Постанова

від 12.11.2024 по справі 761/18061/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 761/18061/19

провадження № 61-10013св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: ОСОБА_3 , житлово-будівельний кооператив «Молодіжний», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Марченко Олена Іванівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шнирьова Галина Миколаївна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , в інтересах яких діє адвокат Басараб Наталія Володимирівна, на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 02 листопада 2023 року у складі судді Макаренко І. О. та постанову Київського апеляційного суду

від 11 червня 2024 року у складі колегії суддів: Мазурик О. Ф., Желепи О. В., Немировської О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання частково недійсними свідоцтв про право власності, визнання права власності в порядку спадкування, витребування майна з чужого незаконного володіння.

Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 02 листопада

2023 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду

від 11 червня 2024 року, позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Судові рішення мотивовані тим, що належним чином повідомлений про розгляд справи позивач повторно не з`явився у судове засідання, заяву про розгляд справи за його відсутності до суду не надав, а тому відповідно до статей

223, 257 ЦПК Українинаявні підстави для залишення позовної заяви без розгляду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

До Верховного Суду 09 липня 2024 року від імені ОСОБА_1 , ОСОБА_3 - адвокат Басараб Н. В. подала касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просить їх скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень про залишення позову без розгляду. Вказує, що позивачі та їх представник не були належним чином повідомлені про судові засідання, які неодноразово знімались з розгляду за ініціативою суду. На 02 листопада 2023 року жодних повісток, направлених рекомендованим листом, засобами електронної пошти чи смс-повідомлень ні ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ні адвокату Басараб Н. В. направлено не було.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі.

Встановлені судами фактичні обставини справи

Суди установили, що належним чином повідомлена позивачка ОСОБА_1 повторно не з`явилася у судові засідання, призначені на 18 липня 2023 року та

02 листопада 2023 року.

Про судове засідання, призначене на 18 липня 2023 року представник позивачки Басараб Н. В. була повідомлена під розписку (а. с. 44, т. 4), а про судове засідання, призначене на 02 листопада 2023 року, позивачка була повідомлена особисто судовою повісткою, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 61, т. 4).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги

та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати участь у судовому процесі. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Проте слід враховувати, що будь-яке суб`єктивне право має межі, оскільки суб`єктивне право є мірою свободи, мірою можливої поведінки правомочної особи в правовідносинах.

За змістом статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин (частина третя статті 131 ЦПК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (частини перша, друга, п`ята статті 223 ЦПК України).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, за змістом положень частини п`ятої статті 223 ЦПК України та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України правом на залишення позову без розгляду суд наділений лише у разі повторної неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.

Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Правове значення у цьому випадку має тільки належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 450/1805/18, від 31 травня 2023 року у справі № 693/1116/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 686/15042/20.

Встановлено, що два останні підготовчі засідання у цій справі були призначені на 18 липня 2023 року та 02 листопада 2023 року.

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, які законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

У суді першої та апеляційної інстанцій інтереси позивачки представляла адвокат Басараб Н. В.

В судові засідання, призначені на 18 липня 2023 року та 02 листопада 2023 року, ані позивачка ОСОБА_1 , ані її представник Басараб Н. В. не з`явилися.

Про судове засідання, призначене на 18 липня 2023 року представник позивачки Басараб Н. В. була повідомлена під розписку (а. с. 44, т. 4), а про судове засідання, призначене на 02 листопада 2023 року, позивачка була повідомлена особисто судовою повісткою, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 61, т. 4).

Справа тривалий час перебувала на розгляді в суді (з квітня 2019 року), розгляд справи неодноразово відкладався з різних причин, в тому числі декілька разів за клопотанням позивачки (а. с. 186-187, 226 т. 1; а. с. 17, 25, 30, 64, 75, 98-99, 113, 133, 153-154, 166-167 т. 2; а. с. 19-20, 43, 57, 67-68, т. 3).

Враховуючи, що сторона позивача належним чином була повідомлена про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце розгляду справи, двічі поспіль ані позивачка, ані її представник не з`явилися у судове засідання, заяви про розгляд справи за їх відсутності не надали, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, правомірно залишив позов без розгляду на підставі пункту 3 частин першої статті 257 ЦПК України.

Судами попередніх інстанцій надано належну оцінку процесуальній поведінці позивачки та її представника, вжито усіх необхідних заходів для надання позивачці та її представнику достатніх можливостей для викладення своєї позиції у судових засіданнях з метою дотримання принципу змагальності процесу та забезпечення права на публічне слухання справи у розумні строки, враховуючи процесуальні права інших учасників справи.

Відповідно до частини другої статті 257 ЦПК України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

З огляду на наведене відсутні підстави вважати, що права позивачки

ОСОБА_1 на доступ до суду та справедливий судовий розгляд відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції є порушеними.

Згідно із частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії», заява № 11681/85, пункт 35, від 16 лютого 2017 року у справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06).

Заявник із великим ступенем зацікавленості повинен проявляти інтерес про хід розгляду судом ініційованої ним справи. У разі відсутності обставин непереборної сили, ігнорування позивачем (заявником) протягом тривалого періоду часу судового провадження, відкритого за його позовною заявою (заявою, скаргою), свідчить про недобросовісну поведінку та порушення основоположних засад цивільного процесу.

Наведене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18

(пункти 135-139).

Посилання у касаційній скарзі на те, що судову повістку про призначене

на 02 листопада 2023 року судове засідання позивачка не отримувала не беруться колегією суддів до уваги, оскільки такі доводи позивачки спростовуються наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу, яку вказувала ОСОБА_1 як в позовній заяві, так і в апеляційній і касаційній скаргах ( АДРЕСА_1 (а. с. 61, т. 4)).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя,

у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності

від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ,

від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , в інтересах яких діє адвокат Басараб Наталія Володимирівна, залишити без задоволення.

УхвалуШевченківського районного суду міста Києва від 02 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Є. В. Синельников