Постанова

від 05.11.2024 по справі 300/8447/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2024 р. Справа № 300/8447/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Ходаківської І.П.

Владимиренко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Котенка О.О.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Литвиненко С.С.

від відповідача: не з`явився

від третьої особи-1: не з`явився

від третьої особи-2: Федорчук О.В.

від прокуратури: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Смірнової Уляни Богданівни

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 (повний текст рішення складено 23.05.2024) (суддя Алєєва І.В.)

у справі № 300/8447/21 Господарського суду міста Києва

за позовом фізичної особи-підприємця Смірнової Уляни Богданівни

до Міністерства освіти і науки України,

за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1. Калуський політехнічний фаховий коледж (третя особа-1);

2. Фонд державного майна України (третя особа-2),

за участю Першого заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави,

про визнання відмови протиправною та зобов`язання до вчинення дій

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

Фізична особа-підприємець Смірнова Уляна Богданівна (далі - ФОП Смірнова У.Б., позивачка) звернулася до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства освіти і науки України (далі - Міністерство, МОН, відповідач) про:

- визнання протиправною відмови Міністерства № 1/11-4781 від 01.07.2021 щодо ненадання дозволу на приватизацію та виділення нерухомого майна;

- зобов`язання Міністерства видати дозвіл (прийняти відповідне рішення) щодо надання дозволу на приватизацію та виділення нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: 77304, Івано-Франківська обл., м. Калуш, вул. Б. Хмельницького, буд. 4, 6, відповідно до договору оренди державного майна № 1 від 18.06.1996 зі змінами.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що Міністерством протиправно та необґрунтовано відмовлено ФОП Смірновій У.Б. у приватизації об`єкта оренди з огляду на те, що останньою фактично виконано кожну умову норми ч. 2 ст. 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" в якості передумови для одержання права на викуп об`єкта оренди. Однак при розгляді заяви про надання дозволу на приватизацію шляхом викупу майна відповідачем проігноровано приписи абз. 2 ч. 3 ст. 4 та ч. 2 ст. 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна".

За доводами позивачки, майно, яке є об`єктом оренди та перебуває на балансі Державного вищого навчального закладу "Калуський політехнічний коледж" (далі - ДВНЗ "Калуський політехнічний коледж"), не входить до складу єдиного майнового комплексу, що забезпечує освітній процес, та більше трьох років не використовувався в діяльності ДВНЗ "Калуський політехнічний коледж". З плану-схеми вбачається, що об`єкт оренди не є частиною учнівського/студентського гуртожитку та не є частиною цілісного майнового комплексу (закладу освіти), а є окремим об`єктом нерухомого майна та є об`єктом приватизації відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".

Історія справи

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.11.2022 у справі № 300/8447/21 позов ФОП Смірнової У.Б. до Міністерства задоволено. Визнано протиправною відмову Міністерства № 1/11-4781 від 01.07.2021 щодо ненадання ФОП Смірновій У.Б. дозволу на приватизацію та виділення нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: 77304, Івано-Франківська обл., м. Калуш, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4, 6, відповідно до договору оренди державного майна № 1 від 18.06.1996 зі змінами. Зобов`язано Міністерство надати ФОП Смірновій У.Б. дозвіл (прийняти відповідне рішення) на приватизацію та виділення нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: 77304, Івано-Франківська обл., м. Калуш, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4, 6, відповідно до договору оренди державного майна № 1 від 18.06.1996 зі змінами.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2023 задоволено частково апеляційну скаргу першого заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.11.2022 у справі № 300/8447/21 скасовано та закрито провадження у справі. Роз`яснено позивачу право на звернення із цим позовом в порядку господарського судочинства.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2023 за заявою ФОП Смірнової У.Б. справу № 300/8447/21 за адміністративним позовом ФОП Смірнової У.Б. до Міністерства про визнання відмови протиправною та зобов`язання до вчинення дій передано до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2023 у справі № 300/8447/21 прийнято позовну заяву ФОП Смірнової У.Б. до Міністерства про визнання відмови протиправною та зобов`язання до вчинення дій до розгляду та відкрито провадження у справі.

Як зазначено в ухвалі Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 у даній справі, у судовому засіданні 11.12.2023 представнику позивачки наголошено на необхідності приведення у відповідність до приписів Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) всіх заяв по суті спору.

22.01.2024, на виконання вимог суду, позивачкою подано до Господарського суду міста Києва уточнену позовну заяву, в якій викладено такі позовні вимоги:

- визнати протиправною відмову Міністерства № 1/11-4781 від 01.07.2021 щодо ненадання дозволу на приватизацію та виділення нерухомого майна;

- зобов`язати Міністерство видати дозвіл (прийняти відповідне рішення) щодо надання дозволу на приватизацію та виділення нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: 77304, Івано-Франківська обл., м. Калуш, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4, 6, відповідно до договору оренди державного майна № 1 від 18.06.1996 зі змінами.

Господарським судом міста Києва прийнято уточнену позовну заяву до розгляду.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 у справі № 300/8447/21 у задоволенні позову ФОП Смірнової У.Б. відмовлено в повному обсязі.

Суд першої інстанції виходив із встановленої законодавством України заборони на приватизацію об`єктів та майна державних закладів освіти.

Крім того, місцевим господарським судом врахований порядок приватизації державного і комунального майна, встановлений статтею 10 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", відповідно до якого якщо потенційний покупець бажає приватизувати майно, він повинен звернутися із заявою до органу приватизації (Фонду державного майна України та його регіональних відділень) про його включення до відповідного переліку об`єктів, що підлягають приватизації. У подальшому саме орган приватизації (Регіональне відділення фонду державного майна України по Івано-Франківській області) звертається до органу управління державним майном (МОН) для отримання його згоди на включення такого об`єкта до переліку об`єктів державної власності, що підлягають приватизації. МОН вправі як надати згоду на включення об`єкта в перелік майна, що підлягає приватизації, так і вмотивовано відмовити в такому погодженні. Про прийняте рішення МОН мало б повідомити орган приватизації.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 у справі № 300/8447/21, ФОП Смірнова У.Б. звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та постановити нове рішення, яким позов ФОП Смірнової У.Б. задовольнити повністю.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, зокрема, на таке:

- висновки суду першої інстанції про обґрунтованість відмови Міністерством у наданні згоди на приватизацію з огляду на обмеження, встановлені в ст. 80 Закону України "Про освіту" та ст. 4 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", є помилковими та такими, що суперечать положенням ч. 3 ст. 4, ст. 18 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна", що є спеціальною по відношенню до загальної ч. 2 ст. 4 цього Закону (що була застосована судом);

- також судом першої інстанції неправильно застосовано положення ст. 70 Закону України "Про вищу освіту", що призвело до неправильного вирішення справи та суперечності висновкам щодо застосування вказаних норм права, викладених Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06.11.2023 у справі № 296/8558/21 (провадження № 61-1311сво23), постанові Верховного Суду від 13.12.2023 у справі № 295/13310/21.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2024 (колегія суддів у складі: ОСОБА_1 - головуючого, Демидової А.М., Ходаківської І.П.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Смірнової У.Б. на рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 у справі № 300/8447/21; призначено розгляд апеляційної скарги на 18.09.2024 о 12:05; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 13.09.2024.

У зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 05.09.2024 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку, розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2024 № 09.1-07/397/24 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 300/8447/21.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2024 для розгляду апеляційної скарги ФОП Смірнової У.Б. у справі № 300/8447/21 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Демидова А.М. - головуючий суддя, Ходаківська І.П., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2024 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Ходаківської І.П., Владимиренко С.В., прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ФОП Смірнової У.Б. на рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 у справі № 300/8447/21; розгляд апеляційної скарги призначено на 05.11.2024 о 10:20.

Позиції учасників справи

12.06.2024 скаржницею подано до Північного апеляційного господарського суду доповнення до апеляційної скарги у справі № 300/8447/21, в яких скаржниця просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 у справі № 300/8447/21 та постановити нове рішення про задоволення вимог позовної заяви в повному обсязі; змінити розподіл судових витрат з урахуванням клопотання позивача про долучення підтверджуючих судові витрати документів. У зазначених доповненнях позивачка зазначила, зокрема, що: суд першої інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин норми ст. 7, 8, 10, 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" щодо нібито недотримання покупцем передбаченої нормами закону процедури як причини та правового обґрунтування відмови в задоволенні позову; суд не застосував належні до застосування положення ч. 2 ст. 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна"; суд неправомірно застосував ст. 4 та п. 9 ст. 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна".

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Явка представників учасників справи

У судове засідання 05.11.2024 з`явились представники позивачки та третьої особи-2. Представники відповідача, третьої особи-1 та прокуратури в судове засідання не з`явились. Усі учасники справи належним чином повідомлені судом про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду не надходило.

Зважаючи на викладене та враховуючи, що явка представників учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась, а нез`явлення в судове засідання представників відповідача, третьої особи-1 та прокуратури не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи аргументи апеляційної скарги і доказове наповнення матеріалів справи, колегія суддів вважає за можливе здійснити перегляд оскаржуваного судового акта в апеляційному порядку без участі в судовому засіданні представників відповідача, третьої особи-1 та прокуратури.

Представник позивачки (скаржниці) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав і просив суд її задовольнити.

Представник третьої особи-2 в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував і просив суд залишити її без задоволення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Відповідно до договору оренди державного майна № 1 від 18.06.1996 (далі - Договір) ФОП Смірнова У.Б. є орендарем окремо розміщеного нежитлового приміщення, загальною площею 206,1 кв. м, що відноситься до гуртожитку ДВНЗ "Калуський політехнічний коледж" та знаходиться за адресою: 77304, Івано-Франківська обл., м. Калуш, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4, 6.

Орендодавцем та балансоутримувачем згідно з Договором є ДВНЗ "Калуський політехнічний коледж", що є бюджетною установою та належить до сфери управління МОН.

Позивачка звернулася до ДВНЗ "Калуський політехнічний коледж" із заявою від 23.10.2020 № 15 про надання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого приміщення на умовах, викладених в описі передбачуваних поліпшень.

Листом від 27.10.2020 № 152 ДВНЗ "Калуський політехнічний коледж" було надано позивачці згоду на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого нею нежитлового приміщення за адресою: м. Калуш, вул. Б. Хмельницького 4, 6.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що нежитлове приміщення, загальною площею 206,1 кв. м, що відноситься до гуртожитку та знаходиться за адресою: 77304, Івано-Франківська обл., м. Калуш, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4, 6, є власністю МОН.

02.06.2021 позивачка надіслала на адресу відповідача лист від 31.05.2021 № 3, в якому просила надати дозвіл на викуп об`єкта оренди - окремо розміщеного нежитлового приміщення, загальною площею 206,1 кв.м, що відноситься до гуртожитку ДВНЗ "Калуський політехнічний коледж" за адресою: 77304, Івано-Франківська обл., м. Калуш, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4, 6.

Міністерство, опрацювавши вищезазначене звернення, листом від 01.07.2021 № 1/11-4781 повідомило позивачку, що відповідно до частини четвертої статті 80 Закону України "Про освіту" об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням. Крім того, зазначило, що частиною другою статті 5 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" встановлено, що майно закладів освіти, що фінансуються із державного бюджету, не підлягає приватизації.

Обґрунтовуючи протиправність такої відмови, ФОП Смірнова У.Б. зазначила, що об`єкт оренди не належить до об`єктів, в яких проживали студенти чи проводились освітні, соціальні та інші заходи, пов`язані з освітньою діяльністю, що саме по собі є підтвердженням того, що спірний об`єкт оренди не використовується для досягнення мети, встановленої Законом України "Про освіту". Об`єкт оренди перебуває на балансі ДВНЗ "Калуський політехнічний коледж", однак не входить до складу єдиного майнового комплексу, що забезпечує освітній процес, та більше трьох років не використовувався в діяльності ДВНЗ "Калуський політехнічний коледж", тому даний об`єкт може бути приватизованим. Окрім того, оскільки ФОП Смірновою У.Б. були здійснені невід`ємні поліпшення об`єкта оренди, згода на які надана ДВНЗ "Калуський політехнічний коледж", і після виконання необхідних будівельних робіт оформлено Звіт про незалежну оцінку невід`ємних поліпшень та Висновок експертного дослідження об`єкта оренди, позивачка набула право на приватизацію об`єкта оренди шляхом викупу.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

ДВНЗ "Калуський політехнічний коледж" є державним освітнім закладом, що підпорядкований МОН, фінансування якого здійснюється за рахунок державного бюджету, що встановлено місцевим господарським судом.

Відповідно до наказу МОН від 04.12.2020 № 1523 Державний вищий навчальний заклад "Калуський політехнічний коледж" перейменовано на Калуський політехнічний фаховий коледж.

Згідно з п. 1.15 статуту Калуського політехнічного фахового коледжу (далі - Статут) (розміщений на офіційному сайті МОН) Фаховий коледж є юридичною особою публічного права, що заснований на державній власності, здійснює свою діяльність на засадах неприбутковості і є бюджетною установою, що належить до сфери управління МОН.

Основним видом діяльності Фахового коледжу є освітня діяльність у сфері фахової передвищої освіти. Фаховий коледж у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України "Про освіту", "Про фахову передвищу освіту", "Про вищу освіту", іншими нормативно-правовими актами України, міжнародними договорами України та цим Статутом (п. 1.5, 1.7 Статуту).

Відповідно до п. 8.4 Статуту майно закріплюється за Фаховим коледжем на праві оперативного управління і не може бути предметом застави, а також не підлягає вилученню, відчуженню, приватизації, використанню не за призначенням або передачі у власність юридичним і фізичним особам без згоди засновника або уповноваженого ним органу, наглядової ради Фахового коледжу та загальних зборів трудового колективу Фахового коледжу, крім випадків, передбачених законодавством.

Статтею 284 Господарського кодексу України (далі - ГК України), Законом України "Про оренду державного та комунального майна" та статтею 761 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено обов`язок ефективного використання державного майна, наповнення державного бюджету коштами від оренди та право передачі майна в оренду.

Так, відповідно до ч. 12 ст. 78 Закону України "Про освіту" заклади освіти мають право отримувати фінансування різних видів та з різних джерел, не заборонених законодавством.

Згідно зі ст. 79 вказаного Закону одним із джерел фінансування суб`єктів освітньої діяльності є, зокрема, доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Частиною четвертою статті 80 Закону України "Про освіту" встановлено, що об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню для провадження видів діяльності, не передбачених спеціальними законами, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення уповноваженим органом управління можливості користування державним або комунальним нерухомим майном відповідно до законодавства.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що нерухоме майно, яке належить до сфери управління Міністерства, складається, зокрема, з будівель закладів освіти, гуртожитків, майстерень, спортивних майданчиків та споруд, певна частина яких не задіяна в освітньому процесі та не використовується за призначенням у силу різних причин. З метою додаткових надходжень коштів для забезпечення надійної експлуатації будівель, котельного господарства, інженерних мереж та підвищення ефективності використання матеріально-технічної бази в закладах освіти, ураховуючи нормативно-правові та законодавчі акти, Міністерство не заперечує можливості щодо надання майна в оренду та рекомендації щодо істотних умов при оформленні договорів оренди, якщо це не погіршує проведення навчального процесу та проживання студентів і учнів у гуртожитках. Крім того, Міністерство надало дозвіл на продовження строку дії договору оренди від 18.06.1996 № 1 на нежитлове приміщення, вбудоване в житловий будинок у 1-ий поверх гуртожитку, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська обл., м. Калуш, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4, за умови врахування істотних умов договору оренди та забезпечення дотримання санітарно-гігієнічних та протипожежних норм, про що повідомило балансоутримувача листом від 04.10.2021 № 1/11-7321.

Однак, як вказав відповідач, жодних звернень (запитів) щодо проведення можливих невід`ємних поліпшень орендованого майна від ДВНЗ "Калуський політехнічний коледж" до Міністерства не надходило. Так, Міністерство як орган управління, при зверненні балансоутримувачів щодо надання погодження на укладення, продовження, внесення змін до договорів оренди, розглядає питання на Комісії з майнових питань підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства, та надає пропозиції щодо погодження або відмови на укладення, продовження, внесення змін до таких договорів оренди та повідомляє балансоутримувача про прийняте рішення. Проте, Міністерством не надавалось погодження щодо проведення невід`ємних поліпшень орендованого майна за договором оренди від 18.06.1996 (зі змінами).

Пунктом 1 Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 630 (далі - Положення про МОН), визначено, що МОН є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

Згідно з підп. 89 п. 4 Положення про МОН, Міністерство здійснює управління об`єктами державної власності, що належать до сфери його управління.

Відповідно до підп. 77, 771, 772 п. 4 Положення про МОН, Міністерство розробляє пропозиції щодо обсягів матеріально-технічного і фінансового забезпечення закладів освіти; формує пропозиції про обсяг освітніх субвенцій, державного фінансування середньої, професійної (професійно-технічної), вищої освіти та стипендійного фонду; розподіляє освітні субвенції та державне фінансування середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та стипендійний фонд закладів освіти, що перебувають у сфері його управління.

Міністерство як уповноважений орган управління державним майном при прийнятті управлінського рішення діє лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 4 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" встановлено, що суб`єктами управління об`єктами державної власності, окрім іншого, є Міністерства.

Частиною другою статті 751 ГК України передбачено, що майно державного некомерційного підприємства закріплюється за ним на праві оперативного управління.

Таким чином, суб`єктом управління вказаним державним майном (гуртожитком) виступає МОН. Балансоутримувачем спірного приміщення є Калуський політехнічний фаховий коледж (попереднє найменування - Державний вищий навчальний заклад "Калуський політехнічний фаховий коледж"), який належить до сфери управління МОН.

Згідно із ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідні органи держаної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" до об`єктів державної і комунальної власності, що підлягають приватизації, належать усі об`єкти права державної і комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена цим Законом та іншими законами України. Крім передбачених частиною третьою цієї статті випадків, приватизації не підлягають казенні підприємства та об`єкти, необхідні для виконання державою своїх основних функцій, для забезпечення обороноздатності держави, та об`єкти права власності Українського народу, майно, що становить матеріальну основу суверенітету України, зокрема: заклади освіти, що фінансуються з державного бюджету; державні заклади освіти, у тому числі приміщення, в яких розміщуються державні заклади освіти.

Відповідно до ч. 9 ст. 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" в редакції, яка діяла до 23.03.2023, нерухоме майно об`єктів державної власності, що не підлягають приватизації, не може бути відчужене, вилучене, передане до статутного капіталу господарських організацій і щодо такого майна не можуть вчинятися дії, наслідком яких може бути їх відчуження.

Як визначено п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про освіту", заклад освіти - юридична особа публічного чи приватного права, основним видом діяльності якої є освітня діяльність.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 Закону України "Про освіту" до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо; майнові права, включаючи майнові права інтелектуальної власності на об`єкти права інтелектуальної власності, зокрема інформаційні системи, об`єкти авторського права та/або суміжних прав; інші активи, передбачені законодавством.

Згідно зі ст. 65 Закону України "Про фахову перевищу освіту" до майна закладів фахової передвищої освіти належать: 1) нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо; 2) майнові права, включаючи майнові права інтелектуальної власності на об`єкти права інтелектуальної власності, зокрема інформаційні системи, об`єкти авторського права та/або суміжних прав; 3) інші активи, визначені законодавством. Відповідно до законодавства та з урахуванням організаційно-правового статусу закладу фахової передвищої освіти з метою забезпечення його статутної діяльності засновником (засновниками) закріплюються на праві оперативного управління або господарського відання будівлі, споруди, майнові комплекси, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інше майно. Повноваження засновника (засновників) закладу фахової передвищої освіти щодо розпорядження державним (комунальним) майном, закріпленим за державним (комунальним) закладом фахової передвищої освіти, здійснюються відповідно до законодавства. Майно (крім земельних ділянок) закріплюється за державним або комунальним закладом фахової передвищої освіти на праві оперативного управління або господарського відання і не може бути предметом застави, а також не підлягає вилученню або передачі у власність юридичним і фізичним особам без згоди засновників закладу фахової передвищої освіти, наглядової ради та вищого колегіального органу громадського самоврядування закладу фахової передвищої освіти, крім випадків, передбачених законодавством. Передача в оренду державними і комунальними закладами фахової передвищої освіти закріплених за ними на праві оперативного управління або господарського відання об`єктів власності здійснюється без права їх викупу відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 906/164/17, об`єкт освіти - це не тільки навчальний заклад, а й будівлі, споруди, землі, комунікації, обладнання та інші цінності підприємств системи освіти.

Відповідно до приписів ст. 80 Закону України "Про освіту" основні фонди, оборотні кошти та інше майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають вилученню, крім випадків, встановлених законом. Об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню для провадження видів діяльності, не передбачених спеціальними законами, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення уповноваженим органом управління можливості користування державним або комунальним нерухомим майном відповідно до законодавства.

При цьому невикористання певного приміщення навчальним закладом не свідчить про неприналежність цього приміщення до об`єкта освіти.

Аналогічні правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17 та в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 906/164/17, від 16.02.2024 у справі № 917/1173/22.

З урахуванням викладеного, Законом України "Про освіту" визначено пряму заборону на приватизацію об`єктів та майна державних закладів освіти.

Щодо вимоги позивачки про надання дозволу на приватизацію шляхом викупу об`єкта державної власності, слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим становлять єдину систему державних органів приватизації.

Державні органи приватизації здійснюють державну політику у сфері приватизації та діють на підставі Закону України "Про Фонд державного майна України" цього Закону, інших актів законодавства. Державні органи приватизації у межах своєї компетенції здійснюють такі основні повноваження: затверджують переліки об`єктів, що підлягають приватизації; класифікують об`єкти приватизації відповідно до цього Закону; приймають рішення про приватизацію об`єктів державної власності у випадках, установлених законодавством, тощо.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про Фонд державного майна України" Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Порядок приватизації державного і комунального майна встановлений статтею 10 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна".

Так, відповідно до ст. 10 вказаного Закону в редакції, чинній до 19.08.2022, порядок приватизації державного і комунального майна передбачає: формування та затвердження переліків об`єктів, що підлягають приватизації; опублікування переліку об`єктів, що підлягають приватизації, в офіційних друкованих виданнях державних органів приватизації, на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України, на офіційних сайтах місцевих рад та в електронній торговій системі; прийняття рішення про приватизацію; опублікування інформації про прийняття рішення про приватизацію об`єкта та у випадках, передбачених цим Законом, інформації про вивчення попиту для визначення стартової ціни; проведення інвентаризації та оцінки відповідно до законодавства; затвердження у випадках, передбачених цим Законом, умов продажу об`єктів приватизації, розроблених аукціонною комісією; опублікування інформації про умови продажу, в тому числі стартову ціну об`єкта приватизації; проведення аукціону, укладення договору купівлі-продажу; укладення договору купівлі-продажу в разі приватизації об`єкта шляхом викупу; опублікування інформації про результати приватизації; прийняття рішення про завершення приватизації.

Відповідно до ч. 1, 3, 5 ст. 11 Закону України "Про Фонд державного майна України" в редакції, чинній до 19.08.2022, ініціювати приватизацію об`єктів можуть органи приватизації, уповноважені органи управління, інші суб`єкти управління об`єктами державної і комунальної власності або покупці. Переліки об`єктів малої приватизації державної власності, що підлягають приватизації, затверджуються Фондом державного майна України. Уповноважені органи управління державним майном або корпоративними правами, управління яких вони здійснюють, за результатами аналізу господарської діяльності суб`єктів господарювання подають щороку до 1 жовтня державним органам приватизації пропозиції стосовно включення об`єктів права державної власності до переліку об`єктів, що підлягають приватизації на наступний рік, разом з висновками щодо прогнозованої суми надходження коштів від приватизації запропонованих до переліків об`єктів та прогнозом соціально-економічних наслідків приватизації в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вищенаведеного, як слушно зауважив суд першої інстанції, якщо потенційний покупець бажає приватизувати майно, він повинен звернутися із заявою до органу приватизації (Фонду державного майна України та його регіональних відділень) про його включення до відповідного переліку об`єктів, що підлягають приватизації. У подальшому саме орган приватизації (Регіональне відділення фонду державного майна України по Івано-Франківській області) звертається до органу управління державним майном (МОН) для отримання його згоди на включення такого об`єкта до переліку об`єктів державної власності, що підлягають приватизації. МОН вправі як надати згоду на включення об`єкта в перелік майна, що підлягає приватизації, так і вмотивовано відмовити в такому погодженні. Про прийняте рішення МОН мало б повідомити орган приватизації.

Крім того, місцевим господарським судом слушно враховано висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, які наведені в постанові від 14.02.2024 у справі № 910/14998/22, а саме: "Висновки господарського суду апеляційної інстанції про те, що при укладанні Договору оренди в першу чергу мало бути дотримано вимоги саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна" Верховний Суд визнає безпідставними, оскільки констатує, що статтею 2 вказаного Закону чітко передбачено, що відносини оренди рухомого та нерухомого майна, що належить закладам загальної середньої освіти, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про освіту" та Законом України "Про повну загальну середню освіту", а тому у спірних правовідносинах імперативна норма частини четвертої статті 80 спеціального Закону України "Про освіту" підлягала пріоритетному застосуванню".

Як вже зазначено вище, в силу положень ч. 1 ст. 4 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" до об`єктів державної і комунальної власності, що підлягають приватизації, належать усі об`єкти права державної і комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена цим Законом та іншими законами України.

З урахуванням викладеного, доводи скаржниці про те, що висновки суду першої інстанції про обґрунтованість відмови Міністерством у наданні згоди на приватизацію з огляду на обмеження, встановлені в ст. 80 Закону України "Про освіту" та ст. 4 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", є помилковими та такими, що суперечать положенням ч. 3 ст. 4, ст. 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", що є спеціальною по відношенню до загальної ч. 2 ст. 4 цього Закону (що була застосована судом), колегією суддів апеляційної інстанції відхиляються, позаяк у даному випадку норми ст. 80 Закону України "Про освіту" та ст. 4 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" є спеціальними.

Відхиляючи доводи скаржниці щодо суперечності висновків суду першої інстанції у даній справі висновкам щодо застосування норм права, викладених Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06.11.2023 у справі № 296/8558/21 (провадження № 61-1311сво23) та постанові Верховного Суду від 13.12.2023 у справі № 295/13310/21, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що наведені справи № 296/8558/21 та № 295/13310/21, які розглядались Верховним Судом, не є релевантними до спірних правовідносин у даній справі № 300/8447/21.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

З урахуванням викладеного, на підставі встановлених обставин справи, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на їх недоведеність та необґрунтованість.

У рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), де зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

У даній справі скаржниці було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Доводи скаржниці, викладені нею в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування ухваленого у справі рішення.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 у справі № 300/8447/21 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Смірнової Уляни Богданівни залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 у справі № 300/8447/21 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 11.11.2024.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.П. Ходаківська

С.В. Владимиренко