Ухвала

від 12.11.2024 по справі 926/461/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 926/461/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ємця А.А. (головуючий), Могил С.К., Зуєва В.А.

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівецька обласна енергопостачальна компанія" (далі - ТОВ "Чернівецька обласна енергопостачальна компанія", скажник)

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 03.06.2024

та постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.09.2024

у справі №926/461/24

за позовом Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівецька обласна енергопостачальна компанія"

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення сплачених коштів в сумі 195 798,43 грн

ВСТАНОВИВ:

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 16.10.2024 надійшла касаційна скарга ТОВ "Чернівецька обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Чернівецької області від 03.06.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 у справі № 926/461/24.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.10.2024 касаційну скаргу ТОВ "Чернівецька обласна енергопостачальна компанія" було залишено без руху із наданням скаржнику строку протягом десяти днів з дня вручення ухвали для усунення зазначених недоліків, а саме шляхом подання:

- клопотання/ заяву клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Західного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 у справі № 926/461/24, у якому навести підстави для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження;

- касаційної скарги в новій редакції, в якій зазначити передбачені частиною другою статті 287 ГПК України підстав (підстави) подання касаційної скарги та чітко зазначити порушення яких саме норм матеріального та/або норм процесуального права припустився суд апеляційної інстанції та в чому конкретно полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права судом при прийнятті оскаржуваної постанови.

01.11.2024 через систему "Електронний суд" до Суду від ТОВ "Чернівецька обласна енергопостачальна компанія" надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги до якої додана касаційна скарга в новій редакції та заяву клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Західного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 у справі № 926/461/24.

Розглянувши матеріали касаційної скарги з урахуванням заяви про усунення недоліків поданої касаційної скарги, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про її повернення з таких підстав.

Згідно з частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. Крім того, у цьому випадку необхідно чітко вказати норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи; обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

При цьому, обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов`язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1-3 частини другої статті 287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абз.3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу). Скаржник повинен чітко зазначити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення.

Касаційний господарський суд звертає увагу скаржника, що в разі оскарження судового рішення суду на підставі пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник має зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; та/або зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України.

Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно , а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі подання касаційної скарги з підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах 1, 3 статті 310 цього Кодексу. Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, повинно бути зазначено яке саме клопотання суд необґрунтовано відхилив про витребування, дослідження або огляд яких саме доказів або інше клопотання (заяву) щодо встановлення яких конкретно обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Заявник касаційної скарги повинен враховувати і те, що за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

Верховний Суд звертає увагу, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним, тому суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а відтак відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав і виключних випадків касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Системний аналіз наведених положень ГПК дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої 287 ГПК, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

Правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.

У заяві про усунення недоліків до якої додано касаційну скаргу в новій редакції скаржник повторно зазначає про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, проте зазначені доводи зводяться лише до незгоди скаржника із встановленими судами обставинами справи та оцінкою зібраних у справі доказів.

Однак подана скаржником касаційна скарга в новій редакції фактично повторює зміст попередньої касаційної скарги та не містить належного обґрунтування підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, зокрема, заявником не зазначено конкретної підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстав (підстави).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частини 3 статті 13 ГПК України).

Згідно з пунктом 6 частини 2 статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Відповідно до частини четвертої статті 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

За змістом пункту 4 частини четвертої статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку, вона не приймається до розгляду і підлягає поверненню.

Частиною 5 статті 292 ГПК України, зокрема, визначено, що питання про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує протягом двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

З огляду на те, що скаржником у повному обсязі не усунуто недоліки касаційної скарги, зазначені в ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.10.2024, а саме в частині зазначення конкретної підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстав (підстави), касаційна скарга ТОВ "Чернівецька обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Чернівецької області від 03.06.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 у справі № 926/461/24 підлягає поверненню на підставі частини четвертої статті 174 та пункту 4 частини четвертої статті 292 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи, що касаційна скарга ТОВ "Чернівецька обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Чернівецької області від 03.06.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 у справі № 926/461/24 підлягає поверненню скаржнику без розгляду у зв`язку із неусуненням недоліків касаційної скарги в частині зазначення конкретної підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстав (підстави), то розгляд клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження не здійснюється.

Також суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника, що постановлення ухвали про повернення касаційної скарги без розгляду не перешкоджає повторному зверненню з касаційною скаргою у відповідності до вимог статей 288- 291 ГПК України.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівецька обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Чернівецької області від 03.06.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 у справі № 926/461/24 не приймати до розгляду і повернути скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя А. Ємець

Суддя С. Могил

Суддя В. Зуєв