБА_7

ІНФОРМАЦІЯ_6 померла ОСОБА_6 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_7

12.02.2018 після смерті ОСОБА_7 заведена спадкова справа №172/2018.

02.06.2018 ОСОБА_2 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 звернулися до Фастівської районної державної нотаріальної контори Київської області з заявами про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7

26.02.2018 Мотивилівською сільською радою видана довідка №183 про прийняття спадщини, у якій зазначено, що ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 проживали разом з померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до довідки ЖБК «Молодіжний-16» № 31 від 27.07.2023 сума пайового внеску за квартиру в розмірі 11371 крб. сплачено 11.01.1992 в повному обсязі. Загальна площа квартири 60,2 кв.м., житлова площа 30 кв.м.

08.06.2024 державний нотаріус Другої Фастівської державної нотаріальної контори Бігіч С.Ю., відмовив ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру, що розташована на території АДРЕСА_1 , оскільки не надано правовстановлюючих документів на квартиру.

01.08.2024 ОСОБА_13 склав нотаріально посвідчену заяву, в якій зазначив, що спадщину після смерті баби ОСОБА_6 та матері ОСОБА_7 не приймав і не претендує на неї, не заперечує та дає свою згоду ОСОБА_2 оформити спадкові права на майно, що належить ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , в тому числі і на квартиру АДРЕСА_2 .

Вказана заява посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кузор В.Т., зареєстровано в реєстрі за №313.

01.08.2024 ОСОБА_11 склала нотаріально посвідчену заяву, в якій зазначила, що спадщину після смерті баби ОСОБА_6 та матері ОСОБА_7 не приймала і не претендує на неї, не заперечує та дає свою згоду ОСОБА_2 оформити спадкові права на майно, що належить ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , в тому числі і на квартиру АДРЕСА_2 .

Вказана заява посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кузор В.Т., зареєстровано в реєстрі за №310.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, визнання або оспорювання.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способи захисту цивільних прав, встановлені у ч. 2 ст.16 ЦК України, зокрема, як спосіб захисту права передбачено його визнання.

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власнику майна належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції від 1 січня 2013 року), державна реєстрація прав є обов`язковою, права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ст. 19-1 Закону України "Про кооперацію" член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу -розпорядження квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно. В разі викупу квартири, дачі, гаража споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про власність» (який діяв до набрання чинності Цивільним кодексом України в редакції 2003 року та на час повної сплати пайового внеску за спірну квартиру) передбачалось, що член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

Вказані норми дублюються у ст. 384 ЦК України (в редакції від 2003 року), де зазначено, що в разі викупу квартири, член житлово-будівельного кооперативу стає власником квартири.

В п. 5-1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 вересня 1987 року № 9 «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи» вказано, що судам слід мати на увазі, що згідно зі ст. 15 Закону України «Про власність» член ЖБК, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, набуває право власності на квартиру і вправі розпоряджатись нею на свій розсуд.

Аналогічне роз`яснення щодо підстав набуття права власності на кооперативну квартиру міститься в п. п. 69, 71 листа Верховного Суду України від 26 травня 2001 року «Правові позиції щодо розгляду судами окремих категорій судових справ (Житлове право).

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», при вирішенні спорів про право власності на жилий будинок, на квартиру в житлово-будівельному або житловому кооперативі, на інші будівлі судам слід виходити з роз`яснень, які дані Пленумом Верховного Суду України у прийнятих ним постановах з цих питань.

Виходячи з викладеного вище, виникнення права власності на будинки, споруди та нерухоме майно не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності Цивільним кодексом України в редакції від 2003 року та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції від 2004 року.

На підставі «Правил державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб», затверджених Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року № 56, «Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб», затверджених Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 9 червня 1998 року № 121, «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5, передбачалось оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування членам житлово-будівельного кооперативу, які повністю внесли свої пайові внески.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 7 лютого 2014 року № 5 вбачається, що суди повинні мати на увазі, що законом може бути встановлений інший момент (підстава) набуття права власності. Зокрема, у разі повного внесення пайових внесків за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані члену житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла ( спадкодавця), до інших осіб ( спадкоємців).

Згідно зі ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

У відповідності до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Частиною першою статті 1274 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом. До спадкування за заповітом можуть запрошуватися не тільки спадкоємці, які зазначені в заповіті, а й спадкоємці за правом на обов`язкову частку.

Згідно ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Стаття 1298 ЦК України передбачає, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Відповідно до п. п. 4.12., 4.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів та за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ч.1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Як передбачено у п.216 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, провадиться нотаріусом після подання оригіналів право встановлювальних документів про належність цього майна спадкодавцю.

Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Відповідно до вимог статті 68 вказаного Закону нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.

Згідно з частиною третьою статті 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальних дій.

Судом встановлено, що після сплати повного пайового внеску 11.01.1992 ОСОБА_3 правомірно одноособово набув право власності на кооперативну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

В подальшому пай та особовий внесок на квартиру був переведений на його дружину, бабу позивача, ОСОБА_6 , яка в подальшому заповіла її своїй доньці, матері позивача, ОСОБА_7 .

Виходячи з вище перелічених норм права, на момент набуття права власності ОСОБА_3 на кооперативну квартиру, законодавством не була передбачена як видача свідоцтва про право власності на кооперативну квартиру, так і обов`язкова державна реєстрація права власності на таку квартиру.

Однак з 1995 року законодавець передбачив процедуру оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна для членів житлово-будівельного кооперативу, які повністю внесли свої пайові внески, шляхом отримання свідоцтва про право власності від місцевих органів державної виконавчої влади, місцевого самоврядування та реєстрацію їх в бюро технічної інвентаризації.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , мала трьох дітей - ОСОБА_2 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 , які є спадкоємцями першої черги та які 02.06.2018 звернулися до Фастівської районної державної нотаріальної контори Київської області з заявами про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_7 .

Надані до суду заяви ОСОБА_11 та ОСОБА_13 , які подані приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Кузору В.Т. та в яких зазначено, що спадщину після смерті баби ОСОБА_6 та матері ОСОБА_7 вони не приймали і не претендують на неї, не заперечують та дають свою згоду ОСОБА_2 оформити спадкові права на майно, що належить ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , в тому числі і на квартиру АДРЕСА_2 , судом не приймаються, оскільки зазначене спростовується матеріалами справи. Такі заяві відсутні в матеріалах спадкової справи №172/2018, заведеної після смерті ОСОБА_7 , крім того зі змісту цих заяв не вбачається, що ОСОБА_11 та ОСОБА_13 відмовилися від прийняття спадщини у визначеному законом порядку. Навпаки, матеріалами спадкової справи підтверджується, що ОСОБА_11 та ОСОБА_13 прийняли спадщину та отримали свідоцтва про право на спадщину.

Суд відзначає, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

При цьому слід зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц).

Проаналізувавши доводи, якими позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги, суд приходить до висновку, що позов заявлений до неналежних відповідачів, оскільки належними відповідачами у цій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Оскільки наявні інші спадкоємці за законом, які прийняли спадщину, то належними відповідачами за вимогами, заявленими ОСОБА_2 , є ОСОБА_11 та ОСОБА_13 , які прийняли спадщину та не відмовилися від її прийняття у передбаченому законом порядку.

Також суд звертає увагу позивача, що Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація взагалі не може бути відповідачем у категорії справ, які пов`язані зі спадкуванням та визнання права власності в порядку спадкування.

Так, ст. 1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" визначено, що виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.

Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.

Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Особливості здійснення виконавчої влади у містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.

Таким чином, Голосіївська районна і місті Києві державна адміністрація є органом виконавчої влади, а не органом місцевого самоврядування.

Позивач та його представник у цій справі клопотань про заміну первісних відповідачів належними відповідачами чи про залучення до участі у справі інших осіб як співвідповідачів в порядку, визначеному чинним ЦПК України, не заявляли.

Оскільки позов пред`явлений до неналежних відповідачів, суд відмовляє у його задоволенні.

При цьому суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, яка зазначила, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Відтак, пред`явлення позову до неналежних відповідачів є самостійною підставою для відмови в його задоволенні.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України, судові витрати позивачу за рахунок відповідача не відшкодовуються, оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12-13, 81, 141, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення в повному обсязі складено 14.11.2024.

Позивач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Київська міська рада, місцезнаходження: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, код ЄДРПОУ 22883141.

Відповідач: Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація, місцезнаходження: м. Київ, просп. Голосіївський, буд. 42, код ЄДРПОУ 37308812.

Третя особа: Житлово-будівельний кооператив "Молоджіний - 16", місцезнаходження: м. Київ, вул. Академіка Заболотного, б. 38.

Суддя Ж. І. Кордюкова