Постанова

від 05.11.2024 по справі 922/3024/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 922/3024/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В. В. - головуючого, Жукова С. В., Погребняка В. Я.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

за участю представників сторін:

скаржника - адвокат Медведська О.Г.

Керуючий реалізацією майна боржника - арбітражний керуючий Шишлов О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

на постанову Східного апеляційного господарського суду

від 26.08.2024

у складі колегії суддів: Стойки О.В. (головуючого), Попкова Д.О., Радіонової О.О.

та на ухвалу Господарського суду Харківської області

від 04.06.2024

у складі судді: Усатого В.О.

у справі № 922/3024/21

за заявою - фізичної особи ОСОБА_1

про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ,-

ВСТАНОВИВ:

1. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.09.2021, зокрема, відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

2. Ухвалою господарського суду від 02.11.2021, заяву Кредитора з грошовими вимогами до боржника задоволено частково, визнано грошові вимоги АТ "Державний експортно-імпортний банк України" до Боржника в розмірі 14 752 740,88 грн.

3. Постановою господарського суду від 25.11.2021 припинено процедуру реструктуризації боргів Боржника, визнано його банкрутом та введено процедуру погашення його боргів.

4. АТ "Державний експортно-імпортний банк України" звернулося до суду із заявою з додатковими грошовими вимогами до боржника на загальну суму 31 714 495,35 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

5. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.06.2024 відмовлено у задоволенні заяви Кредитора з додатковими грошовими вимогами до Боржника, додаткові грошові вимоги - відхилено.

6. Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, АТ "Державний експортно-імпортний банк України" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

7. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.08.2024 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Рух касаційної скарги

8. 19.09.2024 Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.08.2024 та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.06.2024 у справі № 922/3024/21, яка сформована в системі "Електронний суд" 19.09.2024.

9. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" у справі № 922/3024/21 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Жукова С.В., судді - Погребняка В.Я., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 19.09.2024.

10. Ухвалою Верховного Суду від 02.10.2024 касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.08.2024 та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.06.2024 у справі № 922/3024/21 залишено без руху. Надано Акціонерному товариству "Державний експортно-імпортний банк України" строк для усунення недоліків касаційної скарги шляхом виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та зазначення належним чином підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) частиною другою статті 287 цього Кодексу підстави (підстав).

11. 14.10.2024 Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" направило до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги із зазначенням підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

12. Ухвалою Верховного Суду від 16.10.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 922/3024/21 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.08.2024 та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.06.2024; призначено розгляд касаційної скарги на 05.11.2024 року о 10:30 год.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала касаційну скаргу.

13. Не погоджуючись із вказаною постановою АТ "Державний експортно-імпортний банк України" подало касаційну скаргу в якій останнє просить скасувати вказані постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції і ухвалити нове рішення яким задовольнити заяву АТ "Державний експортно-імпортний банк України" з додатковими грошовими вимогами до боржника.

14. Касаційну скаргу мотивовано наступним.

14.1 Судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення пункту 9 частини другої статті 129, статті 129-1 Конституції України, частини другої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статей 598, 599 - 601, 604 - 609 Цивільного кодексу України, оскільки невиконання судового рішення, яке набрало законної сили, суперечить принципу верховенства права, складовою якого є принцип правової визначеності.

14.2 В цьому випадку наявна необхідність відступити від правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26.10.2022 у справі № 909/1347/19, від 13.12.2022 у справі № 910/1959/22.

14.3 Судами попередніх інстанцій неповно досліджено обставини справи чим порушено норми процесуального права, а саме статті 86 Господарського процесуального кодексу України.

15. Представник скаржника в судовому засіданні 05.11.2024 підтримала касаційну скаргу з підстав викладених у ній.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

16. Керуючим реалізацією майна Боржника подано відзив на касаційну скаргу в якому останній просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

17. Керуючий реалізацією майна Боржника в судовому засіданні 05.11.2024 заперечив проти касаційної скарги з підстав викладених у відзиві.

Позиція Верховного Суду

18. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

19. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

20. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

21. Аргументи скаржника (пункти 14.1, 14.2 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.

22. Як встановлено судами попередніх інстанцій, звертаючись до суду із заявою з додатковими грошовими вимогами до боржника, Кредитор, зокрема, просив суд визнати додаткові грошові вимоги Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до ОСОБА_1 на загальну суму 31 714 495,35 грн, яка складається з: 686 951,00 доларів США, що станом на 25.10.2023 за офіційним курсом НБУ (1 долар США = 36,5790 грн) складає 25 127 980,63 грн, пеню у розмірі 6 577 492,72 грн, судовий збір у розмірі 3 654,00 грн та сплачений судовий збір доданий до заяви кредитора з додатковими вимогами до боржника у розмірі 5 368,00 грн та включити зазначені грошові вимоги до реєстру вимог кредиторів ОСОБА_1 у наступній черговості: 5 368,00 грн - витрати, пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на сплату судового збору); 25 131 634,63 грн (що складаються з: 686 951,00 доларів США й станом на 25.10.2023 за офіційним курсом НБУ становить 25 127 980,63 грн; судовий збір у розмірі 3 654,00 грн) - друга черга вимог кредиторів; 6 577 492,72 грн - третя черга вимог кредиторів (пеня).

23. В обґрунтування заявлених вимог банк посилався на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30.09.2015 у справі

№ 646/11355/15-ц.

24. Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, під неплатоспроможністю слід розуміти неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.

25. Згідно частини другої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства, у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, а також вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи.

26. Судами попередніх інстанцій встановлено, що АТ "Укрексімбанк" набуло статус кредитора у справі про банкрутство на підставі ухвали господарського суду Харківської області від 02.11.2021 у справі 922/3024/21, яка залишена без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2022.

27. Під час розгляду заяви АТ "Укрексімбанк" (вх. № 22854 від 29.09.2021) судом першої інстанції встановлено, що 28.09.2007 між відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено кредитний договір № 6807С91, згідно з яким банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за кредитом та інші платежі за цим договором. Відповідно до умов укладеного Кредитного Договору № 6807С91 від 28.09.2007 AT "Укрексімбанк" надав позичальнику кредитні кошти в сумі 2 770 000 доларів США, строк дії кредиту - до 27.09.2014, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі Libor 12 m + 8,60 не менше 14,0 % річних; кредит надається для оплати поточних потреб. Банком прийняті на себе зобов`язання за кредитним договором було виконано в повному обсязі. Між Кредитором (іпотекодержатель) та Боржником (іпотекодавець) в якості забезпечення вимог, що випливають з кредитного договору № 6807С91 від 28.09.2007, 28.09.2007 було укладено Іпотечний Договір № 6807Z225, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 6205. Також, 28.09.2007 між банком, ОСОБА_2 (поручитель) та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 6807Р76, відповідно до якого ОСОБА_2 зобов`язалася відповідати перед банком за належне виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору № 6807С91 від 28.09.2007.

28. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 договірних зобов`язань за Кредитним договором, Банк звернувся до Червонозаводського районного суду м. Харкова з позовом до Боржника та поручителя про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 6807С91 від 28.09.2007 солідарно з відповідачів у розмірі 13 541 261,93 грн (основної заборгованості - 1 352 979,62 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ дорівнює - 10 814 366,10 грн, відсотків за користування кредитом - 330 249,14 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ дорівнює - 2 639 681,37 грн, пені - 87 214,45 грн), а також судового збору у розмірі 3 441,00 грн.

29. Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 25.03.2014 у справі № 646/964/13-ц позов задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Кредитора заборгованість за кредитним договором у сумі 13 541 261,93 грн та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 720,50 грн з кожного.

30. Вказані кредиторські вимоги Банку були включені до реєстру вимог кредиторів, зокрема, в розмірі 14 752 740,88 грн, які забезпечені заставою майна боржника, та 4540,00 грн витрат зі сплати судового збору, про що свідчить зміст ухвали господарського суду від 02.11.2021.

31. Як встановлено судами попередніх інстанцій, наразі, звертаючись до суду першої інстанції з додатковими кредиторськими вимогами, Банк, посилається на інше рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 30.09.2015 у справі № 646/11355/15-ц, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" заборгованість за тим же кредитним договором № 6807С91 від 28.09.2007 у розмірі 686 951,01 доларів США, що становить відсотки за кредитом з 02.12.2012 по 11.08.2015), пеню у розмірі - 6 577 492,72 грн (за період 01.09.2014 по 11.08.2015) та судовий збір у розмірі 3 654,00 грн.

32. Як встановлено судами попередніх інстанцій та не спростовано скаржником, доказів стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 у виконавчому провадженні в порядку виконання рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 30.09.2015 у справі № 646/11355/15-ц матеріали справи не містять, про наявність таких обставин не заявлено.

33. Натомість, із Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвалою Червонозаводського районного суду міста Харків від 08.04.2021, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Харківської області від 22.06.2021 у справі № 646/11355/15-ц, відмовлено у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" про поновлення строку для пред`явлення виконавчих документів до виконання.

34. Скаржником під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій не спростовано обставин щодо того, що він у встановлений законом строк не пред`явив виконавчий документ до виконання.

35. Погашення заборгованості в зв`язку з визнанням боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника не є за своєю суттю добровільним виконанням боржником (фізичною особою) своїх зобов`язань, а являється погашенням заборгованості внаслідок введення судових процедур у справі про банкрутство.

36. З огляду на викладене, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що можливість Кредитора стягнути у примусовому порядку з боржника спірну заборгованість з процентів за кредитним договором № 6807С91 від 28.09.2007 у розмірі 686 951,01 доларів США, що становить відсотки та пеню за кредитом з 02.12.2012 по 11.08.2015 за наведеним рішенням районного суду вичерпана після набрання законної сили ухвалою суду про відмову в поновленні строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання у 2021 році, що свідчить про те, що до таких вимог не можуть застосовуватися судові процедури у справі про банкрутство для забезпечення примусового стягнення заборгованості.

37. Закінчення строку пред`явлення виконавчих документів на примусове виконання судового рішення і непоновлення цього строку у встановленому законом порядку позбавляє можливості стягнення заборгованості встановленої рішенням суду в порядку виконавчого провадження, і як наслідок позбавляє можливості визнання кредиторських вимог (за вказаним судовим рішенням) у справі про банкрутство, в порядку визначеному Кодексом України з процедур банкрутства.

38. Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 26.10.2022 у справі № 909/1347/19 та від 13.12.2022 у справі № 910/1959/22.

39. Колегія суддів зазначає, що у статті 1 Конституції України закріплено, що Україна є правовою державою.

40. Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя.

41. Обов`язок держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов`язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.

42. У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11.09.1997 (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя.

43. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

44. Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

45. Відповідно до статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

46. Стадія виконавчого провадження, як завершальна стадії судового процесу, має встановлені законом строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документу стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, оскільки якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання (пункт 2 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження"). Тобто, за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження, як завершальної стадії судового процесу, спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документу до виконання.

47. Близьку за змістом правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/10031/13, від 30.07.2019 у справі № 5/128, від 21.08.2020 у справі № 905/2084/14-908/4066/14, від 11.03.2021 у справі № 910/2954/17.

48. Згідно частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

49. Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

50. Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії" від 07.07.1989).

51. Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Тойшлер проти Германії" від 04.10.2001 наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

52. З огляду на викладене, Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України", будучи позивачем у справі 646/11355/15-ц та стягувачем за виконавчим документом, в цьому випадку не міг бути необізнаним із наявністю провадження у вказаній справі та із встановленим законом строком для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

53. Тому, реалізація своїх процесуальних прав, в цьому випадку, залежала виключно від волі самого скаржника.

54. Враховуючи наведене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26.10.2022 у справі № 909/1347/19, від 13.12.2022 у справі № 910/1959/22.

55. З огляду на викладене, аргументи скаржника (пункти 14.1, 14.2 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом.

56. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

57. Згідно статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

58. Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

59. Згідно статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

60. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

61. При цьому, аргументи скаржника (пункт 14.3 постанови) фактично зводяться до намагання встановити нові обставини, здійснити переоцінку доказів та прохання надати нову оцінку доказам у справі, що в силу вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень Верховного Суду.

62. З огляду на викладене, аргументи скаржника (пункт 14.3 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом.

63. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

64. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

65. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

66. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

67. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

68. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції та ухвала суду першої інстанції таким вимогам закону відповідають.

69. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

70. Вказані вимоги судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних ухвали та постанови були дотримані.

71. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та ухвали суду першої інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.08.2024 та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.06.2024 у справі № 922/3024/21 залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.08.2024 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.06.2024 у справі

№ 922/3024/21 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді С. В. Жуков

В. Я. Погребняк