Ухвала

від 07.11.2024 по справі 910/19377/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

07.11.2024Справа № 910/19377/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Демидової А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про відстрочення виконання рішення у справі №910/19377/23

За позовом Приватного акціонерного товариства «Техенерго»

до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

про стягнення 544715,66 грн

Представники учасників справи:

від позивача: Шегинський Р.А.;

від відповідача (заявника): Левченко О.О.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Техенерго» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - відповідач) про стягнення 544715,66 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач як сторона договору про надання послуг №75/201-21/48-121-01-21-10882 від 18.11.2021, неналежним чином виконує взяті на себе зобов`язання в частині оплати отриманих послуг, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення основний борг у розмірі 400429,20 грн, 3% річних у розмірі 22478,89 грн та інфляційні втрати у розмірі 121807,57 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.04.2024 залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2024 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Техенерго» до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення 544715,66 грн задоволено та стягнуто з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Приватного акціонерного товариства «Техенерго» основний борг у розмірі 400429,20 грн, інфляційні втрати у розмірі 121807,57 грн, 3% річних у розмірі 22478,89 грн, судовий збір у розмірі 6536,58 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.

18.09.2024 року на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2024 було видано наказ.

27.09.2024 року через відділ діловодства суду від Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» надійшла заява про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2024 у справі №910/19377/23, в якій просить відстрочити виконання рішення терміном на один рік з моменту ухвалення рішення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2024 призначено розгляд заяви на 15.10.2024 року.

10.10.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Приватного акціонерного товариства «Техенерго» надійшли заперечення на заяву позивача про відстрочення виконання судового рішення, у яких позивач зауважив, що несплата відповідачем наявної заборгованості по договору про надання послуг №75/201-21/48-121-01-21-10882 від 18.11.2021, зумовила настання негативних наслідків для позивача, оскільки останній не зміг своєчасно виконати власні грошові зобов`язання перед субпідрядниками та фактично опинився на межі банкрутства, про що свідчать рішення Господарського суду Львівської області за 2023 рік, згідно яких загальна сума заборгованості позивача перед третіми особами становить близько 104236388,60 грн, а тому затримка відповідачем виконання грошових зобов`язань за рішенням суду у даній справі, може призвести до ініціювання процедури банкрутства стосовно позивача.

Судове засідання, призначене на 15.10.2024 року не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 судове засідання з розгляду заяви призначено на 07.11.2024.

У судовому засіданні 07.11.2024 року представник відповідача (заявника) подану заяву підтримав, просив задовольнити, представник позивача у задоволенні поданої заяви просив відмовити.

Розглянувши подану Акціонерним товариством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» заяву про відстрочення виконання рішення у справі №910/19377/23, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява та заперечення на неї, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, суд дійшов такого висновку.

Частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 3, 4 ст. 331 ГПК України).

Отже, підставою для відстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.

Відстрочення - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.

При цьому, вирішуючи питання про відстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Як на підставу для відстрочення виконання рішення суду в даній справі відповідач посилається на втрату виробничих потужностей, що забезпечували майже половину його доходу від реалізації електроенергії, у зв`язку з окупацією з березня 2022 року відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» ДП «НАЕК «Енергоатом», розташованого у місті Енергодар, в підтвердження чого надає звіт про фінансові результати за 2022, 2023 роки. Окрім того, наголошує на тому, що наявні грошові ресурси відповідач спрямовує, в першу чергу, на задоволення потреб безпеки експлуатації атомних електричних станцій та на забезпечення стабільної генерації електричної енергії, що викликано масованими ракетними атаками на енергетичну інфраструктуру України. При цьому вказує, що перерозподіл наявних у відповідача коштів та їх спрямування на погашення заборгованості відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» ДП «НАЕК «Енергоатом» завдасть шкоди функціонуванню інших підрозділів Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом». Виконання грошового зобов`язання за рішенням суду є проблематичним відповідачу також з підстав неналежного виконання учасниками ринку моделі електричної енергії ПСО, так, щонайменше з лютого 2020 року ДП «Гарантований покупець» заборгував значну суму коштів за електроенергію, що спричинило дефіцит платіжного балансу відповідача та впливає на виконання господарських зобов`язань.

За наведених обставин відповідач просить суд відстрочити виконання рішення у даній справі на термін один рік з моменту ухвалення рішення, адже вищевикладене в своїй сукупності свідчить про наявність обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2024 року у справі №910/19377/23.

Відстрочка продовжує період відновлення порушеного права стягувача, а відтак при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку відстрочення виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, втім відстрочка чи розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру..», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання відстрочення виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Так, у пункті 40 рішення від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" Європейський Суд зазначив, що затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції. На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці.

Із підстав, умов та меж надання відстрочення виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки чи розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Отже, питання щодо надання відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Таким чином, враховуючи, що необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У даному випадку, за результатом розгляду поданої заяви про відстрочення виконання рішення суду, судом встановлено, що заявником не надано належних доказів на підтвердження існування виключних обставин, що можуть бути підставою для відстрочення виконання рішення суду, зокрема, наявності доказів, що підтверджують неможливість його виконання.

При цьому, посилання відповідача про його належність до підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, не підтверджує наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим, що є необхідною умовою для відстрочення виконання рішення та підлягає доказуванню, з урахуванням положень статей 73-80 Господарського процесуального кодексу України.

У той же час згідно з частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 цього Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Між позивачем та відповідачем виникли господарські відносини, а приписи Господарського кодексу України не передбачають привілейованого становища суб`єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, у питаннях відповідальності за порушення зобов`язань.

Частина 2 статті 617 Цивільного кодексу України та частина 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

За таких обставин, сам факт погіршення майнового стану заявника не може бути достатньою підставою, що ускладнює виконання рішення або робить його неможливим. При цьому, заявником не надано доказів того, що протягом одного року відповідач отримає грошові кошти від будь-якої особи в обсязі, достатньому для виконання рішення суду.

Відсутність відповідних асигнувань чи будь-яких інших надходжень коштів від контрагентів боржника не виправдовує його бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, про що зазначав Європейський суд з прав людини у рішеннях "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та "Бакалов проти України" та не є тими обставинами, з якими приписи статті 331 Господарського процесуального кодексу України пов`язують можливість надання відстрочки.

При цьому, судом у рішенні Господарського суду міста Києва у даній справі було встановлено, що договір був укладений у листопаді 2021 року, обставини фактичного зупинення відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» ДП «НАЕК «Енергоатом» настали з кінця лютого 2022, надані позивачем послуги були прийняті відповідачем у листопаді 2022, що підтверджується актом надання послуг №1 від 30.11.2022.

З огляду на встановлене слідує, що відповідач, знаючи про настання обставин негативних наслідків власної платоспроможності, у зв`язку з тимчасовою окупацією відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» ДП «НАЕК «Енергоатом», приймаючи надані послуги, повинен був передбачати настання обов`язку з їх оплати та планувати відповідні видатки, за відсутності таких коштів відповідач не був позбавлений права та можливості розірвати вказаний договір та відмовитись від одержання послуг за ним, при цьому не ставлячи позивача у завідомо невигідне становище за наслідком виконання укладеного договору, а тому дії заявника по прийняттю наданих позивачем послуг та подальше невиконання грошового зобов`язання з посиланням на обставини, які були відомі сторонам під час виконання умов договору, є нічим інакшим, як суперечливою поведінкою.

Так, в основі доктрини «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанови Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №910/9397/20, від 10.04.2019 у справі №390/34/17).

Водночас, суд вважає, що можливі ризики неплатоспроможності інших учасників ринку або затримка платежів за ПСО не можуть слугувати підставою для ухилення чи відтермінування виконання відповідачем своїх зобов`язань. Такий підхід відповідає принципу належного виконання зобов`язань, передбаченому законодавством, що вимагає, аби кожна сторона самостійно відповідала за виконання взятих на себе зобов`язань, незалежно від поведінки третіх осіб.

Таким чином, обов`язок відповідача щодо виконання грошових зобов`язань перед позивачем є безумовним і не залежить від зовнішніх чинників чи дій інших осіб.

Позивач, у свою чергу, заперечуючи проти задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду у даній справі, вказує про вкрай несприятливе власне фінансове становище, та наявністю значних грошових зобов`язань перед третіми особами, що підтверджується рішеннями Господарського суду Львівської області від 10.07.2023 у справі №914/3316/22, від 24.05.2023 у справі №914/479/23, від 14.06.2023 у справі №914/476/23, від 26.06.2023 у справі №914/485/23 та від 19.07.2023 у справі №914/472/23, а тому неотримання та/або відтермінування отримання коштів за рішенням Господарського суду міста Києва від 26.04.2024 у справі №910/19377/23 може призвести позивача до ініціювання процедури банкрутства.

Суд зобов`язаний об`єктивно й неупереджено оцінювати інтереси обох сторін, забезпечуючи їх рівність перед законом. Відповідно до принципів правосуддя, суд має враховувати обставини справи таким чином, щоб судове рішення було справедливим та не ставило жодну зі сторін у явно невигідне становище. Недопустимо, щоб через неналежне виконання грошових зобов`язань однієї зі сторін інша зазнавала значних фінансових втрат, що могли б призвести до її економічної нестабільності чи навіть банкрутства.

При цьому, завдання суду полягає не лише у відновленні прав сторін, але й у недопущенні ситуацій, де виконання рішення суду може поставити одну зі сторін у критичний фінансовий стан. Якщо в процесі розгляду справи виявлено, що фінансовий стан однієї зі сторін зазнає суттєвого погіршення, суд має врахувати це при ухваленні рішення, намагаючись мінімізувати можливі негативні наслідки для цієї сторони, але без порушення законних прав іншої сторони.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.10.2011 у справі "Агрокомплекс проти України" зазначив, що існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у зазначеній статті 1 Першого протоколу.

Таким чином, постановлення на користь позивача в даній справі судового рішення про стягнення з відповідача грошових коштів у незалежності від правової природи цих коштів, становить «майно» позивача, на отримання якого позивач має легітимні сподівання.

При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже, сама можливість надання відстрочки/розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

Однак, відповідачем не подано суду жодних належних доказів, у розумінні приписів статті 76 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження наявності виняткових обставин для надання відстрочки.

Беручи до уваги вищенаведене, а також враховуючи баланс інтересів сторін та право на справедливий судовий розгляд, ефективний судовий захист та очікування належного виконання судового рішення, з урахуванням викладених позивачем заперечень щодо відстрочення виконання рішення, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про відстрочення виконання рішення.

Керуючись статтями 13, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2024 року у справі №910/19377/23 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у встановленому законом порядку.

Повний текст ухвали складено та підписано 14.11.2024.

СуддяТ.В. Васильченко