Рішення

від 31.10.2024 по справі 363/79/24

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

31.10.2024 Справа № 363/79/24

РІШЕННЯ

Іменем України

31 жовтня 2024 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області в складі головуючого судді Свєтушкіної Д.А., за участі секретаря судових засідань Крикун Ю.М., представника позивача адвоката Кєєр О.С. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгороді в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Вишгородської районної державної адміністрації, Димерської селищної ради, Публічного акціонерного товариства «Козаровицьке» про встановлення факту родинних відносин, встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно,-

УСТАНОВИВ:

До Вишгородського районного суду Київської області від представника позивача адвоката Кєєр О.С. надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Вишгородської районної державної адміністрації про встановлення факту родинних відносин, встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщинита визнання права власності на спадкове майно, в якій позивач просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка села Глібівка, Вишгородського району Київської області, є дочкою ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у селі Глібівка, Вишгородського району Київської області; встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт, що ОСОБА_2 , яка зазначена у графі мати свідоцтва про народження ОСОБА_3 , серії НОМЕР_1 виданого 03 березня 1956 року, є матір`ю ОСОБА_1 ; встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини; визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку кадастровий номер: 3221882200:19:142:0005 загальною площею 0,4366 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована у Київській області, Вишгородському районі, після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку кадастровий номер: 3221882200:19:119:0005 загальною площею 1,4061 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована у Київській області, Вишгородському районі, після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у власності ПАТ «Козаровицьке» розміром 2,80 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) відповідно до Сертифіката на право на земельну частку (пай) серії PH № 338720, виданого 26.12.2000 року за реєстраційним № 21. Свої вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_4 у с.Глібівка,Київська область,що підтверджуєтьсясвідоцтвом пронародження серія НОМЕР_1 ,яке складеноукраїнською мовою.05.05.1979року позивачуклала шлюбз ОСОБА_5 ,після чогозмінила прізвищез « ОСОБА_6 »на « ОСОБА_7 »(записаноросійською мовою),щопідтверджуєтьсясвідоцтвом проукладення шлюбусерія НОМЕР_2 від 05травня 1979року. ІНФОРМАЦІЯ_4 померламати позивача- ОСОБА_2 ,що підтверджуєтьсясвідоцтвом просмерть серія НОМЕР_3 .Свідоцтво просмерть складеноукраїнською мовою,тобто записанопрізвище матеріпозивача безвикористання апострофа,хоча згідносвідоцтва пронародження позивачавоно записане«В`яла».Також зазначила,що відповіднодо заповіту,який складенийна користь ОСОБА_1 ,який посвідчено ОСОБА_8 приватним нотаріусомВишгородського районногонотаріального округуКиївської області,21.05.2008року,за реєстровим№1064, ОСОБА_9 зазначає,що майновіправа заповідаєсаме дочці ОСОБА_1 Насправді прізвищематері позивачамайже увсіх документахзаписане як« ОСОБА_10 » тобтобез «апострофа»,окрім сертифікатана правона земельнучастку (пай)серія PH№338720. У зв`язкуз цим,вважає,що розбіжністьв написанніпрізвища померлої ОСОБА_2 тапозивача,є формальноюпомилкою,що пов`язаноз перекладомпрізвища зросійської наукраїнську мовута навпаки. Родинні зв`язкиміж позивачемта їїматір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ,підтверджуються свідоцтвомпро народження НОМЕР_1 . За часжиття направі приватноївласності ОСОБА_11 належало такемайно:земельна ділянказ кадастровимномером:3221882200:19:142:0005(підставанабуття прававласності:державний актна правовласності наземельну ділянкусерія ЯЛ№ 328684);земельна ділянказ кадастровимномером:3221882200:19:119:0005(підставанабуття прававласності:державний актна правовласності наземельну ділянкусерія ЯЛ№ 328683),а такожправо наземельну частку(пай)відповідно досертифіката серіяPH№338720. До смерті матері позивач доглядала за нею, спільно проживала, але не була зареєстрована за її адресою, організовувала та здійснювала заходи щодо її поховання та утримання спадкового майна, тому вважала себе такою, що прийняла спадщину. У 2023 році позивач дізналась про неприйняття нею спадщини через пропуск строку для її прийняття. Так, відповідно до постанови про відмову у вчинення нотаріальної дії від 17.10.2023 року державним нотаріусом Вишгородської державної нотаріальної контори (Київська область, Вишгородський район, місто Вишгород) Шило О.С. повідомлено позивача про пропуск останньої строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 . Крім того, позивач продовжує проживати у житловому будинку спадкодавця та здійснює оплату комунальних послуг, здійснює охорону спадкового майна. За таких обставин, відсутня можливість оформлення позивачем свого права на спадкове майно в позасудовому порядку. У зв`язку із викладеним позивач звертається до суду із даним позовом.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 15.01.2024рокупризначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

15.02.2024 року ухвалою Вишгородського районного суду Київської області витребувано у державного нотаріуса Вишгородської державної нотаріальної контори Шило О.С. (Київська обл., Вишгородський р-н., м. Вишгород, пл. Шевченка, буд. 1) належним чином завірену копію спадкової справи до майна померлої ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

08.04.2024 року ухвалою Вишгородського районного суду Київської області залучено до участі в справі Димерську селищну раду та Публічне акціонерне товариство «Козаровицьке», в якості співвідповідачів.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 25.07.2024 року підготовче провадження у цивільній справі закрито, справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Просив суд задовольнити позов з викладених у ньому підстав.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від представника Публічного акціонерного товариства «Козаровицьке» до суду надійшла заява, у якій просить розглядати цивільну справу без участі представника та прийняти рішення на розсуд суду.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають повному задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.1, ч. 2, ч. 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом установлено, що згідно із свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_1 від 03.03.1956 року, актовий запис № 13 народилась ОСОБА_3 (запис зроблено українською мовою), батьками якої записані ОСОБА_12 та ОСОБА_2

05.05.1979 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було зареєстровано шлюб. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_3 (запис зроблено російською мовою) змінила прізвище на « ОСОБА_7 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 .

Відповідно до п.1 ч.1 ст.. 315 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами. Також згідно з ч. 2ст. 315 ЦПК Україниу судовому порядку можуть бути встановлені інші факти,від яких залежить виникнення,зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення факту родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.

У даному випадку встановлення факту родинних відносин має для позивача юридичне значення, оскільки підтверджує її право на спадкування після смерті ОСОБА_2 .

Той факт, що померла ОСОБА_2 була рідною матір`ю позивача ОСОБА_1 , а вона її дочкою, підтверджується зібраними по справі доказами.

Розбіжності в написанні прізвища померлої ОСОБА_2 та позивача обумовлені перекладом з російської на українську мову.

Отже беручи до уваги подані докази на підтвердження факту, що ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 та той факт, що ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_1 і враховуючи, що в позасудовому порядку неможливо встановити відповідний юридичний факт, вимога в частині встановлення факту родинних відносин підлягає задоволенню.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне їй майно.

Як убачається з державних актів на право приватної власності на земельні ділянки серій ЯЛ № 328683 та ЯЛ № 328684 на підставі розпоряджень Вишгородської районної адміністрації № 2513 від 13.10.2010 р., ОСОБА_2 була власником земельної ділянки площею 1,4061 га., кадастровий номер земельної ділянки: 3221882200:19:119:0005 та земельної ділянки площею 0,4366 га., кадастровий номер земельної ділянки: 3221882200:19:142:0005, для ведення особистого селянського господарства, які розташовані за адресою: Київська область, Вишгородський район, Глібівська сільська рада.

Також померла за життя набула право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у власності ПАТ «Козаровицьке» розміром 2,80 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) відповідно до Сертифіката на право на земельну частку (пай) серії PH № 338720, виданого 26.12.2000 року за реєстраційним № 21.

Згідно заповіту посвідченого 21.05.2008 року приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Грицаєнко, зареєстрованого в реєстрі за № 1064, ОСОБА_2 зробила заповідальне розпорядження, а саме право на земельну частку (пай), яка перебуває у колективній власності ВАТ «Козаровицьке», село Козаровичі Вишгородського району Київської області, розміром 2,80 в умовних кадастрових гектарах, яка належала її на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серія PH №338720, виданого Вишгородською районною державною адміністрацією 26 грудня 2000 року за реєстраційним № 21 заповіла дочці ОСОБА_1

17.10.2023 року Вишгородським районним нотаріальним округом заведено спадкову справу за № 243/2023.

Матеріалами спадкової справи № 243/2023 підтверджується, що 17.10.2023 року ОСОБА_1 звернулася до державного нотаріуса Шила О. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 ..

Однак,постановою державногонотаріуса Вишгородськогодержавної нотаріальноїконтори ШилаО.С.відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки ОСОБА_1 на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем проживала без реєстрації, протягом строку, встановленого ЦК України заяву про прийняття спадщини та інших документів, які підтверджують факт прийняття нею спадщини в нотаріальну контору не подала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, із якого вона оголошується померлою.

Відповідно доч.1ст.1221ЦК Українимісцем відкриттяспадщини єостаннє місцепроживання спадкодавця.

Згідно зі ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

З роз`яснень викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах спадкування» №7 від 30.05.2008 року, вбачається, що виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до правового висновку, висловленого у Постанові Верховного Суду від 10.01.2019 року у справі № 484/747/17, відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.

З довідки № 80/17-23 від 22.06.2023 року виданої старостою Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області Довгополої О., вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , була зареєстрована та фактично проживала в АДРЕСА_1 , з 24.08.1968 року до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 . На день її смерті за вказаною адресою була зареєстрована сама.

Крім того, з акту про встановлення факту проживання та з довідки про фактичне місце проживання № 95/17-23 від 29.06.2023 року виданої старостою Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області Довгополої О. убачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , фактично проживає без реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з 2010 року по теперішній час.

Окрім того позивач продовжує проживати у житловому будинку спадкодавця, за вказаною адресою, здійснює оплату комунальних послуг, що підтверджується долученими до позову квитанціями та договором про надання населенню послуг з газопостачання від 18.09.2015 року.

Тож суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджено, що позивач постійно проживала зі своєю матір`ю на момент її смерті за місцем проживання спадкодавця, однак, факт такого проживання може бути встановлений виключно в судовому порядку.

Судом достовірно встановлено, що від встановлення факту постійного проживання заявника зі спадкодавцем на час смерті залежить виникнення та зміна її майнових прав щодо спадкового майна.

Враховуючи викладене, позовна вимога про встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем - ОСОБА_2 на час відкриття спадщини є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 67 ЗУ «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою усіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно положень статтей1217,1218 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до роз`яснень даних у п. 23 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 р., свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленному цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження

На підставі ст. 1296, 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. При чому спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Разом з тим, відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права. Як роз`яснено в п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008р. №7 «Про судову практику у справах про спадкування», право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування /зі збереженням її цільового призначення/ при підтвердженні цього права спадкодавця Державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Разом з тим, ст.126ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених ч.2 цієї статті. За ч.2 ст.126ЗК України право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки; свідоцтвом про право на спадщину.

Згідно п. «г» ч.1 ст.81ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Згідно ч.1 ст .1225ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Також відповідно до п.п. 16,17Перехідних положень Земельного кодексу Українигромадянам власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю.

Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Згідно зі ст. ст. 1, 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), право на земельну частку (пай) мають громадяни спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є зокрема, рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Пунктом 24Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04 2004 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», роз`яснено, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває право на земельну частку(пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормамиЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Відповідно допостанови ПленумуВерховного судуУкраїни від30.05.2008№ 7«Про судовупрактику усправах проспадкування» при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Спори про визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, зокрема у випадках, якщо відсутній отриманий спадкодавцем державний акт про право власності на земельну ділянку, зареєстрований належним чином, якщо спадкодавцем не був отриманий державний акт про право власності на земельну ділянку, або в державному акті є неточності, які підлягають виправленню, розглядаються судами з урахуванням вимог закону (п. 11).

Оскільки позивач,як спадкоємецьза законом та заповітом на момент смерті матері ОСОБА_2 постійно проживала разом з нею та як спадкоємець, у встановлений статтею 1270 ЦК України строк заяву про відмову від спадщини нотаріусу не подала, вона є такою, що прийняла спадщину. Інших спадкоємців немає.

Враховуючи вищевикладене, суд виходить з того, що в порядку спадкування за законом позивач набула право власності на земельну ділянку кадастровий номер: 3221882200:19:142:0005 загальною площею 0,4366 га, земельну ділянку кадастровий номер: 3221882200:19:119:0005 загальною площею 1,4061 га для ведення особистого селянського господарства, які розташовані у Київській області, Вишгородському районі, а також в порядку спадкування за заповітом - право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у власності ПАТ «Козаровицьке» розміром 2,80 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) відповідно до Сертифіката на право на земельну частку (пай) серії PH № 338720, виданого 26.12.2000 року за реєстраційним № НОМЕР_4 , після смерті матері - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2

Таким чином, заявлене позивачем право підлягає захистові, а пред`явлений позов задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Вишгородської районної державної адміністрації, Димерської селищної ради, Публічного акціонерного товариства «Козаровицьке» про встановлення факту родинних відносин, встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка села Глібівка, Вишгородського району Київської області, є дочкою ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у селі Глібівка, Вишгородського району Київської області.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт, що ОСОБА_2 , яка зазначена у графі мати свідоцтва про народження ОСОБА_3 , серії НОМЕР_1 виданого 03 березня 1956 року, є матір`ю ОСОБА_1 .

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку кадастровий номер: 3221882200:19:142:0005 загальною площею 0,4366 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована у Київській області, Вишгородському районі, після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку кадастровий номер: 3221882200:19:119:0005 загальною площею 1,4061 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована у Київській області, Вишгородському районі, після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у власності ПАТ «Козаровицьке» розміром 2,80 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) відповідно до Сертифіката на право на земельну частку (пай) серії PH № 338720, виданого 26.12.2000 року за реєстраційним № 21.

Повне судове рішення складено 11 листопада 2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач 1: Вишгородська районна державна адміністрації, код ЄДРПОУ: 23569369, адреса: 07301, Київська обл., Вишгородський р-н., м. Вишгород, пл. Шевченка, 1.

Відповідач 2: Димерська селищна рада Вишгородського району Київської області, код ЄДРПОУ: 04359488, адреса: 07330, Київська обл., Вишгородський р-н., сел. Димер, вул. Соборна, 19.

Відповідач 3: Публічне акціонерне товариство «Козаровицьке», код ЄДРПОУ: 00488852, адреса: 07332, Київська обл., Вишгородський р-н., с. Козаровичі.

Суддя Д.А. Свєтушкіна