Постанова

від 30.10.2024 по справі 910/12076/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2024 р. Справа№ 910/12076/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Корсака В.А.

Євсікова О.О.

секретар судового засідання Сергієнко-Колодій В.В.,

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "ЕВО ІНВЕСТ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2023

у справі № 910/12076/23 (суддя Трофименко Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАУН ЛЕНД КОМПАНІ"

до Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "ЕВО ІНВЕСТ"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ПРОФІНВЕСТ"

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАУН ЛЕНД КОМПАНІ» (далі - позивач; ТОВ «ТАУН ЛЕНД КОМПАНІ») до Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ЕВО ІНВЕСТ» (надалі - відповідач; АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ЕВО ІНВЕСТ»; АТ «ЕВО ІНВЕСТ»; Фонд; апелянт) про стягнення 270 730 708,00 грн, обґрунтований порушенням відповідачем умов інвестиційного договору № 2-ІД/Д/18/12/19 від 18.12.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати згідно з умовами договору, в редакції додаткової угоди № 3, вартості частки інвестора в об`єкті будівництва, у зв`язку з чим у останнього утворилась заборгованість в розмірі 270 730 708,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/12076/23. Залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ПРОФІНВЕСТ» (скорочено - третя особа; ТОВ «Компанія з управління активами «ПРОФІНВЕСТ»; ТОВ «КУА «ПРОФІНВЕСТ»).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.11.2023 у справі № 910/12076/23 позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "ЕВО ІНВЕСТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАУН ЛЕНД КОМПАНІ" заборгованість у розмірі 270 730 708 грн та судовий збір у розмірі 939 400 грн.

За висновками місцевого господарського суду, оскільки відповідачем свій обов`язок щодо сплати коштів позивачу за договором виконано лише частково, зокрема у розмірі 340 823 892,00 грн, відповідач порушив свої зобов`язання, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у сумі 270 730 708,00 грн, факт існування якої належним чином доведений та останнім не спростований.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "ЕВО ІНВЕСТ" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2023 у справі № 910/12076/23 та ухвалити нове, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ "ТАУН ЛЕНД КОМПАНІ" до АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "ЕВО ІНВЕСТ" про стягнення заборгованості за інвестиційним договором № 2-ІД/Д/18/12/19 від 18.12.2019 у розмірі 270 730 708,00 грн.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції: не встановлені та спотворені фактичні обставини справи, що мають значення для справи; не доведені обставини, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; викладені висновки не відповідають фактичним обставинам справи, що в сукупності призвело до ухвалення явно незаконного та необґрунтованого судового рішення.

Апелянт зазначає, що нехтуючи правами відповідача та грубо порушуючи вимоги ГПК України суд 1-ої інстанції, без виходу до нарадчої кімнати, безпідставно відмовив в задоволенні першого клопотання про зупинення провадження у справі та проігнорував клопотання представника АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ЕВО ІНВЕСТ», заявлене у судовому засіданні 06.11.2023, про зупинення провадження у справі до винесення рішення у справі № 910/13311/23.

Також відповідач вказує, що АТ «ЕВО ІНВЕСТ» ніколи не проводило перемовин щодо підписання та затвердження, не погоджувало та не затверджувало і не надавало ТОВ «КУА «ПРОФІНВЕСТ» розпоряджень щодо підписання так званих «Додаткової угоди № 2 від 20 вересня 2022 року» та «Додаткової угоди № 3 від 30 грудня 2022 року» до договору № 2-ІД/Д/18/12/19 від 18.12.2019. Станом на грудень 2023 року ТОВ «КУА «ПРОФІНВЕСТ» не надало письмової відповіді на запит щодо природи виникнення так званих «Додаткової угоди № 2 від 20 вересня 2022 року» та «Додаткової угоди № 3 від 30 грудня 2022 року» до договору № 2-ІД/Д/18/12/19 і залишається невідомою роль посадових осіб ТОВ «КУА «ПРОФІНВЕСТ» у вчиненні дій, направлених на незаконне заволодіння грошовими коштами, що належать АТ «ЕВО ІНВЕСТ». За переконанням апелянта, не дивлячись на те, що історія та спосіб виникнення так званих «Додаткової угоди № 2 від 20 вересня 2022 року» та «Додаткової угоди № 3 від 30 грудня 2022 року» до договору № 2-ІД/Д/18/12/19 від 18.12.2019 залишаються невідомими (підробка документа чи умисні дії посадових осіб ТОВ «КУА «ПРОФІНВЕСТ» та ТОВ «ТАУН ЛЕНД КОМПАНІ» щодо внесення в документ завідомо неправдивих відомостей з метою незаконного заволодіння грошовими коштами АТ «ЕВО ІНВЕСТ»), однозначним є факт - АТ «ЕВО ІНВЕСТ» не мало заборгованостей перед ТОВ «ТАУН ЛЕНД КОМПАНІ», а двократне збільшення вартості нерухомості не має законних, логічних та економічних підстав.

Окремо апелянт акцентує, по-перше, що так звані «Додаткова угода № 2 від 20 вересня 2022 року» та «Додаткова угода № 3 від 30 грудня 2022 року» до договору № 2-ІД/Д/18/12/19 від 18.12.2019 були виготовлені або шляхом підробки підпису та печатки ТОВ «КУА «ПРОФІНВЕСТ», або з порушенням вимог ст.ст. 215, 228 ЦК України та є нікчемними, або з порушенням вимог статті 34 Закону України «Про інститути спільного інвестування» і ЦК України та мають бути визнані недійсними. По-друге, невідомо, на підставі вивчення яких саме документів судом першої інстанції були встановлені обставини щодо мети будівництва об`єкта нерухомості, але мету укладення договору № 2-ІД/Д/18/12/19 від 18.12.2019 сторони визначили в п. 1.1. договору при його підписанні: «Предметом цього Договору є інвестиційна участь Інвестора у будівництві об`єкта нерухомості (надалі - Об`єкт, яким є будівництво житлового комплексу на вул. Дегтярівській, 25 А у Шевченківському районі м. Києва) з метою отримання інвестором у власність приміщень (частка інвестора в Об`єкті) після завершення будівництва та прийняття Об`єкту в експлуатацію». Втім, безпідставне зазначення місцевим господарським судом мети підписання договору було зроблено виключно з метою створення штучного обґрунтування теоретичної наявності підстав збільшення ціни нерухомості. По-третє, АТ «ЕВО ІНВЕСТ» в повному обсязі виконало зобов`язання за договором № 2-ІД/Д/18/12/19 від 18.12.2019, про що свідчить проведення всіх платежів з розрахунку 17 400 грн. за кв.м. до завершення будівництва та прийняття в експлуатацію Об`єкту будівництва. Втім збільшення втричі ціни квадратного метру будівництва після завершення будівництва явно не відповідає інвестиційній меті діяльності Фонду та не є економічно та фактично обґрунтованим. По-четверте, стверджуючи про нікчемність додаткової угоди № 3 від 30 грудня 2022 року до договору № 2-ІД/Д/18/12/19 відповідно до вимог ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України відповідач зазначив, що укладення ТОВ «ТАУН ЛЕНД КОМПАНІ» та ТОВ «КУА «ПРОФІНВЕСТ» додаткової угоди № 3 від 30 грудня 2022 року до договору № 2-ІД/Д/18/12/19 від 18.12.2019 без погодження та всупереч інтересам АТ «ЕВО ІНВЕСТ», відбулось без реального наміру її виконання, а лише з метою незаконного заволодіння грошовими коштами Фонду. По-п`яте, судом першої інстанції викривлено предмет договору та не з`ясовані фактичні обставини справи щодо ціни, строків виконання, форми та об`єкта інвестування, а також не встановлено, чи була досягнута мета інвестування - отримання Фондом у власність приміщень (частка інвестора в Об`єкті) після завершення будівництва та прийняття Об`єкта в експлуатацію.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2023 апеляційна скарга відповідача у справі № 910/12076/23 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Євсіков О.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ЕВО ІНВЕСТ» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2023 у справі № 910/12076/23. Розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ЕВО ІНВЕСТ» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2023 у справі № 910/12076/23 призначено на 05.02.2024.

В судових засіданнях у справі судом неодноразово оголошувалась перерва.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2024 зупинено провадження у справі № 910/12076/23 за апеляційною скаргою АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ЕВО ІНВЕСТ» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2023 у справі № 910/12076/23 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/13311/23, що розглядається Господарським судом міста Києва.

Постановою Верховного Суду від 21.05.2024 касаційну скаргу ТОВ «ТАУН ЛЕНД КОМПАНІ» задоволено. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2024 у справі № 910/12076/23 скасовано. Справу № 910/12076/23 передано до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

На адресу Північного апеляційного господарського суду з Верховного Суду надійшли матеріали справи № 910/12076/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 поновлено апеляційне провадження у справі № 910/12076/19. Апеляційну скаргу АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "ЕВО ІНВЕСТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2023 у справі № 910/12076/23 призначено до розгляду на 03.07.2024.

Розгляд справи відкладався та у справі судом оголошувалась перерва.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2024 визнано необґрунтованим заявлений представником АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "ЕВО ІНВЕСТ" відвід суддів Алданової О.С., Корсака В.А., Євсікова О.О. від розгляду справи № 910/12076/23. У задоволенні заяви представника АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "ЕВО ІНВЕСТ" про відвід суддів Алданової О.С., Корсака В.А., Євсікова О.О. від розгляду справи № 910/12076/23 - відмовлено.

До апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому ТОВ «ТАУН ЛЕНД КОМПАНІ» просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення, - без змін. Згідно аргументів ТОВ «ТАУН ЛЕНД КОМПАНІ», що позов про визнання недійсною додаткову угоду № 3 від 30.12.2022 до інвестиційного договору № 2-ІД/Д/18/12/19 від 18.12.2019, подано лише після подання позивачем позову про стягнення заборгованості у цій справі і у ньому відповідач просить визнати недійсною лише додаткову угоду № 3 та не застосовувати наслідки недійсності правочину. Крім того, до подання відповідачем вказаних процесуальних документів ані відповідач, ані третя особа не вчиняли жодних дій щодо повідомлення позивача про можливі обмеження повноважень третьої особи на вчинення дій від імені відповідача. На думку позивача, необґрунтованими є доводи апелянта щодо нікчемності та недійсності додаткових угод №№ 2 та 3 до договору. Окрім цього, позивач вважає невмотивованими доводи апелянта про порушення його прав місцевим господарським судом в межах розгляду клопотань про відмову в зупиненні провадження у справі.

Представник позивача в судовому засіданні 30.10.2024 проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представники апелянта та третьої особи в судове засідання 30.10.2024 не з`явились. Про час та місце розгляду справи апелянт та третя особа повідомлені належним чином, що підтверджується довідками від 04.10.2024 про доставку електронного документа в електронні кабінети останніх.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

За ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою. У разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, враховуючи те, що явка апелянта та третьої особи обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ЕВО ІНВЕСТ» та ТОВ «Компанія з управління активами «ПРОФІНВЕСТ», які належним чином повідомлені про судовий розгляд справи апеляційним господарським судом.

Окремо суд апеляційної інстанції вказує, що 29.10.2024 від апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із неможливістю прибуття повноважного представника - Сербіної О.В. в судове засідання 30.10.2024. У зазначеному клопотанні АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ЕВО ІНВЕСТ» вказано, що керівник відповідача не має юридичної освіти і, відповідно, не володіє належними знаннями та навичками для представництва інтересів апелянта.

Згідно ч. 1 ст. 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Крім того, за змістом ч. 3 ст. 56 ГПК України, юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Враховуючи зміст ст.ст. 56, 58, 202 ГПК України суд, розглядаючи клопотання учасника справи про відкладення розгляду апеляційної скарги, повинен оцінити обставини, на які останній посилається у ньому як на підставу для відкладення з точки зору їх поважності та за результатами такої оцінки або визнати такі причини неявки поважними і, як наслідок, відкласти розгляд справи, або відмовити у задоволенні такого клопотання у разі визнання причин неявки представника учасника справи неповажними.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю його представника (з причин, пов`язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно норм статей 56, 58 ГПК України. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ЕВО ІНВЕСТ» не позбавлене права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника або здійснювати самопредставництво.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що інтереси АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ЕВО ІНВЕСТ» в межах цієї справи представляли й інші представники (Орел П.В., Коноваленко Є.О. , Белойчук М.О.).

При цьому, представник Коноваленко Є.О. був повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою від 04.10.2024 про доставку електронного документа в електронний кабінет останнього.

Доказів припинення у встановленому порядку та спосіб повноважень вказаних представників АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ЕВО ІНВЕСТ» до клопотання не додано.

За наведених обставин, з огляду на приписи ст. 202 ГПК України, враховуючи також висловлену у судовому засіданні представником позивача позицію щодо можливості розгляду справи за відсутності представника АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ЕВО ІНВЕСТ» та ТОВ «Компанія з управління активами «ПРОФІНВЕСТ», колегією суддів відхилено клопотання апелянта, як необґрунтоване.

Також судовою колегією зазначається, що під час перебування справи на апеляційному розгляді третьою особою подавались (05.02.2024 та 08.02.2024) клопотання про здійснення розгляду апеляційної скарги без участі ТОВ «Компанія з управління активами «ПРОФІНВЕСТ» чи його представника.

Щодо поданого 05.08.2024 апелянтом клопотання про зупинення провадження у справі (апеляційне провадження) № 910/12076/23 до вирішення справи № 910/13311/23, яка розглядається Північним апеляційним господарським судом, то судова колегія не вбачає підстав для його задоволення, оскільки постановою Верховного Суду від 21.05.2024 касаційну скаргу ТОВ «ТАУН ЛЕНД КОМПАНІ» задоволено, ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2024 у справі № 910/12076/23 про зупинення провадження у справі № 910/12076/23 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "ЕВО ІНВЕСТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2023 у справі № 910/12076/23 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/13311/23, - скасовано.

Зважаючи на вищевикладене клопотання відповідача про повернення до стадії підготовчого провадження для вирішення клопотання про зупинення провадження у справі, за висновками колегії суддів є таким, що підлягає відхиленню.

Додатково судова колегія зазначає, що відзиву/пояснень на апеляційну скаргу від третьої особи на адресу апеляційного господарського суду не надходило, що відповідно до частини 3 статті 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення першої інстанції в апеляційному порядку.

Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 18.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАУН ЛЕНД КОМПАНІ» (замовник) та Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ЕВО ІНВЕСТ» (інвестор), від імені, в інтересах та за рахунок якого на підставі договору № 11092019-КУА про управління активами від 11.09.2019 діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ПРОФІНВЕСТ», укладено інвестиційний договір № 2-ІД/Д/18/12/19 (в подальшому - Договір), предметом якого згідно п. 1.1. є інвестиційна участь інвестора у будівництві об`єкта нерухомості (надалі - Об`єкт), яким є будівництво житлового комплексу на вул. Дегтярівській, 25А у Шевченківському районі м. Києва, з метою отримання інвестором у власність приміщень (частка інвестора в об`єкті) після завершення будівництва та прийняття Об`єкта в експлуатацію.

За Договором замовник зобов`язується побудувати Об`єкт, забезпечити прийняття його в експлуатацію та передати інвестору належну йому частку в Об`єкті (п. 1.2. Договору), а інвестор зобов`язується здійснити інвестування (оплатити погоджену сторонами вартість) належної йому частки в Об`єкті відповідно до розділу 2 цього Договору та прийняти за Актом прийому-передачі свою частку в Об`єкті у власність на умовах Договору (п. 1.3. Договору).

Згідно п. 1.6. Договору частка інвестора в Об`єкті, характеристика кожного окремого приміщення, що сукупно складають частку інвестора в Об`єкті, а також перелік загальнобудівельних робіт, які виконуються замовником в приміщеннях, визначається у Додатках до цього Договору, які є невід`ємною його частиною.

Відповідно до пунктів 2.1., 2.2., 2.3. Договору вартість частки інвестора в Об`єкті встановлюється із розрахунку визначеної сторонами у Додатках до Договору вартості 1 квадратного метра загальної проектної площі приміщень, які складають частку інвестора в Об`єкті. Розмір загальної інвестиційної участі інвестора в будівництві, що складає вартість частки інвестора в Об`єкті, визначається у Додатках до Договору, які є невід`ємною його частиною. Інвестор здійснює оплату вартості частки інвестора в Об`єкті в строки, визначені в Додатках до цього Договору, які є невід`ємною його частиною, але в будь-якому разі до завершення будівництва Об`єкта, якщо інше не встановлено в таких Додатках.

Умовами п.п. 3.1.1. п. 3.1. Договору визначено право замовника вимагати від інвестора належного виконання грошових зобов`язань за цим Договором, якому кореспондує визначений в п.п. 3.4.1. п. 3.4. Договору обов`язок інвестора належним чином виконувати грошові зобов`язання за цим Договором.

Після укладення цього Договору сторони зобов`язуються скласти і підписати Додаток до цього Договору «Перелік приміщень, які передаються у власність інвестора», який буде невід`ємною частиною цього Договору (п. 5.1. Договору).

Так, сторонами було складено та підписано Додаток № 1 до Договору від 18.12.2019, яким визначено перелік приміщень, які складають частку інвестора в Об`єкті.

До вказаного Додатку № 1 до Договору неодноразово вносились зміни, про що сторони укладали додаткові угоди: № 1 від 18.03.2021, № 2 від 20.09.2022, № 3 від 30.12.2022.

Відповідно до Додаткової угоди № 3 від 30.12.2022 до Договору, п. 7.1. Договору викладено в новій редакції, а саме: визначено строк дії Договору до 31.12.2025, але в будь-якому випадку до моменту надання замовником інвестору в порядку, передбаченому даним Договором, документів, необхідних для оформлення права власності на частку інвестора в Об`єкті.

В п. 2 Додатку № 1 до Договору (в редакції Додаткової угоди № 3) сторони погодили, що вартість частки інвестора в Об`єкті встановлюється із розрахунку 35 833,33 грн без ПДВ, податок на додану вартість (надалі - ПДВ) складає 7 166,67 грн, а всього з ПДВ - 43 000,00 грн за 1 кв.м. загальної проектної площі приміщень, які складають частку інвестора в Об`єкті.

Розмір загальної інвестиційної участі інвестора в будівництві Об`єкта, що складає вартість частки інвестора в Об`єкті, на момент укладення Договору, становить 509 628 833,33 грн; ПДВ складає 101 925 766,67 грн, а всього з ПДВ - 611 554 600,00 грн (п. 3 Додатку № 1 до Договору в редакції Додаткової угоди № 3).

Крім того, в п. 4 Додатку № 1 до Договору в редакції Додаткової угоди № 3 сторони погодили, що сплата інвестором вартості частки інвестора в Об`єкті будівництва згідно з цим Додатком здійснюється в термін до 15.03.2023.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем, як інвестором, на виконання умов Договору протягом грудня 2019 року - червня 2021 року проводились часткові оплати вартості частки інвестора в Об`єкті будівництва та всього сплачено грошові кошти в розмірі 340 823 892,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку позивача за період з 01.12.2019 по 18.07.2023.

З підстав несплати вартості частки інвестора в Об`єкті будівництва згідно з умовами Договору в редакції Додаткової угоди № 3, а, відповідно, й наявної у відповідача заборгованості в розмірі 270 730 708,00 грн (611 554 600,00 грн - 340 823 892,00 грн), позивач звернувся до господарського суду за захистом своїх прав.

Відповідач, в свою чергу, проти задоволення позовних вимог заперечував та вказав, що третьою особою, як первинним суб`єктом фінансового моніторингу, було здійснено перевірку діяльності позивача, в ході якої встановлено наявність визначених статтями 15, 21, 23 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» підстав для зупинення фінансових операцій з позивачем. Також відповідач посилається на нікчемність відповідно до ст. 228 ЦК України Додаткової угоди № 3 до Договору, оскільки ця угода є такою, що порушує публічний порядок та спрямована на незаконне заволодіння коштами юридичної особи та держави. Крім того, зазначає, що укладення Додаткової угоди № 3 до Договору відбулось без погодження та затвердження Наглядової ради відповідача, як це визначено в п. 7.4. Статуту АТ «ЕВО ІНВЕСТ».

Схожі за змістом доводи відповідач наводить й у апеляційній скарзі.

В межах фактичних обставин цієї справи колегією суддів зазначається, що згідно ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

За ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Закон України «Про інвестиційну діяльність» визначає загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) та/або досягається соціальний та екологічний ефект.

Інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про інвестиційну діяльність».

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» об`єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях економіки, цінні папери (крім векселів), цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об`єкти власності, а також майнові права. Забороняється інвестування в об`єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом.

В силу ст. 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність» всі суб`єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. Інвестор самостійно визначає цілі, напрями, види й обсяги інвестицій, залучає для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числі шляхом організації конкурсів і торгів. За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження інвестиціями, а також результатами їх здійснення можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів. Інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб`єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода) або проспект цінних паперів (рішення про емісію цінних паперів). Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов`язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб`єктів інвестиційної діяльності (ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність»).

За ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно висновків Верховного Суду, зроблених у постанові від 01.10.2020 у справі № 910/21935/17, інвестиційні правовідносини є різновидом господарських правовідносин, які виникають між суб`єктами інвестиційної діяльності (інвесторами та іншими учасниками) щодо підготовки, реалізації інвестицій, відшкодування витрачених коштів та отримання прибутку від такої діяльності.

При цьому основним способом реалізації інвестицій є інвестиційна діяльність, яка полягає у практичних організованих діях відповідних суб`єктів з метою знаходження інвестиційних ресурсів (майнових та інтелектуальних цінностей), виборі об`єктів підприємницької та інших видів діяльності і вкладення в ці об`єкти зазначених ресурсів для отримання прибутку (доходу) або досягнення певного соціального ефекту.

Отже, за своїм змістом інвестиційна діяльність полягає у трансформації цінностей (інвестицій) в об`єкти такої діяльності та наступне одержання доходу за рахунок приросту капітальної вартості вказаних інвестицій або від їх використання.

Згідно умов Договору, його предметом є інвестиційна участь інвестора у будівництві об`єкта нерухомості, яким є будівництво житлового комплексу на вул. Дегтярівській, 25А у Шевченківському районі м. Києва, з метою отримання інвестором у власність приміщень (частка інвестора в об`єкті) після завершення будівництва та прийняття Об`єкта в експлуатацію.

При його укладенні метою інвестора є отримання Об`єктів у власність, а метою замовника є досягнення ним цілей, що визначені установчими документами замовника. При реалізації Договору сторони зберігають свою юридичну самостійність. Сторони визнають, що інвестор здійснює інвестування в Об`єкти з метою отримання доходу від операцій з активами інституту спільного інвестування.

Тобто, Договір укладено сторонами для досягнення мети будівництва об`єкта нерухомості, а саме: житлового комплексу на вул. Дегтярівській, 25А у Шевченківському районі м. Києва та отримання інвестором у власність приміщень (частка інвестора) після завершення будівництва та прийняття Об`єкта в експлуатацію, і про це, за висновками колегії суддів, правильно зазначено судом першої інстанції.

В свою чергу, твердження апелянта щодо безпідставного зазначення місцевим господарським судом мети підписання Договору, як-то виключно з метою створення штучного обґрунтування теоретичної наявності підстав збільшення ціни нерухомості, за висновками судової колегії, є необґрунтованими.

Як вже зазначалось, відповідачем, як інвестором, на виконання умов Договору протягом грудня 2019 року - червня 2021 року проводились часткові оплати вартості частки інвестора в Об`єкті будівництва та всього сплачено грошові кошти в розмірі 340 823 892,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку позивача за період з 01.12.2019 по 18.07.2023.

Доказів сплати відповідачем коштів в оплату вартості частки інвестора в Об`єкті будівництва в більшому розмірі матеріали справи не містять.

При цьому, станом на момент звернення (31.07.2023) позивача до господарського суду, термін сплати відповідачем вартості частки інвестора в Об`єкті в повному обсязі, а саме: в розмірі 611 554 600,00 грн, згідно п. 4 Додатку № 1 до Договору (в редакції Додаткової угоди № 3 від 30.12.2022), є таким, що настав.

Тому, беручи до уваги встановлений сторонами згідно умов Договору (в редакції Додаткової угоди № 3) розмір загальної інвестиційної участі інвестора в будівництві Об`єкта та часткову оплату відповідачем коштів за Договором, залишок несплачених останнім коштів становить 270 730 708,00 грн (611 554 600,00 грн - 340 823 892,00 грн), і з такими висновками місцевого господарського суду погоджується й колегія суддів.

В силу ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010, статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Так, станом на момент прийняття оскаржуваного рішення до суду першої інстанції не подано доказів того, що додаткова угода № 3 до Договору у судовому порядку визнана недійсною, а відповідне судове рішення набрало законної сили. При цьому, питання недійсності цього правочину не є предметом розгляду у цьому спорі, на що, за переконанням суду апеляційної інстанції, вірно звернув увагу суд попередньої інстанції.

За вказаного, висновки місцевого господарського суду про те, що доводи відповідача про нікчемність укладеного між сторонами правочину (додаткової угоди № 3 до Договору) не підтверджені належними, допустимими та вірогідними доказами, а тому останній має виконувати належним чином взяті на себе договірні зобов`язання, як про це вмотивовано, як вважає судова колегія, зазначено судом першої інстанції.

З цих підстав колегією суддів відхиляються, як недоведені, доводи апелянта у відповідних межах.

Крім того, апеляційним господарським судом критично оцінюються аргументи відповідача щодо виготовлення або підробки підпису і печатки ТОВ «КУА «ПРОФІНВЕСТ» на додаткових угодах №№ 2, 3 до Договору.

Так, відповідачем не доведено фактів протиправності використання відповідної печатки чи доказів її втрати, матеріали справи не містять документів, які б свідчили про втрату печатки, її підробку чи інше її незаконне використання третіми особами всупереч волі ТОВ «КУА «ПРОФІНВЕСТ».

Крім того, судовою колегією зазначається, що відповідач не був позбавлений права надати у суді першої інстанції відповідні докази та заявити клопотання про призначення судової експертизи з питання з`ясування справжності підписів та/або відтисків печатки на відповідних додаткових угодах до Договору.

Однак, таким своїм правом він не скористався, в тому числі й на стадій апеляційного перегляду справи.

Поряд з цим, колегією суддів визнаються слушними заперечення позивача у відповідних частинах.

Додатково суд апеляційної інстанції акцентує увагу, що за ст. 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду. Підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є: 1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні кримінального правопорушення, внаслідок якого було ухвалено судове рішення.

Таким чином, учасникам справи надано право на перегляд рішення, постанови та ухвали, що набрали законної сили, за нововиявленими або виключними обставинами, у випадку наявних для цього підстав.

Стосовно тверджень апелянта про те, що судом першої інстанції, без виходу до нарадчої кімнати, спочатку було безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання представника АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ЕВО ІНВЕСТ» про зупинення провадження у справі до винесення рішення у справі № 910/13311/23, а потім подібне клопотання було проігноровано 06.11.2024 місцевим господарським судом, колегія суддів зазначає наступне.

За п. 7 ч. 2 ст. 223 ГПК України у протоколі судового засідання зазначаються ухвали суду, постановлені в судовому засіданні, не виходячи до нарадчої кімнати.

Згідно ч.ч. 4, 5 ст. 233 ГПК України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати. Ухвали суду, постановлені окремим документом, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до справи. Ухвали, постановлені судом, не виходячи до нарадчої кімнати, заносяться до протоколу судового засідання.

Випадки, відповідно до яких суд зобов`язаний зупинити провадження у справі передбачені ст. 227 ГПК України.

З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.

У відповідності до п. 12 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про зупинення провадження у справі.

Тобто, у випадку вирішення судом першої інстанції питання про зупинення провадження у справі з підстав, передбачених п.п. 1 - 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, постановляється ухвала про зупинення провадження у справі.

В свою чергу, саме така ухвала, як окремий процесуальний документ, може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.

Так, згідно протоколу судового засідання від 09.10.2023, місцевим господарським судом, без виходу до нарадчої кімнати, було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача від 08.09.2023 про зупинення провадження у справі.

Окрім цього, про відповідні наслідки розгляду зазначеного клопотання відповідача та мотиви його прийняття вказано в описовій частині оскаржуваного рішення.

З огляду на вищенаведене, твердження апелянта про грубе порушення судом попередньої інстанції його процесуальних прав та вимог ГПК України через постановлення 09.10.2023 без виходу до нарадчої кімнати ухвали про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, наслідки розгляду якого зазначено в оскаржуваному рішенні, за висновками колегії суддів є безпідставними.

Окремо судова колегія зазначає, що в матеріалах справи не міститься письмового клопотання про зупинення провадження, заявленого відповідачем в судовому засіданні 06.11.2024. Поряд із цим, представником відповідача в судовому засіданні у вказану дату, до вступного слова учасників справи, оголошено про відсутність заяв та клопотань, про що зазначено в протоколі судового засідання.

За вказаного, аргументи апелянта про начебто ігнорування судом першої інстанції подібного клопотання відповідача, - відхиляються судом апеляційної інстанції як необґрунтовані.

Окремо колегія суддів вказує, що інші доводи апелянта, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті до уваги апеляційним господарським судом однак вони не спростовують вищенаведені висновки про наявність підстав для відмови у задоволенні апеляційної скарги.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).

Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За висновками колегії суддів, доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції: не встановлені та спотворені фактичні обставини справи, що мають значення для справи; не доведені обставини, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; викладені висновки не відповідають фактичним обставинам справи, що в сукупності призвело до ухвалення явно незаконного та необґрунтованого судового рішення, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Враховуючи все вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2023 у справі № 910/12076/23 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається.

Поряд із цим, апелянтом не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

В свою чергу, викладені у відзиві на апеляційну скаргу твердження позивача знайшли своє підтвердження в частині спростування викладених відповідачем в апеляційній скарзі доводів в цілому.

Згідно ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта (АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "ЕВО ІНВЕСТ").

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281-284, 285-1 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "ЕВО ІНВЕСТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2023 у справі № 910/12076/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2023 у справі № 910/12076/23 - залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору, понесені стороною у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "ЕВО ІНВЕСТ".

4. Справу № 910/12076/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 13.11.2024.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді В.А. Корсак

О.О. Євсіков