Постанова

від 06.11.2024 по справі 926/4021/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

?

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 року

м. Київ

Справа № 926/4021/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,

секретаря судового засідання - Денисевича А. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури на постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.05.2022 у справі

за позовом керівника Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі територіальної громади міста Чернівці та Міністерства культури та інформаційної політики України до відповідачів: 1) Чернівецької міської ради, 2) Департаменту розвитку Чернівецької міської ради, 3) Чернівецької міської громадської організації "Інститут розвитку міста Чернівці", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Департаменту розвитку Чернівецької міської ради - Управління комунальної власності Чернівецької міської ради,

про визнання незаконним і скасування рішення Чернівецької міської ради, визнання недійсним додаткового договору до договору оренди та зобов`язання повернути нежитлові приміщення,

за участю представника Офісу Генерального прокурора - Гудкова Д. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У 2021 році керівник Чернівецької окружної прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі територіальної громади міста Чернівці та Міністерства культури та інформаційної політики України (далі - Міністерство) звернувся з позовом до Чернівецької міської ради (далі - Міська рада), Департаменту розвитку Чернівецької міської ради, Чернівецької міської громадської організації "Інститут розвитку міста Чернівці" (далі - ГО «Інститут розвитку м. Чернівці») про визнання незаконним та скасування пункту 1.5, пункту 2.1 та пункту 6 рішення 85 сесії Чернівецької міської ради VII скликання від 23.11.2020 за № 2494.

2. Прокурор просив також визнати недійсним додатковий договір від 29.12.2020 № 4 до договору оренди від 16.12.2010 за № 131/Д, укладений між Департаментом розвитку Чернівецької міської ради та ГО «Інститут розвитку м. Чернівці» та зобов`язати ГО «Інститут розвитку м. Чернівці» повернути Міській раді орендовані нежитлові приміщення.

3. Позовна заява мотивована тим, що нежитлові приміщення, передані в користування ГО «Інститут розвитку м. Чернівці», є частиною пам`ятки архітектури національного значення і їх передача відбувалася з порушенням вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини» та здійснювалася без погодження з органом охорони культурної спадщини. Умовами договору оренди орендарю надано право здійснювати реконструкцію нежитлових приміщень, передачу їх в суборенду без погодження з органом охорони культурної спадщини, договір оренди не містить умов щодо режиму використання пам`ятки, дотримання умов охоронного договору.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

4. Рішенням виконавчого комітету Міської ради від 26.10.2010 № 726/19 передано ГО «Інститут розвитку м. Чернівці» в довгострокову оренду терміном на 10 років приміщення (1-37)-(1-39), V-VІІІ першого поверху та антресолі (1-41) - (1-42) за адресою вул. М. Емінеску, 2/площа Центральна, 10 загальною площею 152,9 кв. м (далі - нежитлові приміщення).

5. На виконання вказаного рішення 16.12.2010 між Департаментом економіки Чернівецької міської ради та ГО «Інститут розвитку м. Чернівці» укладено договір оренди, відповідно до якого орендар прийняв у строкове платне користування нежитлові приміщення, які складають 4/100 ідеальні частки нежитлової будівлі, з метою використання під культурно-мистецький центр (далі - договір оренди).

6. Відповідно до пункту 1.5 договору оренди його укладено строком на 10 років, тобто до 15.12.2020.

7. До договору оренди вносилися зміни та доповнення шляхом укладення додаткових договорів від 25.02.2011 № 1, від 28.03.2014 № 2, від 02.09.2019 № 3, що стосувались отримання орендарем дозволів на передачу майна, що орендується, в суборенду, розірвання таких договорів, збільшення розміру орендної плати, зміни сторони у договорі оренди з Департаменту економіки Чернівецької міської ради на Департамент розвитку Чернівецької міської ради (далі - Департамент).

8. 06.08.2020 Комісією з виділення в оренду нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Чернівці розглянуто звернення ГО «Інститут розвитку м. Чернівці» щодо включення до Переліку другого типу приміщень на антресолі (1-35)-(1-36) площею 3,2 кв. м та прийнято рішення про відмову у включенні цього майна до Переліку другого типу.

9. 01.09.2020 ГО «Інститут розвитку м. Чернівці» повторно звернулося до Департаменту із заявою № 14 про включення нежитлових приміщень до Переліку другого типу та про продовження терміну дії договору оренди на 30 років. Крім цього, у заяві ГО "Інститут розвитку м. Чернівці" поставлено питання про включення до Переліку другого типу нежитлових приміщень за вищевказаною адресою на антресолі, а саме: приміщення (1-35) площею 1,9 кв. м та приміщення (1-36) площею 1,3 кв. м.

10. 17.09.2020 відповідне звернення ГО «Інститут розвитку м. Чернівці» було розглянуто і Міською радою прийнято рішення про включення майна загальною площею 156,1 кв. м до Переліку другого типу з профілем використання майна - культурно-мистецькій центр для громадських організацій у сфері культури та мистецтв. Визначено термін оренди 10 років.

11. Рішенням 85 сесії VII скликання Чернівецької міської ради від 23.11.2020 № 2494 вирішено наступне:

- нежитлові приміщення включені до Переліку другого типу (підпункт 1.5 пункту 1).

- визначено умови оренди нерухомого майна, включеного до Переліку другого типу, а саме: встановлено профіль використання вказаного майна - культурно-мистецький центр для громадських організацій у сфері культури і мистецтв; визначено термін оренди 10 років; визначено розмір внеску до цільового фонду соціально-економічного розвитку міста у сумі 73 841,52 грн без врахування ПДВ, що складає 20% від розміру орендної плати загального терміну оренди (підпункт 2.1 пункту 2).

- погоджено продовження оренди нерухомого майна ГО «Інститут розвитку м. Чернівці», передано в строкове платне користування нежитлові приміщення терміном на 10 років, за умови сплати в місцевий бюджет міста Чернівці внеску до цільового фонду соціально-економічного розвитку міста (пункт 6).

12. На виконання вказаного рішення 29.12.2020 між Департаментом та ГО «Інститут розвитку м. Чернівці» укладено додатковий договір № 4 до договору оренди (далі - додатковий договір №4), яким пункти 1.1 та 1.5 договору оренди викладено у новій наступній редакції:

- орендодавець на підставі рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради 26.10.2010 № 726/19, рішення 85 сесії Чернівецької міської ради VІІ скликання від 23.11.2020 № 2494 передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення, які складаються із приміщень в нежитловій будівлі літ. А: на першому поверсі (1-35)-(1-39), (V)-(VIII) та (1-41)-(1-42) антресолі, загальною площею 156,1 кв. м, що розташоване за адресою: м. Чернівці, вул. Емінеску Михая, 2/площа Центральна, 10, з метою використання його під культурно-мистецький центр для громадських організацій у сфері культури і мистецтв (пункт 1.1);

- згідно зі статтею 631 Цивільного кодексу України цей Договір укладено строком на 10 років, діє з 16.12.2020 до 15.12.2030 (пункт 1.5).

13. Судами було встановлено, що будівля на пл. Центральній, 10 перебуває на обліку як пам`ятка архітектури національного значення - «Адміністративний будинок», 1901 р. відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР від 06.09.1979 № 9442, охоронний номер № 1739.

14. Таким чином, нежитлові приміщення, передані в користування ГО «Інститут розвитку м. Чернівці», є частиною вказаної пам`ятки.

Короткий зміст та обґрунтування судових рішень судів попередніх інстанцій

15. 09.02.2022 Господарським судом Чернівецької області прийнято рішення про задоволення позову:

- визнано незаконними та скасовано пункт 1.5, пункт 2.1 та пункт 6 рішення 85 сесії Міської ради VII скликання за № 2494 від 23.11.2020 р.;

- визнано недійсним додатковий договір № 4 до договору оренди;

- зобов`язано ГО «Інститут розвитку м. Чернівці» повернути Міській раді нежитлові приміщення.

16. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що додатковий договір № 4 суперечить вимогам чинного законодавства і укладений на підставі незаконного рішення Міської ради, а отже підлягає визнанню недійсним. Крім цього, додатковим договором № 4 залишено в силі пункти і умови договору оренди, що суперечать вимогам Закону. Враховуючи, що додатковий договір № 4 підлягає визнанню недійсним з моменту його укладення, а строк договору оренди закінчився 15.12.2020, майно підлягає поверненню Міській раді.

17. 17.05.2022 Західний апеляційний господарський суд скасував рішення суду першої інстанції та залишив позов Прокурора без розгляду.

18. Постанова апеляційного господарського суду, якою позов Прокурора було залишено без розгляду мотивована недоведеністю Прокурором підстав для захисту інтересів держави у спірних правовідносинах шляхом звернення з цим позовом в інтересах держави в особі територіальної громади міста Чернівці та Міністерства, оскільки Прокурором не дотримано процедури, передбаченої нормами статей 45, 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Апеляційної господарський суд, зокрема зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази звернення прокурора до Міністерства з наданням йому можливості у розумний строк відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави.

Короткий зміст касаційної скарги

19. 16.06.2022 заступник керівника Львівської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

20. На обґрунтування підстав касаційного оскарження прокурор посилається на неправильне застосування норм матеріального права (статті 23 Закону України "Про прокуратуру") та порушення норм процесуального права (статті 2, 53, 79, 86 та 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)).

21. У касаційній скарзі скаржник також зазначає, що апеляційний суд не дослідив докази повідомлення Прокурором Міністерства. Наведені порушення призвели, на думку Прокурора, до невстановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

22. 05.08.2022 на адресу Верховного Суду надійшов відзив ГО «Інститут розвитку м. Чернівці» на касаційну скаргу, у якому остання просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін. У відзиві ГО «Інститут розвитку м. Чернівці» зауважує, що Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень.

Позиція Верховного Суду

23. Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі абзацу другого частини другої статті 287 ГПК України.

24. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини перша та друга статті 300 ГПК України).

25. З огляду на зазначені приписи Верховний Суд переглядає в касаційному порядку постанову апеляційного суду у межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

26. Пунктом 2 частини першої статті 226 ГПК України встановлено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

27. Законом України від 02.06.2016 «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 № 1401-VIII Конституцію України доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

28. Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

29. Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

30. Згідно із частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

31. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

32. Частини третя та четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» серед іншого встановлюють умови, за яких прокурор може виконувати субсидіарну роль із захисту інтересів держави за наявності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах).

33. Тобто визначений частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» обов`язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача.

34. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункт 40; від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункт 8.37; від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 7.16; від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, пункт 10.17; від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, пункт 8.54; від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, пункт 8.16).

35. Вказані положення Закону України «Про прокуратуру» кореспондують нормам частини четвертої та абзацу 2 частини п`ятої статті 53 ГПК України, згідно з якими прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

36. Позов у справі, що розглядається, подано Прокурором в інтересах держави в особі територіальної громади міста Чернівці та Міністерства, а позовні вимоги із посиланнями на положення статей 18, 23, 24, 25 Закону України «Про охорону культурної спадщини» аргументовано тим, що, приймаючи рішення та укладаючи додатковий договір № 4, відповідачі порушили норми чинного законодавства, а встановлення профілю використання приміщення без дозволу спеціально уповноваженого органа та надання таким органом гарантії, що таке використання не призведе до погіршення стану об`єкту культурної спадщини, порушує інтереси держави в особі Міністерства та територіальної громади міста Чернівці.

37. Відповідно до висновків, наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (пункт 37); бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (пункт 38 постанови).

38. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (пункт 39 постанови).

39. Отже, у цій справі на прокурора покладався обов`язок повідомити Міністерство про факт порушення інтересів держави перед зверненням із позовом до суду.

40. Касаційна скарга містить посилання на те, що на виконання вимог абзацу другого частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» Чернівецька окружна прокуратура направила Міністерству два листа: від 23.07.2021 № 52-4412вих-21 та від 14.09.2021 № 52-6339вих-21. Окрім цього, як зазначає у скарзі заявник, Міністерство підтвердило отримання вищевказаних листів, направивши до Чернівецької окружної прокуратури інформацію № 12095/6.11.6 від 06.10.2021.

41. Лист Чернівецької окружної прокуратури від 23.07.2021 № 52-4412вих-21, за змістом якого керівник Чернівецької окружної прокуратури просив Міністерство повідомити про вжиті заходи щодо усунення порушень та поновлення інтересів держави і повідомив останнього, що невжиття заходів, спрямованих на відновлення порушених інтересів держави є підставою для застосування прокурором представницьких повноважень згідно вимог статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру», не було прийнято судом апеляційної інстанції до уваги як належний та допустимий доказ повідомлення Міністерства про намір прокуратури заявити позов з огляду на відсутність доказів про направлення зазначеного листа Міністерству.

42. Верховний Суд звертає увагу на те, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК України).

43. Тобто суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи.

44. Суд апеляційної інстанції не прийняв лист Чернівецької окружної прокуратури від 23.07.2021 № 52-4412вих-21 як належний та допустимий доказ повідомлення Міністерства про намір прокуратури заявити позов з огляду на відсутність доказів направлення зазначеного листа Міністерству, хоча мотиви відхилення додаткових доказів, на які посилається скаржник на підтвердження факту його направлення електронною поштою надана судом апеляційної інстанції не була.

45. До того ж, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не містить мотивів відхилення аргументів Прокурора щодо направлення Міністерству другого листа від 14.09.2021 № 52-6339вих-21. та інформації Міністерства № 12095/6.11.6 від 06.10.2021 судом апеляційної інстанції взагалі надана не була.

46. Таким чином, в порушення положень статті 86 ГПК України суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки усім доказам, на які посилається Прокурор на підтвердження факту повідомлення Міністерства.

47. Відтак, висновок суду апеляційної інстанції про недоведеність Прокурором підстав для захисту інтересів держави у спірних правовідносинах шляхом звернення з позовом в інтересах держави в особі територіальної громади міста Чернівці та Міністерства є передчасним, оскільки апеляційний суд не дослідив наявні у справі докази повно та всебічно та не надав їм відповідної оцінки.

48. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

49. Вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору.

50. За таких обставин Верховний Суд погоджується з доводами скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а тому наявні підстави для скасування постанови апеляційного суду та направлення справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

51. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

52. Частиною шостою статті 310 ГПК України встановлено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

53. З огляду на викладене оскаржувана постанова суду підлягає скасуванню, а справа направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

54. Під час продовження розгляду цієї справи, суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, повно та всебічно дослідити усі надані учасниками справи докази, надати їм належну оцінку та прийняти рішення відповідно до вимог закону.

Судові витрати

55. Оскільки справа направляється для продовження розгляду, то розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 310, 314- 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури задовольнити частково.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.05.2022 у справі № 926/4021/21 скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач