Рішення

від 21.10.2024 по справі 917/805/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2024 Справа № 917/805/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпорт капітал +", вул. Суздальські Ряди, 12/1 оф. 2-10,Харків, 61011

до відповідача Сільськогосподарського багатофункціонального обслуговуючого кооперативу "Зоряне"

про стягнення 2 829 096,47 грн,

Секретар судового засідання Ісенко М.В.

Представники учасників процесу: відповідно до протоколу від 21.10.2024,

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Імпорт капітал +" просить суд стягнути з Сільськогосподарського багатофункціонального обслуговуючого кооперативу "Зоряне" 2 829 096,47 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 29.11.2021 року між сторонами Договору купівлі-продажу продукції № 291121/2, з яких : 1 165 104,52 грн заборгованості з оплати отриманого товару, 84 518,09 грн річних за період з 31.12.2021 по 31.05.2024, 403 618,30 грн інфляційних втрат за період з 31.12.2021 по 31.05.2024, 1 060 245,11 грн пені за період з 31.12.2021 по 30.06.2022 та 115 610,45 грн штрафу.

Позивачем подано такі докази : копія Договору № 291121/2 купівлі-продажу продукції від 29.11.2021; копія рахунку-фактури № АІ-0001465 від 30.11.2021; копія видаткової накладної № АІ-0000303 від 30.11.2021; копія видаткової накладної № АІ-0000304 від 30.11.2021; копія видаткової накладної № АІ-0000305 від 30.11.2021; копія видаткової накладної № АІ-0000306 від 30.11.2021; копія видаткової накладної № АІ-0000307 від 30.11.2021; копія видаткової накладної № АІ-0000308 від 30.11.2021; копія виданої AT «ПУМБ» Виписки/Особового рахунку з 29/11/2021, яка містить відомості про рух коштів на банківському рахунку UA263348510000000026000146504; копія податкової накладної від 30.11.2021 № 13; копія квитанції від 02.12.2021 про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних за № 9366576296; копія податкової накладної від 30.11.2021 № 14; копія квитанції від 02.12.2021 про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних за № 9366570871; копія податкової накладної від 30.11.2021 № 15; копія квитанції від 02.12.2021 про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних за № 9366563038; копія податкової накладної від 30.11.2021 № 16; копія квитанції від 02.12.2021 про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних за № 9366539912; копія податкової накладної від 30.11.2021 № 17; копія квитанції від 02.12.2021 про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних за № 9366632825; копія податкової накладної від 30.11.2021 № 18; копія квитанції від 02.12.2021 про реєстрацію податкової накладної накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних за № 9366556924; копія листа ТОВ «ІМПОРТ КАПІТАЛ +» від 15.04.2024 до СБОК «ЗОРЯНЕ»; копія рахунку від 15.04.2024 № 1015/01 на оплату неустойки за Договором № 291121/2 купівлі-продажу продукції від 29.11.2021; копія рахунку від 15.04.2024 № 1015/01 на оплату неустойки за Договором № 291121/2 купівлі-продажу продукції від 29.11.2021; копія опису вкладення у поштове відправлення № 8010000747984 від 16.04.2024; копія накладної AT «УКРПОШТА» № 8010000747984 від 16.04.2024 та копія фіскального чека AT «УКРПОШТА» № 8010000747984 від 16.04.2024.

24.06.2024 від відповідача надійшов відзив (вх. № 8777) на позов, згідно якого останній проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В запереченнях проти позовних вимог Відповідач зазначає, зокрема, наступне :

- між представником Відповідача та представником Позивача (директором Козулько П.А.) усно було узгоджено інше місце поставки товару, ніж зазначено у Договорі;

- Відповідачем була здійснена попередня часткова оплата в розмірі 2 000 000,00 грн (авансова плата);

- господарська операція з передачі товару не відбувалася, а тому у Відповідача не виник обов`язок з оплати решти суми;

- Відповідач заперечує факт підписання видаткових накладних повноважним представником та зазначає, що наявність печатки Відповідача на видаткових накладних не несе будь-яких правових наслідків, які б свідчили про дійсність проведення господарської операції;

- Відповідач заперечує факт поставки Позивачем товару по Договору, оскільки товар вагою у понад 60 тон згідно книг складського обліку у нього не обліковується. Крім того, відповідач зазначає, що поставка (передача) такої кількості товару не можлива, оскільки остання обумовлює використання транспортних засобів і спеціалізованої техніки, якої відповідач не має.

На підтвердження обґрунтованості заперечень проти позовних вимог відповідач надав наступні докази : копію акту службового розслідування; копія журналу реєстрації довіреностей; копія книги складського обліку за січень-грудень 2020; копія книги складського обліку за березень-грудень 2022; копія оборотної відомості кількісно-сумового обліку за 2022; витяг з матеріальних звітів за січень-березень 2022 з копіями звітів; витяг з матеріальних звітів за жовтень-грудень 2021 з копіями звітів; копія оборотної відомості кількісно-сумового обліку за 2021.

01.07.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 9098), у якій останній наводить спростування доводів відповідача.

Інших заяв по суті спору не надходило.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

14.05.2024 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпорт капітал +" до відповідача Сільськогосподарського багатофункціонального обслуговуючого кооперативу "Зоряне" про стягнення 2 829 096,47 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 29.11.2021 року між сторонами Договору купівлі-продажу продукції № 291121/2, з яких : 1 165 104,52 грн заборгованості з оплати отриманого товару, 84 518,09 грн річних за період з 31.12.2021 по 31.05.2024, 403 618,30 грн інфляційних втрат за період з 31.12.2021 по 31.05.2024, 1 060 245,11 грн пені за період з 31.12.2021 по 30.06.2022 та 115 610,45 грн штрафу.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2024 справу № 917/805/24 розподілено судді Ківшик О.В.

Суд ухвалою від 20.05.2024 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпорт капітал +" залишив без руху та надав позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.

21.05.2024 року до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання вимог ухвали суду від 20.05.2024 року про залишення позовної заяви без руху (вх. № 7101).

Суд ухвалою від 27.05.2024 прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначив на 25.06.2024 на 10:30 год; встановив сторонам строки для подання заяв по суті спору.

У судовому засіданні 25.06.2024 року суд оголосив протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів, про задоволення заяви відповідача про поновлення процесуального строку на подання відзиву, про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання на 13.08.2024 на 11:00 та про участь представника позивача - адвоката Качмар Вячеслава Олександровича - в судовому засіданні у справі №917/805/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У зв`язку з перебуванням судді Ківшик О.В. у відпустці засідання суду 13.08.2024 не відбулося.

Суд ухвалою від 26.08.2024 призначив дату підготовчого засідання на 26.09.2024 на 11:00.

25.09.2024 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого судового засідання на іншу дату.

26.09.2024 від позивача надійшла заява (вх. № 12742), в якій позивач заперечує проти задоволення клопотання відповідача. Зокрема, позивач вважає, що відповідач зловживає процесуальними правами з метою затягування розгляду справи та з метою порушення права позивача на доступ до правосуддя.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Суд не вбачає підстав для задоволення даного клопотання, оскільки до останнього не залучено доказів на підтвердження існування об`єктивних та непереборних обставин, які перешкоджають відповідачу забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника.

У судовому засіданні 26.09.2024 року з огляду на вчинення усіх необхідних процесуальних дій у даній справі для виконання завдань підготовчого провадження, встановлених частиною 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, та закінчення встановленого строку підготовчого провадження, суд оголосив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 21.10.2024 року на 11:00.

17.10.2024 Відповідач надіслав до суду клопотання (вх. № 13852) про зменшення штрафних санкцій на 95%. В супровідному листі до даного клопотання Відповідач зазначає, що останнє направлено лише суду, оскільки містить інформацію з обмеженим доступом із грифом "для службового користування" та стосується мобілізаційних завдань.

21.10.2024 від Відповідача до суду надійшли Додаткові пояснення по справі (вх. № 13923).

Відповідно до приписів ст. 207 ГПК України, головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

У судовому засіданні 21.10.2024 представник позивача :

- заперечив проти прийняття до розгляду клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, оскільки останнє подане з порушенням встановленого приписами ГПК України порядку на подання клопотань. Також представник позивача зазначив, що клопотання фактично є запереченням проти розміру заявлених позовних вимог, які відповідно до приписів чинного процесуального законодавства України викладаються або у відзиві на позовом або подаються разом з ним. Враховуючи те, що клопотання відповідача не отримувалось позивачем, представник позивача наголосив, що він був позбавлений можливості надати суду належне реагування на нього, що порушує права позивача;

- заперечив проти прийняття до розгляду судом письмових пояснень відповідача, оскільки останні не отримувались позивачем.

Як вбачається з клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, останнє не містить інформації з обмеженим доступом із грифом "для службового користування", відсутня така і в додатках до нього (крім Договору). Проте в порушення приписів ст. 170 ГПК України, вищезазначене клопотання не було направлено позивачу.

Частиною 2 ст. 207 ГПК України, суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Враховуючи те, що вищезазначені клопотання та письмові пояснення подані відповідачем з порушенням приписів ГПК України (подані після закриття підготовчого провадження та з порушенням ст. 170 ГПК України), суд керуючись приписами ч. 2 ст. 207 ГПК України суд залишає їх без розгляду.

Представник відповідача у судове засідання 21.10.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Відповідач та його представник ухвалою суду були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, що підтверджується наявними у матеріалах справи довідками про доставку електронного листа у їх електронні кабінети.

У судовому засіданні 21.10.2024 представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

21.10.2024 у судовому засіданні відповідно до ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

29.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Імпорт капітал +" (далі Продавець) та Сільськогосподарським багатофункціональним обслуговуючим кооперативом "Зоряне" (далі Покупець) було укладено Договір № 291121/2 купівлі-продажу продукції (далі - Договір, том 1, а.с. 8-9).

У Договорі сторони узгодили зокрема, наступне :

- в порядку та на умовах, визначених цим Договором Продавець зобов`язується передати товар, найменування, асорті кількість та вартість якого вказується у рахунку-фактури (далі - Товар) у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти Товар та оплатити його (п. 1.1. Договору);

- загальна кількість Товару, що передаються за цим договором у власність Покупця, сторонами не обмежується і визначається на підставі фактичного обсягу переданого у власність Товару (п. 1.3. Договору);

- кількість Товару у кожній партії зазначається сторонами у видатковій накладній або у акті приймання-передачі Товару (п. 2.2. Договору);

- факт передачі у власність кожної партії Товару в рамках цього Договору може підтверджуватися або актами приймання-передачі, або видатковими накладними на переданий Товар, підписаними уповноваженими представниками обох сторін. Датою передачі у власність партії Товару вважається дата, що вказана у видатковій накладній або в акті приймання-передачі Товару (п. 2.3. Договору);

- Покупець зобов`язаний оплатити Товар протягом 30 календарних днів з моменту передачі (п. 3.4. Договору);

- кожна зі Сторін, яка неналежним чином виконує свої грошові зобов`язання (зокрема, несвоєчасно розраховується за переданий у власність Товар) за цим Договором, повинна на вимогу і на користь іншої сторони сплатити пеню в розмірі 0,5% (нуль цілих п`яти десятих) відсотка від несвоєчасної перерахованої (простроченої) суми за кожен день прострочення виконання, а у випадку непогашення грошової заборгованості протягом більш як 30 календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості винна сторона зобов`язана додатково (крім пені) сплатити на користь протилежної Сторони штраф у розмірі 10% (десять відсотків) від вартості неоплаченого Товару (п. 5.3. Договору);

- Сторона несе повну відповідальність за правильність вказаних нею у Даному Договорі реквізитів та зобов`язується своєчасно у письмовій формі повідомити іншу сторону про їх зміну, а у разі неповідомлення несе ризик настання пов`язаних із ним несприятливих наслідків (п. 8.12. Договору).

30.11.2021 відповідно до умов Договору та відповідно до виписаного Позивачем Відповідачу рахунку-фактури № АІ-0001465 від 30.11.2021, Позивач передав у власність Відповідача прокат плоский оцинкований, пофарбований 0.41X1.250m Ral 7016 MATT у кількості 8,125 тон вартістю 348 953,19 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією підписаної представниками Позивача та Відповідача та скріпленої печатками сторін видаткової накладної № АІ-0000303 від 30.11.2021 (т.с. 1, а.с. 10 зі зворотної сторони).

30.11.2021 відповідно до умов Договору та відповідно до виписаного Позивачем Відповідачу рахунку-фактури № АІ-0001465 від 30.11.2021, Позивач передав у власність Відповідача прокат плоский оцинкований, пофарбований 0.41X1.250m Ral 7016 MATT у кількості 13,815 тон вартістю 593 327,78 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією підписаної представниками Позивача та Відповідача та скріпленої печатками сторін видаткової накладної № АІ-0000304 від 30.11.2021 (т.с. 1, а.с. 11).

30.11.2021 відповідно до умов Договору та відповідно до виписаного Позивачем Відповідачу рахунку-фактури № АІ-0001465 від 30.11.2021, Позивач передав у власність Відповідача прокат плоский оцинкований, пофарбований 0.41X1.250m Ral 7024 MATT у кількості 9,605 тон вартістю 527 165,93 грн, про що Позивачем та Відповідачем було складено і підписано видаткову накладну № АІ-0000305 від 30.11.2021 (т.с. 1, а.с. 11 зі зворотної сторони).

30.11.2021 відповідно до умов Договору та відповідно до виписаного Позивачем Відповідачу рахунку-фактури № АІ-0001465 від 30.11.2021, Позивач передав у власність Відповідача прокат плоский оцинкований, пофарбований 0.41X1.250m Ral 7024 MATT у кількості 10,072 тон вартістю 552 797,00 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією підписаної представниками Позивача та Відповідача та скріпленої печатками сторін видаткової накладної № АІ-0000306 від 30.11.2021 (т.с. 1, а.с. 12).

30.11.2021 відповідно до умов Договору та відповідно до виписаного Позивачем Відповідачу рахунку-фактури № АІ-0001465 від 30.11.2021, Позивач передав у власність Відповідача прокат плоский оцинкований, пофарбований 0.41X1.250m Ral 7024 MATT у кількості 10,100 тон вартістю 554 333,78 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією підписаної представниками Позивача та Відповідача та скріпленої печатками сторін видаткової накладної № АІ-0000307 від 30.11.2021 (т.с. 1, а.с. 12 зі зворотної сторони).

30.11.2021 відповідно до умов Договору та відповідно до виписаного Позивачем Відповідачу рахунку-фактури № АІ-0001465 від 30.11.2021, Позивач передав і власність Відповідача прокат плоский оцинкований, пофарбований 0.41X1.250m Ral 7024 MATT у кількості 10,723 тон вартістю 588 526,84 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією підписаної представниками Позивача та Відповідача та скріпленої печатками сторін видаткової накладної № АІ-0000308 від 30.11.2021 (т.с. 1, а.с. 13).

Позивач зазначає, що 30.11.2021 Відповідач за отриманий товар сплатив Позивачу 2 000 000,00 грн (з призначенням платежу «Часткова оплата за прокат плоский оцинкований згідно рах. №Al-0001465 від 30.11.2021 у т. ч. ПДВ 20% - 333333.33 грн». Дана обставина підтверджується платіжною інструкцією № 1759 від 30.11.2021 та відомостями про рух коштів по банківському рахунку Позивача за період з 29.11.2021 по 01.12.2021.

В порушення умов Договору Відповідач не виконав своїх зобов`язань щодо оплати отриманого від Позивача товару загальною вартістю 1 165 104,52 грн в строк до 30.12.2021.

Позивач зазначає, що за фактом здійснення господарських операцій з відчуження на користь Відповідача товару ним було складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні (копії наявні у матеріалах справи, т.с. 1, а.с. 15-20).

Таким чином, Позивач включив у свої зобов`язання зі сплати ПДВ суми коштів за господарськими операціями з відчуження товару на користь Відповідача, а Відповідач включив такі суми коштів до складу свого податкового кредиту, що останнім визнається, внаслідок чого податкові зобов`язання Відповідача зменшились.

16.04.2024 Позивач направив Відповідачу з претензію про сплату заборгованості у розмірі 1 165 104,52 грн, пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат та рахунок на оплату неустойки. Докази надсилання даної претензії наявні у матеріалах справи, т.с. 1, а.с. 22-23).

За даними Позивача Відповідач умов Договору щодо оплати отриманого товару в повному обсязі та у встановлені Договором строки не виконав, заборгованість останнього перед Позивачем складає 1 165 104,52 грн.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 2 829 096,47 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 29.11.2021 року між сторонами Договору купівлі-продажу продукції № 291121/2, з яких : 1 165 104,52 грн заборгованості з оплати отриманого товару, 84 518,09 грн річних за період з 31.12.2021 по 31.05.2024, 403 618,30 грн інфляційних втрат за період з 31.12.2021 по 31.05.2024, 1 060 245,11 грн пені за період з 31.12.2021 по 30.06.2022 та 115 610,45 грн штрафу.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст.509 ЦК України, ст.173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст.626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Як вбачається із встановлених обставини у цій справі, між сторонами виникли договірні правовідносини на підставі Договору купівлі-продажу № 291121/2 від 29.11.2021.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, відповідно до Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, і згідно ст.629 ЦК є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно ст. 663 Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару (ст. 692 Цивільного Кодексу України).

Усталеним як в цивілістичній доктрині, так і судовій практиці під принципами виконання зобов`язань розуміються загальні засади згідно з якими здійснюється виконання зобов`язання. Як правило виокремлюється декілька принципів виконання зобов`язань, серед яких: належне виконання зобов`язання; реальне виконання зобов`язання; справедливість, добросовісність та розумність (частина 3 статті 509 Цивільного кодексу України).

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Жодних належних та допустимих доказів по оплаті отриманого від позивача товару на суму 1 165 104,52 грн відповідач суду не надав. На наявність таких представник відповідача не посилався.

Судом встановлено, що позивач виконав зобов`язання за вищезазначеним Договором щодо поставки Відповідачу товару. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним Договором оплатив отримані послуги не у повному обсязі та з порушенням строків, заборгованість останнього складає 1 165 104,52 грн. Дані обставини відповідачем не спростовані, на наявність доказів сплати вказаної заборгованості представник відповідача не посилався.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1 165 104,52 грн заборгованості, підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача щодо факту підписання видаткових накладних не його повноважним представником, а також те, що наявність печатки Відповідача на видаткових накладних не несе будь-яких правових наслідків, які б свідчили про дійсність проведення господарської операції, судом як правомірні не оцінюються, оскільки останні є голослівними твердженнями (не підтверджені належними та допустимими доказами) та спростовуються поданими позивачем доказами.

При цьому, суд зазначає наступне.

У відповідності до положень статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. При цьому, в силу вимог ч. 2 ст. 9 зазначеного Закону, первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із вказаними положеннями Закону кореспондуються приписи п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, відповідно до яких встановлено такі ж вимоги до первинних документів. Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.08.2018р. у справі № 814/309/17).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 05.09.2019 у справі № 910/14371/18, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та посвідчення накладної печаткою товариства фіксує факт здійснення господарської операції і підтвердження договірних відносин, що є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

При цьому, слід зазначити, що вимоги Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" щодо правильності оформлення первинних документів, передбачають наявність в документах такого реквізиту, як "інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції" лише альтернативно такому обов`язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 19.04.2016 у справі № 21-4985а15.

У даному випадку, виникнення та наявність правовідносини між сторонами підтверджується саме іншими альтернативними даними, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції з боку покупця, а саме підписом уповноваженої особи, який скріплений печаткою Сільськогосподарського багатофункціонального обслуговуючого кооперативу "Зоряне".

Таким чином, підписані сторонами видаткові накладні є самостійними та достатніми доказами отримання відповідачем товару.

Окрім того, Відповідачем не доведено за допомогою належних та допустимих доказів протиправність використання його печатки чи доказів її втрати, так само як і не надано доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки, тому суд вважає не спростованим відповідачем факт отримання товару на загальну суму 3 165 104,52 грн (з яких 2 000 000,00 грн оплачено відповідачем).

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 11.10.2019 у справі № 917/282/18.

Крім того, при прийнятті даного рішення суд приймає до уваги, що матеріалами справи підтверджується, що за фактом вчинення господарських операцій з передачі товару від Позивача Відповідачу, Позивачем було зареєстровано податкові накладні та задекларовано зобов`язання зі сплати ПДВ. Такі обставини Відповідачем у відзиві на позов не заперечуються.

Також позивач у позовній заяві зазначав, що за фактом вчинення господарських операцій з передачі товару від Позивача Відповідачу, Відповідачем було задекларовано податковий кредит з ПДВ 527 517,42 грн. Дані твердження Відповідачем у відзиві на позов не заперечуються.

За фактом вчинення господарських операцій з передачі товару від Позивача Відповідачу, Відповідач 30.11.2021 сплатив Позивачу 2 000 000,00 грн (з призначенням платежу «Часткова оплата за прокат плоский оцинкований згідно рах. №Al-0001465 від 30.11.2021 у т. ч. ПДВ 20% - 333333,33 грн». Дана обставина підтверджується платіжною інструкцією № 1759 від 30.11.2021 та відомостями про рух коштів по банківському рахунку Позивача за період з 29.11.2021 по 01.12.2021.

Отже, суд оцінює як правовмірні доводи Позивача, що обставина передачі товару від Позивача до Відповідача підтверджується не лише видатковими накладними, але й подальшою юридичною поведінкою Позивача та Відповідача.

Також суд приймає до уваги, що Відзив на позов не містить заперечень щодо належності Відповідачу печатки, відтиск якої наявний на видаткових накладних та на договорі.

Інші заперечення Відповідача, викладені у відзиві на позов, судом як правомірні не оцінюються, оскільки не спростовують вищевикладене.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи, зокрема, є: позовна заява; відзив на позовну заяву.

Відповідач контррозрахунку ціни позову не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку у відзиві не висловив, вимогу не заперечив.

Згідно з приписами частини 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив до стягнення з відповідача 84 518,09 грн річних за період з 31.12.2021 по 31.05.2024 та 403 618,30 грн інфляційних втрат за період з 31.12.2021 по 31.05.2024, нарахованих за несвоєчасну сплату відповідачем отриманого товару.

Суд, перевіривши розмір заявлених вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, не виявив завищення їх розміру з боку позивача, а тому вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню повністю.

Позивачем заявлено до стягнення 1 060 245,11 грн пені за період з 31.12.2021 по 30.06.2022 та 115 610,45 грн штрафу.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України). Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно із ст. 3 Закону України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" (із змінами та доповненнями) розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Пунктом 5.3. Договору встановлено, що кожна зі Сторін, яка неналежним чином виконує свої грошові зобов`язання (зокрема, несвоєчасно розраховується за переданий у власність Товар) за цим Договором, повинна на вимогу і на користь іншої сторони сплатити пеню в розмірі 0,5% (нуль цілих п`яти десятих) відсотка від несвоєчасно перерахованої (простроченої) суми за кожен день прострочення виконання, а у випадку непогашення грошової заборгованості протягом більш як 30 календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості винна сторона зобов`язана додатково (крім пені) сплатити на користь протилежної Сторони штраф у розмірі 10% (десять відсотків) від вартості неоплаченого Товару.

Тобто, при укладені Договору сторони дійшли згоди щодо стягнення одночасно штрафу та пені у разі невиконання відповідачем умов договору, тому їх одночасне застосування не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам укладеного між сторонами договору. Положеннями ст. ст. 627, 628, 629 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій, що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постанові від 01.06.2021 року у справі №910/12876/19.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку, в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 1 060 245,11 грн пені за період з 31.12.2021 по 30.06.2022 та 115 610,45 грн штрафу, суд не виявив завищення її розміру та прийшов до висновку, що позовні вимоги є правомірними.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно із частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Постанова Касаційного господарського суду Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 902/855/18 звертає увагу на те, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 ГК та ст. 551 ЦК, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховувалися такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 916/3211/16, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20): ступінь виконання зобов`язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов`язання та загальною сумою зобов`язання); причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання; тривалість прострочення виконання; наслідки порушення зобов`язання для кредитора; поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора); поведінку кредитора; майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати); негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника; статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров`я населення); майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.

Також, у відповідності до рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7- рп/2013 штрафні санкції мають на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19.

Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/14591/21).

Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Висновок щодо застосування норм права, а саме статті 551 ЦК України та 233 ГК України, неодноразово послідовно викладався Верховним Судом.

Зокрема, Верховний Суд зазначав, що визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Застосоване у частині третій статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи. Такі ж правові позиції викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22, постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №916/2259/18, від 24.02.2020 у справі №917/686/19, від 26.02.2020 у справі №922/1608/19, від 15.04.2020 у справі №922/1607/19, від 04.10.2021 у справі №922/3436/20 та від 13.02.2024 у справі № 917/171/23.

Частина друга статті 233 ГК України встановлює, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачу встановлено мобілізаційне завдання на виробництво основних видів продовольства та сільськогосподарської продукції для забезпечення функціонування національної економіки в особливий період. Стягнення штрафних санкцій у заявленому розмірі поставить Відповідача у скрутне становище, що вплине на можливість збирання врожаю та призведе до ускладнень виконання мобілізаційного завдання. Тобто, застосування такого розміру вплине і на третіх осіб, суспільство в цілому, адже майновий тягар виплат може унеможливити виконання мобілізаційних зобов`язань.

Суд приймає до уваги вищевикладене, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності - суд зменшує розмір пені на 50%, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 530 122,55 грн та штрафу у розмірі 57 805,22 задоволенню не підлягають.

При цьому судом враховано правову позицію Конституційного Суду України, зазначену у рішенні від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013, про те, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків.

Згідно з частиною 2 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони).

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, суд зазначає, що інші доводи учасників справи не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання перед позивачем з своєчасної оплати отриманих товарів в узгоджені сторонами строки, чим порушив умови укладеного з позивачем Договору та вищевказані приписи діючого законодавства.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи та почуто всі доводи сторін.

Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1 165 104,52 грн основного боргу, 84 518,09 грн річних, 403 618,30 грн інфляційне збільшення, 530 122,55 грн пені, 57 805,22 грн штрафу та понесені витрати на сплату судового збору в сумі 33 948,16 грн, підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Стосовно розподілу судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому суд враховує правову позицію, викладена у постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 902/339/16, що судові витрати у разі зменшення судом розміру неустойки (штрафу) покладаються на відповідача, без урахування зменшення неустойки.

Керуючись статтями 129, 232-233, 236-238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського багатофункціонального обслуговуючого кооперативу "Зоряне" (код ЄДРПОУ 33647916) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпорт капітал +" (вул. Суздальські Ряди, 12/1 оф. 2-10,Харків, 61011, код ЄДРПОУ 427 91496) 1 165 104,52 грн основного боргу, 84 518,09 грн річних, 403 618,30 грн інфляційне збільшення, 530 122,55 грн пені, 57 805,22 грн штрафу та понесені витрати на сплату судового збору в сумі 33 948,16 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому ст. 242 ГПК України.

Повний текст рішення підписано 12.11.2024 (після виходу судді з відпустки).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя О.В.Ківшик